Рішення № 79229194, 15.01.2019, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/13320/18

Категорія 101

2-а/295/55/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2019 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м. Житомира Ведмідь Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Богунського районного суду міста Житомира справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії щодо зняття обтяження рухомого майна,-

ВСТАНОВИВ:

До Богунського районного суду міста Житомира з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа ОСОБА_2, у якому просить зобов’язати відповідача вчинити дії щодо зняття заборони на відчуження рухомого майна, а саме легкового автомобіля ХТА 11194080066333, реєстраційний номер НОМЕР_1, внесеного до державного реєстру обтяжень 03.04.2017 року за № 16210977.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що у зв’язку із затримкою виплати аліментів на малолітнього сина ОСОБА_3 з місця проходження військової служби, відповідачем накладено арешт на належний позивачу легковий автомобіль ХТА 11194080066333, реєстраційний номер НОМЕР_1. Однак наразі виплата періодичних платежів здійснюється без затримки, заборгованість по аліментам відсутня, однак відповідач відмовляється скасувати обтяження рухомого майна та за вирішенням цього питання рекомендував звернуться до суду.

Відповідач відзив не подав, про наявність поважних причин, які перешкоджають його подачі, суд не повідомлено, тому відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В судове засідання позивач не з’явився, надав до суду заяву, у якій просив розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримав та також у заяві вказав, що при написанні позовної заяви ним допущено описку, а саме не вірно зазначено номер запису про арешт майна № 16210977, у той час як запис про арешт майна, який позивач просить скасувати № 16210981, який накладено постановою № 50120612.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Третя особа у судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до положення ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідно до п. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Згідно копії витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 56943009 від 18.09.2018 року, на все належне боржнику ОСОБА_1 рухоме майно постановою про арешт майна боржника 50120612 від 30.03.2017 року накладено арешт, зокрема, на легковий автомобіль ХТА 11194080066333, номер державної реєстрації АА6455РМ, що зареєстровано 03.04.2017 року за № 16210981 (а.с. 29-32).

18.10.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві із заявою, у якій просив винести постанову про зняття арешту з легкового автомобіля ХТА 11194080066333, номер державної реєстрації АА6455РМ, у зв’язку з тим, що у період з 29.10.2014 року по 11.10.2016 року заборгованість по аліментам була відсутня (а.с. 46).

Листом № 1400/14 від 24.10.2018 року начальник Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві повідомив, що станом на 24.10.2018р. на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 50120612, відкрите на підставі виконавчого листа № 295/16674/14, виданого 10.12.2014р. Богунським районним судом м. Житомира про стягнення з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_4, на утримання неповнолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів доходів відповідача, але не менше 30% прожиткового мінімуму, встановленого законом для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29.10.2014 року і до повноліття. 30.03.2017р. державним виконавцем Ільницьким І.В. було винесено постанову про арешт майна боржника. Станом на 01.10.2018 року заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_1 відсутня. Ураховуючи викладене, станом на 24.10.2018 року арешт з майна боржника може бути знятий за рішенням суду (а.с. 48).

Надаючи оцінку спірним правовідносинами, суд враховує наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-ХІV (далі Закон) (втратив чинність, але діяв на момент винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника).

Статтею 1 Закону № 606-ХІV передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 вказаного Закону примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Таким чином, відповідач у справі суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством України покладений обов'язок з примусового виконання рішень.

Частиною 1 ст. 17 Закону передбачено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 11 цього ж Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 5 ч. 3 вказаної статті Закону передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

При цьому ст. 32 Закону передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Разом з тим, за приписами ч. 5 ст. 52 вказаного Закону у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Згідно з ч. 1 ст. 57 цього ж Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

За приписами ст. 60 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту. У разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про звільнення майна з-під арешту надсилається боржнику та бо органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника на виконання. Майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець, якщо під час розгляду відповідної скарги боржника виявлено порушення встановленого цим Законом порядку накладення арешту. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про звільнення майна боржника з-під арешту не пізніше наступного після її винесення дня надсилається сторонам та до відповідного органу (установи) для зняття арешту, а про відмову у звільненні майна боржника з-під арешту - боржнику. За наявності письмового висновку експерта щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або коли витрати, пов'язані із зверненням на нього стягнення, перевищать грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, майно боржника може бути звільнено з-під арешту за постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

Згідно із ч.ч. 1-4 ст. 60 Закону підставами зняття арешту з майна є: рішення суду про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту за відповідним позовом особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові; надходження до відповідного відділу державної виконавчої служби документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом; порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом; наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано.

Разом з тим, 05.10.2016 року набув чинності ЗУ «Про виконавче провадження» 1404-VIII від 02.06.2016 року (далі Закон 1404-VIII).

Частинами 4-5 статті 59 Закону 1404-VIII передбачено, що 4. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб’єкта оціночної діяльності - суб’єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв’язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Отже, відповідно до пункту 7 частини 4 статті 59 Закону, підставою для зняття арешту з майна боржника державним виконавцем є погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

Стаття 71 Закону визначає порядок стягнення аліментних платежів з боржника.

Відповідно до ч. 2 зазначеної статті Закону, за наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість понад три місяці.

Тобто, стягнення на майно можливе лише у випадку наявності заборгованості із сплати аліментів понад три місяці.

Відповідно до пункту 12 Розділу Х Інструкції, якщо розмір заборгованості перевищує суму відповідних платежів за три місяці зі сплати аліментів, виконавець перевіряє майновий стан боржника з одночасним накладенням арешту на майно боржника, вносить до автоматизованої системи виконавчого провадження відомості про заборгованість боржника та надсилає стягувачу письмове роз’яснення про право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів.

Як вбачається з листа відповідача № 1400/14 від 24.10.2018 року, станом на 01.10.2018 року заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_1 відсутня (а.с. 48).

Також, як вбачається з матеріалів справи, а саме копії довідки Управління екологічної безпеки та протимінної діяльності Міністерства оборони України № 187/43/100д від 01.10.2018 року ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Управлінні екологічної безпеки та протимінної діяльності (а.с. 43).

Згідно копій звітів Департаменту фінансів Міністерства оборони України про здійснення відрахування та виплати, з боржника ОСОБА_1 у період з грудня 2016 року по вересень 2018 року щомісячно здійснюються утримання аліментів із заробітної плати у розмірі 25% (а.с. 38, 45).

Отже, оскільки у ОСОБА_1 відсутня заборгованість по аліментам та аліменти стягуються із заробітної плати боржника, тому державний виконавець був зобов’язаний скасувати арешт майна боржника на підставі п. 7 ч. 4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України та ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини 1950 року держава Україна гарантує громадянам непорушність їхньої приватної власності.

Основною метою ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та іншим порушенням принципу безперешкодного користування своїм майном, до яких часто вдаються або схильні вдаватися на практиці уряди держав.

Названа стаття проголошує: "Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів".

Суд у своїх рішеннях нагадує, що незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст. 1 Протоколу № 1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також буде мати місце порушення ст. 1 Протоколу №1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.

Згідно з ч.1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не скористався свої правом надати до суду відзив та докази на спростування вимог позивача.

Виходячи з вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії щодо зняття обтяження рухомого майна підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Відповідно до ст. 139 КАС України, з огляду на задоволення позовних вимог із відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 грн.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст.ст. 5, 6, 8, 9, 19, 72, 77, 99, 242-246, 268-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити дії щодо зняття обтяження рухомого майна - задовольнити.

Зобов'язати Подільський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві скасувати заборону на відчуження рухомого майна, а саме легкового автомобіля ХТА 11194080066333, реєстраційний номер НОМЕР_1, внесеного до державного реєстру обтяжень 03.04.2017 року за № 16210981 постановою про арешт майна боржника № 50120612 від 30.03.2017 року.

Стягнути з Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 грн.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

У відповідності до п.п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а саме Богунський районний суд м. Житомира.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: 03168, м. Київ, пр-т Повітрофлоцький, 6, Управління екологічної безпеки та протимінної діяльності, РНОКПП 325081595.

Відповідач: Подільський районний відділ державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, місце знаходження: 04208 м. Київ, просп. Г. Гонгадзе, 5-б, код ЄДРПОУ 34482497;

Третя особа ОСОБА_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2.

Повне судове рішення складено 15.01.2019 року.

Суддя