Рішення № 79227945, 14.01.2019, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/4965/17

2/214/535/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 січня 2019 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Прасолова В.М.

при секретарі - Улятовській М.О.

за участю позивача, він же представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2

за участю відповідача - ОСОБА_3

за участю представника відповідача - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просять стягнути з ОСОБА_3: на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_5 по 20000 грн. кожному компенсації моральної шкоди за приниження честі і гідності в судовому засіданні 3 квітня 2012 року Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу по справі № 2 - 3403/1, що вела суддя Бондар Я.М.

В обґрунтування позову навели наступне. 3 квітня 2012 року, в 15 год. 27 хв. 04 сек. по справі № 2 - 3403\11, що розглядала суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Бондар Я.М., в залі суду № 8, в дебатах, відповідач ОСОБА_3 сказав: «Я йому в морду дам» та кинувся до нього, позивача ОСОБА_2 Але ОСОБА_3 зупинив його представник, адвокат ОСОБА_8, який схватив ОСОБА_3 за руку і сказав: «ОСОБА_3, ОСОБА_3!». 2 липня 2017 року в судовому засіданні, в залі № б, у судді Ковтун Н.Г., по справі № 2-70/11 коли він, ОСОБА_2, виступав в дебатах, ОСОБА_3 приказав присутнім і суду: «Не слухайте цього дурня. Я йому буду бити морду». Вказує, що в обох випадках судді зауважень ОСОБА_3 не зробили. Відповідно до ст. 3 Конституції України, гідність людини визнається найвищою цінністю в Україні. Як передбачено ст. 28 Конституції України, кожний має право на повагу його гідності. Згідно ст. 55 Конститції України, права і свободи захищаються судом. Таким чином, держава зобов'язана охороняти гідність людини у всіх сферах чим утверджується пріоритет особистості та її прав. Ніщо не може бути підставою для применшення гідності особистості. Повага людської гідності визначає, що особистість в її взаємовідносинах с державою виступає не як об'єкт державної діяльності, а я рівноправний суб'єкт, свобода дій якого містять в собі захист особистих інтересів і не може бути свавільно обмежена. Суд не відреагував на приниження ОСОБА_3 його гідності. Ці обставини побудили їх звернутися з цим позовом. Просять суд стягнути з ОСОБА_3 на їх користь моральну шкоду по факту лише за 3 квітня 2012 року так як позов по факту від 28 липня 2017 року буде заявлено окремо, в майбутньому. Відповідно ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу його гідності і честі, фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист його гідності і честі. Відповідно до ст. 289 ЦК України, кожен має право на особисту недоторканість Статтею 23 ч. 2 п. 2, 4 ЦК України передбачено стягненя моральної шкоди за душевні страждання, які фізична особа витерпіла в зв'язку противоправною поведінкою відносно його самого, члена родини чи близького родича від приниження честі і гідності фізичної особи. Сказане ОСОБА_3 та його ривок до нього, ОСОБА_2 бити «морду» принизили його, ОСОБА_2, честь і гідність. Це було зроблено в публічній державній установі в присутності суду, що свідчить про цинізм і деспотизм характеру ОСОБА_3, який ганяв своїх батьків сокирою, був виселеним від них, втік від суду на Колиму. ОСОБА_3 7 разів нападав на нього. Причиняв побої та тілесні ушкодження. 7 разів плював в лице. Погрожує вбити, а мамі вирвати 2 метри матки. Вони, позивачі, від приниження ОСОБА_3 гідності ОСОБА_5 в судовому засіданні у судді Бондар Я.М. випробували тяжкі душевні страждання бо намагаються вирішити їхні з ОСОБА_3 взаємовідношення правовими засобами, а він діє проти них як бандит. Від погроз ОСОБА_3 в судовому засіданні страждали та страждають від розгубленості та безпомічності. Суд статтю 91 ЦПК України до ОСОБА_3 не застосував. Поведінка ОСОБА_3 викликала в них у нас тахікардію, почуття тривоги, страху, стида. Намір ОСОБА_3 дати йому, ОСОБА_7 в «морду» підірвав його моральний престиж в очах суду та наніс шкоду гідності. До суду звернулися не за ради, щоб в суді били «морди», а за захистом законних інтересів. Наміром бити «морду» ОСОБА_3 показав своє погане виховання і абсценічні риси його характеру. Тому моральну шкоду оцінюють виважено, коректно з розумної достатності в 20000 грн.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2, він же представник позивачки, допитаний, відповідно до положень ст.92 ЦПК України за його ініціативою в якості свідка, позов підтримав повністю та при цьому показав, що 3 квітня 2012 року відповідач ОСОБА_3 під час судових дебатів сказав, що буде бити йому, ОСОБА_2, морду, кинувся на нього, ОСОБА_2, але відповідача зупинив адвокат ОСОБА_9, який був представником ОСОБА_3 До цього він, ОСОБА_2, в судових засіданнях не називав негативних фактів відносно ОСОБА_3 та його близьких людей, у тому числі невістки. В той момент, коли ОСОБА_3 сакзав вказану фразу, він знаходився від нього, позивача, на відстані 3-4 метрів, а ОСОБА_9 сидів поряд з ОСОБА_3 Чи попереджала у зазначеному судовому засіданні його, ОСОБА_2, головуюча суддя Бондар Я.М. про недопустимість негативних висловлювань, не знає. Він, ОСОБА_2, не пам'ятає, чи демонстрував в судовому засіданні 3 квітня 2012 року аркуш з зображенням солдата, який прийняв присягу. Моральна шкода йому, ОСОБА_2, завдана як словом «бити» так і словом «цю морду». Про зазначену подію він, ОСОБА_2, розповів після судового засідання своїй мамі, ОСОБА_1 При цьому він, ОСОБА_2, розумів, мама буде схвильована, що їй буде неприємно, мамі на той час було 92 роки. Він, ОСОБА_2, доглядає за мамою як за донькою. Стверджує, що можливості не розповідати мамі про вказану подію в нього, ОСОБА_2, не було. Далі показав, що його, ОСОБА_2, 3 квітня 2012 року ОСОБА_3 вдарив, у своїх думках. Дійсно він, ОСОБА_2 заявляв, що відносно ОСОБА_3 буде ще 12 судових справ, про що будуть ці справи, з яких підстав не знає. Він, ОСОБА_2, реєстрації в Україні не має, за ним автомобілі не зареєстровані, за ОСОБА_1 на праві власності зареєстрований будинок, автомобіль за нею не зареєстрований. У ОСОБА_1 в гаражі знаходиться автомобіль «Тойота», який належить правнукам, довіреності на право керування цим автомобілем в нього, ОСОБА_2, не мається. Відповідати на питання де проживають правнуки, хто продав автомобіль, чи є в нього, позивача, власність, відмовляється. Депозитних вкладів не має. В судових засіданнях він, ОСОБА_2, провів багато часу, можливості подати позов по подіям 3 квітня 2012 року в нього не було. Після роз'яснення вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, пояснив, що надавати інші докази, не бажає.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнав. При цьому пояснив, що дійсно під час судових дебатів казав, що поб'є морду ОСОБА_2 Такі слова сказав після того, як ОСОБА_2 став ображати його, ОСОБА_3, батька, а саме ОСОБА_2 заявив, що його, ОСОБА_3, батько був зрадником. Після цих слів він, ОСОБА_3, попросив суддю, сказавши наступне: «Якщо ще раз буде сказана образа на адресу батька, я йому поб'ю морду». Після того, як він, ОСОБА_3, сказав ці слова, ОСОБА_9 сказав йому, ОСОБА_3: «тихо, тихо». Сказавши зазначені слова, він, ОСОБА_3, будь-яких дій вчиняти відносно ОСОБА_2, не намагався. Він, ОСОБА_3, ніколи нічого не казав ОСОБА_1, бачив останню 7-8 років тому. Висловлюючи вказані слова, він, ОСОБА_3, звертався до головуючого судді з тією метою, щоб суддя зупинив ОСОБА_2 та мав на увазі, що якщо суддя цього не зробить, то вимушений буде поступати по іншому. Після роз'яснення вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України, пояснив, що надавати інші докази, не бажає

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні показав що знає як позивача, так і відповідача, представником якого був під час розгляду в 2011-2012 роках цивільної справи за позовом ОСОБА_2 Пам'ятає, що під час розгляду справи ОСОБА_2 допустив висловлювання, образливі для ОСОБА_3, у зв'язку з чим головуюча по справі зупиняла ОСОБА_2 Пам'ятає, що ОСОБА_3 сказав: «Я наб'ю морду». При цьому ОСОБА_3 намагався встати, він свідок, утримав ОСОБА_3 При цьому ОСОБА_3 в сторону ОСОБА_2 просунутися не намагався.

Під час розгляду справи заявлялися такі клопотання: про оголошення перерви, про залучення співвідповідача, про заміну співвідповідача, які задоволені; долучення доказів, які задоволені, про поновлення процесуального строку, яке задоволено, про призначення експертизи, яке задоволено.

У судовому засіданні також безпосередньо досліджені наступні письмові докази: фотокартка (а.с29), плакат (а.с.138), фотокартка (а.с.139), карта нагородженого (а.с.140), інформація (а.с.141-143), посвідчення (а.с.144), фотокартки (а.с.146-147).

У судовому засіданні була оглянута цивільна справа №2-3403 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_10 про спростування інформації, стягнення моральної шкоди, в якій міститься 104 аркушів.

Також судом оглянутий диск (а.с.97), на якому маються 3 файли з аудіозаписами та одна папка з аудіозаписом з назвою «Справа №2-3403_11 від 03-04-2012. dir". При відкритті якої встановлено, що в ній мається 3 файли. Файл з останніми цифрами «21-52» має ємність 2498 КБ. При його прослуховуванні встановлено, що на ньому мається аудіозапис, голоси судді Бондар Я.М., Мамекіна М.М., Крахмаля А.А. та Умріхіна О.В. На початку запису суддя, звертаючись до ОСОБА_2, просить останнього утримуватися від образ, звертає увагу, що в доданих до позову документах мається образа. О 05 хв. 36 сек. суддя оголошує про перехід до судових дебатів. Далі мається запис голосу ОСОБА_2 На 4 хв. 09 сек. ОСОБА_2 каже: «Сам він не служив, дід не служив, батько не служив. В полон не попадають, а здаються, є Кримінальний Кодекс, в сталінські часи.» о 4 хв. 23 сек. суддя попереджає ОСОБА_2, щоб той не ображав. Починаючи з 5 хв. 13 сек. мається запис голосу ОСОБА_3, який о 6 хв. 13 сек. каже: «А то, що образи по поводу батька, я Ваша честь терпіти не збираюсь, якщо він ще раз скаже з приводу батька, я зараз піднімуся та дам йому в морду». Далі чутно голос ОСОБА_9: «ОСОБА_3, тихо, тихо». ОСОБА_3 висловлює незгоду з тим, що ображають його батька.

Суд, керуючись вимогами ст. 77 ЦПК України, згідно якої предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, оцінюючи з точки зору належності досліджені у судовому засіданні докази, приходить до наступних висновків.

Суд вважає належними доказами показання свідка ОСОБА_9, диск (а.с.97) та оглянуту справу, так як вони стосуються заявленої вимоги, а саме факту розгляду цивільної справи №2-3403, висловлювань позивача та відповідача під час судових дебатів по даній справі.

Суд вважає неналежними доказами фотокартки (а.с29, 139, 146-147), плакат (а.с.138), карту нагородженого (а.с.140), інформацію (а.с.141-143), посвідчення (а.с.144), оскільки ці докази ані прямо ані непрямо не стосуються обставин, а стосуються батька позивача.

Суд, відповідно до ст. 78 ЦПК України, вважає досліджені у судовому засіданні зазначені письмові докази допустимими, так як ці докази одержані без порушення порядку, встановленого законом.

Оцінюючи визнані судом належними та допустимими докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до наступних висновків.

Оцінюючи докази з точки зору їх достовірності, суд приходить до висновку, що досліджені у судовому засіданні записи, які містяться на диску та зміст цивільної справи суд вважає достовірними.

Показання свідка ОСОБА_9 суд вважає достовірним доказом, так як вони узгоджуються з записом та змістом цивільної справи.

Твердження позивача ОСОБА_2 про те, що 3 квітня 2012 року ОСОБА_3 кинувся на нього, тобто намагався вдарити, є недостовірними, так як спростовуються показаннями свідка ОСОБА_9

Твердження позивачів про те, що відповідач «ганяв» своїх батьків сокирою, був виселеним від них, втік від суду на Колиму, що ОСОБА_3 7 разів нападав на ОСОБА_2, завдав побої та тілесні ушкодження, сім разів плював в лице, погрожує вбити, а ОСОБА_1 вирвати 2 метри матки, не знайшло свого підтвердження у судовому засіданні, а тому суд вважає це твердження недостовірними.

Твердження ОСОБА_2 про те, що дії ОСОБА_3 є протиправними і завдали йому моральну шкоду, суперечать тим доказам, які визнані належними, допустимими та достовірними, фактичним обставинам справи, а тому суд вважає це твердження необґрунтованим, нещирим та надуманим з метою створення штучних підстав для звернення до суду з позовом. На користь цієї думки свідчить та обставина, що, як показав судовому засіданні позивач ОСОБА_2, він заявляв, що відносно ОСОБА_3 буде ще 12 судових справ, але про що будуть ці справи та з яких підстав, не знає.

Твердження позивачки, яке міститься в позові, та твердження ОСОБА_2, як її представника у судовому засіданні, що вказаним виловлюванням була завдана моральна шкода ОСОБА_1, який він розповів про це висловлювання, суд також вважає таким, що суперечить доказам, які визнані належними, допустимими та достовірними та фактичним обставинам справи. При цьому суд приймає до уваги, що ОСОБА_1 не була присутня при цьому висловлюванні, а об'єктивна оцінка нею цієї події з урахуванням всіх фактичних обставин, не давала підстав вважати дії відповідача протиправними. Тому твердження позивачки, викладене в позові, та твердження ОСОБА_2 у судовому засіданні про завдання моральної шкоди ОСОБА_11, є необґрунтованими, нещирими та надуманими з метою створення штучних підстав для звернення до суду з позовом.

Керуючись вимогами ст. 80 ЦПК України, суд вважає, що сукупність визнаних судом допустимими, належними та достовірними доказами є достатньою для встановлення наступних фактів та обставин.

В 2011 році ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу з позовом до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди, в обґрунтування позовних вимог позивачі посилалися на те, що на їх думку ОСОБА_3 потравив картоплю, захопив землю, погрожував позивачці, вдарив позивача, розповсюджував відомості про те, що батько ОСОБА_2 був поліцаєм. Даний позов розглядала суддя Саксаганського районного суду Бондар Я.М. 3 квітня 2012 року судом було відмовлено у задоволенні позову. 25 липня 2012 року ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області за заявою позивачів від 30 травня 2012 року позов був залишений без розгляду. Вказані обставини встановлені оглядом вказаної цивільної справи.

До матеріалів даної цивільної справи позивачами були додані копії їх чисельних звернень до різних посадових осіб, в яких надається негативна оцінка ОСОБА_3, висловлюється прохання звільнити його роботи, з відповідей на які вбачається, що звернення є необґрунтованими. Вказані обставини встановлені оглядом зазначеної справи.

Так, в матеріалах справи (а.с.24) мається копія заяви ОСОБА_2 від 24 липня 2018 року на ім'я прокурора, в якій він просить провести ОСОБА_3 судово-психіатричну експертизу. Таким чином, ОСОБА_2 висловлює сумнів у психічному стані здоров'я ОСОБА_3 На аркуші справи 31 мається заява на адресу правоохоронних органів від імені ОСОБА_2 та ОСОБА_1, в якій стверджується, що ОСОБА_3 із-за спадщини вбив своїх родичів. Вказані обставини встановлені оглядом зазначеної справи.

3 квітня 2012 року по даній справі було проведено засідання, під час якого перед проведенням дебатів суддя попросила ОСОБА_2 утримуватися від образ. Вказані обставини встановлені показаннями свідка ОСОБА_9, змістом диску.

3 квітня 2012 року під час виступу у судових дебатах, ОСОБА_2 заявив, що позивач не проходив військову службу, його дід та батько не служили, стверджував, що батько відповідача в полон не попадав, а здався, що на цей випадок є Кримінальний Кодекс, згадав сталінські часи. Вказані обставини встановлені показаннями свідка ОСОБА_9, змістом диску.

3 квітня 2012 року після виступу в дебатах ОСОБА_2, виступаючи у судових дебатах ОСОБА_3, звертаючись до суду, заявив з приводу образ батька, що терпіти не збирається і що, якщо ОСОБА_2 ще раз скаже з приводу його батька, він підніметься та вдарить ОСОБА_2, вживши при цьому слово «морда». Вказані обставини встановлені показаннями свідка ОСОБА_9, змістом диску.

Про таке висловлювання ОСОБА_2 розповів своїй матері ОСОБА_1

До взаємин між сторонами належить застосувати норми Конституції України, ЦК.

Відповідно до ст. 3 Конституції України, честь і гідність людини визнається найвищою цінністю в Україні. Як передбачено ст. 28 Конституції України, кожний має право на повагу його гідності.Як передбачено ст. 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Як передбачено ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Судом встановлено, що 3 квітня 2012 року під час виступу в судових дебатах, ОСОБА_2 допустив негативне висловлювання на адресу батька ОСОБА_3, після чого останній заявив, що не бажає цього терпіти, що в разі продовження таких висловлювань може вдарити ОСОБА_2 та вжив слово «морда», яке має принизливий характер.

Обговорюючи питання про те чи є висловлювання ОСОБА_12 протиправним, суд виходить з наступного.

Як передбачено ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як передбачено ст. 19 ЦК України, особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань; самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства; способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням; способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

Таким чином, зазначені норми надають фізичній особі право застосовувати засоби самозахисту своїх цивільних прав та прав інших осіб від порушень і протиправних посягань, виключно власними силами без звернення до суду або до інших суб'єктів захисту. Самозахист є реакцією на протиправні дії іншої особи, застосування засобів протидії.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Як передбачено ст. 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі; гідність та честь фізичної особи є недоторканими.

Судом встановлено, що своїми словами ОСОБА_3 висловив обурення на ОСОБА_2 та зневагу до останнього, які були викликані висловлюваннями ОСОБА_2 на адресу батька ОСОБА_3, які були такими, що ображали та принижували честь та гідність батька ОСОБА_3

Висловлювання обурення та зневаги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 було спрямовано на захист честі та гідності батька ОСОБА_3, попередження ОСОБА_13 про можливість настання для нього негативних наслідків, тобто способом, який міг би стримати ОСОБА_2 від подальшого приниження честі та гідності батька ОСОБА_3 на те, щоб в подальшому ОСОБА_2 не допускав таких висловлювань, які містять образу. Зважаючи на те, що до матеріалів згаданої справи ОСОБА_2 долучив документи, які містили образу ОСОБА_3, що 3 квітня 2012 року суддя попередив ОСОБА_2 про недопущення образ, але останній в дебатах припустився образ на адресу батька ОСОБА_3, суд вважає, що спосіб захисту обраний ОСОБА_3 відповідав вимогам закону.

Суд враховує, що образи з боку ОСОБА_2 на адресу ОСОБА_3 під час розгляду вказаної справи носили наполегливий характер, містилися в наданих позивачами документах, висловлювалися в усній формі. ОСОБА_2 нехтував зауваженням головуючого щодо недопустимості у судовому засіданні образ, відомості про особу батька ОСОБА_3 не були предметом доказування по справі. Тому суд переконаний, що висловлювання ОСОБА_2 мали умисний характер, були спрямовані саме на приниження честі та гідності батька ОСОБА_3

Отже судом встановлено, що ОСОБА_2, допустивши негативні висловлювання щодо особи батька відповідача, умисно порушив право батька ОСОБА_10 на повагу до його гідності та честі, а тому ОСОБА_3 мав право на самозахист і реалізував це право шляхом висловлювання гострих та неприємних слів на адресу ОСОБА_2 Тому, суд приходить до переконання, що ОСОБА_3 діяв в межах, наданих йому законом, та в спосіб, який не є протиправним. Також суд приходить до переконання, що такий спосіб захисту, а саме гостре висловлювання ОСОБА_3, здійснене з метою зупинити образливу поведінку ОСОБА_2, не заборонений законом.

Вирішуючи питання про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди, суд приймає до уваги наступне.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, члена її сім'ї чи близьких родичів.

Як передбачено ст. 277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Як передбачено ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Згідно ст. 1169 ЦК України, шкода, завдана особою при здійсненні нею права на самозахист від протиправних посягань, у тому числі у стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі, не відшкодовується. Судом встановлено, що ОСОБА_2, допустивши негативні висловлювання в бік батька відповідача, порушив право батька ОСОБА_10 на повагу до його гідності та честі, а тому ОСОБА_3 мав право на самозахист і реалізував це право шляхом висловлювання гострих та неприємних слів на адресу ОСОБА_2 Суд прийшов до переконання, що ОСОБА_3 діяв в межах, наданих йому законом, та в спосіб, який не є протиправним. Також суд дійшов до переконання, що такий спосіб захисту, а саме гостре висловлювання ОСОБА_3, здійснене з метою зупинити образливу поведінку ОСОБА_2, не заборонений законом. На переконання суду, відповідач, здійснюючи вказаним способом право на самозахист, не перевищив необхідних для самозахисту меж.

Зважаючи на те, що образливе висловлювання на адресу ОСОБА_2 було висловлюване ОСОБА_3 внаслідок здійснення останнім права на самозахист, що останній не перевищив необхідних для самозахисту меж, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, є необґрунтованими.

Приймаючи до уваги, що образливе висловлювання на адресу ОСОБА_2 було висловлюване ОСОБА_3 внаслідок здійснення останнім права на самозахист, що останній не перевищив необхідних для самозахисту меж, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1, яка є матір'ю ОСОБА_2, про відшкодування моральної шкоди, є необґрунтованими.

Таким чином, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_2, який одночасно є представником позивачки ОСОБА_1, відповідача, показання свідка, дослідивши письмові докази, суд на підставі ст. 12 ЦПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, та ст. 13 ЦПК України, згідно якої цивільні справи розглядаються в межах заявлених вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Також суд враховує, що відмова у задоволенні позову не буде суперечити такому, передбаченому ст. 2 ЦПК України завданню цивільного судочинства, як справедливе вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушеного права позивача, так як судом позовні вимоги визнані необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст.ст. 141 ЦПК України, зважаючи на те, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають. Відповідачем до суду не надані документи на підтвердження понесених ним судових витрат.

Керуючись ст.ст.3, 28, 32, 55 Конституції України, ст.ст.1, 13, 15, 19, 20, 23, 29, 277, 280, 287, 1169 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 12, 13, 133, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_2, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 до ОСОБА_3, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 про стягнення моральної шкоди - відмовити повністю.

На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16 січня 2019 року.

Головуючий суддя: В.М. Прасолов