Рішення № 79228791, 16.01.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 січня 2019 року № 640/19819/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙТЕД БАСКЕТБОЛ ІНВЕСТМЕНТС»доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києвіпро скасування вимог про сплату боргу,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНАЙТЕД БАСКЕТБОЛ ІНВЕСТМЕНТС» (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач), якому просить скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки):

1) № Ю-53237-17 від 02.02.2018 на суму 117 047,42 грн.;

2) № Ю-53237-17 від 05.03.2018 на суму 116 543,32 грн.;

3) № Ю-53237-17 від 13.04.2018 на суму 115589,22 грн.;

4) № Ю-53237-17 від 03.05.2018 на суму 115 586,06 грн.;

5) № Ю-53237-17 від 04.06.2018 на суму 115 578,18 грн.;

6) № Ю-53237-17 від 04.06.2018 на суму 108 510,50 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Роз'яснено сторонам, що справа буде розглядатись одноособово суддею Григоровичем П.О. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалами суду від 29.11.2018 та від 27.12.2018 у задоволенні заяв позивача про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою від 15.01.2019 заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед баскетбол Інвестментс» про збільшення розміру позовних вимог повернуто, в зв'язку з її невідповідністю вимогам ч.7 ст.47 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити, посилаючись при цьому на відсутність заборгованості зі сплати ЄСВ.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмовому відзиві на позовну заяву. Посилається на те, що згідно інформації баз даних контролюючого органу за позивачем обліковується заборгованість із ЄСВ, внаслідок чого оскаржувані вимоги про сплату боргу є цілком правомірними, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

02 лютого 2018 року відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-53237-17, якою до відома позивача доведено, що станом на 31.01.2018 за ним обліковується заборгованість зі сплати ЄСВ, штрафів та пені на загальну суму 117 047,42 грн.

05 березня 2018 року відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-53237-17, якою до відома позивача доведено, що станом на 28.02.2018 за ним обліковується заборгованість зі сплати ЄСВ, штрафів та пені на загальну суму 116 543,32 грн.

13 квітня 2018 року відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-53237-17, якою до відома позивача доведено, що станом на 31.03.2018 за ним обліковується заборгованість зі сплати ЄСВ, штрафів та пені на загальну суму 115589,22 грн.

03 травня 2018 року відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-53237-17, якою до відома позивача доведено, що станом на 30.04.2018 за ним обліковується заборгованість зі сплати ЄСВ, штрафів та пені на загальну суму 115586,06 грн.

04 червня 2018 року відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-53237-17, якою до відома позивача доведено, що станом на 31.05.2018 за ним обліковується заборгованість зі сплати ЄСВ, штрафів та пені на загальну суму 115578,18 грн.

Також, як вбачається з постанови від 01.11.2018 ВП №57564767 про відкриття виконавчого провадження, 04 червня 2018 року відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ю-53237-17, відповідно до якої заборгованість позивача зі сплати ЄСВ, штрафів та пені становить 108 510,50 грн.

Як зазначає позивач, вказану вимогу він не отримував та дізнався про її існування після отримання постанови від 01.11.2018 про відкриття виконавчого провадження.

Не погоджуючись з правомірністю та обґрунтованістю оскаржуваних актів індивідуальної дії, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до пункту другого частини першої статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Підпунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI передбачено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до статті 8 Закону № 2464-VI єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску та застосування фінансових санкцій відповідно до цього Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з частиною п'ятою статті 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується у іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (частина сьома статті 9 Закону № 2464-VI)

Частина восьма статті 9 Закону № 2464-VI встановлює, що єдиний внесок сплачується за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті першому частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі).

Статтею 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок.

Частиною десятою статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Відповідно до частини одинадцятої статті 9 Закону № 2464-VI у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.

Відповідно до положень частин першої-четвертої статті 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Так, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина десята статті 25 Закону № 2464-VI ).

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі - Інструкція № 449).

Безпосередньо порядок стягнення заборгованості з платників єдиного внеску, формування, оформлення та надсилання вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску передбачений розділом VI згаданої вище Інструкції № 449.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Зокрема, у випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів із дня її винесення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: 1 частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або «Ф» (вимога до фізичної особи), 2 частина - порядковий номер, 3 частина - літера «У» (узгоджена вимога).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

У відповідності до пунктів 1, 2 розділу VII «Фінансові санкції» Інструкції № 449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.

Згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до платників, визначених підпунктами 1- 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум; за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Пункт 4 розділу VII Інструкції № 449 передбачає, що факти порушень законодавства, крім тих, що є предметом акта документальної перевірки, та тих, що зазначені у підпункті 2 пункту 2 цього розділу, посадова особа органу доходів і зборів оформляє актом довільної форми, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів. Такий акт про порушення надсилається (вручається) платнику разом із рішенням про застосування штрафних санкцій.

Відповідно до пункту 5 розділу VII Інструкції № 449 на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка на суму фактично сплаченої недоїмки за кожний день прострочення платежу.

Нарахування пені починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Документами, які є підставою для нарахування пені, є: документи, що підтверджують суму єдиного внеску та строк її сплати, - звіт платника щодо нарахування єдиного внеску (з додатним значенням); вимога про донараховані суми єдиного внеску за актами документальних перевірок або повідомленням-розрахунком; рішення суду. У свою чергу, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум, а починаючи з 01.01.2015 - 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Таким чином, у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на платників єдиного внеску накладається штраф, розрахунок якого здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня; при цьому факти порушень законодавства щодо несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, оформлюються актом довільної форми, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом з тим, відповідач, крім відзиву на позовну заяву який складається з цитування норм, що регулюють порядок нарахування та сплати ЄСВ, не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що ТОВ «Юнайтед баскетбол інвестментс» допустило порушення законодавства щодо несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, зокрема відповідного акта, в якому викладено зміст порушення, а також доказів дотримання процедури узгодження вимоги між платником єдиного внеску та органом доході і зборів.

В той же час, відповідно до даних ІКП по ЄСВ позивача, починаючи з 22.01.2018 по 20.12.2018 самостійно нараховані суми ЄСВ сплачені позивачем вчасно та в повному обсязі.

Єдиною передумовою винесення оскаржуваних вимог про сплату боргу (недоїмки) є наявність станом на 31.12.2017 у позивача заборгованості з ЄСВ в сумі 115551,52 грн., що виникла наростаючим підсумком з 16.07.2017 відповідно до рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату ЄСВ № 0020271303 від 03.07.2017.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, Рішенням ГУ ДФС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 03.07.2017 № 0020271303 на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до ТОВ «Юнайтед баскетбол інвестментс» застосовано штраф у розмірі 97 043,05 грн. (10% до 01.01.2015) за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 22.10.2013 до 31.12.2014; штраф у розмірі 63,42 грн. (20% з 01.01.2015) за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 27.01.2015 до 27.01.2017 та нараховано пеню у розмірі 28 488,21 грн., а разом - 125 594,68 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України).

Рішенням ДФС України від 09.08.2017 № 17459/6/99-99-11-02-02-25 скасовано та визнано відкликаним з дня прийняття рішення ГУ ДФС у м. Києві про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 03.07.2017 № 0020271303 та зобов'язано ГУ ДФС у м. Києві винести та направити нове рішення з урахуванням вказівок та згідно з вимогами чинного законодавства.

Зокрема, скасовуючи дане рішення, ДФС України вказала, що воно винесено з порушенням пункту 2 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2016 № 393, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.04.2016 за № 609/28739), а саме: невірно визначений початковий період застосування штрафної санкції та пені за жовтень 2015 року, в рішенні зазначено з 27.01.2015, в той час як недоїмка виникла з 21.11.2015 та фактично погашена 27.11.2015.

Однак, дані ІКП позивача не були відкориговані контролюючим органом з урахуванням зазначеного вище рішення ДФС про результати розгляду скарги, що і призвело до необґрунтованого нарахування заборгованості наростаючим підсумком.

З огляду на наведене та враховуючи вимоги законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що оскаржувані вимоги відповідача щодо зобов'язання платника єдиного внеску сплатити суми боргу (недоїмки) та штрафних санкцій прийняті без належного документального та правового обґрунтування, призвели до порушення законних прав та інтересів позивача, внаслідок чого є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати вимоги про сплату боргу (недоїмки): 1) №Ю-53237-17 від 02.02.2018 на суму 117 047,42 грн.; 2) № Ю-53237-17 від 05.03.2018 на суму 116 543,32 грн; 3) № Ю-53237-17 від 13.04.2018 на суму 115589,22 грн; 4) №Ю-53237-17 від 03.05.2018 на суму 115 586,06 грн; 5) № Ю-53237-17 від 04.06.2018 на суму 115 578,18 грн; 6) № Ю-53237-17 від 04.06.2018 на суму 108 510,50 грн, складені Головним управлінням ДФС у м. Києві.

3. Стягнути на користь приватного акціонерного товариства «Юнайтед Баскетбол Інвестментс» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 332,82 грн (десять тисяч триста тридцять дві грн 82 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНАЙТЕД БАСКЕТБОЛ ІНВЕСТМЕНТС» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 38204981, адреса: 01001, м.Київ, ВУЛ. ВОЛОДИМИРСЬКА, будинок 12, офіс 615).

ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДФС У М.КИЄВІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 33/19).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя П.О. Григорович