Рішення № 79230163, 17.01.2019, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/1932/18

Провадження № 2/591/206/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2019 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді Кривцової Г.В.

секретаря судового засідання Кальченко М.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника служби у справах дітей Сумської міської ради Панок О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми цивільну справу № 591/1932/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Служба у справах дітей Сумської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В:

10.04.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася із зазначеним позовом до суду, в якому просить позбавити батьківських прав відповідача ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Свої вимоги мотивує тим, що 13.12.2003 року сторони зареєстрували шлюб, ІНФОРМАЦІЯ_1 в шлюбі народився син ОСОБА_4. 09.06.2010 року шлюб було розірвано. Рішенням суду від 14.05.2010 року з відповідача ОСОБА_3 стягнуто аліменти на дитину в розмірі 800 грн. щомісячно. Аліменти відповідач не сплачує 10 років. Мається значна заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 54400 грн., відповідач матеріально сина не підтримує. Крім того, відповідач не проводить з сином часу, вихованням сина не займається, не цікавиться його життям, потребами, станом здоров'я, навчанням. Відповідач не вітає сина з днем народження, не дарить подарунків. Спілкування між батьком та сином відсутнє взагалі. На підставі ст. 164 СК України, позивач просить позбавити відповідача батьківських прав.

В судових засіданнях позивач позов підтримала в повному обсязі, пояснила, що відповідач умисно ухиляється від виконання батьківських обов'язків, і не допомагає дитині матеріально, у нього утворилась значна заборгованість по сплаті аліментів, він не цікавиться сином, не спілкується з ним. Позивач вказала, що їй невідоме нинішнє місце проживання відповідача.

В судовому засіданні представник служби у справах дітей Панок О.А. підтримала позов та надала висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав відносно сина (а.с.86).

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання жодного разу не з'явився, хоча повідомлявся про час та місце розгляду справи за останнім відомим місцем проживання, а також через оголошення на сайті суду. Відзиву на позов чи заперечень проти позову відповідач не надав, заяв про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, думку представника служби у справах дітей, показання свідків, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до абз. 3 ч.2 ст. 3 СК України дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства», зокрема передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Пунктами 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року № 20, зокрема, роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків і способом захисту прав та інтересів дитини. Тому його застосування має бути результатом переконання суду у тому, що після позбавлення батьківських прав, умови життя дитини будуть змінені на краще і що немає іншого способу захисту прав та інтересів дитини.

Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятої Генеральною асамблеєю ООН 20.11.1959 року, дитина для повного і гармонічного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою та відповідальністю своїх батьків, і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини.

Згідно положень ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

В даній справі судом встановлені наступні обставини.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини (а.с.5).

Сторони перебували в шлюбі з 13.12.2003 року по 09.06.2010 року (а.с.4, 6).

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14.05.2010 року стягнуто аліменти з ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_4 у твердій грошовій сумі 800 грн. щомісячно (а.с. 7).

З довідки-розрахунку наданої Зарічним ВДВС м. Суми 26.03.2018 року, вбачається, що заборгованість по аліментам у боржника ОСОБА_3 станом на 01.03.2018 року становить 54400 грн. (а.с.8-10).

Також з даної довідки вбачається, що останній раз боржник сплатив аліменти у неповному розмірі у жовтні 2013 року, а з листопада 2013 року божник не сплачує аліментів взагалі (а.с.8-10).

З довідки Сумської загальноосвітньої школи № 6 м. Суми від 16.03.2018 року вбачається, що ОСОБА_4 навчався у 7-В класі школи, вихованням дитини займається мати ОСОБА_1

Батько з приводу навчання сина ОСОБА_4 з класним керівником та вчителями не спілкується, не бере участі у вихованні дитини (а.с.11).

З довідки про реєстрацію місця проживання вбачається, що дитина зареєстрована по місцю проживання матері (а.с.12).

Допитана в суді свідок ОСОБА_6, мати позивачки, пояснила, що коли дитині виповнилось 4 роки, то батько вже перестав цікавитись дитиною та допомагати. Батько дитини не з'являвся з 2011 року, не цікавиться життям сина, матеріально не допомагає, не поздоровляє з днем народження. Свідок пояснила, що вона часто буває у доньки вдома. Онук ОСОБА_4 ніколи не казав, що батько йому щось подарував. Вони не знають, де відповідач проживає. У відповідача не було ніякого інтересу до дитини вже давно, він сказав ОСОБА_1, що у нього інша сім'я. Спроб налагодити спілкування з сином відповідач не робив.

Допитана в суді свідок ОСОБА_8, подруга позивачки, пояснила, що вони спілкуються та дружать з ОСОБА_1 приблизно років десять, з 2008 року. За весь цей час свідок ніколи не бачила батька дитини. Батько не з'являється. Участі у вихованні дитини не приймає. Особисто свідок не знайома з відповідачем. З ОСОБА_1 спілкується часто, вони дружать сім'ями. ОСОБА_4 жодного разу не розповідав щось про батька, не казав, що батько спілкувався з ним чи що дарував подарунки.

Як вбачається з висновку служби у справах дітей Сумської міської ради, служба у справах дітей вважає доцільним позбавити ОСОБА_3батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.86).

Суд звертає увагу, що вищевказаний висновок служби у справах дітей Сумської міської ради про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав ґрунтується не лише на доводах матері, а й враховує думку дитини.

Судом встановлено, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

В даній ситуації суд, уважно вислухавши доводи та аргументи позивачки, та дослідивши докази, керується принципом найкращих інтересів дитини, який визначений у пункті 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, згідно якому в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Цей принцип розкритий у Зауваженнях загального порядку № 14 (2013) Комітету ООН з прав дитини (про право дитини на приділення першочергової уваги якнайкращому забезпеченню її інтересів), де сформульовані такі підходи:

«Найкраще забезпечення інтересів дитини» - це право, принцип і правило процедури, які засновані на оцінці всіх елементів, що відображають інтереси дитини або дітей, в конкретних обставинах. При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини з метою прийняття рішення про застосування тієї чи іншої конкретної міри належить діяти в наступному порядку:

по-перше, з урахуванням конкретних обставин справи слід визначити, в чому полягають відповідні елементи оцінки найкращих інтересів, наповнити їх конкретним змістом і визначити значимість кожного з них в співвідношенні з іншими;

по-друге, з цією метою необхідно слідувати правилам, що забезпечує юридичні гарантії та належну реалізацію цього права (пункт 46).

Комітет вважає за доцільне скласти невичерпний, не субпідпорядкований перелік елементів, які могли б розглядатися при проведенні оцінки найкращих інтересів будь-якою особою, відповідальною за прийняття рішень, якій належить визначати найкращі інтереси дитини.

Невичерпний характер переліку елементів означає, що можна вийти за його рамки і розглянути інші фактори, що мають відношення до конкретних обставин, в яких знаходиться та чи інша дитина або група дітей. Всі фігуруючи у переліку елементи повинні бути прийняті до уваги і зважені з урахуванням обставин кожного випадку. Перелік повинен служити конкретним керівництвом, забезпечуючи при цьому гнучкість (пункт 50).

У світлі цих міркувань Комітет вважає, що стосовно ситуації, яка розглядається доречними і такими, що підлягають врахуванню при оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини є такі елементи:

- Погляди дитини;

- Індивідуальність дитини;

- Збереження сімейного оточення і підтримання відносин;

- Піклування, захист і безпеку дитини;

- Вразливе положення;

- Право дитини на здоров'я;

- Право дитини на освіту.

Слід підкреслити, що базова оцінка найкращих інтересів - це загальна оцінка всіх відповідних елементів, що визначають найкращі інтереси дитини, зі зваженою оцінкою значимості кожного з них в порівнянні з іншими. Не всі елементи актуальні в кожному випадку, і в різних випадках різні елементи можуть використовуватися по-різному. Зміст кожного елемента неминуче буде неоднаковим залежно від конкретної дитини і конкретного випадку, в залежності від виду рішення і конкретних обставин; те саме стосується і значущості кожного елемента в контексті загальної оцінки (пункт 80).

Виходячи з принципу рівності прав та обов'язків матері та батька щодо дитини, суд аналізує та надає оцінку наступним обставинам.

1. Погляди та думка дитини.

Із розмови з дитиною ОСОБА_4, яку проводив представник служби у справах, вбачається, що ОСОБА_4 не має до батька родинних почуттів, не бажає спілкуватися з батьком, бо батько погано вчинив з ними.

2. Піклування про дитину і безпосередня участь батьків у вихованні дитини.

Вихованням та доглядом займається мати дитини.

Будь-яких доказів того, що батько піклується про дитину та приймає особисту участь у вихованні дитини - суду не надано.

3. Утримання дитини.

Матеріальним забезпеченням дитини останні два роки займається мати дитини.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_3 має значну заборгованість по сплаті аліментів, яка станом на 01.03.2018 року становила 54400 грн. (а.с. 10).

4. Індивідуальність та розвиток дитини.

Питаннями розвитку дитини займається мати. З довідки ЗОШ № 6 від 16.03.2018 року вбачається, що батько не бере участі у вихованні сина: не спілкується з вчителями, не цікавиться успіхами дитини в школі (а.с.11).

5. Особиста прихильність дитини.

Суд робить висновок, що син внаслідок постійного перебування з матір'ю - більш прихильний до матері. Крім того, зі слів дитини вбачається, що він не пам'ятає батька, останній раз він бачив батька, коли йому було 6 років, з того часу вони не спілкуються, і дитина не бажає спілкуватися з батьком.

6. Вік дитини.

Суд враховує, що син сторін відповідно до його віку (14 років) здатен чітко висловити свою думку та своє відношення щодо обставин, що виникли у їх сім'ї, та щодо ігнорування батьком своєї участі у вихованні та утриманні.

7. Збереження сімейного оточення і підтримання відносин.

Суд вважає, що в даному випадку підтримання відносин з батьком не відбувається по причині нехтування батьком своїми батьківськими обов'язками. Відповідач ОСОБА_3 має можливість виправити ситуацію та приймати участь у вихованні дитини. Однак відповідач свідомо ігнорує свої обов'язки і не намагається спілкуватися з сином.

В такому випадку суд вважає, що сімейне оточення дитини складає сім'я його матері, а біологічний батько дитини - відповідач ОСОБА_3 не приймає участі у підтриманні сімейних відносин з сином, в такому випадку позбавлення відповідача батьківських прав не вплине на відносини між відповідачем та сином.

На думку суду, поведінка відповідача, який протягом десяти років не спілкується з сином, свідчить про незацікавленість його як батька у долі дитини, байдужому ставленні до своїх батьківських обов'язків.

Суд вважає, що під час розгляду справи доведено, що відповідач ОСОБА_3 ухиляється від виконання свої батьківських обов'язків відносно сина ОСОБА_4, а саме: не спілкується з сином, не виявляє бажання його побачити, матеріально не забезпечує, не створює належних умов для проживання та навчання сина, не піклується про його фізичний та духовний розвиток.

Суд враховує, що відповідач свідомо нехтує своїми обов'язками по вихованню і утриманню дитини.

Суд вважає, що надання батькові можливості налагодити родинні стосунки з дитиною та попередження відповідача про неприпустимість ухилення від участі у вихованні і утриманні сина та про зміну ставлення до виховання дитини - не матиме жодних позитивних наслідків, оскільки з довготривалої поведінки ОСОБА_3 вбачається, що він не має наміру виховувати та забезпечувати дитину, навіть не проявляє наміру і бажання спілкуватися з сином, хоча ніхто йому в цьому не перешкоджає, і він об'єктивно має таку можливість, але свідомо не бачиться з сином.

Враховуючи встановлені судом обставини, а саме те, що відповідно до ст. 150 СК України ОСОБА_3 обов'язків щодо виховання та розвитку дитини не виконує, ухиляється від їх виконання, з метою захисту насамперед інтересів дитини, суд вважає за необхідне позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесений нею судовий збір в розмірі 704,80 грн.

На підставі ст.ст. 164, 165, 166 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273, 280-282 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1) до ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_2, останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1), третя особа: Служба у справах дітей Сумської міської ради (код ЄДРПОУ 34743343, юридична адреса: м. Суми, вул. Харківська, 35), про позбавлення батьківських прав- задовольнити.

Позбавити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_3на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 704,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте Зарічним районним судом м. Суми за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку проголошення вступної та резолютивної частини - з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у випадку проголошення вступної та резолютивної частини - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 17.01.2019 року.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Зарічний районний суд м. Суми.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Зарічного районного суду м. Суми Г.В. Кривцова