Рішення № 79228079, 17.01.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6304/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Куща М.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача, Одеського обласного військового комісаріату про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача, Одеського обласного військового комісаріату, в якій позивач просить:

зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.03.2018 року на підставі Довідки від 25.10.2018 року № 1-26.7-5037 «Про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій» наданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, без обмежень максимального розміру пенсії та стягнути заборговану суму згідно проведеного перерахунку, враховуючи офіційний індекс інфляції, наданий Міністерством фінансів України, на користь ОСОБА_2.

Ухвалою суду від 07.12.2018 р. Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху.

13.12.2018 року (вх. № 38874/18) на виконання ухвали позивач надав до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, чим усунув зазначені судом недоліки.

Ухвалою від 18.12.2018 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з урахуванням положень ст. 263 КАС України.

08.01.2019 року (вх. № 491/19) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

08.01.2019 року (вх. № 582/19) позивачем до канцелярії суду подано заяву щодо негайного виконання рішення суду та подання звіту про виконання судового рішення.

14.01.2019 року (вх. № 1220/19) позивачем до канцелярії суду подано відповідь на відзив.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу з 1980 року. Під час проходження служби, наказом Міністра оборони України від 19.10.1999р. № 600 позивача було відряджено у розпорядження Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, де ОСОБА_2 проходив службу на різних посадах. При звільнені, Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, позивачу була видана довідка про розмір грошового забезпечення, на підстав якої Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувало та здійснює позивачу пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». В подальшому, наказом директора Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 07.05.2018 року № 227 «Про затвердження переліку посад, з яких були безпосередньо звільнені військовослужбовці та переліку окладів за займаними посадами за прирівняними посадами», військовослужбовцям відрядженим до Украероруху з 01.03.2018 року збільшено розмір грошового забезпечення за прирівняною посадою заступника керівника польотів (оперативного чергового) центру організації повітряного руху служби аеронавігаційного обслуговування РСП. Так, на підставі цього наказу була оформлена довідка від 25.10.2018 року № 1-26.7-5037, згідно з додатком № 2, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45, яка надійшла до Одеського обласного військового комісаріату і в подальшому була спрямована Одеським обласним військовим комісаріатом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. 14.11.2018 року позивач звернувся до відповідача з проханням здійнити перерахунок та виплату пенсії з 01.03.2018 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 25.10.2018 року № 1-26.7-5037 наданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, однак Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, своїм листом від 27.11.2018 року № 5650/с-11 відмовило в реалізації довідки, не находячи підстав для перерахунку пенсії та направило запит до Пенсійного фонду України щодо надання роз'яснень про можливість проведення перерахунку пенсії відповідно до довідки наданої Украерорухом.

Позивач з такими висновками відповідача не погоджується, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на те, що листом головного управління від 28.02.2018 № 3192/03 направлено до Одеського обласного військового комісаріату запит щодо надання довідок про розміри грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсії та надано списки осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. На підставі списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, Одеським обласним військовим комісаріатом головному управлінню передана довідка від 02.04.2018 №ЮО107676 про розмір грошового забезпечення для перерахунку позивачу пенсії згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" за нормами, чинними на 01.03.2018. На виконання вищезазначеної Постанови № 103 головним управлінням 17.04.2018 проведено перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2018 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення наданої уповноваженим органом. На момент проведення перерахунку довідка Одеського обласного військового комісаріату від 02.04.2018 є чинною, її не було відкликано, а довідка Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 25.10.2018 № 1-26.7-5037 взагалі надійшла через п'ять місяців після проведення відповідного перерахунку пенсії. Таким чином, перерахунок пенсії позивачу головним управлінням здійснено згідно довідки Одеського обласного військового комісаріату від 02.04.2018 та відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, Пенсійний фонд України листом від 28.11.2018 за вих. № 39702/02-12 зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" перерахунок пенсій колишнім військовослужбовцям, які були відряджені для проходження служби до Державного підприємств обслуговування повітряного руху України проводиться на підставі довідок, виданих уповноваженим органом Міністерства оборони України за посадами, які ці особи займали до відрядження (копія листа додасться). Враховуючи викладене, для проведення перерахунку пенсії на підставі довідки Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 25.10.2018 № 1-26.7-5037 підстави відсутні.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_2 ОСОБА_1 окружному адміністративному суду.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 проходив військову службу з 1980 року. Наказом Міністра оборони України від 19.10.1999 року № 600 був відряджений у розпорядження Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (а.с. 14-15). Наказом Заступника МО України № 45 від 27.10.2005 року позивач звільнений з посади заступника керівника польотів районного диспетчерського центру Одеського регіонального структурного підрозділу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України у запас, у зв'язку із чим виключений зі списків особового складу підприємства (а.с. 16-17).

Як зазначено позивачем та не спростовується відповідачем, при звільненні позивачу видана довідка про розмір грошового забезпечення, на підставі якої ГУ ПФУ в Одеській області нарахувало та здійснює виплату пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

На виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" № 103 від 21.02.2018 позивачу в березні 2018 р. проведено перерахунок пенсії з урахуванням основного розміру грошового забезпечення позивача у розмірі 65% на підставі довідки Одеського обласного військового комісаріату від 02.04.2018 №ЮО 107676 (а.с. 63).

17.08.2018 Державне підприємство обслуговування повітряного руху України направило повідомлення № 1-26.7-3813 про зміну складової грошового забезпечення відповідної категорії військовослужбовців до Міністерства оборони України та Департаменту фінансів.

Наказом Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 07.05.2018 № 227 "Про затвердження переліку посад, з яких були безпосередньо звільнені військовослужбовці та переліку окладів за займаними посадами за прирівняними посадами" відрядженим до Украероруху військовослужбовцям з 01.03.2018 збільшено розмір грошового забезпечення за прирівняною посадою заступника керівника польотів (оперативного чергового) центру організації повітряного руху служби аеронавігаційного обслуговування РСП.

На підставі вищезазначеного наказу ДП обслуговування повітряного руху України видано довідку від 25.10.2018 № 1-26.7-5037, яка оформлена згідно з додатком № 2, затвердженого постановою КМУ № 45 від 13.02.2008, та яка була направлена до Одеського обласного військового комісаріату, яким у свою чергу, довідку направлено до ГУ ПФУ в Одеській області.

Однак, листом від 27.11.2018 № 5650/с-11 ГУ ПФУ в Одеській області відмовило в реалізації довідки, вважаючи відсутніми підстави для перерахування пенсії.

Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 19 липня 1999 року № 1281 "Про створення об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України" передбачено, зокрема, що грошове та матеріальне забезпечення військовослужбовців, відряджених до Украероруху, потрібно здійснювати у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2001 року №104 "Про порядок і норми грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших військових формувань, осіб начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби, відряджених до державних органів, установ та організацій".

Відповідно до пункту 80 Положення про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців, затвердженого Указом Президента України від 7 листопада 2001 року № 1053/2001, пенсійне забезпечення звільнених у запас або у відставку відряджених військовослужбовців здійснюється на загальних підставах, передбачених законодавством для військовослужбовців.

За правилами пункту 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 №45 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), перерахунок раніше призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Абзацом сьомим пункту 3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" встановлено, що особам, що відряджалися для виконання службових обов'язків до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств та були звільнені із служби у зв'язку з виходом на пенсію безпосередньо з посад, на яких вони перебували, перерахунок пенсій провадиться на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, виданих зазначеними органами, установами, організаціями і підприємствами.

Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" передбачено, що керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право установлювати посадові оклади військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу, посади яких не передбачені цією постановою, у відповідних випадках.

Аналіз частини 3 статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" дає підстави для висновку про те, що підставою для проведення перерахунку пенсії є фактична зміна хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, проведена на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, наділеного правом встановлювати чи змінювати види грошового забезпечення військовослужбовців.

Кабінет Міністрів України делегував керівникам державних органів своє право визначати розміри посадових окладів, тому наказ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України від 20 січня 2017 року № 20 "Про підвищення посадових окладів військовослужбовцям, відрядженим до Украероруху", яким підвищено з 1 січня 2017 року посадові оклади військовослужбовців, відряджених до Украероруху, є підставою для перерахунку пенсії відповідно до частини третьої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Так, оскільки наказом Державного підприємства "Украерорух" від 07.05.2018 № 227 "Про затвердження переліку посад, з яких були безпосередньо звільнені військовослужбовці та переліку окладів за займаними посадами за прирівняними посадами", відрядженим до Украероруху військовослужбовцям з 01.03.2018 збільшено розмір грошового забезпечення за прирівняною посадою заступника керівника польотів районного диспетчерського центру регіонального структурного підрозділу, й позивачу видано довідку № 1-26.7.-5037 від 25.10.2018 для перерахунку пенсії, суд погоджується з доводами позивача про те, що пенсія військовослужбовців, зокрема позивача, відряджених до Украероруху, підлягає перерахунку відповідно до частини третьої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у зв'язку зі зміною розміру грошового забезпечення на підставі зазначеного наказу державного органу (Державного підприємства обслуговування повітряного руху України), якому Кабінет Міністрів України делегував своє право визначати розміри посадових окладів. Відмова ж відповідача у перерахунку пенсії, мотивована тим, що вказані вище накази не є підставою для перерахунку пенсії, та посилання на чинну довідку обласного військового комісаріату від 02.04.2018 №ЮО 107676.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом України у постанові від 5 липня 2016 року у справі 461/2167/14-а) та Верховним Судом у постановах від 24 квітня 2018 року у справі № 461/939/17 та від 10 липня 2018 року у справі № 461/6479/16-а, від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17, від 06 листопада 2018 року у справі № 522/3093/17.

Положення статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" про те що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність доповнено згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року № 848-VIII.

Зазначене положення в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року.

Згідно із пунктом другим резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 20 грудня 2016 року відсутня частина 7 статті 43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року №1774-VIII з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2016 від 20 грудня 2016 року дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Це означає, що стаття 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачає положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року №1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Даний висновок узгоджується із позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 3 жовтня 2018 року у справі № 127/4267/17 та від 16 жовтня 2018 року у справі № 522/16882/17.

Вирішуючи спір, суд враховує, що відповідачем не дотримано принципу "правомірних або законних очікувань" та захисту прав людини через призму цього принципу.

Сутність вказаного принципу ЄСПЛ cформував, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" та "Ф'едоренко проти України", зазначивши, що відповідно до прецедентного права органів, які діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності (cf., Pressos Compania Naviera S.A. v. Belgium, рішення від 20.11.1995; п.21 рішення "Федоренко проти України").

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 Рішення ЄСПЛ від 2 березня 2005 року у справі "Von Maltzan and Others v. Germany"), ЄСПЛ робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема, є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) - на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність.

Статтю 1 вказаного Першого протоколу слід застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають в особи, якщо вона дотримала всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей. Тобто в зазначених рішеннях ЄСПЛ установив, що наявність "правомірних (законних) очікувань" є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу, умовою наявності "правомірних очікувань" у розумінні практики ЄСПЛ є достатні законні підстави. Інакше кажучи, "правомірні (законні) очікування" - очікування можливості здійснення певного права як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі якщо особа прямо не виключена з кола осіб, які є носіями відповідного права.

Крім того, практикою ЄСПЛ сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності як засадничої складової принципу верховенства права. Зокрема, у Рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії" зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 61). Також у Рішенні від 13 грудня 2001 року в справі "Церква Бессарабської Митрополії проти Молдови" ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

Розумними очікуваннями особи вважаються легітимні (або законні) і виправдані очікування набути майно або майнове право, які в практиці ЄСПЛ дістають правову охорону як майно. Поняття "законні очікування" (legitimate expectations) слід розглядати як елементи верховенства права та "юридичної визначеності" (legal certainty). Практика Суду ЄС і ЄСПЛ розглядає законні очікування як елемент правової визначеності в умовах відсутності єдиної теорії легітимних (законних) очікувань, придатних для всіх національних правопорядків.

Автономне поняття "законні очікування" не може протиставлятися положенням ч. 2 ст. 19 Конституції України про пріоритетність забезпечення правового порядку. Практикою ЄСПЛ і міжнародних арбітражів визнається, що принцип обґрунтованого очікування не може заперечувати право держав змінювати своє законодавство.

В рішенні від 26 червня 2014 року в справі "Суханов та Ільченко проти України"

ЄСПЛ наголосив, що зменшення розміру або припинення виплати установленої соціальної допомоги може становити втручання в право власності (п. 52).

Крім того, ЄСПЛ у своїй прецедентній практиці характеризує якість закону як правове положення, що може витримати перевірку його на якість, якщо це положення є достатньо чітким у переважній більшості справ, що їх розглядали національні органи („Ґавенда проти Польщі" від 14.03.2002).

Чинні положення національного законодавства потрібно формулювати так, щоб вони були достатньо доступними, чіткими і передбачуваними у практичному застосуванні („Броньовський проти Польщі" від 22.06.2004). Якість закону вимагає, щоб він був доступний для даної особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. Це означає, що в національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито. Закон має містити досить зрозумілі й чіткі формулювання, які давали б громадянам належне уявлення стосовно обставин та умов, за якими державні органи уповноважені вдаватися до втручання в право („Аманн проти Швейцарії" від 16.02.2000).

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Щодо встановлення судового контролю, то варто зазначити, що в силу положень частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, за приписами вказаної норми покладення таких зобов'язань на суб'єкта владних повноважень є правом, а не обов'язком суду. У спірних правовідносинах суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що відповідачем після набрання рішенням суду законної сили не будуть добровільно вживатися заходи з метою виконання даного судового рішення.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відтак, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65017, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача, Одеського обласного військового комісаріату (місцезнаходження: вул.. Пироговська 6, м. Одеса, 65044) про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсі - задовольнити повністю.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.03.2018 року на підставі Довідки від 25.10.2018 року № 1-26.7-5037 «Про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій» наданої Державним підприємством обслуговування повітряного руху України, без обмежень максимального розміру пенсії та стягнути заборговану суму згідно проведеного перерахунку, враховуючи офіційний індекс інфляції, наданий Міністерством фінансів України, на користь ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено та підписано 17.01.2018 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.