Ухвала суду № 79238931, 16.01.2019, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

16.01.2019 Провадження № 1-кс/331/277/2019

Єдиний унікальний номер № 331/224/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2019 року місто Запоріжжя

Слідчий суддя Жовтневого районного суду міста Запоріжжя Пивоварова Ю.О., при секретарі Назаренко О.В., за участі слідчого Каби М.Ю. та прокурора Третяк О.А., розглянувши клопотання слідчого СВ Олександрівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_1, погоджене із прокурором Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_2, про арешт майна по кримінальному провадженню № 42018081020000155, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.12.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду м. Запоріжжя надійшло клопотання слідчого СВ Олександрівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_1, погоджене із прокурором Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_2, про арешт майна по кримінальному провадженню № 42018081020000155, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.12.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України.

Зі змісту клопотання органу досудового розслідування вбачається, що 14.08.2018 року в квартирі АДРЕСА_1 помер ОСОБА_3, який був власником даного житлового приміщення. Під час проведення досудового розслідування були виявлені документи, з яких вбачається, що ОСОБА_3, ймовірно, у 2000 році продав зазначену квартиру ОСОБА_4 При цьому до 2018 року ОСОБА_3 і далі проживав у цій квартирі. В ході перевірки даного факту органом досудового розслідування були виявлені ознаки підробки правовстановлюючих документів на дану квартиру, яка належала ОСОБА_3

Згідно матеріалів інвентарної справи щодо квартири № 66 будинку № 4-б, розташованого по вулиці Запорізькій у м. Запоріжжі, 30.10.2018 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_5 посвідчено довіреність від імені ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт серії МЕ № 594889, виданий Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області 26.10.2004, про уповноваження ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєструвати на ім’я ОСОБА_4 в Державному реєстрі речових прав власності право власності на вказану квартиру.

Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 02.09.2016 року звертався до Шевченківського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області у зв’язку із втратою 01.09.2016 року паспорта серії МЕ № 594889. Також в ході розслідування виявлено, що право власності на вказану квартиру в теперішній час зареєстровано за ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу від 27.12.2018 року № 3866, посвідченого приватним нотаріусам Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 При цьому, допитані в якості свідків мешканці квартир будинку № 4-б по вул. Запорізькій в м.Запоріжжі повідомили, що ОСОБА_3 проживав у квартирі № 66 вказаного будинку протягом тривалого часу сам, його родичі проживають у Російській Федерації, він був її одноосібним власником, не мав наміру нікому відчужувати.

Постановою прокурора Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_2 від 11.01.2019 року зазначена квартира визнана речовим доказом у кримінальному провадженні № 42018081020000155, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.12.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України. У зв’язку з викладеним слідчий звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на вказану квартиру з метою збереження речових доказів.

У судовому засіданні слідчий Каба М.Ю. та прокурор Третяк О.А. підтримали внесене клопотання та зазначили, що за результатами проведеного розслідування було встановлено, що ОСОБА_9, який мешкав у вказаній квартирі, не мав родичів, тому не міг розпорядитися квартирою за життя, однак станом на сьогодні невстановлені особи здійснюють перереєстрацію права власності на спірну квартиру з використанням підробних документів із наміром змінити власника, тому є підстави вважати, що нерухоме майно може бути відчужене у незаконний спосіб, тому просили накласти арешт на квартиру.

У відповідності до приписів ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. Оскільки право власності як ОСОБА_4, так і ОСОБА_7 ставиться під сумнів та досудове розслідування стосується власне перевірки законності набуття права власності на вказане житлове приміщення цими особами, з метою збереження майна, слідчий суддя вважає недоцільним виклик вказаних осіб в судове засідання, у зв’язку із чим проводить розгляд клопотання за їх відсутності.

Слідчий суддя, вислухавши пояснення слідчого та прокурора, дослідивши матеріали клопотання, доходить наступних висновків.

Згідно вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частина 3 ст. 170 КПК України передбачає, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно вимог ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В судовому засіданні встановлено, що в провадженні СВ Олександрівського відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області перебуває кримінальне провадження № 42018081020000155, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.12.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, за фактом підробки документів з метою незаконного набуття права власності на квартиру № 66 будинку № 4-б, розташованого по вулиці Запорізькій у м. Запоріжжі.

Таким чином, оскільки на момент розгляду вказаного клопотання правовою підставою для накладення арешту на майно є збереження речових доказів, запобігання спробам його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення та відчуження, вбачається наявність обґрунтованих підстав вважати, що майно відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, при цьому накладення арешту суттєво не порушить нічиїх інтересів та не обмежить прав, негативних наслідків не створить, оскільки правомірність власності як ОСОБА_4 так і ОСОБА_10 на сьогодні є сумнівним та підлягає перевірці, тому слідчий суддя доходить висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

Клопотання слідчого СВ Олександрівського ВП Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_1, погоджене із прокурором Запорізької місцевої прокуратури № 1 ОСОБА_2, про арешт майна по кримінальному провадженню № 42018081020000155, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.12.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, - задовольнити.

Накласти арешт на квартиру № 66 будинку № 4-б, розташованого по вулиці Запорізькій у м.Запоріжжі.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя: Ю.О. Пивоварова