Рішення № 79248207, 17.01.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 640/19190/18

н/п 2/640/776/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2019 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Ніколаєнко І.В.,

при секретарі - Газіній О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, яким просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання сина та доньки в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дати подачі позову до суду і до повноліття дітей. Посилається на те, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Зазначає про те, що з 2018 року відповідач проживає окремо, у виховані та утриманні дітей участі не приймає. Відповідач добровільної матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, домовленості про порядок утримання дитини між сторонами не досягнуто.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22.10.2018 року відкрито загальне позовне провадження, по справі призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 21.11.2018 року справу призначено до судового розгляду.

Позивач в судове засідання не з'явилась, відповідно до наявної в матеріалах справи заяви розгляд справи просила проводити без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Проти ухвалення по справі заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлявся шляхом направлення судової повістки, як повернута до суду за закінченням терміну зберігання. Заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався у відсутність сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд за згодою позивача вважає можливим ухвалити заочне рішення.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до виданого 20 березня 2004 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Артемівського районного управління юстиції м. Луганська свідоцтва про шлюб, між сторонами укладено шлюб, про що зароблено актовий запис № 72 (свідоцтво про шлюб серія 1-ЕД №146303 від 20 березня 2004 року).

Відповідно до копій свідоцтв про народження ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, 18 липня 2016 року, вбачається, що - батьком записано ОСОБА_2, матір'ю – ОСОБА_1 (свідоцтво про народження серія І-ЕД №063386 від 25 січня 2007 року, серія І-ВЛ № 465542 від 12 жовтня 2016 року).

Відповідно приписів ч. 1 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Судом встановлено, що діти проживають разом з позивачем, та знаходиться на її утриманні.

Домовленості про матеріальне забезпечення дітей між сторонами не досягнуто.

Згідно зі ст.180 Сімейного Кодексу України, батьки повинні утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 Сімейного Кодексу України у разі відсутності домовленості між сторонами щодо обрання способу виконання обов'язку утримувати дитину, питання щодо стягнення аліментів і визначення їх розміру вирішується судом.

Аналогічна правова позиція викладена у п. 17 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до якого, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Разом з тим, ч. 2 ст. 182 СК України встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно вимог ст.183 Сімейного кодексу України той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Частиною 2 ст. 183 СК України встановлено, що якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 СК України, якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Відповідачем не надано суду даних про наявність на його утриманні інших неповнолітніх дітей та непрацездатних членів сім’ї, а також доказів, які свідчать про наявність підстав для звільнення від обов’язку утримувати дитину.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 Сімейного Кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

При таких обставинах, враховуючи викладене, а також мінімальний розмір аліментів, встановлений ч. 2 ст. 182 Сімейного Кодексу України – 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд вважає можливим визначити розмір аліментів на утримання дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі 1/3 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Аліменти на дитину, відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 180-183 СК України, ст.ст. 12, 45, 79-81, 141, 258-265, 268, 280 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів – задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2на користь ОСОБА_1аліменти на утримання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, в розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.10.2018 року, і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2судовий збір на користь держави в розмірі 704,80 грн.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст.ст.284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.В. Ніколаєнко