Рішення № 79247801, 17.01.2019, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/12447/16-ц

Провадження № 2/520/858/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2019 року

Київський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого – судді Калініченко Л.В.

при секретарі Кириковій О.О.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

Моторного (транспортного ) страхового бюро України

до ОСОБА_2

про відшкодування в порядку регресу витрат,

пов’язаних з регламентною виплатою,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Моторне (транспортне) страхове бюро України 11 жовтня 2016 року звернулось до Київського районного суду міста Одеси з позовною заявою до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з регламентною виплатою, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь: суму сплаченого відшкодування у розмірі 33874 гривні 14 копійок, витрати на встановлення розміру збитку в сумі 300 гривень 00 копійок, витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 гривень 00 копійок.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 21 жовтня 2016 року відкрито провадження по справі та призначено дату, час і місце проведення попереднього судового засідання.

28 листопада 2016 року відповідач надав до суду заперечення проти задоволення позову, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що він визнає, що дійсно винен у скоєній дорожньо-транспортній пригоді , яка мала місце 10.10.2014 року, однак взагалі не згоден з визначеною сумою розміру завданого матеріального збитку пошкодженого транспортного засобу.

В судовому засіданні 27.02.2017 року представник відповідача будучи не згодним з вартістю матеріальної шкоди, визначеної СПД ОСОБА_3, викладеної у висновку експертного автотоварознавчого дослідження №059/15 від 06 квітня 2015 року, який надав до суду позивач, заявив клопотання про призначення по справі судової авто-товарознавчої експертизи.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 27.02.2017 року призначено у справі судову авто-товарознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Одеського науково-дослідницького інститут судових експертиз Міністерства юстиції України, до отримання висновку якого провадження у справі зупинено.

07.09.2017 року до Київського районного суду міста Одеси з вищевказаної експертної установи повернуті матеріали цивільної справи №520/12447/16-ц з повідомленням про неможливість надання висновку №17-998 від 28.08.2017року за вказаними матеріалами справи, у зв’язку з ненаданням у розпорядження експерта досліджуваного автомобіля.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 08.09.2017 року відновлено провадження по справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з регламентною виплатою.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 30 жовтня 2017 року ухвалено направити експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України матеріали цивільної справи №520/12447/16-ц за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з регламентною виплатою, для виконання ухвали Київського районного суду м. Одеси від 27.02.2017 року про призначення судової авто-товарознавчої експертизи та прийняття остаточного висновку, на підставі наявних документів в матеріалах цивільної справи №520/12447/16-ц, на час якої провадження по справі зупинено.

26.06.2018 року до Київського районного суду міста Одеси надійшли матеріали цивільної справи №520/12447/16-ц, разом з висновком судової авто товарознавчої експертизи №17-71008 від 11.06.2018 року.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 26 червня 2018 року відновлено провадження по справі та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

27 листопада 2018 року судом у підготовчому судовому засіданні було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено розгляд справи у судовому засіданні.

В судовому засіданні 17.01.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник у судове засідання не з’явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлені належним чином, однак 16 січня 2019 року до суду надійшла заява від представника відповідача, в якій останній позовні вимоги визнав та не заперечує проти їх задоволення, крім того одночасно просить суд розгляд справи провести за його відсутності.

На підставі викладеного, а саме заяви представника відповідача про розгляд справи за його відсутності, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності відповідача по справі.

Заслухавши пояснення представника позивача по справі, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши усі докази наявні в матеріалах справи, суд вважає позов Моторного (транспортного ) страхового бюро України підлягаючим до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10 жовтня 2014 року о 07 годині 35 хвилин ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «Мерседес», реєстраційний номер 683-06ОЕ, по вулиці Жуковського в місті Одесі , на регульованому світлофорним об’єктом перехресті з вулицею Рішельєвською в місті Одесі здійснив рух на заборонений сигнал світлофора, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Рено», реєстраційний номер НОМЕР_1, який рухався по вулиці Рішельєвській, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив вимоги п.8.7.3 «Правил Дорожнього Руху».

Постановою Київського районного суду міста Одеси від 17 грудня 2014 року по справі №520/15846/14-п, яка набрала законної сили 30.12.2014 року, ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 гривень 00 копійок.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії, та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, наявність вини в діях ОСОБА_2 у скоєній дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 10 жовтня 2014 року, додатковому доказуванню не підлягає.

Між іншим вказаний факт винуватості у скоєній дорожньо-транспортній пригоді також особисто визнано відповідачем у наданих 28.11.2016 року до суду запереченнях проти позову.

В результаті вказаної дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль марки «Рено», реєстраційний номер НОМЕР_1, який на праві власності належав ОСОБА_4.

Відповідно до полісу №АІ/3462601 обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ОСОБА_4. застраховано в ПАТ «Страхова компанія «Скайд» автомобіль марки «Рено», реєстраційний номер ВН3141АК.Франшиза 1000 гривень. Строк дії договору з 20.08.2014 року по 19.08.2015 року.

Згідно зі звітом №059/15 про визначення розміру завданого матеріального збитку автомобілю марки «Рено», реєстраційний номер НОМЕР_1 , від 06.04.2015 року, проведеної СПД ОСОБА_3, вартість відновленого ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля марки «Рено», реєстраційний номер НОМЕР_1, становить 40648 гривень 97 копійок.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Мерседес», реєстраційний номер 683-06ОЕ, а саме ОСОБА_2, якого визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 10 жовтня 2014 року, не було застраховано на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди і такі дані матеріали справи не містять.

Вказане не спростовано відповідачем під час розгляду справи.

Матеріальні збитки, заподіяні внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 10 жовтня 2014 року відповідачем потерпілій особі відшкодовані не були. Доказів, які б спростовували вказане до суду не надано.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За правилами п.п. «а» п.41.1 ст. 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

У зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 10 жовтня 2014 року, МТСБУ на підставі повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, заяви ОСОБА_4, та страхового полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, 20.05.2015 року постановлено наказ №2597, згідно якого наказано фінансовому управлінню сплатити відшкодування на рахунок ОСОБА_4 в сумі 33874 гривні 14 копійок.

21 травня 2015 року МТСБУ здійснило виплату ОСОБА_4 матеріальної шкоди в розмірі 33874 гривні 14 копійок, що підтверджується платіжним дорученням №2597 від 21 травня 2015 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

У відповідності до п.п. 38.2.1 п.38.2 ст. 38 Закону МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем оспорювалась сума вказаної матеріальної шкоди, визначеної СПД ОСОБА_3, викладеної у висновку експертного автотоварознавчого дослідження №059/15 від 06 квітня 2015 року, який надав до суду позивач.

У зв’язку з чим, відповідач заявив клопотання про призначення по справі судової авто-товарознавчої експертизи, яке було задоволено ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 27.02.2017 року.

26.06.2018 року до Київського районного суду міста Одеси надійшов висновок судової авто товарознавчої експертизи №17-71008 від 11.06.2018 року, відповідно до якого вартість ремонтно-відновлювальних робіт автомобіля марки «RENAULT CLIO», реєстраційний номер НОМЕР_1, VIN VF1LB2BC532794850, станом на 06 квітня 2015 року, визначається рівною 72799 грн. 38 коп. Вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «RENAULT CLIO», реєстраційний номер НОМЕР_1, VIN VF1LB2BC532794850, станом на 06 квітня 2015 року, визначається рівною 43800 грн. 07 коп. Відповідно до дослідження по першому та другому питанню справжнього висновку на автомобілі «RENAULT CLIO», реєстраційний номер НОМЕР_1, VIN VF1LB2BC532794850 пошкодженому при ДТП від 10 жовтня 2014 року. Пошкодження зазнали такі складові: капот, передній бампер, наповнювач переднього бампера, накладки переднього бампера, протитуманна фара передня права, передній державний номер, гратка радіатора, підсилювач переднього бампера, фара передня права, фара передня ліва, підкрилок передній лівий, захист двигуна, радіатор кондиціонера, радіатор охолодження, крило переднє ліве, передня панель. Відповідно до дослідження по першому та другому питанню справжнього висновку на автомобілі «RENAULT CLIO», реєстраційний номер НОМЕР_1, VIN VF1LB2BC532794850, пошкодженому при ДТП від 10 жовтня 2014 року, ремонту підлягають такі складові: передня панель. Заміні: капот, передній бампер, наповнювач переднього бампера, накладки переднього бампера, протитуманна фара передня права, передній державний номер, гратка радіатора, підсилювач переднього бампера, фара передня права, фара передня ліва, підкрилок передній лівий, захист двигуна, радіатор кондиціонера, радіатор охолодження, крило переднє ліве.

Статтею 76 ЦПК України, передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Відповідачем зазначений висновок експерта №17-71008 від 11.06.2018 року не заперечувався, не ставився під сумнів.

Навпаки, після надходження зазначеного висновку за наслідком проведеного експертного дослідження, за клопотання відповідача, відповідно до якого вартість матеріальної шкоди встановлена в більшому розмірі, ніж той який був відшкодований позивачем потерпілій особі, відповідачем були визнані позовні вимоги.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування . Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на те, що обставини на які посилався позивач знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами, виходячи з встановлених судом обставин справи та вимог чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що до позивача перейшло право регресної вимоги до відповідача, а тому вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми відшкодування в порядку регресу в розмірі 33874 гривні 14 копійок.

Крім цього, з відповідача на користь МТСБУ слід стягнути суму витрат на послуги зі встановлення розміру збитків в розмірі 300,00 грн., сплата яких підтверджується платіжним дорученням №8547 від 05.12.2014 року.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір сплачений останнім в сумі 1378 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. ст.ст. 2, 4, 5, 6, 76-78, 81, 141, 263-265, 279, 352, 354 ЦПК України, ст. ст. 22, 1187, 1191 ЦК України, Законом України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України (місцезнаходження: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8) до ОСОБА_2 (місце проживання: 65122, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 49, кв. 1-А) про відшкодування в порядку регресу витрат, пов’язаних з регламентною виплатою – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1; місце проживання: 65122, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 49, кв. 1-А; РНОКПП НОМЕР_2) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, що розташоване за адресою: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, п/р 2600202284871 в Укрексімбанку м. Києва; МФО 322313, код ЄДРПОУ 21647131, матеріальну шкоду в порядку регресу в сумі 33874 (тридцять три тисячі вісімсот сімдесят чотири) гривні 14 (чотирнадцять) копійок та витрати на послуги зі встановлення розміру збитків в розмірі 300 (триста) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1; місце проживання: 65122, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 49, кв. 1-А; РНОКПП НОМЕР_2) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, що розташоване за адресою: 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8, п/р 2600202284871 в Укрексімбанку м. Києва; МФО 322313, код ЄДРПОУ 21647131, витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено – 17 січня 2019 року.

Головуючий Калініченко Л. В.