Ухвала суду № 79247797, 17.01.2019, Київський районний суд м. Одеси

____________________

Справа № 520/1721/17

Провадження № 2-п/520/35/19

УХВАЛА

17.01.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.

при секретарі Кириковій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста ОСОБА_1 від 05 грудня 2017 року по цивільній справі №520/1721/17 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала на розгляді цивільна справа №520/1721/17 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

За наслідком розгляду вказаної справи, 05 грудня 2017 року Київським районним судом міста ОСОБА_1 було ухвалено заочне рішення, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта-Банк» загальну суму заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11021197000 від 21 липня 2006 року у розмірі 4229139 гривень 55 копійок, яка складається з: заборгованості по тілу кредиту – 1183619 гривень 45 копійок; заборгованості за відсотками – 2064824 гривні 53 копійки; пені – 980695 гривень 57 копійок, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 63437 гривень 09 копійок.

В матеріалах цивільної справи №520/1721/17 відсутні докази отримання ОСОБА_2 копії рішення суду від 05 грудня 2017 року.

04.01.2019 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста ОСОБА_1 від 05 грудня 2017 року по цивільній справі №520/1721/17 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування вказаної заяви заявник посилається на те, що заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 05.12.2017 року ухвалене за відсутності відповідача по справі, який не був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Також відповідач зазначив, що у зв’язку з неналежним його викликом до судового засідання, він був позбавлений надати докази до суду у заперечення проти позову, оскільки він не згоден з наданим позивачем до суду розрахунком заборгованості, стверджує, що позивачем не підтверджено належними доказами отримання них кредитних коштів за спірним кредитним договором, крім того відповідача зазначив, що він взагалі не підписував додаткову угоду укладені від 18.03.2009 року, якою змінено кінцевий строк повернення спірного кредиту.

На підставі вищевикладеного, заявник вважає заочне рішення Київського районного суду міста ОСОБА_1 від 05.12.2017 року таким, що не відповідає вимогам діючого матеріального та процесуального законодавства, у зв'язку з чим є незаконним та підлягає скасуванню.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 08 січня 2019 року прийнято до розгляду справу за вказаною заявою ОСОБА_2 та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Заявник ОСОБА_2 у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлений належним чином, однак 17.01.2019 року до суду надійшла заява від представника заявника ОСОБА_1, в якій останній заяву підтримав та просить суд її розгляд провести за його відсутності.

Представник ПАТ «Дельта Банк» у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце проведення якого повідомлявся належним чином шляхом направлення судової кореспонденції на адресу листування ПАТ «Дельта банк», зазначеною його представником особисто у позові, про причини неявки суд не повідомив, відзив на заяву до суду не надав.

Відповідно до ч.1 ст.287 ЦПК України, заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

На підставі чого, судом було ухвалено провести розгляд заяви за відсутності сторін по справі.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Щодо вимоги про доведеність не подання відзиву на позовну заяву з поважних причин, судом в цій справі не враховується, оскільки заочне рішення Київського районного суду міста ОСОБА_1 від 05.12.2017 року по цивільній справі №520/1721/17 ухвалено судом до набрання 15 грудня 2017 року чинності Законом України № 6232 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», згідно з яким були внесені зміни до ЦПК України, яким в свою чергу встановлені вимоги щодо подання відзиву на позовну заяву.

Для скасування заочного рішення суду необхідно встановити не лише поважність причин неявки відповідача у судове засідання, а й те, що аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише при встановленні цих двох умов у суду є підстави для скасування заочного рішення суду.

Таким чином, підставою для скасування заочного рішення може бути тільки наявність одночасно усіх умов, встановлених ч. 1 ст. 288 ЦПК України, а саме: доведеність обставин, що: відповідач не з’явився в судове засідання та не повідомив про причини неявки з поважних причин і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи №520/1721/17, судом встановлено наступне.

Так, відповідно до ст.74 ЦПК України, в редакції яка діяла на час розгляду судом цивільної справи, судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за такою адресою, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Частиною 3 ст. 76 ЦПК України, в редакції яка діяла на час розгляду судом цивільної справи, передбачено, що якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею.

Згідно з відповіддю відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області (а.с.45), ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 27.07.1994 року зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, у зв’язку з чим, судові повістки направлялися саме за цією адресою.

Однак вказані судові повістки про виклик відповідача, були повернуті поштою із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Отже, судом встановлено, що під час розгляду справи усі судові повістки, що надсилались на адресу відповідача ОСОБА_2 були повернуті до суду за закінченням терміну зберігання, докази щодо направлення копії заочного рішення за адресою відповідача відсутні.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

У частині четвертій статті 10 ЦПК України і статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід'ємними частинами права на суд необхідно розглядати, зокрема, такі вимоги: вимога змагальності процесу відповідно до статті 6 Конвенції передбачає наявність можливості бути поінформованим і коментувати зауваження або докази, представлені протилежною стороною, в ході розгляду; право на публічне слухання, що передбачає право на усне слухання і особисту присутність сторони в цивільному судовому процесі перед судом (справа «Екбатані проти Швеції» (Ekbatani v. Sweden, 26 травня 1988 року, пункти24-33); право на ефективну участь («T. та V. проти Сполученого Королівства», 16 грудня 1999 року, пункти 83-89).

Стаття 6 Конвенції головним чином служить для визначення того, чи були надані заявнику достатні можливості викласти свою позицію і оскаржити докази, які він вважав недостовірними, а не для того, щоб оцінювати правильність або неправильність рішення, прийнятого національними судами (справа «Каралевічус проти Литви» (Karaleviиius v. Lithuania), 06 червня 2002 року).

Враховуючи вищезазначене, під «повідомленням про процес» необхідно розуміти саме сповіщення судом сторін про місце та час розгляду справи, що свідчитиме про ефективне забезпечення сторін «правом на суд».

Отже, з урахуванням вищевикладеного та дослідивши матеріали цивільної справи №520/1721/17, судом встановлено, що під час розгляду судом справи №520/1721/17, судові повістки про судові засідання, які направлялися відповідачеві ОСОБА_2, до суду поверталися з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що не може бути визнано належним доказом сповіщення відповідача та останній не був обізнаний про наявне судове провадження відносно нього.

Також судом враховується, що позовні вимоги ґрунтуються на тому, що між позивачем ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 21.07.2006 року було укладено договір про надання споживчого кредиту №0011021197000, згідно до умов якого, банк зобов’язується надати позичальнику, а позичальник зобов’язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 70855 швейцарських франків та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 288017 гривень 43 копійки за курсом Національного банку України на день укладання цього договору.

Згідно до п.п. 1.2.1., 1.2.2. договору про надання споживчого кредиту №0011021197000 від 21.07.2006 року надання кредиту (грошових коштів) здійснюється у наступній термін: з 21 липня 2006 р. по 21 липня 2013 р. Позичальник у будь-якому випадку зобов’язаний повернути банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту, але в будь-якому випадку не пізніше 21 липня 2013 року, якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди сторін або до вказаного банком терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3., 4.9., 5.3., 5.5., 5.6., 5.8., 5.10., 7.4., 9.2., 9.14. договору.

Відповідно до п. 1.3.1. договору про надання споживчого кредиту №0011021197000 від 21.07.2006 року за використання кредитних коштів у межах установленого строку кредитування процентна ставка встановлюється в розмірі 8,99% річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п.9.2 даного договору.

Згідно п.1.4. договору про надання споживчого кредиту №0011021197000 від 21.07.2006 року кредит надається позичальнику для його особистих потреб (безпосередньо не пов’язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов’язків найманого працівника), а саме: на придбання автомобілю.

18 березня 2009 року між АКІБ «УкрСиббанк» та відповідачем – ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду №2 до договору про надання споживчого кредиту №0011021197000 від 21 липня 2006 року, відповідно до умов якої, для ідентифікації договору можуть застосовуватись як номер договору, зазначений при його укладенні, а саме №11021197000, так і реєстраційний номер договору в системі обліку банку, а саме №11021197001, а кінцевий термін повернення кредиту встановлено 21.07.2015 року.

Також у позові представник позивача вказував, як і було встановлено судовим рішенням, що АКІБ «УкрСиббанк» виконав прийняті на себе зобов’язання в повному обсязі, надавши кредитні кошти ОСОБА_2у відповідності до умов кредитного договору.

Однак, ОСОБА_2 стверджує, що він не підписував зазначену додаткову угоду №2 від 18 березня 2009 року до договору про надання споживчого кредиту №0011021197000 від 21 липня 2006 року, якою в свою чергу було змінено кінцевий термін повернення кредиту.

За наслідком чого, заявником у заяві про перегляд заочного рішення зазначено, що він має намір заявити клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

У зв’язку з чим, судом встановлено, що про вказані обставини ОСОБА_2 не мав можливості повідомити суд під час розгляду цивільної справи №520/1721/17, оскільки не приймав участі, а тому не мав можливості довести вказані обставини, а тому не були враховані під час ухвалення рішення суду, які в свою чергу мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Крім того, частиною 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11. 1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

Суд при цьому враховує, що Європейський суд у своїй практиці широко тлумачить дане питання, основним у якому є доступ до суду в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У п. 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та п. 23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України № 2» наголошується на принципі рівності сторін одному із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Також відповідно до положень ст. 2 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Беручи до уваги конкретні обставини справи та доводи особи, в інтересах якої подано заяву, а також з точки зору дотримання права на доступ до правосуддя, проголошеного ст.55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, також враховуючи, що під час винесення заочного рішення не були перевірені з урахуванням думки відповідача усі обставини справи та не були вивчені його докази, суд вважає, що заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста ОСОБА_1 від 05 грудня 2017 року по цивільній справі №520/1721/17 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованою, є підстави для поновлення ОСОБА_2 строку для пред’явлення до суду заяви про перегляд заочного рішення суду, оскільки як судом встановлено заявник про вказане рішення суду повідомлений не був, а отже останнім строк для пред’явлення вказаної заяви пропущено з поважних причин, а також є підстави для скасування заочного рішення суду, та заява підлягає задоволенню.

Справа підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження, оскільки дана справа не може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ч.4 ст. 19 та ч. 4 ст. 274 ЦПК України, тому справу слід призначити до розгляду за правилами загального позовного провадження призначивши у справі підготовче судове засідання.

Керуючись ст.ст. 187, 284-288 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_2 строк для пред’явлення до суду заяви про перегляд заочного рішення суду.

Заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Київського районного суду міста ОСОБА_1 від 05 грудня 2017 року по цивільній справі №520/1721/17 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити.

Скасувати заочне рішення Київського районного суду міста ОСОБА_1 від 05 грудня 2017 року по цивільній справі №520/1721/17 за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Розгляд справи призначити в порядку загального позовного провадження.

Призначити підготовче судове засідання з повідомленням учасників справи у залі № 226 Київського районного суду м. Одеси на 19 лютого 2019 року о 15 годині 30 хвилин.

Визначити відповідачеві п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 178 ЦПК України, одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів відповідач зобов’язаний надіслати іншим учасникам справи. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 8 ст. 178 ЦПК України).

Відповідач, у відповідності до ч. 1 ст. 193 ЦПК України, має право у строк для подання відзиву пред’явити зустрічний позов.

Роз’яснити позивачеві, що у разі отримання відзиву на позову заяву, позивач має право у відповідності до ст.179 ЦПК України, у десятиденний строк з дня вручення відзиву на позову заяву, надати відповідь на відзив, до яких застосовуються правила встановлені ч.3-5 ст. 178 ЦПК України. Копія відповіді на відзив та доданих до неї документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) відповіді на відзив до суду.

Роз’яснити відповідачеві, що у разі отримання відповіді на відзив, відповідач має право у відповідності до ст.180 ЦПК України, у десятиденний строк з дня вручення відповіді на відзив, надати заперечення на відповідь на відзив, до яких застосовуються правила встановлені ч.3-5 ст. 178 ЦПК України. Копія заперечень та доданих до неї документів іншим учасникам справи повинна бути надіслана (надана) одночасно з надісланням (наданням) заперечень до суду.

Повідомити учасників справи про можливість отримання інформації щодо справи на веб-сторінці офіційного веб-порталу судової влади України за адресою: http://court.gov.ua/sud1512/.

Копію ухвали, пам’ятку про роз’яснення прав та обов’язків передбачених ст. 43, ст. 49 ЦПК України, надіслати учасникам справи. Копію позовної заяви з доданими до неї документами надіслати відповідачеві.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали суду складено – 17 січня 2019 року.

Головуючий Калініченко Л. В.