Рішення № 79225922, 15.01.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2019 р. Справа№0540/8914/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В.,

при секретарі судового засідання Скрипник К.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Голуба П.А.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф'єва, буд. 82) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, яка прийнята уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Донецькій області від 30.08.2018 року за № ДЦ774/557/АВ/П/ТД-ФС на суму 111690 грн. 00 коп. (з урахування уточнень до позовної заяви від 27.11.2018 року).

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань охорони праці.

Зазначає, що Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Звертає увагу суду на те, що в порушення Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" позивача, як суб'єкта господарювання, не ознайомлено з підставою проведення позапланового заходу та не надано відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), підстави проведення перевірки йому не відомі.

Враховуючи наведене, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що спірна постанова винесена органом Держпраці в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань охорони праці.

Зазначає, що на підставі інформації з сервісу «Повідомити про незадекларовану працю» відносно позивача, було проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог законодавства про працю, у тому числі, в частині дотримання оформлення трудових відносин, про що не було повідомлено позивача, на підставі п. 8 та п. 9 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295.

Окремо вважає, що інспекційне відвідування позивача проведено на підставі наявних повноважень та в порядку, встановленому законом, за результатами якого виявлено факт використання праці фізичної особи, яка збігається з видом економічної діяльності позивача, без укладення трудового договору або інших договорів цивільно-правового характеру. Факт роботи фізичної особи в магазині за місцем здійснення господарської діяльності позивача зафіксовано засобами відео фіксації посадовими особами Управління. Враховуючи наведене, просить в задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 09.10.2018 року судом було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

06.11.2018 року судом оголошено перерву у підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 27.11.2018 року продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання по справі.

Ухвалою суду від 17.12.2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судове засідання 15.01.2018 року представники сторін з'явились.

Представники позивача надали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві, просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник позивача пояснила, в приміщенні магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованому за адресою АДРЕСА_2, перебували особи, які представилися їй як інспектори праці, пред'явили службові посвідчення, позивач ознайомився з повідомленням на проведення інспекційного відвідування. На вимогу інспекторів праці надавав документи, необхідні для перевірки. Деякі документи були подані до відділу контролю західного напрямку Головного управління Держпраці у Донецькій області. Зазначив, що під час проведення відвідування посадовими особами відповідач, на території магазину перебував постійний покупець ОСОБА_4, який купував металеву трубу, та у зв'язку з відсутністю в нього часу запропонував самостійно підготувати собі товар.

Представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на адміністративний позов, просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Додатково пояснив, що дії інспекторів праці по складенню акту є службовою діяльністю і самі по собі не створюють правових наслідків для позивача. Вважає, що матеріалами справи підтверджено правомірність інспекційного відвідування позивача факт використання праці фізичної особи без офіційного працевлаштування.

Допитана 15.01.2019 року в якості свідка ОСОБА_5, пояснила, що хлопець на ім'я ОСОБА_4 (прізвище невідоме) купив та порізав металеву трубу на її прохання, у зв'язку з тим, що він допомагає їй робити вдома ремонт. Після того, як ОСОБА_4 виконав вказане прохання, він зустрівся з її чоловіком та передав нарізану трубу йому.

Також у судовому засіданні 15.01.2019 року в якості свідків були допитані посадові особи відповідача, яки проводили інспекційне відвідування.

Свідок ОСОБА_6 пояснив, що 08.08.2018 року він у складі групи проводив інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 В ході проведення перевірки опитував, на його думку, працівника ОСОБА_4, який відвантажував будівельні матеріали та пояснив з ким та де проводив розрахунки, різав метал, прізвище ОСОБА_4 йому не відоме.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що 08.08.2018 вона у складі групи проводила інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 Зазначила, що особа ОСОБА_4, який виконував роботи на території будівельного магазина «ІНФОРМАЦІЯ_1», орієнтувався в асортименті магазину, різав метал для власних потреб, надавати пояснення відмовився.

Свідок ОСОБА_9 пояснила, що 08.08.2018 вона у складі групи проводила інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 Зазначила, що на території будівельного магазина «ІНФОРМАЦІЯ_1» була присутня особа, яка виконувала роботу, притаманну працівнику. Особа, яка представилась ОСОБА_4, розпилювала металеву трубу, використовуючи при цьому спеціальне приладдя та обов'язкове захисне знаряддя, від будь-яких пояснень відмовилась.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, заслухавши представників сторін, суд з'ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 05.05.2017 року, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (РНОКПП НОМЕР_1), місце проживання ФОП: АДРЕСА_1 (а.с. 15-16). Основним видом економічної діяльності позивача є роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах.

07.08.2018 року Головне управління Держпраці у Донецькій області прийняло наказ № 932 про проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на території магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташованого за адресою: АДРЕСА_2, та видало направлення на проведення інспекційного відвідування № 617/04.3/15-14-12 (а.с. 69, 70).

Як зазначено в доповідній записці від 06.08.2018 року № 04.3-13-9/136-18 на адресу Головного управління Держпраці у Донецькій області надійшов лист Департаменту з питань праці Держпраці від 30.07.2018 року №5971/4/4.1-ДП-18 щодо інформації з питань виявлення неоформлених трудових відносин, яка надходить до Держпраці через сервіс «Повідомити про незадекларовану працю» відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 а саме: станом на 17.07.2018 року 3 особи працюють без належного оформлення трудових відносин в магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 71).

08.08.2018 року Управлінням Держпраці у Донецькій області проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 на предмет додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю, результати якого оформлено актом від 09.08.2018 року №ДЦ774/557/АВ. В акті перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці». З висновками, викладеними в акті перевірки, ФОП ОСОБА_1 не погодився, зазначив, що заперечення на акт перевірки буде надано у встановлені законом терміни, про що письмового зазначив в акті одночасно з його підписанням (а.с. 94-97).

17.08.2018 року інспектор Павлова Ю.О. за результатами перевірки винесла припис № ДЦ774/557/АВ/П, яким зобов'язано позивача усунути поручення ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України стосовно працівника ОСОБА_4. Позивачу було надано строк до 31.08.2018 року для усунення зазначених порушень та письмового повідомлення Управління Держпраці у Донецькій області про виконання вимог припису (а.с. 98).

20.08.2018 року Управління Держпраці у Донецькій області складено повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу на ФОП ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, яка відбудеться 30.08.2018 о 11:00 год. за адресою вул. Паркова, 43А, м. Краматорськ, Донецької область (а.с. 100).

30.08.2018 року Управлінням Держпраці у Донецькій області, розглянувши справу про накладення штрафу, та на підставі акта інспекційного відвідування від 09.08.2018 року №ДЦ774/557/АВ щодо порушень ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю винесено постанову №ДЦ774/557/АВ/П/ТД-ФС про накладення на ФОП ОСОБА_1штрафу у розмірі 111690,00 грн. (а.с. 60).

Вважаючи спірну постанову відповідача протиправною, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 4 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адмініструванням єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 38 Закону України "Про охорону праці" державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Згідно з п. 1 Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пп. 5 п.6 Положення № 96, Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право: безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці.

Пунктом 7 Положення № 96 передбачено, що Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до п.п. 1-2 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю цей Порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).

Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:

Держпраці та її територіальних органів;

виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Приписами п. 5 цього Порядку інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю, тощо.

Рішення про доцільність проведення відповідних заходів з підстав, визначених пп. 5-7 цього пункту та пунктом 31 цього Порядку, приймає керівник органу контролю, його заступник.

Відтак, проведення відповідачем перевірок у вигляді інспекційних відвідувань з питань додержання вимог законодавства про працю здійснюється на підставі спеціального законодавства, а саме: постанови Кабінету міністрів України від 26 квітня 2017 року № 295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Таким чином, інспекційні відвідування з питань додержання суб'єктами господарювання приписів КЗпП України та інших законів про працю та соціальне страхування не віднесено ні до планових, ні до позапланових заходів.

З огляду на вищевикладене, посилання позивача на те, що інспекційне відвідування є формою планових та позапланових перевірок є безпідставним, оскільки інспекційні відвідування/невиїзні інспектування є окремою формою заходів державного нагляду (контролю) Головним управлінням Держпраці у Донецькій області.

Таким чином положення ст. 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 року № 1669-VII, яким передбачено, що органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб'єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб'єктів господарювання з високим ступенем ризику, не розповсюджуються на правовідносини стосовно проведення посадовими особами Головного управління Держпраці у Донецькій області інспекційних відвідувань.

Отже, суд не приймає доводи позивача щодо неправомірності та відсутності підстав для проведення інспекційного відвідування.

Відповідно до ст. 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року № 295 «Про деякі питання реалізації ст. 259 КЗпП України та ст. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Порядок № 295).

Відповідно до п. 2 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Пунктами 19, 20 Порядку № 295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

З урахуванням вищевикладеного суд дійшов висновку, що посадові особи Головного управління Держпраці у Донецькій області під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

В акті інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 встановлено допуск до роботи працівника ОСОБА_4 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядникові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган або фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Аналізуючи наведені вище норми законодавства, суд враховує, що правовою підставою для винесення постанови про накладення штрафу є, зокрема, встановлення факту допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору. При цьому такий факт допуску повинен бути належним чином зафіксований у складеному посадовою особою Держпраці чи її територіального органу акті інспекційного відвідування та доведений належними доказами.

З наведеними висновками відповідача суд не погоджується, вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

В матеріалах справи міститься пояснення гр. ОСОБА_5, в яких зазначено, що ОСОБА_4, купив та порізав на її прохання металеві труби в будівельному магазині «ІНФОРМАЦІЯ_1» (а.с. 60).

Також суду надано пояснювальну записку гр. ОСОБА_4, в якій зазначив, що за проханням ОСОБА_5 прийшов до магазина «ІНФОРМАЦІЯ_1» з наміром купити металеві труби. Оскільки його діяльність пов'язана з ремонтами, зазначив, що є постійним покупцем ОСОБА_1, тому останнім було дозволено використати спеціальне приладдя та самостійно відрізати металеві труби (а.с. 89).

Як встановлено з пояснень представника відповідача та акта інспекційного відвідування від 09.08.2018 року, висновку про те, що громадянин ОСОБА_4 08.08.2018 року був допущений позивачем до роботи, а саме: до роботи з підключення до електромережі електротехнічного пристрою, що належить ФОП ОСОБА_1, за допомогою якого було нарізано металеву трубу та розміщення відрізаних частин на відповідному стелажі складу будівельних матеріалів позивача, відповідач дійшов з власного переконання.

В судовому засіданні позивач пояснив, що в даному магазині ОСОБА_4 не працював, не виконувала будь-яких робіт чи обов'язків. До роботи в магазині не допускався та жодних угод з власником магазину не мав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4, був прийнятий позивачем на роботу 21.08.2018 року (а.с.59).

При цьому, представник позивача в судовому засіданні заперечив факт допуску ОСОБА_4 до роботи за будь-якою посадою. Свідок ОСОБА_5 також підтвердила вказані обставини.

Суд зазначає, що за обставинами справи відсутні будь-які документально підтверджені відомості, що 08.08.2018 року громадянин ОСОБА_4 був допущена до роботи позивачем без укладення трудового договору. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 при проведенні інспекційного відвідування ОСОБА_4 не опитували, останній будь-яких пояснень не надавав.

До того ж, диспозиція ч. 2 ст. 265 КЗпП України встановлює відповідальність саме за «фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору».

У судовому засіданні представником відповідача, було пояснено, зокрема, що на адресу Управління надійшов лист з Департаменту з питань праці Державної служби України з питань праці, який містив інформацію отриману через сервіс «Повідомити про не задекларовану працю», для врахування Управління в роботі під час проведення інспекційних відвідувань (а.с. 73). Додатками до зазначеного листа, стосовно можливості виявлення неоформлених трудових відносин позивача, було надано наступні документи:

- пояснювальна записка ОСОБА_12, в якій зазначено, що у позивача наприкінці липня працювало два вантажника, один з них - ОСОБА_4, який неодноразово виконував вантажні роботи у позивача для заявниці;

- пояснювальна записка ОСОБА_13, з приводу роботи вантажника ОСОБА_4 у позивача, в якій заявник зазначає, що є постійним покупцем в магазині позивача «ІНФОРМАЦІЯ_1» та був безпосереднім свідком роботи ОСОБА_4 по відвантаженню товарів та їх розстановці на території магазину (а.с. 74,75).

В обґрунтування правомірності застосування до позивача штрафу, визначеного ст. 265 КЗпП України, відповідач посилається на інформацією, якм викладена у пояснювальних записках ОСОБА_12 та ОСОБА_13

Однак відповідні докази, які б підтверджували факт допуску гр. ОСОБА_4 до роботи у магазині будматеріалів «ІНФОРМАЦІЯ_1» позивача (функціональні обов'язки, об'єм виконаних робіт, кількість відпрацьованого часу) відсутні, а самі по собі пояснювальні запискм ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не свідчать про фактичний допуск до роботи в якості вантажника гр. ОСОБА_4, відтак не можуть бути розцінені як належний доказ.

Суд звертає увагу, що в зазначених документах відсутнє прізвище ОСОБА_4, при складанні акту інспекційного відвідування зазначено прізвище «ОСОБА_4» замість «ОСОБА_4».

Суд зауважує, що можливий факт перебування особи на території магазину, за відсутності належних доказів виконання нею трудових обов'язків, не свідчить про виникнення трудових відносин та не підтверджує фактичного допущення зазначеної особи до роботи.

Аналіз встановлених судом обставин дає підстави для висновку, що Головним управлінням Держпраці в Донецької області проведена перевірка позивача з питань додержання законодавства про працю без з'ясування всіх фактичних обставин та дослідження відповідних доказів.

Щодо посилання представників позивача та відповідача на відеозаписи подій, пов'язаних із проведенням 08.08.2018 року інспекційного відвідування позивача: диск з копією запису проведеного інспекційного відвідування (наданий відповідачем) та диск з відеозаписом пояснень ОСОБА_4 (наданий позивачем), суд зазначає наступне.

Відповідно ч. 1 ст. 99 КАС України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Згідно ч. 2 ст. 99 Кодексу визначено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

У ч. 5 вказаної статті, зокрема, зазначено, що якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Враховуючи наведене, надані суду представниками позивача та відповідача диски із відеозаписом подій, пов'язаних із проведенням 08.08.2018 року інспекційного відвідування, суд не бере до уваги в якості доказів.

Суд вважає, що матеріалами справи не доведено факт допуску позивачем ОСОБА_4 08.08.2018 року до роботи без укладення трудового договору, відтак висновки відповідача, наведені в акті інспекційного відвідування від 09.08.2018 року №ДЦ774/557/АВ щодо порушень ФОП ОСОБА_1, законодавства про працю, суд вважає такими, що побудовані на припущеннях та не підтверджені належними й допустимими доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено, порушення позивачем ст. 24 КЗпП України, а саме: факту допуску працівника ОСОБА_4 до роботи без оформлення трудового договору.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про протиправність постанови про накладення штрафу, яка прийнята уповноваженими посадовими особами Головного управління Держпраці у Донецькій області від 30.08.2018 року за № ДД774/557/АВ/П/ТД-ФС на суму 111690 грн. 00 коп. та наявність правових підстав для її скасування.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 - 76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч. 1 - 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими. Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем в ході судового розгляду справи не доведено правомірність прийняття оскаржуваної постанови, а отже адміністративний позов є таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки прийняте рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує стягнути судові витрати у розмірі 2878,91 грн., здійснені ФОП ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Донецькій області.

Керуючись ст. 2, ст. 8-15, ст.19-21, ст. 72-78, ст. 90, ст. 139, ст. 199-228, ст. 241-255, ст. 293, ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держпраці у Донецькій області (85302, Донецька область, м. Покровськ, вул. Прокоф'єва, буд. 82, код ЄДРПОУ 39790445) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу, яка прийнята уповноваженими посадовими особами від 30.08.2018 року № ДД774/557/АВ/П/ТД-ФС на суму 111690 грн. 00 коп. - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу, яка прийнята уповноваженими посадовими особами від 30.08.2018 року № ДД774/557/АВ/П/ТД-ФС на суму 111690 грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Донецькій області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в сумі 2878,91 грн.

Рішення прийняте в нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частини проголошені в судовому засіданні 15.01.2019 року.

Повний текст рішення виготовлено 16.01.2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя Загацька Т. В.