Рішення № 79228211, 16.01.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2019 року справа № 2340/3816/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Державної міграційної служби України в Черкаській області про скасування рішення,

встановив:

ОСОБА_1 подала позов, в якому, з урахуванням заяви від 16.11.2018, просить скасувати рішення управління Державної міграційної служби України в Черкаській області № 08-06/99 від 20.11.2017 про скасування дозволу на імміграцію в Україну.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що на її переконання рішення відповідача про скасування дозволу на імміграцію має бути скасоване, оскільки в її матері ОСОБА_2 також є рішення суду про скасування рішення ДМС про скасування дозволу на імміграцію.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 26.09.2018 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачі строк, протягом якого можуть бути усунуті вказані у даній ухвалі недоліки.

09 жовтня 2018 року позивач подав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 16.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 06.11.2018.

02 листопада 2018 року до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що 23.06.2008 року ВСГІРФО УМВС України в Черкаській області надано дозвіл на імміграцію в Україні позивачу відповідно до пункту 3 частини 3 статті 4 Закону України "Про імміграцію" та відповідно 24.01.2009 документовано посвідкою на постійне місце проживання серії НОМЕР_1 терміном дії -"безстроково".

В подальшому відповідачем, за вказівкою Державної міграційної служби України № 8-4806/2.1-13 від 07.06.2013, було здійснено перевірку законності надання дозволу на імміграцію та документування посвідкою на постійне місце проживання. В ході перевірки було з'ясовано, що дозвіл на імміграцію в Україну позивачу наданий з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки в матеріалах справи позивача про оформлення дозволу на імміграцію в Україну відсутній документ на підтвердження факту народження діда позивача - ОСОБА_3 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України" до 24.08.1991.

Як стверджує відповідач, з огляду на те, що в 2008 році дозвіл на імміграцію в Україну позивачу було надано безпідставно на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність, то відповідно такий дозвіл підлягає скасуванню.

З метою вжиття заходів, спрямованих на пошук інших ймовірних підстав для отримання позивачем у 2008 році дозволу на імміграцію в Україну, останній у відповідності до частини 1 пункту 23 Порядку 1983 , листом відповідача від 05.09.2017 № 08-06/18491, для прийняття відповідного рішення про законність надання позивачу дозволу на імміграцію надано термін до 11.09.2017 повідомити УДМС України в Черкаській області про існування інших підстав для отримання дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 4 Закону України "Про імміграцію" станом на 22.03.2008.

Однак, позивач не повідомив про існування інших підстав отримання дозволу на імміграцію в Україні відповідно до статті 4 Закону України "Про імміграцію" станом на 22.03.2008, а тому 20.11.2017 відповідачем прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання в Україні громадянці Російської федерації ОСОБА_5 на підставі пункту 6 частини 1 статті 12 закону України "про імміграцію". Про відповідне рішення позивач була повідомлена у відповідності до пункту 20 Порядку № 251 листом від 20.11.2017 № 7101.3-2758/71.1-17.

В подальшому відповідачем прийнято висновок про внесення змін (виправлення описки) від 17.01.2018, яким внесено виправлення у рішення № 08-06/99 від 20.01.2017, а саме замінено "пункт 6ц частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію" на "пункт 1" частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію".

Таким чином, відповідач діяв в межах наданих йому повноважень. забезпечуючи виконання законодавства про імміграцію, керуючись Порядком № 1983, прийняв правомірне рішення щодо скасування дозволу на еміграцію позивача.

06 листопада 20185 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання до 14.11.2018.

14 листопада 2018 року позивач подала до суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що надане позивачем в 2008 році свідоцтво про народження батька позивача ОСОБА_6, яке засвідчує, що дід позивача ОСОБА_11 є українцем не є свідомо неправдивою відомістю, оскільки цей документ, виданий уповноваженим державним органом республіки Узбекистан. ОСОБА_8 відомостей до вказаного свідоцтва не вносила, не є його видавником, як наслідок будь-які твердження про свідоме повідомлення нею недостовірних відомостей не відповідають дійсності.

14 листопада 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання до 04.12.2018.

16 листопада 2018 року позивач подала до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог суду від 14.11.2018 з додатками.

20 листопада 2018 року позивач подала до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

23 листопада 2018 року відповідач подав відзив на уточнену позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову громадянки Російської Федерації ОСОБА_5 відмовити повністю.

04 грудня 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, відкладено підготовче засідання до 11.12.2018.

04 та 17 грудня та 2018 року позивач подала до суд заяву про розгляд справи без її участі.

17 грудня та 2018 року представник відповідача подала до суду клопотання про перенесення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття представника відповідача через хворобу.

17 грудня 2018 року усною ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено закрити підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті та розглянути справу у порядку письмового провадження відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що 22 березня 2008 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до відділу служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Черкаській області щодо надання їй дозволу на імміграцію в Україну на підставі пункту 3 частини 3 статті 4 Закону України "Про імміграцію", як особа, що має право на набуття громадянства України за територіальним походженням, оскільки дід ОСОБА_1 народився до 24.08.1991 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України". До заяви додано документи згідно переліку зазначеного у вказаній заяві.

23 червня 2008 року ВСГІРФО УМВС України в Черкаській області надало позивачеві дозвіл на імміграцію в Україні відповідно до пункту 3 частини 3 статті 4 Закону України "Про імміграцію".

20 січня 2009 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до відділу служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Черкаській області щодо оформлення їй посвідки на постійне місце проживання в Україні.

24 січня 2009 року відповідачем документовано позивача посвідкою на постійне місце проживання серії ЧР № 14135 терміном дії "безстроково".

Вказівкою Державної міграційної служби України № 8-4806/2.1-13 від 07.06.2013 відповідачем було здійснено перевірку законності надання позивачеві дозволу на імміграцію та документування посвідкою на постійне місце проживання. В ході перевірки було з'ясовано, що дозвіл на імміграцію в Україну позивачу наданий з порушенням вимог чинного законодавства.

В матеріалах справи позивача про оформлення дозволу на імміграцію в Україну відсутній документ на підтвердження факту народження діда позивача - ОСОБА_3 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України" до 24 серпня 1991 року.

З метою вжиття заходів, спрямованих на пошук інших ймовірних підстав для отримання позивачем у 2008 році дозволу на імміграцію в Україну у відповідності до частини 1 пункту 23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 № 1983, листом відповідача від 05.09.2017 № 08-06/18491 для прийняття відповідного рішення про законність надання позивачу дозволу на імміграцію надано термін до 11.09.2017 повідомити УДМС України в Черкаській області про існування інших підстав отримання дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 4 Закону України "Про імміграцію" станом на 22.03.2008.

20 листопада 2017 року відповідачем прийняті висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україні та посвідки на постійне місце проживання в Україні громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 та рішення № 08-06/99 про скасування дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне місце проживання в Україні громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини 1 статті 12 закону України "Про імміграцію".

Позивач у відповідності до пункту 20 Порядку № 251 був повідомлений про прийняте рішення листом відповідача від 20.11.2017 № 7101.3-2758/71.1-17.

17 січня 2018 року до відповідача надійшов лист Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України № 8.1/194-18 про усунення неточностей у рішенні про скасування дозволу на імміграцію громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 Даним листом відповідачеві доручено у рішенні № 08-06/99 від 20.01.2017 виправити описку, тобто змінити "пункт 6" частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію" на "пункт 1" частини 1 статті 12 закону України "Про імміграцію".

Позивача було повідомлено про заміну в рішенні листом відповідача від 18.01.2018 № 7101.3-983/71.1-18.

Вирішуючи спір по суті суд зазначає, що частиною 1 статті 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України.

В розумінні статті 1 Закону України "Про імміграцію" від 7 червня 2001 року № 2491-III імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.03.2012 № 251 затверджено Порядок оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання і технічного опису їх бланків, затвердженого (далі - Порядок № 251).

Цей Порядок визначає механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання (далі - посвідки) іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання.

Підпунктом 4 п. 17 Порядку № 251 визначено, що рішення про відмову у видачі посвідки іноземцеві та особі без громадянства приймається в разі подання завідомо неправдивих відомостей або підроблених документів.

Відповідно до п. 22, 23 постанови Кабінету міністрів України від 26.12.2002 № 1983 "Про затвердження Порядку формування квоти імміграції, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень" (далі - Порядок № 1983) дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи.

Для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України "Про імміграцію", що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 12 Закону України "Про імміграцію" від 7 червня 2001 року № 2491-III дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність.

Отже, орган ДМС може ініціювати скасування дозволу на імміграцію за наявності однієї з умов: його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей; його надано на підставі підроблених документів; його надано на підставі документів, що втратили чинність.

Суд встановив, що підставою видачі дозволу ОСОБА_1 є свідоцтво про народження її батька - ОСОБА_9 серії НОМЕР_2 від 04.08.2004, в якому міститься запис про його батька - ОСОБА_10 (діда - ОСОБА_1.) за національністю українця.

Відповідач вважає, що вказівка на національність не засвідчує факт народження ОСОБА_10 на території України, а тому дозвіл на імміграцію виданий ОСОБА_1 безпідставно.

Суд вважає такі посилання відповідача необґрунтованими, оскільки ОСОБА_1 не повідомляла відповідачеві свідомо неправдивих відомостей. Свідоцтво про народження, на яке вказує відповідач - це документ, виданий уповноваженим державним органом республіки Узбекистан. ОСОБА_1 відомостей до цього свідоцтва не вносила, не є його видавником, як наслідок, будь-які докази про свідоме повідомлення нею недостовірних відомостей в матеріалах справи відсутні.

Також відсутні будь-які докази подання ОСОБА_1 підроблених документів чи таких, що втратили чинність. Окремими повноваженнями щодо визнання документів підробленими чи такими, що втратили чинність, відповідач не наділений.

В основу оскарженого рішення відповідачем покладено виключно власне тлумачення, що згадане свідоцтво про народження не може засвідчувати факт народження діда ОСОБА_1 на території України. Однак, дане твердження не може слугувати підставою для скасування дозволу на імміграцію в Україну в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про імміграцію.

Під час видачі дозволів на імміграцію посадові особи ВГІРФО УМВС України в Черкаській області не мали зауважень до поданих ОСОБА_1 документів. Натомість, посадовими особами УДМС у Черкаській області надано власну оцінку викладених у документах відомостей.

На переконання суду, на фізичну особу не може бути покладено тягар доведення правомірності свого перебування в Україні внаслідок різної оцінки уповноваженими державними органами інформації, яка міститься в офіційних письмових документах.

Отже, на момент прийняття оскаржуваного рішення, будь-яких законних підстав для скасування ОСОБА_1 дозволу на імміграцію в Україну не передбачено.

Разом з тим, суд звертає увагу, що при прийнятті рішення про надання позивачеві дозволу на імміграцію проводилась перевірка законності залишення на постійне проживання на території України та не виявлено підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, у зв'язку із чим 23 червня 2008 року прийнято рішення про надання позивачеві дозволу на імміграцію.

Проте, відповідач за наявності тих самих обставин, що слугували підставою для надання позивачу дозволу на імміграцію, без встановлення будь-яких винних дій з боку позивача, прийняв рішення про скасування такого дозволу.

Так, відповідачем, крім іншого, не дотримано одного з елементів критерію "необхідності у демократичному суспільстві", а саме - принципу пропорційності, який, в свою чергу, вимагає встановлення балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень, що призвело до негативних наслідків для позивача за відсутності будь-якої вини останнього.

Суд звертає увагу, що навіть якщо в 2008 році дозволи на імміграцію надано через помилку або зловживання посадових осіб суб'єкта владних повноважень, перекладати тягар вкрай негативних наслідків такої помилки або зловживання на особу (позивача у справі) є неприпустимим.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 820/2262/17.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, то всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань управління Державної міграційної служби України в Черкаській області.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення управління Державної міграційної служби України в Черкаській області № 08-06/99 від 20.11.2017 про скасування дозволу на імміграцію ОСОБА_1.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Державної міграційної служби України в Черкаській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Учасники справи:

1) позивач - ОСОБА_5 (18035, АДРЕСА_1, паспорт Російської Федерації НОМЕР_3, ІНФОРМАЦІЯ_1);

2) відповідач - управління Державної міграційної служби України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, бул. Шевченка, 117, ідентифікаційний код 37852733).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 16.01.2019.

Суддя В.О. Гаврилюк