Постанова № 79227867, 17.01.2019, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/31/19

3/215/84/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року суддя Тернівського районного суду міста ОСОБА_1 ОСОБА_2

за участю секретаря Азаренко К.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3, розглянувши матеріали, які надійшли з ОСОБА_4 патрульної поліції в місті ОСОБА_1 Ріг Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІІН: НОМЕР_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, який раніше не притягався до адміністративної відповідальності, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

20.12.2018 о 16:18 год. м.Кривому Розі по вул. Сергія Колачевського біля будинку № 133, водій ОСОБА_3 керував транспортним засобом Chevrolet Aveo, н/з НОМЕР_2, з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, поведінка, яка не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку у медичному закладі КЗ «КПНД» ДОР» відмовився у присутності двох свідків, чим своїми діями ОСОБА_3 порушив пункт 2.9 «а» ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП. Правопорушення зафіксовано на бодікамеру АЕ00152.

ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що 20.12.2018 року він їхав на машині «Шевроле Авео», н/з НОМЕР_3 разом із своєю дружиною ОСОБА_5, яка має посвідчення водія і керувала вказаним транспортним засобом, він був пасажиром та сидів на пасажирському сидінні. Вказаний автомобіль біля автозаправки по вул. С.Колачевського в м. Кривому Розі був зупинений працівниками поліції. Після зупинки автомобіля він вийшов з машини, щоб дізнатися причину зупинки та був затриманий працівниками поліції для складання протоколу, працівники поліції у дружини перевірили документи та дозволили їй рухатися далі на автомобілі. Оскільки він не керував автомобілем, а був пасажиром, він відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп’яніння. Під час складання протоколу, він вимагав від працівників поліції забезпечити його право на захист та викликати адвоката, але його клопотання задоволено не було. Вважає, що працівники поліції упереджено відносяться до нього та його автомобіля, оскільки 09.12.2018 року на нього вже був складений протокол за ст.130 ч.1 КУпАП та тепер його переслідують працівники патрульної поліції. Крім того зазначив, що намагався втекти від працівників поліції, щоб на нього не було складено протоколу, ніяких документів працівникам поліції він не надавав, вважає,що всі анкетні дані та дані авто були взяті поліцейськими з їх бази, оскільки вже попередньо було на нього складено протокол.

Суддя, вислухавши пояснення ОСОБА_3, дослідивши матеріали адміністративної справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 233086 від 20.12.2018 (а.с. 1), письмові пояснення свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_4 (а.с. 4-5), направлення на огляд водія (а.с. 6), рапорт працівника поліції (а.с. 7), запис відеофіксації скоєння правопорушення (а.с. 9), приходить до висновку, що в діях ОСОБА_3 вбачається склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

За даних обставин, з метою дотримання розумного строку розгляду справи, з урахуванням достатності обсягу наявних доказів, суддя приходить до висновку про можливість розгляду справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Відповідно до п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 ( із змінами, внесеними з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), судам слід урахувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП на стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Диспозиція частини 1 ст.130 КУпАП, передбачає відповідальність водіїв за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Зазначений порядок передбачено Правилами та ч.2-5 ст.266 КУпАП згідно норм якої, огляд особи на стан сп’яніння проводиться працівником міліції із застосуванням спеціальних технічних засобів у присутності двох свідків, що огляд особи на стан сп’яніння проведений із порушенням чинного порядку визнається недійсним.

Згідно ст. 251 КУпАП- доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.

Згідно ст.252 КУпАП- орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Пояснення ОСОБА_3, які він дав в судовому засіданні спростовуються як письмовими матеріалами справи так і відеозаписом, доданим до матеріалів справи.

Так, із відеозапису за № 20181220213203001235 вбачається, що на місці вчинення правопорушнення ОСОБА_3 поснював, що він на прохання дружини поїхав на «17-й квартал» за ялинкою, заїхав на автозаправку та хотів їхати додому, але був зупинений працівниками поліції, керував авто з тимчасовим посвідченням водія, яке йому було видано після складання протоколу від 09.12.2018 року. На запитання чому він не хоче пройти медичний огляд, ОСОБА_3 пояснює, що боїться проходження медичного огляду , оскільки в нього в організмі було колись не все в порядку, сроків знаходження в його організмі даних продуктів він не знає, тому медичний огляд пройти не бажає. На зауваження свідка про те, що якщо він не впевнений, що в його організмі вже не має певних речовин, то необхідно було пройти самостійно медичний огляд, а потім впевнено сідати за руль, ОСОБА_3 погодився. Також на вказаному відеозапису, ОСОБА_3 в ході розмови вказує на те, що саме його зупинили працівники поліції.

Із відеозапису № 20181220212938001233 вбачається, як працівники поліції на заперечення водія з приводу того, що відсутній на місці пригоди його транспортний засіб, показують свідкам відеозапис зупинки транспортного засобу, з якого вбачається, що спочатку працівниками поліції було запрошено двох свідків, які в подальшому відмовилися бути присутніми в якості свідків, але які на відео озвучили, що дійсно із відеозапису наданого працівником поліції видно рух авто «Шевроле авео» та видно як саме ОСОБА_3 виходить із нього, потім було запрошено ще двоє чоловіків, які і стали свідками за даним правопорушенням ОСОБА_6 та ОСОБА_4, які також в голос підтверджують, що на відео, наданому працівником поліції видно рух авто «Шевроле авео».

Пояснення водія ОСОБА_3, які зафіксовані на відеозапису, який долучений до матеріалів справи та був досліджений в судовому засіданні , щодо обставин скоєння даного правопорушення, є різними, так спочатку він каже, що не втікав від працівників поліції, потім- втікав, пояснює, що поїхав за ялинкою та автотранспртний засіб був на місці пригоди, але його забрала дружина, а потім пояснює, що автомобіля взагалі не було та він є лише пішоходом, в судовому засіданні пояснює, що він намагався втекти від працівників поліції та був пасажиром, а за кермом була його дружина, суд розцінює як спосіб захисту з метою уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Також суд не може взяти до уваги і поснення ОСОБА_3, в яких він пояснює, що ніяких документів він не надавав поліцейським та для складання протоколу працівниками поліції використовувалися дані із попереднього протоколу від 09.12.2018 року, оскільки дані пояснення водія спростовуються відеозаписом № 20181220213203001235, на якому ОСОБА_3 вказує, що керував авто на підставі тимчасового посвідчення водія та просив працівників поліції його повернути.

Стосовно не забезепчення водію ОСОБА_3 права на захист, суд зазначає, що справа призначалася до розгляду на 09.01.2019, в зазначену дату ОСОБА_3 надав до суду заяву про відкладення розгляду справи для укладення угоди із адвокатом, тому справу було відкладено на 11.01.2019 року, але 11.01.2019 року ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що буде захищати свої інтереси самостійно, тому суд вважає, що судом були вжиті всі необхідні заходи щодо забезпечення ОСОБА_3 здійснення права на захист, чим останній не скористався.

Факт відмови від проходження медичного огляду підтверджується як відеозаписом, на якому водій ОСОБА_3 відмовляється пройти медичний огляд, що також узгоджується з письмовими поясненнями свідків, а.с.4,5. Факт відмови від проходження медичного огляду ОСОБА_3 підтвердив і в судовому засіданні.

Таким чином факт керування водієм ОСОБА_3 транспортним засобом та факт відмови водія ОСОБА_3 пройти медичний огляд на стан наркотичного сп’яніння, підтверджується належними та допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні, тому у суду відсутній сумнів щодо винуватості даної особи в скоєнні адміністртивного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

За таких обставин, відповідно до ст. 33 КУпАП, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, суд приходить до висновку про необхідність накладення на ОСОБА_3 стягнення у межах санкцій ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п.10.1 Правил дорожнього руху України, водій — особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Згідно довідки від 21.12.2018 встановлено, що ОСОБА_3 отримував посвідчення водія на право керування транспортними засобами, а.с.-8, тому він підлягає відповідальності саме як особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія.

Враховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суддя дійшов до висновку, що з метою виховання правопорушника та запобігання вчинення ним нових правопорушень, необхідним та достатнім є адміністративне стягнення у виді шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, якою встановлено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно із ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що буде складати 384,20 грн. із розрахунку (1921*0,2).

Керуючись ст.ст. 40-1, 279, 280,281, 283-285, 287,289,291,294 , 308 КУпАП, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 130 КУпАП визнати винуватим та притягнути до адміністративної відповідальності наклавши адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 10200 (десять тисяч двісті) грн. на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_3 судовий збір в сумі 384,20 грн. на користь держави (стягувач – Державна судова адміністрація України, код ЄДРПОУ 26255795, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Лепська, 18/5).

У разі несплати штрафу в добровільному порядку, не пізніше як через п’ятнадцять днів з дня вручення правопорушнику постанови, штраф стягується у порядку примусового виконання в подвійному розмірі, а також стягуються витрати на облік правопорушення.

Постанова про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, прокурором та потерпілим, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

СУДДЯ: