Рішення № 79234425, 16.01.2019, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/2456/18

Провадження № 2-235/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2019 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Тиханського О.Б.,

за участю секретаря Авсюкевич Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

21.08.2018 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 24156 грн. 50 коп., яка складається з наступного: 633 грн. 43 коп. - заборгованість за кредитом, 12154 грн. 71 коп. заборгованості по процентам за користування кредитом, 9741 грн. 86 коп. заборгованості за пенею та комісією, 500 грн. штрафу (фіксована частина), 1126 грн. 50 коп. штрафу (процентна складова), а також стягнути судові витрати в сумі 1762 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи заявлені по справі позовні вимоги позивач зазначив, що 05.02.2014 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1був укладений кредитний договір б/н, згідно якого банк надав, а відповідач отримав кредит у розмірі 10000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Згідно укладеного договору, відповідач взяв на себе зобов'язання погасити зазначений кредит, та відсотки за користування кредитом у встановлені строки. Банк діючи у відповідності до вимог ст.ст. 526,1054 ЦК України виконав свої зобов'язання видавши відповідачу ОСОБА_1кредит в сумі 10000 грн. 00 коп. Відповідач отримавши кошти за даним договором кредиту свої зобов'язання по своєчасному поверненню кредиту та відсотків за користування кредитом не виконує, порушуючи вимоги ст. 525, 526, 1054 ЦК України. Тому позивач просить у зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, стягнути суму неповернутого кредиту, та понесені ним судові витрати.

Ухвалою судді від 24.10.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу в порядку строщеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час розгляду справи був повідомлений належним чином, в поданій суду заяві просить слухати справу у його відсутність та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву, в якій просила в позові відмовити в повному обсязі та проводити розгляд справи без її участі.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.

Судом встановлено, що 05.02.2014 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н згідно якого позивач надав відповідачу кредит в розмірі 10000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків в розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості.

Вказаний кредитний договір був укладений в письмовій формі, що відповідає вимогам ч.1 ст.1055 ЦК України. Крім того, відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складають разом вказаний договір про надання банківських послуг, що підтверджуються підписом відповідача у заяві.

Відповідно до п.2.1.1.12.6 Договору за користування Кредитом, Клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік.

Відповідно до п.2.1.1.12.6.1. Договору, при непогашенні суми простроченого кредиту на суму від 100 грн., Клієнт сплачує Банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті.

Відповідно до п.2.1.1.7.6. Договору, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим Договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф в розмірі 500 грн., + 5% від суми позову.

Всупереч умовам укладеного між сторонами договору відповідач порушив узгоджений сторонами графік погашення суми кредиту та допустив виникнення заборгованості.

Згідно ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 525 ЦК України встановлюється, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Позивач умови договору виконав, а відповідач в свою чергу порушив взяті на себе зобов'язання та допустив виникнення заборгованості.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що станом на 25.07.2018 року заборгованість відповідача за договором № б/н від 05.02.2014 року становить всього 24156,50 гривень, в тому числі: заборгованість за кредитом 633,43 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом 12154,71 грн., заборгованість за пенею 9741,86 грн., штраф (фіксована частина) 500 грн., штраф (процентна складова) 1126,50 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Ураховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Така правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року №6-2003цс15,від 11 жовтня 2017 року №6-1374цс17, зважаючи на які з метою захисту прав, свобод та законних інтересів фізичних осіб під час здійснення завдань цивільного судочинства у відповідності до Конституції України суд вважає, що вимога у частині стягнення штрафів не ґрунтується на законі, а тому в цій частині вимог позивачу слід відмовити.

Щодо обґрунтованості суми неустойки, яку позивач просить стягнути з відповідача, слід зазначити наступне.

Частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, частина третя статті 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та частини п'ятої статті 12 ЦПК України щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 03 вересня 2014 року №6-100цс14.

Установивши, що розмір неустойки (9741,86 грн.) значно більший від розміру основного зобов'язання (633,43 грн.), суд вважає за можливе застосувати до спірних правовідносин норму частини третьої статті 551 ЦК України, тобто зменшити розмір пені до суми основного зобов'язання, що становить 633,43 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в частині заборгованості по кредиту на загальну суму 13421,57 грн., з яких: 633,43 грн. - заборгованість по кредиту, 633,43 грн. - неустойка у формі пені, яка зменшена до суми основного зобов'язання, 12154,71 грн. - проценти за користування кредитом.

Проте, під час розгляду справи відповідач надала суду копії квитанцій про погашення суми заборгованості від 06.03.2018 на суму 3388, 50 грн., від 19.09.2018 на суму 1500,00 грн., від 19.09.2018 року на суму 11000,00 грн. та від 24.10.2018 на суму 1000,00 грн., а всього погашено заборгованості на загальну суму 16888,50 грн., а тому просила відмовити в позові у зв'язку з повним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 надала суду докази які спростовують доводи АТ КБ «ПриватБанк» про наявність у неї на момент розгляду справи заборгованості по кредиту, то суд дійшов висновку, що у задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

На підставах вищевказаного, ст. ст. 526, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 57 - 60, 61, 64, 208, 209, 223, 258, 272, 352, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ: 14360570) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 РНОКПП: НОМЕР_1) про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Обухівський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16 січня 2019 року.

Суддя: О.Б.Тиханський