Рішення № 79241018, 14.01.2019, Сарненський районний суд Рівненської області

Сарненський районний суд

Рівненської області

_________

Справа № 572/2079/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2019 року м. Сарни

Сарненський районний суд Рівненської області у складі: головуючого - судді Слободянюка Б.К., за участю секретаря Кудіній А.Р., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника від подача ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до держави Україна в особі управління Державної казначейської служби України у Сарненському районі Рівненської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача – ОСОБА_7 місцева прокуратура про стягнення моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування, прокуратури і суду, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6 звернувся до суду з позовною заявою до Держави Україна в особі державного казначейства у Сарненському районі Головного управління Державної казначейської служби України у Рівненській області в якому просить визначити йому розмір відшкодування шкоди, завданої йому незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду в наступних розмірах: моральну шкоду в сумі 260000 грн.; суму, сплачену у зв'язку з отриманням правової (правничої) допомоги в розмірі 55000 грн. та стягнути з відповідача понесені ним судові витрати на правничу допомогу.

Позовні вимоги ОСОБА_6 обґрунтовує тим, що 26.08.2014 року в кримінальному провадженні № 12014180200000512 від 16.04.2014 року йому було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України. Вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 13.10.2015 року у кримінальній справі № 572/4843/14-к його було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України та призначено покарання у виді чотирьох років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на два роки та накладено штраф у розмірі 8500 гривень, на підставі ст. 75 КК України звільнено від призначеного основного покарання з іспитовим строком два роки з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, а також стягнуто на користь Комунального підприємства «Трудівник» 420 000 гривень шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. Вказаний вирок ухвалою колегії суддів апеляційного суду Рівненської області від 10.02.2016 року було скасовано, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України за відсутністю складу злочину. Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.10.2016 року, було залишено без задоволення касаційну скаргу прокурора, а ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 10.02.2016 року залишено без змін. В зв’язку з чим, має право в силу ст. 1176 ЦК України на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Вказує, що внаслідок незаконних дій органу досудового розслідування, прокуратури та суду першої інстанції із безпідставного та необґрунтованого кримінального переслідування та подальшого засудження за дії, які не містять складу злочину, йому була заподіяна моральна шкода, що проявилася у погіршенні відносин із оточуючими, колегами та підлеглими по роботі які вдалися до осуду, до поширення недостовірної інформації та не сприйняття його як керівника КП «Трудівник», що фактично призвело до неможливості виконання своїх посадових обов'язків. Через безпідставне звинувачення та загрозу призначення покарання у виді позбавлення волі і звернення стягнення на майно в зв'язку із поданням цивільного позову, вся родина пережила психологічний стрес, який передавався йому. Також, через неправомірне кримінальне переслідування він переніс значний емоційний стрес, який супроводжувався почуттям розгубленості, тривоги, безпомічності та безпорадності. Ці обставини призводили до необхідності усвідомлення продовження решти життя з почуттями втрати бездоганної репутації та довіри оточуючих, приниження гідності і постійної ганьби, а також сприйняття його всіма оточуючими як злочинця.

Зазначає, що його перебування під слідством та судом розпочалося з 26.08.2014 року (з дати повідомлення про підозру) і тривало до 26.10.2016 року (до дати постановлення остаточного рішення у справі (ухвали) Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ), що в цілому становить 26 місяців.

Вважає, що справедливою компенсацією його моральних страждань буде стягнення грошових коштів в розмірі 260000 грн.

Крім того, ним були понесені витрати на правову допомогу під час досудового розслідування та судового в сумі 55000 гривень. В зв’язку з чим просить стягнути з відповідача 315000 грн.

Ухвалою суду від 21.08.2018 року було відкрито провадження у справі, підготовче засідання було призначено на 13.09.2018 року.

Ухвалою суду від 25.10.2018 року було призначено справу до судового розгляду на 27.11.2018 року. Цією ж ухвалою було залучено за клопотанням відповідача в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_7 місцеву прокуратуру.

В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити. Надали пояснення, які відповідають обставинам викладеним в позовній заяві.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. З яких вбачається, що вони не визнаються себе належним відповідачем у справі, оскільки вони не вступали у правовідносини з позивачем та своїми діями або бездіяльністю не порушували його законні права та інтереси. Крім того, у вступному слові представник відповідача ОСОБА_4 зазначила, що позивачем не доведений той факт, що йому була заподіяна моральна шкода. У задоволенні позову просили відмовити за його безпідставністю .

Представник третьої особи прокурор Сарненської місцевої прокуратури ОСОБА_5 в судовому засіданні висловила думку щодо недоведеності позовних вимог стороною позивача з підстав викладених у письмових поясненнях. Зазначила, що вимоги позивача є недоведеними в силу ст.. 81 ЦПК України, позовна заява в супереч ст. 175 ЦПК України не містить обґрунтування та розрахунку позовних вимог, докази надані стороною позивача, які підтверджують витрати на правову допомогу подані з порушенням ЦПК.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши повно і всебічно обставини справи, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Згідно з вимогами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і що до яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року «Про застосування судами норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи

Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Судом встановлено, що 26.08.2014 року слідчим СВ Сарненського РВ УМВС України в Рівненській області капітаном міліції ОСОБА_8 за погодженням з прокурором Сарненського району старшим радником юстиції ОСОБА_9, ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

26.08.2014 року ОСОБА_6 було пред’явлено обвинувачення в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.364 КК України.

Вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 13.10.2015 року ОСОБА_6 визнано винуватим за ч.2 ст. 364 КК України та призначено покарання – чотири роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов’язані з організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями строком на два роки із штрафом в розмірі 8500 грн. На підстав ст.75 КК України звільнено його відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом двох років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов’язки. Зобов’язано не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти КВІ про зміну місця проживання або роботи. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь КП «Трудівник» 420000 грн. шкоди, заданої кримінальним правопорушенням.

Ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області від 10.02.2016 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2- задоволено, а апеляційну скаргу прокурора Шеремет Л.С. залишено без задоволення. Вирок Сарненського районного суду від 13.10.2015 року по обвинуваченню ОСОБА_6 за ч.2 ст.364 КК України закрито на підставі ч.1 п.2 ст.284 КПК України за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Цивільний позов прокурора залишено без розгляду. Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення (10.02.2016 року).

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26.10.2016 року касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді провадження в суді апеляційної інстанції залишено без задоволення, а ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 10.02.2016 року щодо ОСОБА_6 - без змін.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу виникнення у позивача права на відшкодування шкоди, що передбачено Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями частин першої, другої, сьомої статті 1176 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Крім того, п. 2 ст. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

У позовній заяві позивач посилався на те, що йому завдана маральна шкода внаслідок незаконних дій органу досудового розслідування, прокуратури та суду першої інстанції із безпідставного та необгрунтованого кримінального переслідування та подальшого засудження за дії, які не містять складу злочину.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (із змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю Інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Також, суд при вирішенні питання щодо відшкодування моральної шкоди повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Крім цього, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого -спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Як слідує з п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди обов'язковому з'ясуванню підлягають наступні питання: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювана та вини останнього в її заподіянні, з'ясування обставин, котрими підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань. Згідно із п. 9 зазначеної постанови, розмір відшкодування такої шкоди визначається з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків. Повинні також враховуватися стан здоров'я потерпілого, тягар перенесених змін в життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, часу та зусиль, необхідних для відновлення первинного стану. Крім того, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами рівності, виваженості, поміркованості, розумності, справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

З матеріалів справи вбачається, що термін перебування ОСОБА_6 під слідством та судом, до закриття кримінального провадження становить повних 18 місяців ( з 26.08.2014 року по 10.02.2016 року). Кінцевою датою перебування позивача під судом, суд вважає дату прийняття рішення колегією суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області від 10.02.2016 року, оскільки, саме з цієї дати він вважається таким, що не скоював кримінального правопорушення, так як рішення апеляційного суду набрало законної сили з моменту його проголошення.

Згідно із ч. 4 ст. 532 КПК України в редакції, що діяла на час постановлення ухвали, судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій, Верховного Суду України набирають законної сили з моменту їх проголошення.

Суд вважає, що позивач довів факт заподіяння йому моральної шкоди. Адже, перебуваючи під слідством та судом, позивач переніс стрес; також це призвело до погіршення позивачем реалізації своїх звичок і бажань. В судовому засіданні позивач наголосив на тому, що був впевнений в своїй невинуватості та переконаний в тому, що в кінцевому результаті суди приймуть вірне рішення, через що стійко сприймав ситуацію, хоча і відчував негативні емоції. Разом з тим, суд при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди виходить з принципу співмірності, та зазначає, що до ОСОБА_6 під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувалися заходи забезпечення кримінального провадження, позивач переконливо не довів яким саме чином обставини, що спричинили страждання чи приниження честі, гідності, ділової репутації, нанесли шкоду, яку саме і її розмір, що були порушені нормальні життєві зв'язки чи створені перешкоди в реалізації прав, свобод, особистих інтересів через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми та настання інших негативних наслідків, а також зважає на те, що позивач не зазнав вимушених змін у життєвих стосунках чи порушення сімейних зв’язків та не мав необхідність докладати значні додаткові зусилля для відновлення чи організації життя або здоров’я.

Крім того, суд враховує, що саме через страждання особи визначається поняття моральної шкоди, в свою чергу страждання є відчуття глибоких душевних мук чи сильного фізичного болю, а не будь-яка тривала чи короткочасна негативна емоція, що може виникати у особи, як реакція на ті, чи інші дії або бездіяльність.

Суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка склалась в цій сфері, а саме, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом і у практиці ЄСПЛ приймаються до уваги різні обставини як такі, що заподіюють моральну шкоду: невизначеність ситуації з результатом кримінального провадження та його фінансових наслідків; незручності, викликані негативним впливом на здоров’я; стурбованість і тривога через те, що ситуація триває довго; глибоке відчуття несправедливості, викликане тривалим невиконанням судового рішення; розчарування тощо (“Мілазі проти Республіки Італії” від 25.06.1987 р., “Лопес Остра проти Іспанії” від 09.12.1994 р., “Цимерман і Штайнерн проти Швейцарської Конфедерації” від 13.07.1983 р., “Жовнер проти України” від 29.06.2004 р., “Полтораченко проти України” від 18.01.2005 р.).

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 9 постанови від 31березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (далі Постанова), у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Крім того, в абзаці 2 п. 14 постанови судам роз'яснено про те, що розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Отже, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд повинен встановити розмір шкоди згідно з вимогами ч. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», а якщо є підстави для стягнення шкоди у більшому розмірі, повинен обґрунтувати такий розмір шкоди, але з обов'язковим виконанням наведеної норми права.

Згідно з пунктом 3 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2017 року, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, розрахункова величина застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 01.01.2018 року встановлений в розмірі 1762 грн.

Таким чином, мінімальна розмір відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу тривалим перебуванням під слідством та судом становить 31716 грн. (18 місяців х 1762грн. =31716грн), однак, врахувавши всі обставини справи, суд вважає, що моральна шкода в розмірі 33138 грн., буде достатньою для розумного задоволення потреб ОСОБА_6 і не призведе до його збагачення.

Що стосується витрат сплачених у зв’язку з отриманням правової допомоги в розмірі 55000грн. та судових витрат в даній справі, пов’язаних з оплатою послуг адвоката в розмірі 6000 грн., то в задоволенні позову в цій частині слід відмовити з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст.ст. 120, 125, 126 КПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги захисника, несе підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Суд за клопотанням осіб має право визначити грошовий розмір процесуальних витрат, які повинні бути їм компенсовані.

Суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.

Сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі, мають право оскаржити судові рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

За таких обставин суд вважає, що процесуальні витрати, які понесені ОСОБА_6 у кримінальному провадженні щодо нього, повинні відшкодовуватися відповідно до глави 8 розділу І Кримінального процесуального кодексу України, а не при розгляді іншої справи - про застосування цивільно-правових наслідків закриття кримінального провадження.

Отже, вимога позивача про стягнення 55000 гривень витрат за надану правову допомогу не ґрунтується на положеннях закону і тому в її задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов’язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, повноваження представника позивача адвоката ОСОБА_2 підтверджуються ордером на надання правової допомоги від 25.10.2018 року та копією свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №969 від 08.09.2012 року.

Доказів на підтвердження витрат на адвоката суду не надано, позивачем та його представником суду не було надано договору про надання правової допомоги від 15.08.2018 року на який посилається представник позивача, а додаток №1 до договору від 15.06.2018 року про розмір гонорару за надання юридичних послуг від 15.06.2018 року та квитанцію до прибуткового касового ордеру про сплату ОСОБА_6 6000 грн. адвокатом ОСОБА_2 було надано суду в судовому засіданні 14.01.2019 року.

Докази надані захисником 14.01.2019 року суд не приймає до уваги та вважає їх недопустимими в зв’язку з тим, що вони подані з порушенням вимог ст. 83 ЦПК України. Відповідно ст. 83 ЦПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об’єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

В порушення вимог ст.. 137 ЦПК України стороною позивача не доведено належними та допустимими доказами витрати пов’язані з правничою допомогою адвоката, тому, в задоволенні вимоги про відшкодування витрати в розмірі 6000грн. слід відмовити.

Окремо суд вказує, що реалізацію державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів здійснює Казначейство України, яке здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011).

Механізм виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845.

Згідно з пунктом 3 Порядку рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

За таких обставин, твердження представників відповідача про обрання неналежного відповідача є необгрунтованими, а клопотання про заміну відповідача належним таким, що не підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 137, 263, 264, 265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України ст. ст. 11, 16, 23, 1167, 1176 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 3, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України ( місцезнаходження: вул. Бастіонна, буд. 6, м. Київ, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 37567646 ) на користь ОСОБА_6 (паспорт громадянина України СР204841 від 21.05.1997 р., Сарненським РВ ГУМВС України в Рівненській області) відшкодування моральної шкоди у розмірі 33 138 (тридцять три тисячі сто тридцять вісім) гривень.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складене 17.01.2019 р.

Суддя