Ухвала суду № 79240496, 17.01.2019, Радивилівський районний суд Рівненської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 568/87/18

Провадження № 2-а/568/1/19

17 січня 2019 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Панчука М.В.,

за участі секретаря судового засідання Саган В.В.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача – адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Радивилів адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Рівненській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної екологічної інспекції у Рівненській області, в якому просить поновити строк звернення до суду, визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері охорони навколишнього середовища, а справу закрити.

Позивач, якого підтримав представник – адвокат ОСОБА_2, у судовому засіданні при вирішенні питання поновлення строку звернення до суду вказав, що він пропустив строк оскарження постанови з поважних причин, так як 04.12.2017 р. звертався у органи прокуратури в порядку КПК України із заявою про внесення протесту прокурора на вказану постанову та внесення відомостей у ЄРДР про вчинення злочину та 05.01.2018 р. Дубенська місцева прокуратура рекомендувала звернутися до суду, а 01.02.2018 р. прокуратурою Рівненської області роз?яснено, що органи прокуратури не наділені повноваженнями на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому рекомендовано самостійно звернутися до суду для оскарження останньої. Просив поновити строк звернення до суду. Окрім того, вказав, що дійсно отримав оскаржувану постанову 23.11.2017 р., ознайомився з її змістом. Однак, йому ніхто не роз?яснив порядок її оскарження, а він знав, що раніше прокуратура слідкувала за законністю винесення постанов про адміністративне правопорушення і тому звернувся туди. Зазначив, що у зв?язку із сімейними та господарськими питаннями не мав можливості вчасно звернутися за оскарженням даної постанови.

Представник позивача – адвокат ОСОБА_2 вказав, що позивач правомірно звернувся у органи прокуратури, так як останні згідно Конституції України, спеціалізованих нормативно-правових актів наділені повноваженнями розслідувати злочини, а в даному випадку вважає наявним вчинення кримінального правопорушення.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Від відповідача через канцелярію суду надійшло письмове клопотання про залишення позову без розгляду у зв?язку із закінченням строків звернення до суду, мотивуючи тим, що оскаржувану постанову винесено 23.11.2017 р. і в той же день вручено позивачу, однак ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про оскарження останньої 07.02.2018 р., тобто з пропуском 10-денного строку звернення до суду для оскарження постанови.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши подане відповідачем клопотання та матеріали справи, прийшов до наступного.

Як вбачається із п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 288 КУпАП, постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом; скарга подається в орган (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України. Скарга, що надійшла, протягом трьох діб надсилається разом із справою органу (посадовій особі), правомочному відповідно до цієї статті її розглядати.

З постанови про адміністративне правопорушення від 23.11.2017 р. № 12 (а.с. 38) вбачається, що остання отримана відповідачем 23.11.2017 р. та він ознайомився з її змістом, що останнім підтверджено у судовому засіданні, разом з тим, зі змісту даної постанови вбачається наявність роз?яснення порядку її оскарження, зокрема зазначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення у порядку, визначеному статтями 287-289 КУпАП, до Державної екологічної інспекції у Рівненській області або до суду.

З огляду на встановлене, у позивача наявне право на оскарження даної постанови до вищестоящого органу, шляхом подачі скарги на постанову через Державну екологічну інспекцію у Рівненській області, або шляхом подачі позову до Радивилівського районного суду Рівненської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Однак, у вказаний строк позивач не реалізував своє право на оскарження постанови. Разом з тим, у вказаний строк позивачем було подано заяву прокурору Рівненської області про внесення протесту на вказану постанову та прийняття і реєстрації заяви (повідомлення) про вчинення злочину, що не передбачено КУпАП. При цьому, позивачем у судовому засіданні вказано, що таку заяву він подав в порядку КПК України з метою внесення відомостей у ЄРДР про вчинення злочину.

Із повідомлень Дубенської місцевої прокуратури № 34/2-16-18 від 05.01.2018 р. та прокуратури Рівненської області № 05/1-712-18 від 01.02.2018 р., які отримані 11.01.2018 р. та 01.02.2018 р. відповідно, що підтверджується фотокопіями поштових конвертів та підтверджено позивачем у судовому засіданні, вбачається, що останні не встановили підстав внесення відомостей про вчинення злочину у ЄРДР та роз?яснили про можливість оскарження даної постанови до суду.

З огляду на встановлене, враховуючи, що у оскаржуваній постанові наявне роз?яснення порядку оскарження вказаної постанови та позивачем не було оскаржено останню в порядку, передбаченому ст. 288 КУпАП, разом з тим, звернення до органів прокуратури із заявою про внесення протесту на постанову та внесення відомостей у ЄРДР щодо вчинення злочину, не передбачено у порядку оскарження постанови та було здійснено позивачем у порядку КПК України, що останнім вказано у судовому засіданні, а відтак суд не вбачає поважності причин для поновлення строку звернення до адміністративного суду.

Як вбачається, завданням адміністративного судочинства, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Згідно ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Крім цього, суд керуючись ст. 6 КАС України застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається із рішення Європейського суду з прав людини від 28.03.2006 року у справі “Мельник проти України” (заява №23436/03), суд зазначає, що статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом – проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах.

Разом з тим, ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду (справа «Стаббігс та інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити про те, що встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Як вбачається із ч. 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

З огляду на встановлене, суд вважає підстави пропуску строку звернення до суду неповажними та за відсутності інших підстав поважності пропуску строку звернення до суду, суд вважає за необхідне відмовити у клопотанні позивача щодо поновлення строку звернення до суду, а відтак клопотання відповідача щодо залишення позову без розгляду підлягає задоволенню.

На підставі вищевказаного, керуючись ст.ст. 2, 6, 122, 123, 240, 241, 248, 256, 294, 295 КАС України,

ухвалив:

у клопотанні ОСОБА_1 про поновлення строку зверненння до суду- відмовити.

Клопотання Державної екологічної інспекції у Рівненській області про залишення позову без розгляду у з'язку з пропуском строку зверння до суду - задовольнити.

Позов ОСОБА_1 до Державної екологічної інспекції у Рівненській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – залишити без розгляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду безпосередньо або через Радивилівський районний суд Рівненської області.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Суддя М.В. Панчук