Рішення № 79228160, 15.01.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3729/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Скорика С.В.,

представника відповідача – ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом

позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до відповідача Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови

В С Т А Н О В И В:

24.10.2018 фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (надалі – ФОП ОСОБА_2, позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Полтавській області (надалі – відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Полтавській області № ПЛ1983/152/АВ/П/ПТ/ТД від 20.09.2018 про накладення штрафу в розмірі 223380,00 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що 21.08.2018 під час фактичної перевірки за адресою: м. Полтава, вул. Харківське шосе, ринок "Торгсервіс" (кіоск №7) працювала громадянка ОСОБА_3, яка надала пояснення, що перебуває на стажуванні у ФОП ОСОБА_2 з 14.08.2018 з метою подальшого працевлаштування, трудовий договір не укладався. Водночас позивач зазначає, що у ході інспекційного відвідування надано цивільно-правовий договір, укладений 06.08.2018 між ФОП ОСОБА_2 та громадянкою ОСОБА_3, з терміном дії до 30.09.2018. Також позивачем надано цивільно-правовий договір, укладений 08.08.2018 між ФОП ОСОБА_2 та громадянкою ОСОБА_4 з терміном дії до 30.09.2018. Позивач вважає протиправними висновки відповідача щодо порушення ним вимог частини третьої статті 24 КЗпП України, оскільки правовідносини між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4 є цивільно-правовими, а не трудовими, як стверджує відповідач.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження в адміністративній справі № 440/3729/18 та призначено підготовче судове засідання на 05.12.2018.

29.11.2018 до суду відповідачем надано відзив на позов, у якому вказано, що в ході інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_2 надано цивільно-правовий договір, укладений 06.08.2018 між позивачем та гр. ОСОБА_3 (термін дії з 06.08.2018 по 30.09.2018), та цивільно-правовий договір, укладений 08.08.2018 між ФОП ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_4 (термін дії з 08.08.2018 по 30.09.2018). За твердженням відповідача, правовідносини між ФОП ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 та гр. ОСОБА_4 є трудовими, а сторони за цивільно-правовими договорами є роботодавцем та найманим працівником. Також зазначено, що у ході проведення перевірки гр. ОСОБА_3 надано пояснення, у яких зазначено, що остання проходить стажування у позивача з метою подальшого працевлаштування. Водночас відповідач указує, що під час проведення інспекційного відвідування позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо укладення трудового договору про проходження стажування ні щодо ОСОБА_3, ні щодо ОСОБА_4 /а.с. 41-44/.

05.12.2018 у підготовчому засіданні оголошено перерву в судовому засіданні до 20.12.2018.

20.12.2018 у підготовчому засіданні відкладено розгляд справи до 03.01.2019 для надання додаткових доказів у справі.

02.01.2019 до суду позивачем подано додаткові пояснення у справі, у яких зазначено що постановою Октябрського районного суду міста Полтави від 07.11.2018 у справі № 554/7511/18 вирішено ОСОБА_2 визнати винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 КУпАП, та звільнено її від відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого правопорушення. За доводами позивача, особу правопорушника вже притягнуто до адміністративної відповідальності та визнано її винуватою; тому повторне накладення штрафу та притягнення до відповідальності не відповідає нормам статті 61 Конституції України, оскільки за одне і те саме правопорушення не можна притягувати більше одного разу /а.с. 87-92/.

09.01.2018 відповідачем надано до суду пояснення, у яких указано, що Октябрським районним судом міста Полтави від 07.11.2018 у справі № 554/7511/18 визнано ОСОБА_2 винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 КУпАП, та звільнено її від адміністративної відповідальності у зв'язку із малозначністю вчиненого правопорушення. Також зазначено, що оскільки зауваження не входить до переліку адміністративних стягнень, передбачених статтею 24 КУпАП, то ФОП ОСОБА_2 не має подвійного притягнення до адміністративної відповідальності. Відповідач вважає, що позивача лише визнано винною, однак, адміністративного стягнення до позивача не було застосовано /а.с. 121-123/.

У підготовчому засіданні 03.01.2019 закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду на 10.01.2019.

10.01.2019 до суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи без її участі /а.с. 125/.

Представник відповідача у судовому засідання 15.01.2019 проти задоволення позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до інформації, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_2 є роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами /а.с. 126/.

Учасниками справи не заперечується, що позивач здійснює господарську діяльність за адресою: м. Полтава, вул. Харківське Шосе, ринок "Торгсервіс" (кіоск №7).

29.08.2018 до Управління Держпраці у Полтавській області надійшла копія довідки ГУ ДФС у Полтавській області фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та виплати доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету /а.с. 47-49/.

У період з 12.09.2018 по 13.09.2018 інспектором праці ОСОБА_5 на підставі наказу Управління Держпраці у Полтавській області від 11.09.2018 № 169П /а.с. 50/ та направлення на проведення заходу державного контролю від 12.09.2018 № 1682, яке вручено особисто позивачу 12.09.2018 /а.с. 51/, проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_2, що використовує найману працю, за результатами якої складено акт перевірки № ПЛ1983/152/АВ від 13.09.2018 (надалі – акт перевірки) /а.с. 52-58/, у якому зазначено про порушення ФОП ОСОБА_2 частини третьої статті 24 КЗпП України, з огляду на наступне.

Відповідно до складеної довідки фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 ГУ ДФС у Полтавській області під час фактичної перевірки 21.08.2018 за адресою: м. Полтава, вул. Харківське Шосе, ринок "Торгсервіс" (кіоск №7), працювала громадянка ОСОБА_3 До довідки надано пояснення ОСОБА_3, у яких зазначено, що ОСОБА_3 перебувала на стажування у ФОП ОСОБА_2 з 14.08.2018 з метою подальшого працевлаштування у цього підприємця. Трудовий договір на період стажування не укладався. У ході інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_2 надано цивільно-правовий договір, укладений 06.08.2018 між ФОП ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 (термін з 06.08.2018 по 30.09.2018). Пунктом 1.1. договору передбачено, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати такі роботи (надати послуги) – продавця продовольчих товарів. Згідно з наказом "Про прийняття на постійну роботу" від 06.08.2018 №1 гр. ОСОБА_3 з 06.08.2018 прийнята на роботу в торгівельний кіоск на посаду продавця продовольчих товарів з випробувальним терміном 2 місяці та окладом 3723,00 грн на місяць згідно з цивільно-правовим договором. Згідно з графіком роботи за серпень 2018 року ОСОБА_3 у період з 06.08.2018 по 29.08.2018 відпрацьовано 104 години. Відповідно до акта приймання-передачі від 03.09.2018 гр. ОСОБА_3 нараховано винагороду в розмірі 3723,00 грн за роботи, передбачені пунктом 1 договору, а саме: продавця продовольчих товарів.

Крім того, в акті перевірки зазначено, що в ході інспекційного відвідування надано цивільно-правовий договір, укладений 08.08.2018 між ФОП ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_4 (термін договору з 06.08.2018 по 30.09.2018). Пунктом 1.1. договору передбачено, що замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати такі роботи (надати послуги) – продавця продовольчих товарів. Відповідно до наказу "Про прийняття на постійну роботу" від 08.08.2018 №2 гр. ОСОБА_4 прийнята з 08.08.2018 на роботу в торгівельний кіоск на посаду продавця продовольчих товарів з випробувальним терміном 2 місяці з окладом 3723,00 грн згідно з цивільно-правовим договором. Згідно з графіком роботи за серпень 2018 року з 07.08.2018 по 31.08.2018 гр. ОСОБА_4 відпрацьовано 112 годин, у тому числі 07.08.2018 – 8 годин. Відповідно до акта приймання-передачі від 03.09.2018 гр. ОСОБА_4 нараховано винагороду в розмірі 3723,00 грн за роботи, передбачені пунктом 1 договору, а саме: продавця продовольчих товарів.

За доводами відповідача, правовідносини між ФОП ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_3 з 06.08.2018, з гр. ОСОБА_4 з 07.08.2018 фактично є трудовими, а сторони ЦПД є роботодавцем та найманим працівником.

13.09.2018 Управлінням Держпраці у Полтавській області винесено припис про усунення виявлених порушень № ПЛ1983/152/АВ/П /а.с. 59-60/.

Управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 20.09.2018 № ПЛ1983/152/АВ/П/ПТ/ТД, якою за порушення вимог частини третьої статті 24 КЗпП України на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України накладено на позивача штраф у розмірі 223380,00 грн /а.с. 71-72/.

Позивач не погодилася із указаною постановою відповідача та звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі – загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Статтею 1 Закону України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (надалі – ОСОБА_4 №877-V) визначено, що заходи державного нагляду (контролю) – планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За приписами частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації – з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

При цьому відповідно до частини п'ятої статті 2 Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі – Порядок №295).

Зазначений Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі – об'єкт відвідування) (пункт 1 Порядку №295).

За змістом пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів. Підпунктом 6 пункту 5 Порядку №295 встановлено, що інспекційні відвідування проводяться за інформацією: ДФС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника.

Як вищезазначено, 29.08.2018 до Управління Держпраці у Полтавській області надійшла копія довідки ГУ ДФС у Полтавській області фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та виплати доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету /а.с. 47-49/.

Згідно з підпунктом 3 пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Так, згідно з наказом начальника Управління Держпраці у Полтавській області від 11.09.2018 № 169П наказано провести інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_2 /а.с. 50/.

За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю – припис про їх усунення (пункт 19 Порядку №295).

Відповідно до пункту 20 Порядку №295 акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.

Як вищезазначено, за результатами перевірки Управлінням Держпраці у Полтавській області 13.09.2018 складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю, № ПЛ1983/152/АВ.

За приписами пункту 2 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (надалі – Порядок № 509), штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі – уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади;

- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

За змістом пункту 10 Порядку № 509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

З огляду на те, що відповідачем у ході перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_2 положень частини третьої статті 24 КЗпП України, 20.09.2018 Управлінням Держпраці у Полтавській області прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 20.09.2018 № ПЛ1983/152/АВ/П/ПТ/ТД.

Водночас суд зазначає, що постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 07.11.2018 у справі № 554/7511/18, яка набрала законної сили 07.12.2018, ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 КУпАП, та звільнено її від адміністративної відповідальності у зв'язку із малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням; провадження у справі закрито /а.с. 93-95/.

Відповідно до частини четвертої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, у постанові Октябрського районного суду м. Полтава від 07.11.2018 у справі № 554/7511/18 встановлено наступне.

08.08.2018 між ФОП ОСОБА_2 (замовник) та ОСОБА_4 (виконавець) укладено договір, згідно з умовами якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання виконати роботу продавця продовольчих товарів на строк із 08.08.2018 по 30.09.2018.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 договору замовник зобов'язався сплатити виконавцеві винагороду у розмірі 3723, 00 грн.

До справи додано наказ № 2 від 08.08.2018 про прийняття на постійну роботу, згідно з яким прийнято ОСОБА_4 з 08.08.2018 на роботу в торгівельний кіоск згідно з цивільно-правовим договором на посаду продавця продовольчих товарів з випробувальним терміном 2 місяці з окладом 3723,00 грн; підстава: заява ОСОБА_4

Відповідно до графіку роботи на серпень 2018 року, ОСОБА_4 ознайомлена з графіком роботи під підпис.

08.08.2018 складено акт приймання передачі виконаної роботи до договору про виконання робіт № 2.

06.08.2018 між ФОП ОСОБА_2 (замовник) та ОСОБА_3 (виконавець) укладено договір, згідно з умовами якого замовник доручив, а виконавець взяв на себе зобов'язання виконати роботу продавця продуктів харчування, продовольчих товарів на строк із 06.08.2018 по 30.09.2018.

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 договору замовник зобов'язався сплатити виконавцеві винагороду в розмірі 3723, 00 грн.

03.09.2018 складено акт приймання передачі виконаної роботи до договору про виконання робіт № 1.

До справи додано наказ № 1 від 06.08.2018 про прийняття на постійну роботу, згідно з яким прийнято ОСОБА_3 з 06.08.2018 на роботу в торгівельний кіоск згідно з цивільно-правовим договором на посаду продавця продовольчих товарів з випробувальним терміном 2 місяці з окладом 3723, 00 грн. Підстава: заява ОСОБА_3

Відповідно до акта інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, № ПЛ1983/152/АВ від 13.09.2018 встановлено порушення вимог трудового законодавства, які виразилися у допуску до роботи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без оформлення трудового договору (контракту).

Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_2 є торгівля продовольчими товарами.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та ОСОБА_4 склалися правовідносини, пов'язані із виконанням трудових обов'язків.

Крім того, у вказаному висновку зазначено, що працівники були допущені до роботи, яка безпосередньо пов'язана із діяльністю ФОП ОСОБА_2, а отже, було врегульовано процес трудової діяльності та проведено виконання визначених трудових функцій у діяльності ФОП.

З урахуванням викладеного такі дії ФОП ОСОБА_2 кваліфіковано судом за частиною третьою статті 41 КУпАП, а саме: фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

З огляду на викладене, ФОП ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 КУпАП.

Позивач зазначає, що відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне і теж саме правопорушення, а оскільки, позивача вже було притягнуто до відповідальності за частиною третьою статті 41 КУпАП за те саме правопорушення, то це виключає притягнення його до відповідальності за абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України.

Надаючи оцінку вищевказаному, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 265 Кодексу законів про працю України (надалі – КЗпП України) посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Водночас відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) передбачено також Кодексом України про адміністративні правопорушення (надалі – КУпАП).

Відповідно до частини третьої статті 41 КУпАП фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства – тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб підприємців, які використовують найману працю, від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже, частиною другою статті 265 КЗпП України і частиною третьою статті 41 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема для фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, у вигляді штрафу за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Штраф за частиною другою статті 265 КЗпП України є фінансовою санкцією, яка накладається постановою уповноваженої посадової особи Держпраці, що може бути оскаржена в судовому порядку, а штраф за частиною третьою статті 41 КУпАП є адміністративною відповідальністю і накладається згідно із рішенням суду за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що і стаття 265 КЗпП, і стаття 41 КУпАП були викладені в такій редакції Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28.12.2014 № 77-VIII.

Вищезазначений закон передбачав введення статтею 265 КЗпП України фінансових санкції для роботодавців - юридичних та фізичних осіб-підприємців у вигляді штрафу в розмірі від 1 до 30 мінімальних заробітних плат за допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин, оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, виплати заробітної плати без нарахування та сплати єдиного внеску та податків, порушення термінів виплати заробітної плати більш ніж за один місяць, виплати не в повному обсязі, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці та порушення інших вимог трудового законодавства.

Натомість стаття 41 КУпАП мала на меті, зокрема запровадити штрафи для посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 21.12.2018 у справі № 814/2156/16 (реєстраційний номер рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень 78771378), ключової відмінністю цих двох статей є суб'єктний склад правопорушення. Завдяки цьому одночасно до відповідальності може бути притягнено юридичну особу як роботодавця (за статтею 265 КЗпП України) та посадову особу цієї юридичної особи (за статтею 41 КУпАП) за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.

Однак, у разі притягнення до відповідальності фізичної особи-підприємця на підставі абзацу другого частини другої статті 265 КЗпП України і частини третьої статті 41 КУпАП, повністю збігаються суб'єкт відповідальності і вид порушення (допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору).

Позивач вважає, що притягнення його до відповідальності за одне й те саме порушення двічі суперечить статті 61 Конституції України, відповідно до якої ніхто не може двічі притягатися до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Також Верховний Суд у вищевказаній постанові зазначив, що диспозиції абзацу частини другої статті 265 КЗпП України та частини третьої статті 41 КУпАП в частині визначення правопорушення абсолютно тотожні: "фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту)", а обставини, що послугували підставою їх встановлення для позивача – ідентичні.

Враховуючи вищенаведені ознаки, а також пріоритетність тлумачення, яке у найбільшій мірі відповідає інтересам людини, суд дійшов висновку, що правопорушення, передбачені у частині другій статті 265 КЗпП України так само, як і правопорушення, передбачене у частині третій статті 41 КУпАП, належить до адміністративної відповідальності.

Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на викладене, за допуск фізичних осіб до роботи без оформлення трудового договору ФОП ОСОБА_2 уже притягнуто до адміністративної відповідальності постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 07.11.2018 у справі № 554/7511/18, що набрала законної сили.

Як вищезазначено, постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 07.11.2018 у справі № 554/7511/18, яка набрала законної сили 07.12.2018, ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 КУпАП, та звільнено її від адміністративної відповідальності у зв'язку із малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням, провадження у справі закрито /а.с. 93-95/.

Суд зазначає, що звільнення особи від адміністративної відповідальності у зв'язку із малозначністю вчиненого правопорушення є правом суду з огляду на характер вчинюваного діяння та обставин справи, встановлених у справі. Водночас ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 41 КУпАП.

Тому накладення на позивача штрафу за те саме правопорушення також постановою Управління Держпраці у Полтавській області № ПЛ1983/152/АВ/П/ПТ/ТД є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге, що є порушенням статті 61 Конституції України.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Полтавській області № ПЛ1983/152/АВ/П/ПТ/ТД від 20.09.2018 про накладення штрафу в розмірі 223380,00 грн.

Інші доводи відповідача не спростовують протиправність прийнятого ним рішення.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду доказів, які б спростовували доводи позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, а позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи висновки суду щодо задоволення позову, наявні підстави для стягнення з відповідача судового збору, сплаченого позивачем за подання цього позову.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (вул. Білаєнка, 6, с. Гора, Полтавський район, Полтавська область, 38752, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, 119, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 39777136) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Полтавській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 20.09.2018 № ПЛ1983/152/АВ/П/ПТ/ТД.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Полтавській області (вул. Пушкіна, б. 119, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 39777136) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (вул. Білаєнка, 6, с. Гора, Полтавський район, Полтавська область, 38752, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2233,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повний текст рішення складено 16.01.2019.

Суддя Т.С. Канигіна