Ухвала суду № 79237477, 09.01.2019, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 09.01.2019 Справа № 554/10678/18

Провадження № 1-кс/554/807/2019

У Х В А Л А

Іменем України

09 січня 2019 року м.Полтава

Слідчий суддя Октябрського районного суду м. Полтави Тімошенко Н.В.

За участю секретаря - Поливяної О.М.

Слідчого – Реви В.С.

Підозрюваного - ОСОБА_1, його захисника - адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на незаконне затримання,

ВСТАНОВИВ:

08 січня 2019 року до провадження слідчого судді Октябрського районного суду м.Полтави надійшла скарга адвоката ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на незаконне затримання.

Адвокат ОСОБА_2 прохав визнати затримання ОСОБА_1 29.12.2018 року слідчим Другого слідчого відділу ТУ ДБР у м.Полтаві ОСОБА_3 на підставі протоколу затримання, в порядку ст.208 КПК України - незаконним.

В обґрунтування скарги адвокат зазначив, що згідно протоколу затримання ОСОБА_1 від 29.12.2018 року, складеного слідчим Мішуровським В.В. в порядку ст. 208 КПК України, 27.12.2018 року у період часу приблизно з 01.30 год. по 02.30 год. ОСОБА_1 перевищуючи свої службові повноваження, наніс тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4

Адвокат зазначає, що єдиною підставою затримання в протоколі зазначено: «безпосередньо після вчинення злочину очевидець , в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказають на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин».

Протокол затримання ОСОБА_1 складено не безпосередньо і не щойно після вчинення дій, що інкримінуються ОСОБА_1, а лише через дві доби після них, а саме – 29.12.2018 року.

На час затримання ОСОБА_1, а ні на його тілі чи місці події не містилося слідів вчинення кримінального правопорушення саме ОСОБА_1

На підставі цього, вважає, затримання є незаконним та грубо порушує норми права та права людини.

В судовому засіданні адвокат та підозрюваний скаргу підтримав та просив її задовільнити.

Слідчий в судовому засіданні заперечував проти задоволення скарги.

В обґрунтування заперечень слідчий посилався на те, що 27.12.2018 року потерпілий після вчинення злочину був госпіталізований в лікарню інтенсивного лікування в нейрохірургічне відділення «Кременчуцька» в тяжкому стані.

28.12.2018 року о 21.28 годин потерпілий впізнав ОСОБА_1 як особу, яка вчинила злочин.

Одразу, 29.12.2018 року о 02.07 годині ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину та затримано в порядку ст. 208 КПК України.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення захисника та підозрюваного, слідчого, дослідивши матеріали скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні скарги, зі слідуючих підстав.

Слідчим управлінням Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.12.2018 за № 62018170000000017 за підозрою ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за ч.2 ст.365, ч.2 ст.187 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 187 КК України, а саме в групі працівників національної поліції нанесли тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_4 руками та ногами в область голови та тулуба, із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров’я ОСОБА_4 та заволоділи належним останньому майном, а саме: наручним годинником, металевим браслетом із зображенням кувалди, мобільним телефоном марки Huawei P-8, а також гаманцем, в якому знаходилися грошові кошти у сумі 1000 ОСОБА_6 та 800 гривень.

Після чого, ОСОБА_1 зупинив службовий транспортний засіб «Toyota Prius», д.н.з 113418, борт.№0106, на виїзді з м. Кременчук, у напрямку с. Чечелево Кременчуцького району, після чого співробітники поліції ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 висадили з автомобіля ОСОБА_4 та прослідували далі, розподіливши майно ОСОБА_4 порівну між собою та розпорядившись ним на власний розсуд.

27.12.2018 року потерпілий після вчинення злочину був госпіталізований в лікарню інтенсивного лікування в нейрохірургічне відділення «Кременчуцька» в тяжкому стані.

28.12.2018 року о 21.28 годин потерпілий впізнав ОСОБА_1 як особу, яка вчинила злочин.

29.12.2018 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, злочинів, передбачених ч.2 ст.365, ч.2 ст.187 КК України.

Одразу, 29.12.2018 року о 02.07 годині ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст. 208 КПК України.

Підставами затримання ОСОБА_1 відповідно до протоколу зазначено:» безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин».

Відповідно до ст. 29 Конституції України ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання. Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 208, 42 КПК України підозрюваний має права вимагати перевірки обґрунтованості його затримання.

Згідно з п. 4 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний, кого позбавлено свободи внаслідок арешту або тримання під вартою, має право ініціювати провадження, в ході якого суд без зволікань встановлює законність затримання і приймає рішення про звільнення, якщо затримання є незаконним.

Відповідно до ст. 208 КГІК України уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду, затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз'яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу, підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов'язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

Відповідно до ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особі , якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

Статтею 216 КПК України визначено підслідність кримінальних проваджень.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 19.01.2012 року „Смолик проти України" п. 45 „суд знову нагадує, що не задокументоване затримання особи є повним запереченням важливих гарантій, що містяться в статті 5 Конвенції і складає найбільш серйозне порушення цього положення".

Згідно з ч. ч.З ст.5 Конвенції, кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій законом надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлено гарантіями з'явитися на судове засідання.

Як з'ясувалося у судовому засіданні під час розгляду вказаної скарги, ОСОБА_1 був затриманий 29.12.2018 року о 02.07 годин, одразу після впізнання його потерпілим після вчинення злочину, в той же день йому повідомлено про підозру, а на наступний день було звернення до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу.

Частиною 1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 був затриманий з дотримання вимог ст. 208 КПК України та своєчасно доставлений для обрання запобіжного заходу до суду, тому підстави для задоводення скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 206-208 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_2 в інтересах підозрюваного ОСОБА_1 на незаконне затримання – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя Н.В.Тімошенко