Рішення № 79226089, 08.01.2019, Марганецький міський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 180/893/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 січня 2019 р.

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Тананайської Ю.А.

при секретарі Новоселецькій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в Марганецькому міському суді Дніпропетровської області цивільну справу № 180/893/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи друга нікопольська державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області , ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зменшення обов’язкової частки

ВСТАНОВИВ:

До Марганецького міського суду Дніпропетровської області звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до ОСОБА_2, треті особи: Друга нікопольська державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зменшення обов’язкової частки у спадщині. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є спадкоємцем за заповітом частини майна, яке належало спадкодавцю ОСОБА_6, яка померла 07 липня 2015 року, яке складається з павільйону «Волна» з прибудовами, що знаходиться за адресою: вулиця Єдності (Радянська), будинок №19 та всіх вкладів (грошових рахунків), що знаходяться у ПАТ КБ «Приватбанк». Державний нотаріус Марганецької державної нотаріальної контори ОСОБА_7 повідомила її, що окрім неї, на вищевказане майно претендує відповідач, чоловік покійної - ОСОБА_8, на 1/2 частки спадщини. Крім неї та відповідача, ОСОБА_6 склала заповіт на ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про що склала заповіти на майно: квартиру АДРЕСА_1 – ОСОБА_4, грошові заощадження – вклади у АТ Ощадбанк - ОСОБА_3, квартиру АДРЕСА_2 в м.Марганці – ОСОБА_5, на яке також претендував чоловік ОСОБА_6 – ОСОБА_2, його обов’язкова частка складає 1/2 усього майна. За життя ОСОБА_6 жодного разу не складала заповіт на свого чоловіка ОСОБА_2

ОСОБА_6 та ОСОБА_2 уклали шлюб, але сімейне життя не було добрим, стосунки між ними не були дружелюбними, останні роки вони весь час сварилися. Вони проживали окремо одне від одного. ОСОБА_6 останні роки дуже хворіла, вона разом зі своєю матір’ю весь час за нею доглядали та проводили лікування, відповідач не цікавився її здоров’ям та не надавав матеріальної допомоги на лікування, навмисно забирав її пенсійну картку та знімав грошові заощадження під час її лікування.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області відповідача ОСОБА_2 зобов’язано не чинити перешкод у користуванні павільйоном «Волна» з прибудовами, який розташований по вулиці Єдності (Радянській) , будинок №19.

Відповідач ОСОБА_2 постійно зраджував з іншими жінками дружині.

ОСОБА_2 має добрий прибуток та його майновий стан прихований від інших спадкоємців, він отримує велику пенсію, має два автомобілі, має великі грошові заощадження в установах банку. Речі домашнього вжитку та дорогоцінні прикраси, придбані ОСОБА_6 приховані та отримані відповідачем.

Тому вона просить суд обов’язкову частку у спадщині ОСОБА_2, після смерті ОСОБА_6, померлої 07 липня 2015 року, зменшити в чотири рази, порівняно із встановленою законом.

26 травня 2016 року позивачка ОСОБА_1 надала суду заяву про забезпечення позову, якою просить накласти заборону Марганецькій державній нотаріальній конторі видавати свідоцтво про право на спадкове майно після смерті ОСОБА_6, померлої 07 липня 2015 року, до ухвалення рішення по справі. 27.05.2016 року суддя Марганецького міського суду Дніпропетровської області Хомченко С.І. постановила ухвалу, якою заборонено Марганецькій державній нотаріальній конторі видавати свідоцтво про право на спадкове майно після смерті ОСОБА_6, яка померла 07.07.2015 року, до ухвалення рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа державний нотаріус Марганецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про зменшення обов'язкової частки у спадщині, яка ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.10.2016 року була залишена без змін.

06 червня 2016 року ухвалою судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області відкрито провадження у справі. Відповідачу було запропоновано до судового засідання надати письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обґрунтовується.

08 червня 2016 року у судовому засіданні представник позивача ОСОБА_9 звернувся з клопотанням про витребування доказів, а саме: витребувати у ПАТ КБ «Приватбанк» довідку (інформацію) про наявність грошових рахунків ОСОБА_2, станом на 07 липня 2015 року по 15 вересня 2016 року та з ПАТ «Ощадбанк» довідку (інформацію) про наявність грошових рахунків ОСОБА_2, станом на 07 липня 2015 року по 15 вересня 2016 року. Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2016 року в задоволенні клопотання представника позивача про витребування доказів відмовлено.

23 лютого 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення доказів, в якій просила витребувати для огляду у судовому засіданні довідку про розмір пенсії ОСОБА_2, в ПАТ КБ «Приватбанк» довідку (інформацію) про наявність грошових рахунків ОСОБА_2, станом на 07 липня 2015 року по 15 вересня 2016 року. Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2017 року клопотання позивача про забезпечення доказів задоволено частково, витребувано з Нікопольського об’єднаного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області довідку про розмір пенсії ОСОБА_2, в іншій частині клопотання відмовлено. Ухвалою судді апеляційного суду Дніпропетровської області Лаченкової О.В. від 13 червня 2017 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: державний нотаріус ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зменшення обов’язкової частки у спадщині повернуто до суду першої інстанції для виконання вимог ч.2 ст. 293 ЦПК України.

Представник позивача звернувся до суду з клопотанням про витребування в ПАТ КБ «Приватбанк» довідку (інформацію) про наявність грошових рахунків ОСОБА_2, станом на 07 липня 2015 року по 15 вересня 2016 року. В судовому засіданні 29 травня 2017 року суд відмовив у задоволенні клопотання.

12 червня 2017 року з Марганецького відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій надійшла довідка, за якою розмір пенсії ОСОБА_2 за період з січня 2017 року по червень 2017 року склав 21081,84 гривень, щомісячно він отримував по 3513,64 гривень (т.1 а.с.237).

Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2017 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: державний нотаріус Марганецького міського нотаріального округу ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зменшення обов’язкової частки у спадщині залишено без розгляду. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 19 вересня 2017 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

15 січня 2018 року ОСОБА_1 надала суду заяву про забезпечення доказів, в якій просила витребувати та оглянути в судовому засіданні – зобов’язати розкрити та надати ПАТ КБ «Приватбанк» довідку (інформацію) про наявність грошових рахунків ОСОБА_2 станом на день звернення з позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення обов’язкової частки у спадщині. Ухвалою від 01 лютого 2018 року Марганецького міського суду Дніпропетровської області, постановленою без виходу у нарадчу кімнату у судовому засіданні, клопотання позивача про забезпечення доказів залишено без розгляду за ч.3 ст. 44 ЦПК України. Крім того, позивач надала заяву про відвід судді Хомченко С.І. Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 05 лютого 2018 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді.

Ухвалою Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 12 лютого 2018 року задоволено самовідвід судді Хомченко С.І. Ухвалою судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2018 року ОСОБА_10 справу прийнято до її провадження, ухвалено розглядати справу у порядку загального позовного провадження. Відповідачу було запропоновано протягом п'ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву.

14 березня 2018 року відповідачем ОСОБА_2 до Марганецького міського суду Дніпропетровської області надано відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову. Свій відзив обґрунтовує тим, що ОСОБА_6, будучи ознайомлена державним нотаріусом зі ст. 1241 ЦК України про право обов’язкової частки її чоловіка на спадкове майно, при складанні заповіту на позивача, висловила своє останнє бажання, надавши право йому на законну обов’язкову частку у спадщині, якби вона не бажала, щоб він був спадкоємцем, то переоформила би все своє майно та заощадження на позивача за життя.

Щодо того факту, що їхні подружні стосунки не були дружніми, вказав, що проживши майже 10 років разом, між ним не виникало неприязних чи аморальних відносин одне до одного, після операції ОСОБА_6 не поїхала жити до позивачки, яка її ніби то доглядала, а приїхала жити до нього, який її доглядав, викликав швидку, займався похованням ОСОБА_6

Факт спільного проживання до та на момент смерті ОСОБА_6 з ним, своїм чоловіком ОСОБА_2, встановлено рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18.05.2016 року у справі №180/234/16-ц. Вказаним рішенням встановлено також, що до лікарні ОСОБА_6 прибула разом з ним, де він відвідував свою дружину протягом її перебування у лікарні. Післяопераційний період вона проживала з ним за адресою: вул.К.Лібкнехта, 21/3 в м.Марганець, ліки придбавалися за рахунок спільного бюджету.

Щодо посилання позивача на факти неприязного відношення у рішенні Марганецького міського суду, вказав, що ознайомившись із рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29.12.2012 року по справі №0424/2362/2012, в ньому не встановлено жодного факту неприязних відносин до ОСОБА_6

Щодо посилання позивача на той факт, що він має добротний прибуток та його майновий стан є дуже прихованим від інших спадкоємців, то він отримує пенсію, як особа, яка працювала у місцевостях Крайньої Півночі, у розмірі 3513 гривень 64 коп. Що стосується автомобілів, то автомобіль ГАЗ 3221, 2003 року випуску, був придбаний ним ще до шлюбу з ОСОБА_6; автомобіль Міцубіши, 2008 року випуску, був придбаний у період шлюбу за спільні кошти.

Щодо аморальності по відношенню до ОСОБА_6, яка виразилася у заощадженнях, які ніби то він має, то позивачем не наведено жодного належного обґрунтованого доказу, який би став підставою для зменшення обов’язкової його частки.

02 серпня 2018 року позивачкою ОСОБА_1 було надано заяву про збільшення позовних вимог, в якій навела ті ж факти, що і у первинному позові, та просить суд обов’язкову частку у спадщині ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_6, яка померла 07.07.2015 року, зменшити в десять разів, порівняно із встановленою законом.

Ухвалою судді Марганецького міського суду Дніпропетровської області Тананайської Ю.А. від 22 жовтня 2018 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Друга нікопольська державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зменшення обов’язкової частки у спадщині прийнято до провадження.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, представник ОСОБА_9 просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Пояснили, що ОСОБА_6 рідна тітка позивача, вона потребувала допомоги, оскільки останній час їй було зроблено дві операції та позивач з січня по березень 2015 року здійснювала за нею догляд за місцем свого проживання. ОСОБА_2 вживав алкогольні напої, бив її, вів аморальний спосіб життя, постійно зраджував. За життя ОСОБА_2 було виокремлено два автомобілі та грошові заощадження, тому його не було включено до заповіту. Крім того, ОСОБА_2 приховав дорогоцінності, предмети домашнього вжитку, які були вдома. З 26 травня 2015 року позивач виїхала з міста Марганець та приїхала тільки на поховання тітки.

В судовому засідані відповідач ОСОБА_2, представник відповідача позовні вимоги не визнали в повному обсязі, суду пояснили, що прожив з дружиною в шлюбі майже 10 років, при складанні заповітів ОСОБА_6 були роз’яснені наслідки ст..1241 ЦК України і за життя не переоформила своє майно на спадкоємців, а склала заповіти. На момент смерті жила з відповідачем, питання про розірвання шлюбу не ставила, відповідач надавав допомогу, привіз на операцію, здійснював посильний догляд в лікарні та вдома та здійснив поховання. Покази свідків ґрунтуються зі слів ОСОБА_6, яка не може їх підтвердити. Грошовий вклад до банку ОСОБА_2 вніс з коштів, які отримав після продажу майна в Росії після смерті сина.

Третя особа ОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_6 її тітка, згідно заповіту їй відійдуть вклади в КБ Ощадбанк, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 дуже довго зустрічалися, потім одружилися, у ОСОБА_2 були меркантильні інтереси , а підтримки не було, проживали весь час спільно, з лікарні повернулась до квартири ОСОБА_2, ОСОБА_6 постійно потребувала допомоги та вона з позивачем надавали її. Про зради ОСОБА_2 говорили люди.

Будучи допитана в якості свідка ОСОБА_3 суду пояснила, що ОСОБА_2 вживав алкогольні напої, тітка часто ночувала в магазині, похованням тітки займалась вона та ОСОБА_2, більше нікого з родичів не було, кошти як на лікування, так і на поховання знімав ОСОБА_2 з картки Приватбанку. З ОСОБА_2 вона їздила до лікарні в м.Дніпро, він там знаходився, ОСОБА_6 повністю поклалась на чоловіка, віддала йому всі картки банку, з квартири йти ОСОБА_6 не хотіла, в момент смерті з ОСОБА_6 знаходився ОСОБА_2, викликав ОСОБА_11 допомогу. За життя ОСОБА_6 всі родичі говорили, навіщо їй шлюб, вона збиралась розлучитись з ним.

Суд вислухавши пояснення позивача, відповідача, представників сторін, третьої особи, допитавши свідків, дослідивши письмові докази вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, а ст. 5 ЦПК України передбачає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений нормами України.

Згідно ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі з 04.11.2005 року.

Згідно заповіту, складеного 18.05.2015 року в приміщенні Марганецької державної нотаріальної контори, посвідченого державним нотаріусом Марганецької державної нотаріальної контори ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за № 1-446, ОСОБА_6 на випадок своєї смерті заповіла:

- ОСОБА_1 – грошові заощадження, які знаходяться на рахунках, відкритих у КБ «Приватбанк», павільйон «Волна» з прибудовами по вул.Радянській, 16-а в м.Марганець Дніпропетровської області;

- ОСОБА_4 – квартиру АДРЕСА_3;

- ОСОБА_5 – квартиру № 4 по вул.Маяковського в м.Марганець Дніпропетровської області.

Згідно заповіту, складеного 12.05.2015 року в приміщенні Марганецької державної нотаріальної контори, посвідченого державним нотаріусом Марганецької державної нотаріальної контори ОСОБА_7 та зареєстрованого в реєстрі за № 1-402, ОСОБА_6 на випадок своєї смерті заповіла ОСОБА_3 грошові заощадження, які знаходяться на рахунках, відкритих у Державному Ощадному банку України.

07 липня 2015 року ОСОБА_6 померла, свідоцтво про смерть серія І-КИ № 629374, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Марганецького міського управління юстиції в Дніпропетровській області.

ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 прийняли спадщину, що підтверджується матеріалами спадкової справи.

Відповідач ОСОБА_2, чоловік померлої ОСОБА_6, дітей ОСОБА_6 не мала.

Непрацездатними вважаються жінки, які досягли 55 років та чоловіки - 60 років; інваліди І, ІІ, ІІІ груп, незалежно від того, чи призначена їм пенсія.

Як вбачається із посвідки на постійне проживання ДП 16255, виданої 21 березня 2007 року, ОСОБА_2 народився 17 червня 1941 року , тобто станом на 7 липня 2015 року досяг пенсійного віку, оскільки досяг 74 років, тобто був непрацездатним, та має право на обов'язкову частку у спадщині.

Згідно пенсійного посвідчення № 4515 ОСОБА_2 була призначена пенсія за віком в 2001 році.

Після смерті ОСОБА_6 єдиним спадкоємцем першої черги є ОСОБА_2

26.08.2015 року ОСОБА_8 звернувся до Марганецької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, а 08.02.2016 року – із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на обов’язкову частку у спадковому майні на підставі ст.1241 ЦК України. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено з тих підстав, що спадкоємцем не надано документів, які підтверджують право власності на квартиру АДРЕСА_4, та не подано відомостей та документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до ст.1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов’язкова частка). Розмір обов’язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно п.19 Постанови Пленуму Верховного суду Україні від 30.05.2008 N 7 «Про судову практику у справах про спадкування» суд може зменшити розмір обов'язкової частки у спадщині з урахуванням відносин між спадкоємцем та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення, зокрема майнового

стану спадкоємця.

Підставами для зменшення обов’язкової частки у спадщині можуть бути:

1) непідтримання спадкоємцем зв'язків зі спадкодавцем, незважаючи на потребу останнього в цьому; 2) погане поводження із ним; 3) нездійснення належного догляду; 4) надання заздалегідь неправдивих свідчень у суді проти спадкодавця; 5) звинувачення спадкодавця у вчиненні тяжкого злочину; 6) неповідомлення про те, що готується замах на життя спадкодавця; 7) не надання спадкодавцеві допомоги, коли той перебував у небезпеці; 8) аморальна поведінка обов'язкового спадкоємця не лише щодо спадкодавця, а й щодо інших спадкоємців, зокрема й тих, хто має право на обов'язкову частку; 9) виокремлення спадкоємцю певної частки майна ще за життя спадкодавця.

Доходом ОСОБА_2 є отримувана ним пенсія, яка згідно довідки Нікопольського ОУПФУ по м.Марганець від 12.06.2017 року складає 3513 гривень 64 коп.

Відповідно до ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 18 травня 2016 року у справі № 180/234/16ц встановлено, що не доведено факт ухилення ОСОБА_2 від надання допомоги ОСОБА_6; ОСОБА_6 в травні 2015 року відновилась після операції, почувала себе добре, відвідувала свій магазин й займалася домашніми справами до дня своєї смерті; ОСОБА_2 та ОСОБА_6 разом поїхали до лікарні, ОСОБА_12 декілька разів відвідував свою дружину у лікарні протягом часу її перебування там, перед днем смерті ОСОБА_2 двічі викликав ОСОБА_6 швидку допомогу, а після смерті останньої займався її похованням.

Свідок ОСОБА_12 суду показав, що відповідач його брат, була сімя як сімя, все робили разом, вели господарство, їздили відпочивати. Їздив з братом до лікарні в м.Дніпро, з лікарні ОСОБА_6 повернулась до ОСОБА_12 та вони спільно жили, вона стала працювати. Похованням займався ОСОБА_2, нікого з родичів не було.

Враховуючи зазначена суд вважає, що ОСОБА_2 надавав посильну допомогу ОСОБА_6, в якій вона потребувала, враховуючи його вік, стан здоров’я, здійснював належний догляд та піклувався за нею.

Щодо вчинення ОСОБА_2 аморальних вчинків щодо своєї дружини, то суд вважає не доведеним зазначений цей факт.

Аморальна поведінка передбачає під собою порушення загальноприйнятих норм, встановлених певних правил для всіх членів суспільства.

Позивач зазначає аморальними поступками зради ОСОБА_2 з іншими жінками, приховування коштів на рахунках в банку.

Свідок ОСОБА_13 суду показала, що у неї з ОСОБА_1 дружні відносини, ОСОБА_2 знає з 27 червня 2014 року, близько місця з ним були інтимні відносини, а потім вона їх припинила.

Свідок ОСОБА_14 суду показала, що вона мала інтимні стосунки з ОСОБА_2 з червня 2012 року , протягом двох-трьох місяців, у нього вдома.

Свідок ОСОБА_15, яка зі слів позивача є коханкою ОСОБА_2, суду показала, що працювала в одному магазині з ОСОБА_6, між нею та ОСОБА_2 ніяких інтимних стосунків не було та немає, вона декілька разів на тиждень за гроші приходить до його квартири, прибирає, готує їжу, і таких підопічних у неї троє.

При цьому ОСОБА_2 зазначає, що ОСОБА_13 він взагалі не знає та вперше бачить, а ОСОБА_14 - працювала по господарству біля будинку, де він проживав, та викрала гроші, після чого ніяких відносин не було.

Крім показів зазначених свідків суду не надано належних та допустимих доказів цього (фотознімки, телефоні розмови), та суд враховує анатомо-фізіологічні особливості чоловіка та те, що під час вказаних свідками подій зрад , ОСОБА_2 було 72-74 роки.

Суду не надано доказів, що за життя ОСОБА_6 зверталась до органів РАГС чи суду з приводу розірвання шлюбу з відповідачем, тривалий час з ним проживала, до дня смерті вела спільне господарство, і її влаштовувало зазначене життя з відповідачем.

Неналежне сімейне життя в сімї ОСОБА_6 – ОСОБА_2 є суб’єктивною думкою позивача та свідків.

Також суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів про приховування коштів ОСОБА_2 від ОСОБА_6, наявність вкладу в банку на його імя не свідчить про це. Крім того не має відомостей, що ОСОБА_6 не знала про наявність зазначеного вкладу.

Свідок ОСОБА_16 суду показав, що ОСОБА_6 його тітка, він рідко у них бував, тому йому невідомі обставини їхнього життя.

До пояснень свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18 суд відноситься критично, оскільки , як вони повідомили в судовому засіданні при розгляді цивільної справи № 180/234/16ц у них неприязнені відносини з ОСОБА_19, ОСОБА_6

Свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що в неї з ОСОБА_2 неприязнені відносини, впевнена, що ОСОБА_2 знущався з ОСОБА_6, яка їй скаржилась та мала намір розірвати шлюб з ним. При цьому свідок не змогла пояснити коли померла ОСОБА_6, коли було укладено між ними шлюб. Також зазначила, що ОСОБА_6 тривалий час після операції жила у сестри ОСОБА_11, потім у ОСОБА_1, але зазначені покази спростовуються показами третьої особи ОСОБА_3, ОСОБА_2 Тому суд розцінює їх як неправдиві, дані з товариської солідарності.

Також суд відноситься критично до показів свідків ОСОБА_11, ОСОБА_21, які є батьками позивача ОСОБА_1, вважає їх наданими в інтересах доньки, між зазначеними свідками та відповідачем неприязнені стосунки, що підтверджується їх зверненнями із заявами щодо ОСОБА_2 до відділення поліції, суду та їхніми поясненнями в суді.

Суд вважає небгрунтованими доводи представника позивача в частині того, що рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2012 року у справі 042/2362/2012 встановлено, що ОСОБА_2 погано ставився до ОСОБА_6, оскільки судом зазначені обставини не встановлювалися, а при звернені до суду позивачем зазначалось, що ОСОБА_2 оспорює її право власності на магазин.

Також суд вважає недоведеним позивачем, що ОСОБА_2 ще за життя спадкодавця ОСОБА_6 було виокремлено певну частку майна.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог , тому в задоволені позову слід відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 80, 81, 263, 265, 279 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи друга нікопольська державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області , ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зменшення обов’язкової частки – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 17 січня 2019 року.

Позивач: ОСОБА_1, 53400, м.Марганець, вул. Солов’їна 9а, ІПН НОМЕР_1

Відповідач: ОСОБА_8, 53400, м.Марганець, вул.Карла Лібкнехта 21/3, ІПН1514321452

Третя особа : друга нікопольська державна нотаріальна контора Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області ,

код ЄДРПОУ 02891090, місце знаходження: Дніпропетровська обл., м.Нікополь, вул. Патріотів України 103

ОСОБА_3, 53400, м.Марганець, вул. Комарова 11, ІПН НОМЕР_2

ОСОБА_4, 53400, м.Марганець, вул.Фестивальна 23а, ІПН НОМЕР_3

ОСОБА_5, м.Кривий Ріг, вул. Кузнецова 10/37, ІПН НОМЕР_4

Суддя: Ю. А. Тананайська