Рішення № 79247713, 09.01.2019, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/14/2019

Справа № 537/3180/15-ц

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.01.2019 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Сьоря С.І., за участю: секретаря - Яворської А.Г., представника позивачів – відповідачів ОСОБА_1, відповідача – позивача ОСОБА_2, представника третьої особи – Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Кременчук» розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці Полтавської області цивільну справу за позовом фізичних осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4 до фізичної особи ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та за зустрічним позовом фізичної особи ОСОБА_2 до фізичних осіб ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення, усунення перешкод в користуванні квартирою, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом, відповідно до якого просять суд ухвалити рішення, яким ОСОБА_2 визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою №34 в будинку №51 по вул.Першотравневій в м.Кременчуці.

Свої вимоги мотивували тим, що 24.11.1995 року позивач ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3) В.В., яка мала дитину від першого шлюбу – ОСОБА_3, уклала шлюб з відповідачем ОСОБА_2 25.06.1998 року на підставі рішення № 1587/13 від 25.06.1998 року виконкому Кременчуцької міської ради видано обмінний ордер № 74, відповідно до якого дозволено ОСОБА_2 зайняти по обміну з ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1. ОСОБА_4 була зареєстрована в даній квартирі 29.05.2004 року, а ОСОБА_3 12.12.2002 року. 05 травня 2008 року шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 був розірваний. Після розлучення ОСОБА_2 почав чинити перешкоди у користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_3 квартирою та перестав оплачувати комунальні послуги. У зв’язку з чим вони вимушені були звернутися до суду для захисту своїх прав. 05 березня 2009 року Крюківським районним судом м.Кременчука було винесено рішення про вселення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до житлового приміщення – квартири АДРЕСА_2, встановлено порядок користування вищевказаною квартирою та змінено в договорі найму відповідального наймача ОСОБА_2 на ОСОБА_4. Незважаючи на рішення суду ОСОБА_2 до квартири їх не впускав. 25.09.2014 року їх було примусово вселено в квартиру державним виконавцем Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ. Починаючи з 25 вересня 2014 року ОСОБА_2 не проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 та не бере участі в її утриманні та оплаті житлово – комунальних послуг. На підтвердження факту не проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 понад шестимісячного строку починаючи з 25 вересня 2014 року по теперішній час, за участю ОСОБА_6 та ОСОБА_7 був складений акт про не проживання. Враховуючи вищевикладене вважають, що ОСОБА_2 втратив право користування квартирою №34 по вул.. Першотравнева, 51 в м. Кременчуці.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відповідно до якого просить суд ухвалити рішення, яким усунути йому перешкоди в користуванні квартирою №34 в будинку №51 по вул.Першотравневій в м.Кременчуці, зареєструвати його в квартирі, забезпечити йому доступ до квартири АДРЕСА_3, зобов»язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити йому перешкоди в користуванні квартирою №34 в будинку №51 по вул.Першотравневій в м.Кременчуці та видати йому ключі від замків вхідних дверей до квартири АДРЕСА_4.

Свої вимоги мотивував тим, що рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука від 03.03.2016 року його було визнано таким, що втратив право користування житловим приміщенням – квартирою №34 в будинку №51 по вул..Першотравневій в м.Кременчуці Полтавської області. Вказане рішення було скасовано ухвалою ВССУ від 22.02.2017 року. Відповідачі отримали вказану ухвалу суду, однак добровільно її не виконують та перешкоджають йому у вільному доступі та в користуванні квартирою №34 в будинку №51 по вул..Першотравневій в м.Кременчуці Полтавської області. Вони поміняли замки на вхідних дверях до квартири і ключів йому не дають та не впускають його до квартири.

Позивач - відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, в задоволені зустрічних позовних вимог просила відмовити в зв’язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю, суду пояснила, що в квартирі АДРЕСА_5 вона разом із ОСОБА_4 проживала з 2003 року і до 2007 року. В 2005 – 2007 роках вони робили у квартирі ремонт. Протягом цього часу ОСОБА_2 то виїжджав, то заїжджав в дану квартиру. В 2007 році вона та ОСОБА_4 переїхали жити до бабусі, а через пів року хотіли повернутися в квартиру АДРЕСА_6, для подальшого проживання в ній, проте замки в квартирі були змінені. 05 березня 2009 року Крюківським районним судом м. Кременчука було винесено рішення про вселення ОСОБА_4 та її до житлового приміщення – квартири АДРЕСА_7, встановлено порядок користування вищевказаною квартирою та змінено в договорі найму відповідального наймача ОСОБА_2 на ОСОБА_4. Лише у вересні 2014 році їх було примусово вселено в квартиру державним виконавцем Крюківського ВДВС. На момент вселення у квартирі було повно сміття, коробки, макулатура, повно старого пилу та їх речей у квартирі не було. Квартира була занедбаною та було видно, що в ній ніхто не проживає. З цього часу вона проживає у спірній квартирі, а відповідач в ній не проживає. Після її вселення у квартиру на вхідних дверях було замінено замок та у жовтні 2014 року ОСОБА_2 було передано ключі до квартири. Після цього замки на вхідних дверях квартири не змінювались. ОСОБА_2 фактично не проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 2008 року.

В останнє судове засідання позивач – відповідач ОСОБА_3 не з»явилась без повідомлення причин.

Позивач – відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилась без повідомлення причин.

Представник позивачів – відповідачів ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, в задоволені зустрічних позовних вимог просила відмовити в зв’язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю, суду пояснила, що 24 листопада 1995 року ОСОБА_2 одружився із ОСОБА_4 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3). ОСОБА_4 мала доньку від першого шлюбу - ОСОБА_3. 25 червня 1998 року на підставі рішення № 1587/13 від 25.06.1998 року виконавчого комітету Кременчуцької міської ради було видано обмінний ордер №74, відповідно до якого ОСОБА_2 було дозволено зайняти по обміну з ОСОБА_8 квартиру АДРЕСА_8. ОСОБА_4 була зареєстрована в даній квартирі 29.05.2001 року, а ОСОБА_3 - 12.12.2002 року. ОСОБА_4 працювала на декількох роботах щоб забезпечити свою сім’ю, але коштів не було достатньо, росли борги, у зв’язку з чим вона вимушена була в квітні 2005 року виїхати до Італії на заробітки. Після її від’їзду ОСОБА_2 пропав. Через пів року він з’явився та повідомив, що тут проживати не буде, а залишає квартиру ОСОБА_3 та її матері. 05 травня 2008 року ОСОБА_4 розлучилась із ОСОБА_2. ОСОБА_4 разом із донькою - ОСОБА_3 почали робити ремонт в квартирі. ОСОБА_2 весь цей час, починаючи із 2005 року і по 2008 рік в ній не проживав. У вересні 2008 року до квартири АДРЕСА_9 ОСОБА_2 та взяв у ОСОБА_3 ключ, щоб зробити дублікат. На той час ОСОБА_3 навчалась в КПІ. Коли після занять вона повернулась додому двері їй ніхто не відчинив. Після чого вона неодноразово хотіла потрапити до квартири, але всі спроби закінчились безрезультатно, у зв’язку з чим для захисту своїх прав ОСОБА_4 та ОСОБА_3 вимушені були звернутись до суду. 05 березня 2009 року Крюківським районним судом міста Кременчука Полтавської області було винесено рішення про вселення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до житлового приміщення -

квартири АДРЕСА_2, встановлено порядок користування вищевказаною квартирою. В цілях збереження житлового приміщення в доброму стані та придатному для проживання, яке перебуває у комунальній власності, оскільки ОСОБА_2 постійно перебував в стані алкогольного сп’яніння, до постійного місця їх проживання та реєстрації не допускав та перестав оплачувати комунальні послуги, змінено в договорі найму відповідального наймача - ОСОБА_2 на ОСОБА_4. Незважаючи на рішення суду ОСОБА_2 не впускав до квартири свою колишню дружину та її доньку. В добровільному порядку рішення суду ОСОБА_2 не виконував, оскільки його ніколи не було за адресою: квартира АДРЕСА_10. Неодноразово із рішенням суду приходила ОСОБА_3 Також 03 квітня 2014 року було здійснено вихід державного виконавця Панченко Н.Н. разом із ОСОБА_3 та нею за даною адресою, але рішення суду не було виконано, оскільки ніхто не відчинив двері. Лише 25 вересня 2014 року їх примусово було вселено державним виконавцем Крюківського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького МУЮ ОСОБА_9, шляхом залучення фахівця, який зміг відчинити двері. При вселені була присутня ОСОБА_3, понятий ОСОБА_10, ОСОБА_11, старший лейтенант міліції ОСОБА_12, спеціаліст ОСОБА_13 та вона, як представник ОСОБА_3 При вселенні було складено також відповідний акт опису майна. Відповідно до даного акту було описано кожен предмет який знаходився в квартирі на момент їх вселення. Жодного предмета, який би підтверджував факт проживання ОСОБА_2 в даній квартирі не було. Взагалі квартира перебувала в жахливому стані, кругом був хлам, сміття, коробки з макулатурою, кругом був пил, що свідчить про те, що в квартирі ніхто не проживає. З моменту вселення і до дня подачі позовної заяви ОСОБА_2 жодного разу не з’явився у вищезазначеній квартирі, жодного разу не сплатив комунальні послуги. Натомість ОСОБА_4 та ОСОБА_3 після вселення продовжують гасити борги, які виникли за час їх відсутності. Починаючи з 2010 року, ОСОБА_2 не проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4 та не бере жодної участі в її утриманні та оплаті житлово-комунальних послуг. Факт не проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 в період із 2010 року по 16.09.2013 року підтверджується актом про не проживання від 16 вересня 2013 року, який було складено ОСОБА_14 підписано двома сусідками: ОСОБА_15, яка проживає в цьому будинку, квартирі 35 та ОСОБА_16, яка проживає в цьому ж будинку в квартирі 33.На підтвердження факту не проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_6 понад шести місячного строку починаючи з 25 вересня 2014 року по теперішній час, за участю ОСОБА_6 (квартира №40) та ОСОБА_10, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7 був складений ТОВ «Добробит» 23.04.2015 року Акт про не проживання.Також на підтвердження факту не проживання ОСОБА_2 з 25 вересня 2014 року і по теперішній час за даною адресою було складено акт про не проживання від 26.11.2015 року. Даний акт підписали: ОСОБА_6, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8 та ОСОБА_17, яка зареєстрована та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9. Вона, як представник ОСОБА_3, неодноразово приходила із державним виконавцем та ОСОБА_3 до квартири АДРЕСА_11 для її вселення, жодного разу двері ніхто не відчиняв. 25.09.2014 року при примусовому вселені, шляхом відмикання вхідних дверей, в квартирі не було жодних ознак того, що там хтось проживає, кругом було сміття, макулатура, речі із смітника, будівельні матеріали, пил. Не було жодних речей особистої гігієни, на кухні був відсутній посуд. Після цього вона неодноразово відвідувала вдома ОСОБА_3, жодного разу ОСОБА_2 там не було, як і не було ознак його знаходження в даному жилому приміщенні. Посилання ОСОБА_2 на ту обставину, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 хоче виселити його із квартири для того щоб її продати не заслуговують на увагу. Вважає, що саме у ОСОБА_2 була мета позбавити ОСОБА_4 та ОСОБА_3 права проживати в даній квартирі. Даний факт підтверджується тим, що ОСОБА_2 забравши ключ у ОСОБА_3 не впускав її та ОСОБА_4 до житла та останні вимушені були звернутись до суду для захисту своїх прав. ОСОБА_2 забравши у ОСОБА_3 ключ не проживав у даній квартирі, про це свідчить та обставина, що було прийняте Крюківським районним судом міста Кременчука Полтавської області заочне рішення по справі №2-2421/2008 в якому зазначена та обставина, що ОСОБА_2 жодного разу до судового засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи належним чином повідомлявся, на попередні судові засідання двічі викликався через оголошення в пресі в газеті «Зоря Полтавщини» №117 випуск від 18.11.2008р., № 15-16, випуск від 04.02.2009 р., на судове засідання призначене на 05.03.2009 року судову повістку адресовану ОСОБА_2 не вручено, про що складено акт ТОВ «Добробит» від 04.03.2009 року про неможливість вручення судової повістки, в якому зазначено, що виїзд до місця проживання адресата здійснювався тричі. І тільки 25 вересня 2014 року примусово через виконавчу службу, шляхом відмикання замку було вселено в дану квартиру ОСОБА_4 та ОСОБА_3. Також мета ОСОБА_2 позбавлення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 права проживати у даній квартирі підтверджується тим, що саме ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом, згідно якого просив суд визнати ОСОБА_4 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, зняття їх з реєстрації та виселення з квартири 34, яка знаходиться в будинку 51 по вулиці Першотравневій в місті Кременчуці. Про даний факт свідчить рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області по справі №537/4987/13-ц, яким йому було відмовлено у задоволені позовних вимог. Однією із підстав відмови був той факт, що проводяться виконавчі дії по вселеню ОСОБА_4 та ОСОБА_3. Посилання відповідача на кореспонденцію, вважає необґрунтованою, оскільки, відповідно до п. 91 Правил надання послуг поштового зв’язку, які були затверджені постановою КМУ від 5 березня 2009 року № 270, поштові відправлення , поштові перекази доставляються оператором поштового зв’язку адресатам на поштову адресу або видаються/виплачуються в об’єкті поштового зв’язку.

Відповідач – позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні зустрічний позов підтримав з підстав, що зазначені в ньому та в задоволенні первісного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просив відмовити в зв’язку з його необґрунтованістю та безпідставністю, суду пояснив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 01.04.2002 року не проживають в ІНФОРМАЦІЯ_10, оскільки переїхали проживати в квартиру ІНФОРМАЦІЯ_11, яка їм належить на праві власності. Позивачі в спірній квартирі ремонт не робили. Ремонт зроблений лише в туалеті і у ванній кімнаті, який оплачував він. Рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 05 березня 2009 року, яким вселено ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до житлового приміщення – квартири АДРЕСА_2, встановлено порядок користування вищевказаною квартирою та змінено в договорі найму відповідального наймача ОСОБА_2 на ОСОБА_4 на даний час не скасовано. 25 вересня 2014 року при примусовому вселенні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 він присутній не був, хоча і проживав в даній квартирі. В квартирі АДРЕСА_12 він не проживає з квітня – травня 2016 року, оскільки його туди не пускають ОСОБА_3 та ОСОБА_4. Він туди постійно приходить, однак його ображає нецензурною лайкою хлопець ОСОБА_3 та особисто вона.

Представник третьої особи – Товариства з обмеженою відповідальністю «Місто для людей Кременчук» (до зміни найменування ТОВ «Добробит») в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не заперечувала.

Представник третьої особи Крюківського районного відділу у м.Кременчуці УДМС України в Полтавській області до судового засідання не з»явився, подав заяву, відповідно до якої просить розглядати справу у його відсутність.

Вислухавши пояснення позивача – відповідача ОСОБА_3, представника позивачів – відповідачів ОСОБА_1, відповідача – позивача ОСОБА_2, представника третьої особи – ТОВ «Місто для людей Кременчук», свідків, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як достовірно встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами по справі, ОСОБА_2 та ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище ОСОБА_3) В.В. з 24.11.1995 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії І-КЕ №040764, як видане 05 травня 2008 року Крюківським відділом реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області.

Відповідно обмінного ордеру №74, виданого на ім’я ОСОБА_2 25 червня 1998 року на підставі рішення виконкому Кременчуцької міської ради № 1587/13 від 25.06.1998 року, ОСОБА_2 дозволено зайняти по обміну з ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_13.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_14, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 06.03.1997 року.

Як встановлено судом з 29.05.2001 року місце проживання ОСОБА_4 та з 13.12.2003 року місце проживання ОСОБА_3 у встановленому законом порядку зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_12.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 березня 2009 року, яке набрало законної сили 21.04.2009 року, вселено ОСОБА_4 та ОСОБА_3 до житлового приміщення – квартири АДРЕСА_7; встановлено порядок користування квартирою №34 по вул.. Першотравневій, 51 в м. Кременчуці, а саме виділено ОСОБА_4, ОСОБА_3 в користування кімнату «5» площею 11,68 кв.м., приміщення «4б» площею 6,6 кв.м., вбудовану шафу «6» площею 2,19 кв.м. та 9,81 кв.м. приміщення загального користування, виділено ОСОБА_2 у користування кімнату «4» площею 10,53 кв.м., балкон площею 1 кв.м. та 4,90 кв.м. приміщення загального користування; змінено в договорі найму квартири АДРЕСА_7 відповідального наймача – ОСОБА_2 на ОСОБА_4 та зобов’язано ТОВ «Добробит» внести відповідні зміни в договір найму та відкрити на ім’я ОСОБА_4 особистий рахунок; зобов’язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у користуванні виділеної їм частини квартири АДРЕСА_7.

Рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука від 16.04.2014 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням – квартирою №4 в будинку №51 по вул..Першотравневій в м.Кременчуці Полтавської області – відмовлено, при цьому вказаним рішення суду встановлено, що ОСОБА_2 перешкоджає ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо вільного доступу та користування вказаною квартирою.

30 липня 2014 року ОСОБА_3 звернулась до Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ з заявою про примусове виконання рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 05 березня 2009 року.

04 серпня 2014 року державним виконавцем Крюківського ВДВС Кременчуцького МУЮ ОСОБА_18 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №44229034, відповідно до виконавчого листа № 2-128, виданого 18 березня 2014 року Крюківським районним судом міста Кременчука про вселення ОСОБА_4, ОСОБА_3 до житлового приміщення – квартири АДРЕСА_15 та надано ОСОБА_2 строк до 11.08.2014 року, для самостійного виконання рішення суду від 05 березня 2009 року.

25 вересня 2014 року державним виконавцем Крюківського ВДВС ОСОБА_9, ОСОБА_3 примусово вселено в квартиру АДРЕСА_16 та складено акт опису майна, відповідно до якого були описані всі речі, які знаходились в квартирі на момент вселення і вказані речі передані на відповідальне зберігання ОСОБА_3

06.10.2014 року державним виконавцем Крюківського ВДВС ОСОБА_9 складено акт із якого вбачається, що майно, яке було зазначене у Акті опису майна від 25.09.2014 року і яке передано на відповідальне зберігання ОСОБА_3, було передано від ОСОБА_3 до власника – ОСОБА_2

Відповідно до ст.71 Житлового кодексу України право на житлове приміщення за тимчасово відсутнім наймачем зберігається протягом шести місяців.

Згідно ст. 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Тобто, зі змістом вказаної статті, предметом доказування у спорах про визнання осіб такими, що втратили право користування помешканнями державного і громадського житлового фонду, є факт відсутності наймача або членів його сім»ї строком понад шість місяців без поважних причин та за відсутності обставин, передбачених частиною третьою цієї статті.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

На обґрунтування позовних вимог позивачами – відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надано акт про не проживання, який складено 16.09.2013 року працівниками ТОВ «Місто для людей Кременчук» (до зміни найменування ТОВ «Добробит») ОСОБА_19 та ОСОБА_20 зі слів громадян ОСОБА_21, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_13 та ОСОБА_16, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_14 та відповідно до якого ОСОБА_21 та ОСОБА_16 підтверджують факт не проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_17 з 2010 року по теперішній час.

Також на обґрунтування позовних вимог позивачами – відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надано акт про не проживання, який складено 23.04.2015 року працівниками ТОВ «Місто для людей Кременчук» (до зміни найменування ТОВ «Добробит») ОСОБА_19 та ОСОБА_20 зі слів громадян ОСОБА_10, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_15 та ОСОБА_22, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_16 та відповідно до якого ОСОБА_10 та ОСОБА_22 підтверджують факт не проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_18 з 25 вересня 2014 року по теперішній час.

Крім того, на обґрунтування позовних вимог позивачами – відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надано акт про не проживання, який складено 26.11.2015 року працівником ТОВ «Місто для людей Кременчук» (до зміни найменування ТОВ «Добробит») ОСОБА_19 зі слів громадян ОСОБА_17, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_17 та ОСОБА_22, проживаючої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_16 та відповідно до якого ОСОБА_17 та ОСОБА_6 підтверджують факт не проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_17 з 25 вересня 2014 року по теперішній час.

Суд критично відноситься до змісту інформації, що міститься у вказаних актах про не проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі та не приймає до уваги зазначені акти про не проживання як беззаперечний доказ не проживання відповідача – позивача ОСОБА_2 у квартирі протягом періоду часу, що в них зазначені, виходячи із наступного.

Свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що вона працює паспортистом в абонентському відділі ТОВ «Місто для людей Кременчук» (до зміни найменування ТОВ «Добробит»). Акт про не проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_18 16.09.2013 року складала вона. Записи в акт вона здійснювала на підставі пояснень двох свідків. Особи, що вказані в акті були присутні і ставили свої підписи. Акти про не проживання від 23.04.2015 року та від 26.11.2015 року складено у аналогічний спосіб. Хто звертався по питанню складання даних актів вона не пам’ятає. Чи заходила вона в спірну квартиру для встановлення факту не проживання ОСОБА_2 вона не пам’ятає. По іншим квартирам у будинку вона не ходила та нікого не просила підписувати дані акти. Пам»ятає, що один із актів складався в будинку, а де складались інші акти не пам»ятає. Акти про не проживання складаються зі слів двох свідків, які пред»являють свої паспорти, дані із яких заносяться до акту, потім дають усні пояснення щодо обставин не проживання особи та підписують акт. Кожний із актів було складено зі слів свідків, що вказані у актах.

Свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що акти про не проживання від 16.09.2013 року та 23.04.2015 року складала вона. На час складання вказаних актів вона працювала фахівцем абонентського відділу ТОВ «Місто для людей Кременчук» (до зміни найменування ТОВ «Добробит»). При складенні вказаних актів кожного разу були присутні двоє свідків, паспортні дані яких заносились до актів, після чого останні ставили підписи в актах, а потім вона засвідчувала ці акти своїм підписом. У спірній квартирі вона не була. Хто саме звертався по питанню складення актів вона не пам»ятає. Зазвичай акти складаються на підприємстві, однак де саме були складені вказані акти вона не пам»ятає. Інформація до актів вноситься виключно на підставі пояснень свідків, дані яких вказуються в акті та достовірність пояснень цих свідків ними не перевіряється.

Із змісту вказаних актів про не проживання від 16.09.2013 року, 23.04.2015 року, 26.11.2015 року та показань свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_19 вбачається, що вказані акти складались та посвідчувались останніми виключно зі слів осіб, що в них зазначені, тобто зі слів ОСОБА_10, ОСОБА_22, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 та достовірність тверджень останніх про не проживання ОСОБА_2 у спірній квартирі працівниками ТОВ «Місто для людей Кременчук» (до зміни найменування ТОВ «Добробит») ОСОБА_20 та ОСОБА_19 фактично не перевірялась, обстеження квартири перед складанням актів не проводилось.

ОСОБА_22 та ОСОБА_10, зі слів яких було акти від 23.04.2015 року та від 26.11.2015 року, неодноразово викликались до суду для допиту в якості свідків, однак останні за викликами в судове засідання не з’явились, при цьому слід зазначити, що позивачами ОСОБА_23 та ОСОБА_4 заява про виклик для допиту в якості свідків ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 зі слів яких було складено акти про не проживання від 16.09.2013 року та від 26.11.2015 року взагалі не подавалась.

На спростування доводів позивачів за первісним позовом та на підтвердження факту постійного проживання в ІНФОРМАЦІЯ_19 В.П. надано суду конверти, листи та повідомлення на його ім’я з різних державних установ та організацій, із змісту яких вбачається, що вони надсилались ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_19, при цьому останні були отримані ОСОБА_2, в тому числі і у відділенні поштового зв»язку.

Свідок ОСОБА_24 суду пояснила, що вона працювала оператором Центру поштового зв»язку № 2 м.Кременчука. ОСОБА_2 часто приходив отримувати листи. Листи ОСОБА_2 отримував по паспорту та первинному поштовому повідомленню. Чи була у ОСОБА_2 абонентська поштова скринька та чи приходили йому листи за вимогою їй невідомо. Вона особисто листи до квартир не доставляла, а видавала їх у відділенні пошти. Відділ доставки дає листоноші листи і він іде за адресою та видає його адресату. Якщо адресат не виявлений, то листоноша залишає повідомлення про необхідність отримання листа у відділенні пошти. Листоноша носить листи два рази та повідомлення про необхідність отримання листа залишає два рази. Чи вручались листи ОСОБА_2 в квартирі їй невідомо. ОСОБА_2 у відділенні поштового зв»язку листи отримував інколи лише з паспортом, а інколи надавав і повідомлення про необхідність отримання листа.

Із змісту виписки по рахунку ОСОБА_2, який відкритий у ПАТ «Державний ощадний банк України» за період з 21.05.2013 року по 26.01.2015 року та копій чеків про видачу готівки від 11.03.2015 року, 29.05.2015 року, 18.06.2015 року вбачається, що ОСОБА_2 отримував грошові кошти у відділенні банку, яке знаходиться у будинку, що розташований неподалік будинку, у якому знаходиться спірна квартира.

Як вбачається із постанови слідчого СВ Крюківського ВМ КМВ УМВС України в Полтавській області ОСОБА_25 від 23.06.2015 року про призначення судово – медичної експертизи, слідчим проводилось досудове розслідування по кримінальному провадженню №12015170110000819 по факту отримання ОСОБА_2 18.06.2015 року за адресою: АДРЕСА_20 тілесних ушкоджень.

Згідно ст. 47 Конституція України кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Відповідно до ст.9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного приміщення або обмежений у праві користування ним інакше як на підставах і в порядку, передбаченому законодавством. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Статтею 47 Конституції України та статтею 109 ЖК України передбачено неможливість виселення особи із займаного жилого приміщення або будь-яке інше примусове позбавлення житла, крім випадків, встановлених законом, на підставі рішення суду.

Згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та ч.4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ст.310 ЦК України фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 4 ст.311 ЦК України передбачено, що фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 1 Першого Протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Положеннями статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

У пункті 44 рішення від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» Європейський суд з прав людини визначив, що втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві.

Позивачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суду не надано належних та допустимих доказів того, що відповідач – позивач ОСОБА_2, має у власності чи в користуванні інше житло, тобто не надано доказів того, що спірна квартира не є єдиним його житлом.

Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, оцінюючи в сукупності надані позивачами за первісним позовом докази на обґрунтування позову та надані відповідачем докази на спростування доводів позивачів, суд приходить до висновку, що позивачами за первісним позовом не спростовані твердження відповідача ОСОБА_2 про те, що він не має вільного доступу до спірної квартири та не доведено факт того, що відповідач ОСОБА_2 був відсутній у спірній квартирі протягом строку, що вказаний у позовній заяві, тобто строком понад шість місяців.

Відповідно до ст.58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Згідно ст.61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Як достовірно встановлено в судовому засіданні та зокрема не заперечується сторонами по справі, відповідно обмінного ордеру №74, виданого на ім’я ОСОБА_2 25 червня 1998 року на підставі рішення виконкому Кременчуцької міської ради № 1587/13 від 25.06.1998 року ОСОБА_2 дозволено зайняти по обміну з ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_12.

В подальшому рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 березня 2009 року, яке набрало законної сили 21.04.2009 року, змінено в договорі найму квартири АДРЕСА_7 відповідального наймача – ОСОБА_2 на ОСОБА_4 та виділено ОСОБА_2 у користування кімнату «4» площею 10,53 кв.м., балкон площею 1 кв.м. та 4,90 кв.м. приміщення загального користування.

Тобто ОСОБА_2, у порядку передбаченому Законом, набув право користування квартирою №34 по вул.. Першотравневій, 51 в м. Кременчуці.

Враховуючи викладене, встановлені обставини справи, оцінюючи в сукупності надані сторонами докази, суд приходить до висновку, що у задоволенні первісного позову ОСОБА_3 та ОСОБА_4 необхідно відмовити за недоведеністю, а зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 щодо усунення перешкод в користуванні квартирою № 34 будинку № 51 по вул. Першотравневій в м.Кременчуці шляхом його вселення та зобов»язання не чинити перешкоди в користуванні квартирою, є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 про поновлення реєстрації його місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_20, то суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом, з 20.02.2001 року місце проживання ОСОБА_2 у встановленому законом порядку було зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_21.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 03.03.2016 року, яке ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 18 квітня 2016 року залишено без змін, ОСОБА_2 визнано таким, що втратив право користування квартиру АДРЕСА_12.

Відповідно до повідомлення Крюківської районної адміністрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 10.07.2017 року, згідно даних Реєстру територіальної громади ОСОБА_2 значиться знятим з реєстрації місця проживання з адреси: АДРЕСА_21 з 11.05.2016 року на підставі рішення Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 03.03.2016 року про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування жилим приміщенням.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2017 року рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 03.03.2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 18 квітня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів визначено Правилами реєстрації місця проживання, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207 та Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідачем – позивачем ОСОБА_2 суду не надано жодного належного доказу того, що після скасування рішення Крюківського районного суду м.Кременчука від 03.03.2016 року він у порядку, встановленому Правилами реєстрації місця проживання, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207 та Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», звертався до уповноваженого органу реєстрації, що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території Крюківського району м.Кременчука щодо скасування зняття з реєстрації місця його проживання та відповідним органом реєстрації у проведенні таких дій було відмовлено.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 49 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Згідно ч.1 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження – до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

ОСОБА_2 позов до відповідного органу реєстрації не пред»являвся, клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача вказаного органу реєстрації не заявлялось.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні зустрічного позову у цій частині необхідно відмовити у зв»язку з його необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові – на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, а також те, що первісний позов задоволенню не підлягає, а зустрічний позов підлягає частковому задоволенню, то суд приходить до висновку, що з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 необхідно стягнути понесені останнім судові витрати, пов»язані зі сплатою судового збору.

Керуючись ст.ст. 12,81,141,263-266 ЦПК України, ст.ст.9, 64, 65, 71, 72 ЖК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_22, місце проживання зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_23, РНОКПП: НОМЕР_1), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_24, місце проживання зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_25, РНОКПП: НОМЕР_2) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_26, місце проживання у встановленому законом порядку не зареєстроване, адреса для листування: Головпоштампт м.Кременчука (до запиту), паспорт серії КО 181844, виданий Крюківським РВ УМВС України в Полтавській області) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про вселення, усунення перешкод в користуванні квартирою – задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_22.

Зобов»язати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити ОСОБА_2 перешкоди у користуванні виділеною йому рішенням Крюківського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 05 березня 2009 року у користування частиною квартирою №34 в будинку №51 по вул.Першотравневій в м.Кременчуці Полтавської області.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_22, місце проживання зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_23, РНОКПП: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_26, місце проживання у встановленому законом порядку не зареєстроване, адреса для листування: Головпоштампт м.Кременчука (до запиту), паспорт серії КО 181844, виданий Крюківським РВ УМВС України в Полтавській області) – 320 грн. сплаченого судового збору.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_24, місце проживання зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_25, РНОКПП: НОМЕР_2) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_26, місце проживання у встановленому законом порядку не зареєстроване, адреса для листування: Головпоштампт м.Кременчука (до запиту), паспорт серії КО 181844, виданий Крюківським РВ УМВС України в Полтавській області) – 320 грн. сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 17 січня 2019 року.

Суддя: