Рішення № 79232652, 17.01.2019, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/5775/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Наумик О.О., за участі секретаря судового засідання Клугер Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівці справу адміністративного судочинства №233/5775/18 за позовом ОСОБА_1 до

Інспектора роти №1 батальйону патрульної поліції в м. Кременчуці управління патрульної поліції Полтавської області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_2,

третя особа - Департамент патрульної поліції Національної поліції України, -

«про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 303047 від 25.10.2018 р.»,

В С Т А Н О В И В :

01.11.2018 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора роти №1 батальйону патрульної поліції в м. Кременчуці управління патрульної поліції Полтавської області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_2, в якому просить скасувати постанову про накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК № 303047 від 25.10.2018 р., справу про адімінстративне правопорушення закрити, пославшись на таке:

25.10.2018 р. о 21-й годині на автошляху М-22 Полтава-Олександрія він керував транспортним засобом ОСОБА_3, державний номерний знак НОМЕР_1, буксируючи напівпричіп, державний номерний знак НОМЕР_2. На темній і глухій ділянці шляху його було зупинено, як потім з'ясувалось, працівниками патрульної поліції, які рухалися на автомобілі без проблискових маячків, з невідомих підстав. Перевіривши документи, інспектор обійшов автомобіль, після чого повідомив, що на його автомобілі відсутні бризковики, що передбачені конструкцією даного транспортного засобу, а також що шини мають місцеві пошкодження (розриви), що є порушенням п.п.31.4.7 (е), 31.4.5 ПДР. Також при зупинці транспортного засобу на вимогу поліцейського він не увімкнув світлову аварійну сигналізацію, що є порушенням п.9.9 (б) ПДР України.

Його було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст.ст.121 ч.1, 122 ч.2, 36 КУпАП, що вважає неправомірним за таких підстав:

По-перше, пунктом 2.14 (в) ПДР України встановлено, що водій має право знати причину зупинки, перевірки та огляду транспортного засобу посадовою особою державного органу, яка здійснює нагляд за дорожнім рухом, а також її прізвище і посаду.

Відповідач в порушення ст.35 Закону України «Про національну поліцію» неправомірно відносно нього застосував поліцейський захід (лише для перевірки документів, інших підстав для зупинення автомобіля в нього не було), оскільки не пред'явив своє посвідчення, при зупинці автомобіля не пояснив причину зупинки, перевірки та огляду його транспортного засобу.

По-друге, в порушення пунктів 5, 9 розділу III Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 № 1395, інспектор поліції не роз'яснив йому його права і обов'язки, визначені ст.63 Конституції України, ст.ст.307, 308, 268, 287-289 КУпАП, і, крім того, відмовив у розгляді його клопотання щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю скористуватися юридичною допомогою, допомогою адвоката.

По-третє, відповідно до вимог ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму ВСУ № 18 від 19 грудня 2008 року визначено неприпустимість ігнорування прав осіб, яких притягають до адміністративної відповідальності, потерпілих, їх законних представників та захисників. Зокрема, постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна відповідати вимогам ст.ст. 283, 284 КУпАП і містити докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення із зазначенням мотивів відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

В четверте, оскаржувана постанова не містить відомостей щодо здійснення фіксації правопорушення.

До того ж, вважає, що працівник патрульної поліції не мав права притягти його до адміністративної відповідальності без доказів та без з'ясування всіх обставин справи. Відповідачем фактично не зафіксовано порушення ним правил дорожнього руху, яке б доводило його вину, також при розгляді справи не були досліджені інші докази по справі. Будь-яких доказів його вини не надано.

Крім того, за результатами перевірки технічного стану ТЗ відповідно до наказу № 534 від 13.10.2008 р. МВС України «Про затвердження Порядку здійснення контролю за технічним станом колісних транспортних засобів (надалі - ТЗ) під час їх експлуатації» складається Акт перевірки технічного стану колісного транспортного засобу (далі - Акт перевірки) за формою, наведеною у додатку до цього Порядку, копія якого надається водієві КТЗ.

Зауважує, що інспекторами поліції фактично було проведено перевірку технічного стану його автомобіля, але в порушення вищезазначеного наказу акт перевірки не складався та його копія позивачу не видавалась.

Він, починаючи рух на своєму автомобілі, перевірив технічну справність основних елементів авто: коліс, шин, гальмівної системи, рульового керування, двигуна та світлових приладів. Всі вузли та агрегати на момент перевірки були у справному робочому стані. Технічний стан автомобіля відповідав вимогам стандартів, правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та ін. документам.

Вважає, що не порушував Правил дорожнього руху, перешкод у здійснені права керування іншим особам не доставляв.

Крім того, під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності інспектор не взяв до уваги його пояснення про незгоду з вказаними у постанові фактами: що на даному транспортному засобі присутні підкрилки, які передбачені конструкцією цього автомобіля, на підтвердження чого позивачем було зроблено фотознімок, який він долучає до матеріалів позову у якості доказу; що не з його вини в дорозі у зв'язку з поганим дорожнім покриттям виникли порізи на шині, яку він одразу замінив на запасне колесо в присутності інспектора, скориставшись п.31.5 ПДР України; що вчинене ним правопорушення не є тяжким і не призвело до будь-яких негативних наслідків.

Отже, як би відповідач дослідив всі належні і допустимі докази по справі, враховуючи чинне законодавство, а також те, що правопорушення вчинене ним не є тяжким і не призвело до будь-яких негативних наслідків, а також те, що він на місці усунув неполадку, вважає, що інспектор, відповідно до ст.22 КУпАП міг звільнити його від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Що стосується не включення світлової аварійної сигналізації при зупинці інспектором поліції:

Дійсно після зупинки керованого ним автомобіля на вимогу поліцейського він забув увімкнути світлову аварійну сигналізацію.

Зауважує, що відповідачем не надано жодного доказу того, що він допустив будь-яке порушення правил дорожнього руху. Тому, у поліцейського були відсутні законні підстави для зупинки його транспортного засобу. При цьому, якби не була здійснена вимога поліцейського про зупинку транспортного засобу, порушення ним у вказаній вище дорожній обстановці вимог п.9.9(6) ПДР України не було б допущене. Також, врахувавши дорожні умови, наявність перешкод на даній ділянці дороги, інтенсивність та рівень організації дорожнього руху, перешкод у здійснені права керування іншим особам не доставляв.

Враховуючи викладене, вважає, що оскаржувана постанова винесена незаконно, з грубим порушенням норм законодавства, відомчих актів МВС України, порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та норм КУпАП, необґрунтовано, упереджено, за неіснуюче правопорушення, якого він не скоїв, з порушенням його законних прав, що призвело до незаконного притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав за наведених підстав, просив його задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явився, подавши відзив на позов, в якому зауважив на такому:

Згідно з ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов'язок знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

За ст.10 Закону України «Про дорожній рух», до компетенції власників транспортних засобів належить: здійснення заходів щодо розвитку, експлуатації та утримання у справному технічному стані транспортних засобів; перевірка перед вирушенням у дорогу технічного стану транспортного засобу та стеження за ним у дорозі.

За п.1.3. Правил дорожнього руху України затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі — ПДР України), учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.1.9).

25.10.2018 р. ним, інспектором роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук УПП в Полтавській області ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_2, винесено постанову серії НК № 303047 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.121 ч.1, 122 ч.2 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. за те, що водій цього дня, близько 21 год. 35 хв., на автомобільній дорозі М-22 Полтава-Олександрія, 90 км, керував транспортним засобом RENAULT MAGNUM, номерний знак НОМЕР_3, з напівпричепом SANMIL NWIS, номерний знак НОМЕР_4, у якого були відсутні передбачені конструкцією задні бризковики, шина мала місцеві пошкодження (розриви), а також після зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п.п.31.4.7 «е», 31.4.5 «б», 9.9 «б» ПДР України.

За пп.«е» п.31.4.7 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики.

Згідно з п.6.8.13 Національного стандарту України «Колісні транспортні засоби» ДСТУ 3649:2010 КТЗ мають бути обладнані за конструкцією пристроями захисту від викидання з-під коліс КТЗ сторонніх предметів і бруду. Ширина цих пристроїв має бути не менше ніж ширина встановлених шин.

Згідно з пп.«б» п.31.4.5 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини .

Відповідно до ч.1 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пп.«б» п.9.9 ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.

Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.

Стягнення накладене в межах санкції, встановленої ч.2 ст.122 КУпАП.

Відповідно до ст.251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Законом України від 14 липня 2015 року №596-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» ст.258 КУпАП було доповнено новою частиною, якою розширено перелік випадків, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місті вчинення правопорушення.

Відповідно до ч.4 ст.258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Аналогічні за змістом приписи містяться в «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року №1395, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 за №1408/27853 (далі - Інструкція).

При цьому у відповідності до п.2 розділу III Інструкції постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене, зокрема ч.1 ст.121, ч.2 ст.122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Як роз'яснено у Рішенні Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015 словосполучення "за місцем його вчинення", вжите у статті 276 КУпАП, визначає адміністративно-територіальну одиницю, на яку поширюється юрисдикція відповідного органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення. Аналогічні висновки викладені в ухвалі Вищого адміністративного суду від 13.01.2017 року по справі № 552/4635/17.

Таким чином вважає, що правомірно ухвалено оскаржувану постанову без складання протоколу на місці вчинення самого правопорушення.

Статтею 31 Закону України «Про Національну поліцію» зазначено, що поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Згідно з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеними в постанові від 14.02.2018 р. по справі № 536/583/17, частиною 2 ст.283 КУпАП визначено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Водночас, процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, визначає Інструкція.

За приписами пункту 5 розділу IV Інструкції, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу XIII цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.

Зразок постанови про накладення адміністративного стягнення, наведений у додатку 5 до Інструкції, не передбачає внесення до нього відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис.

Під час патрулювання в місці, час та дату, вказані в оскаржуваній постанові, відповідачем було виявлено транспортний засіб під керуванням позивача, у якого були відсутні передбачені конструкцією задні бризковики. Після зупинки на вимогу поліцейського позивач не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив пп.«б» п.9.9 ПДР України. Позивачу повідомлено спеціальне звання, посаду та прізвище інспектора, про причину зупинки, про порушення позивачем правил користування спеціальними сигналами під час зупинки на вимогу поліцейського. Після проведення поверхневого огляду транспортного засобу було виявлено, що шина напівпричепа мала місцеві пошкодження (розриви). Позивачу повідомлено адміністративну відповідальність за вчинені правопорушення, роз'яснено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, порядок та строки оскарження постанови, порядок та строки сплати адміністративного штрафу. На місці розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач не заперечував проти вказаних порушень, але не усвідомлював обов'язку водія виконувати вимоги, встановлені ПДР України, та не погоджувався з притягненням його до відповідальності за вчинені правопорушення. Пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в силу вимог ст.251 КУпАП є належними та допустимими доказами у справі про адміністративне правопорушення.

Справу про адміністративне правопорушення розглянуто в присутності позивача, постанову оголошено негайно після розгляду справи, копію постанови позивач отримав на місці розгляду справи. На місці розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач в телефонному режимі користувався юридичною допомогою.

Відповідачем було прийнято до уваги факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, усні пояснення позивача та прийнято правомірне рішення про накладення на останнього адміністративного стягнення за ч.2 ст.122 КУпАП.

Незгода позивача з притягненням його до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Просить суд прийняти до уваги висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, згідно з якими не може спростовувати здійсненого позивачем адміністративного правопорушення факт не надання йому під час розгляду справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху роз'яснень, передбачених положеннями статей КУпАП. Ці недоліки не можуть бути підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (постанова Верховного Суду від 17.05.2018 р. у справі № 753/4366/17).

Європейський суд з прав людини у справі «Максименко проти України» обґрунтував необхідність забезпечення юридичної допомоги у випадку, коли інтереси правосуддя вимагають, щоб цій особі була надана така допомога. Інтереси правосуддя вимагають забезпечення обов'язкового представництва у випадку, коли йдеться про позбавлення особи свободи. Санкція ч.2 ст.122 КУпАП не передбачає застосування адміністративного арешту. Таким чином, відсутність захисника при складанні оскаржуваної постанови не суперечить інтересам правосуддя, оскільки позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення, відтак подальший захист прав і свобод особи може бути забезпечено в суді при оскарженні дій та рішень суб'єкта владних повноважень.

Зважаючи на те, що позивач, керував транспортним засобом RENAULT MAGNUM, номерний знак НОМЕР_3, з напівпричепом SANMIL NWIS, номерний знак НОМЕР_4, у якого були відсутні передбачені конструкцією задні бризковики, шина мала місцеві пошкодження (розриви), а також після зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п. 31.4.7 «е», 31.4.5 «б», п. 9.9 «б» ПДР України, він, інспектор роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції ОСОБА_4, не порушив процедуру щодо винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, діяв в межах наданих законом повноважень, мав право розглянути справу про адміністративне правопорушення та винести постанову серії НК № 303047 від 25.10.2018 р.

Просить у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи за довіреністю - Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_5 у судове засідання не з’явився, надавши суду пояснення на адміністративний позов, у якому зауважив на такому:

Відповідно до «Положення про Департамент патрульної поліції», затвердженого наказом Національної поліції України від 06.11.2015 р. № 73 (у редакції наказу Національної поліції України від 14.08.2017 р. № 857), Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції, який створюється, реорганізується та ліквідується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України в установленому законом порядку. Департамент патрульної поліції складається із структурних підрозділів апарату Департаменту патрульної поліції і його територіальних (відокремлених) підрозділів. Департамент патрульної поліції є юридичною особою публічного права.

Відповідно до «Положення про батальйон патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції», затвердженого наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 26.06.2018 р. № 2925, батальйон патрульної поліції в місті Кременчук управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції (далі - батальйон) є структурним підрозділом управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції.

З адміністративним позовом не погодився за підстав, аналогічних викладеним відповідачем у відзиві на позовну заяву, просить у задоволенні позову відмовити.

З’ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає такого висновку:

Згідно з оскаржуваною постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК № 303047, інспектором роти № 1 батальйону патрульної поліції в місті Кременчук УПП в Полтавській області ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_2 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст.121 ч.1, 122 ч.2, 36 КУпАП у виді штрафу у розмірі 425,00 грн. за таких обставин:

25.10.2018 р. близько 21 год. 35 хв., на автомобільній дорозі М-22 Полтава-Олександрія, 90 км, водій керував транспортним засобом RENAULT MAGNUM, номерний знак НОМЕР_3, з напівпричепом SANMIL NWIS, номерний знак НОМЕР_4, у якого були відсутні передбачені конструкцією задні бризковики, шина мала місцеві пошкодження (розриви), а також після зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського не ввімкнув аварійну світлову сигналізацію, чим порушив п.п.31.4.7 «е», 31.4.5 «б», 9.9 «б» ПДР України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи питання наявності складу адміністративного правопорушення в діях позивача, а також даючи оцінку правомірності прийнятого відповідачем за оскаржуваною постановою рішення, суд виходив з такого:

Відповідно до ч.1 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП за оскаржуваним протоколом стало порушення ним пп.«е» п.31.4.7 ПДР України та пп.«б» п.31.4.5 ПДР України.

Щодо порушення пп.«е» п.31.4.7 ПДР України:

За приписами пп.«е» п.31.4.7 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики.

Згідно з п.6.8.13 Національного стандарту України «Колісні транспортні засоби» ДСТУ 3649:2010 КТЗ мають бути обладнані за конструкцією пристроями захисту від викидання з-під коліс КТЗ сторонніх предметів і бруду. Ширина цих пристроїв має бути не менше ніж ширина встановлених шин.

На відтвореному у судовому засіданні відеозаписі, наданому відповідачем на підтвердження своїх заперечень проти позову, не є зрозумілим, чи то є бризковик (деталь автомобіля, зроблена з резини або пластику, що запобігає вилітанню бризок, снігу та невеликого бруду з-під коліс) або – крило (захисне покриття над колесом автомобіля задля захисту транспортного засобу, його водія, пасажирів та оточуючих від бруду, каменів, що розкидаються колесами).

У позовній заяві позивач зауважував на тому, що інспектор не взяв до уваги його пояснення про незгоду з вказаними у постанові фактами: що на даному транспортному засобі присутні підкрилки, які передбачені конструкцією цього автомобіля, у судовому засіданні позивач наполягав на тому, що передбачені конструкцією керованого ним автомобіля бризковики мають саме такий вигляд як зафіксовано на відеозапису.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Стороною відповідача не доведено, що наявна конструкція, що має вигляд захисного пристрою задніх коліс керованого позивачем автомобіля (на відеозапису), не передбачена конструкцією цього автомобіля, на відміну від бризковиків.

У відповідності до ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не довів факт порушення позивачем пп.«е» п.31.4.7. Правил дорожнього руху України.

Щодо порушення пп.«б» п.31.4.5 ПДР України:

Згідно з пп.«б» п.31.4.5 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: шини мають місцеві пошкодження (порізи, розриви тощо), що оголюють корд, а також розшарування каркаса, відшарування протектора і боковини.

На відеозапису, наданому відповідачем на підтвердження своїх заперечень проти позову, вбачається, що одна з шин керованого позивачем автомобіля має глибокий поріз (розрив). Проте, чи оголює цей поріз (розрив) корд (проти чого у судовому засіданні категорично заперечував позивач), як це передбачено пп.«б» п.31.4.5 ПДР України, з відеозапису не видно.

Не зазначена ця обставина і при викладенні об’єктивної частини правопорушення за оскаржуваним протоколом.

Тож, з огляду на положення ст.62 Конституції України, суд вважає, що відповідач не довів і факт порушення позивачем пп.«б» п.31.4.5. Правил дорожнього руху України.

Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП за оскаржуваним протоколом стало порушення ним пп.«б» п.9.9 ПДР України.

Згідно з пп.«б» п.9.9 ПДР України аварійна світлова сигналізація повинна бути ввімкнена у разі зупинки на вимогу поліцейського або внаслідок засліплення водія світлом фар.

Позивачем не заперечена та обставина, що ним не була ввімкнена аварійна світлова сигналізація після зупинки на вимогу поліцейського.

У відповідності до пп.«ґ» п.9.1. «9. Попереджувальні сигнали» ПДР України увімкнення аварійної сигналізації відноситься до попереджувальних сигналів.

Проте, диспозиція ч.2 ст.122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил користування попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.

ОСОБА_1 же не ввімкнув аварійну сигналізацію після зупинки транспортного засобу на вимогу поліцейського, за що ч.2 ст.122 КУпАП не передбачає адміністративну відповідальність.

За дане порушення ПДР позивач мав бути притягнений до адміністративної відповідальності за ст.125 КУпАП.

Тож, позивачем надана невірна правова оцінка скоєному позивачем порушенню ПДР, внаслідок чого неправомірно притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП.

За наведених обставин, суд вважає позов в частині вимог скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК № 303047 від 25.10.2018 р. обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

В частині вимог закриття справи про адміністративне правопорушення позов також підлягає задоволенню за таких підстав:

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності врегульовані ст.286 КАС України:

Частиною 3 зазначеної статті передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб’єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Оскільки на час ухвалення рішення по суті заявлених позовних вимог спливли передбачені ст.38 КУпАП строки накладення адміністративного стягнення, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.

Тож оскаржувана постанова підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення, позов – задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.271,286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (85110, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Мирошниченка,28, РНОКПП НОМЕР_5) до

інспектора роти №1 батальйону патрульної поліції в м. Кременчуці управління патрульної поліції Полтавської області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_2 (39600, м. Кременчук, проїзд 40 років ДАІ, 3),

третя особа – Департамент патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста,3, ЄДРПОУ 40108646), -

«про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК № 303047 від 25.10.2018 р.» - задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК № 303047, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.ст.121 ч.1, 122 ч.2, 36 КУпАП у виді штрафу у розмірі 425,00 грн., справу про адміністративне правопорушення закрити.

На рішення суду до Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя: