Рішення № 79225609, 10.01.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/2054/18

10 січня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Мандзія О.П.

за участю:

секретаря судового засідання Порплиці Т.В.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача 2 Олексійчук І.Й.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області, Кременецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області (далі - відповідач 1), Кременецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - відповідач 2), у якій просить:

визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_3 з 29.02.2016 року по 30.04.2018 року;

визнати протиправними дії Кременецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_3 у липні 2018 року;

зобов'язати Кременецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити виплату заборгованості за час затримки виплати з 29.02.2016 року по 30.04.2018 року у сумі 69788,02 грн. та за травень-червень 2018 року у розмірі 9170,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_3 є пенсіонером та отримує пенсію по втраті годувальника. У зв'язку з проведенням бойових дій та антитерористичної операції в її населеному пункті вона була вимушена покинути своє постійне місце проживання та переїхати до міста Сєвєродонецьк Луганської області, де стала на облік як внутрішньо переміщена особа та отримувала пенсію по 29.02.2016 року. В подальшому, у зв'язку з переїздом до міста Почаїв Кременецького району Тернопільської області 27.04.2018 року рішенням комісії Управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації відновлено виплату пенсії, однак у липні 2018 року знову припинено на підставі даних про виїзд за кордон та перебування на непідконтрольній території України понад 60 днів.

Позивач зазначає про припинення виплат пенсії з підстав, не передбачених ст.49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", вважає такі дії протиправними, оскільки вони порушують його право на пенсійне забезпечення, що, власне, і зумовило звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 09.10.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 08.11.2018 року.

Ухвалою суду від 08.11.2018 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати згідно ч.7, 8 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відкладено підготовче засідання на 27.11.2018 року.

Ухвалою суду від 27.11.2018 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати згідно ч.7, 8 ст.243 КАС України, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 13.12.2018 року.

Ухвалою суду від 13.12.2018 року, постановленою в судовому засіданні, без виходу до нарадчої кімнати згідно ч.7, 8 ст.243 КАС України, закрито підготовче провадження у справі і призначено справу до судового розгляду по суті на 10.01.2019 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву (а.с.58-59), просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Додатково відзначив, що ні довідку про взяття на облік як внутрішньо переміщену особу від 25.12.2014 року, ні аналогічну довідку від 26.04 2018 року не було скасовано, як і не приймалось жодного рішення про припинення виплати пенсії ОСОБА_3.

Представник Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області в судове засідання не з'явився, хоча відповідач 1 належним чином повідомлений про день, час та місце судового розгляду у відповідності до ст.124, 126 КАС України, свою позицію виклав у відзиві на позовну заяву (а.с.38). Заперечуючи проти позову, повідомив, що з метою посилення контролю в системі обліку внутрішньо переміщених осіб та на підставі інформації, яка надійшла від Служби безпеки України про можливо безпідставну виплату пенсій внутрішньо переміщеним особам, щодо яких потребується перевірка пенсії з 01.03.2016 року була припинена виплата, у тому числі і позивачу.

Представник відповідача Кременецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в судовому засіданні позов не визнав з підстав, наведених у відзиві (а.с.34-36). Реалізація прав зареєстрованих внутрішньо переміщених осіб на пенсійне забезпечення здійснюється з урахуванням актів Кабінету Міністрів України, які не визнавались неконституційними та такими, що не відповідають актам вищої юридичної сили, а тому підстав не враховувати їх при здійсненні пенсійного забезпечення внутрішньо переміщеним особам немає. Вказав, що 17.07.2018 року отримано інформацію про виїзд за кордон та перебування понад 60 днів на непідконтрольній території України ОСОБА_3, яка є внутрішньо переміщеною особою, що відповідно до п.12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року №365, є підставою для припинення виплати пенсії. Водночас, зазначив про не володіння інформацією щодо причин виникнення заборгованості за період з 29.02.2016 року по 30.04.2018 року у сумі 69788,02 грн. Просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на безпідставність доводів позивача.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши обставини справи у сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 є пенсіонером за віком, про що свідчить копія пенсійного посвідчення НОМЕР_2, виданого 17.04.2013 року Пенсійним фондом України (а.с.16).

Відповідно до довідки управління соціального захисту населення Сєвєродонецької районної державної адміністрації від 25.12.2014 року №04152 ОСОБА_3 взято на облік як внутрішньо переміщену особу з тимчасово окупованої території України, фактичним місцем проживанням якої є місто Сєвєродонецьк Луганської області (а.с.68).

Розпорядженням Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області №82625 від 17.02.2015 року ОСОБА_3 призначено пенсію по втраті годувальника (а.с.69).

Згідно атестату Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області №1960 від 25.04.2018 року виплата пенсії позивачу проведена по 29.02.2016 року та з 01.03.2016 року знято з обліку (а.с.41).

Відповідно до довідки управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації від 24.04.2018 року №0000522333 ОСОБА_3 взято на облік як внутрішньо переміщену особу з тимчасово окупованої території України, фактичним місцем проживанням якої є місто Почаїв Кременецького району Тернопільської області (а.с.12).

Рішенням засідання районної комісії з питань відновлення і призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації, викладеним у протоколі №5 від 27.04.2018 року, відновлено соціальну виплату ОСОБА_3 (а.с.74).

На запит Кременецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 25.04.2018 року №2064/10, пенсійна справа надійшла 22.05.2018 року.

За результатами розгляду звернення ОСОБА_3 від 20.07.2018 року про поновлення пенсійних виплат (а.с.13), Кременецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом від 24.07.2018 року №29К-11 (а.с.14-15) повідомило, що 17.07.2018 року отримано дані з інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон "Аркан", згідно яких ОСОБА_3 27.04.2018 року здійснено виїзд за кордон та перебування понад 60 днів на непідконтрольній території України, що свідчить про необхідність перевірити її фактичне місце перебування. Після надходження відповіді з управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації, Кременецьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області буде прийнято рішення щодо включення у відомості на виплату пенсій у серпні 2018 року виплат за травень-червень 2018 року в розмірі 9170,70 грн., а виплати за минулий період з 01.03.2016 року по 30.04.2018 року в розмірі 69788,02 грн. буде здійснено на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Рішенням засідання районної комісії з питань відновлення і призначення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації, викладеним у протоколі №10 від 31.07.2018 року, відновлено соціальну виплату ОСОБА_3 (а.с.72), яке отримано Кременецьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області 01.08.2018 року (а.с.71).

Не погоджуючись з діями відповідачів щодо припинення виплат призначеної пенсії, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Приписами ч.2 ст.2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Приписами ч.1 ст.4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

За змістом ч.3 ст.4 Закону № 1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно з ч.1 ст.5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч.2 ст.5 Закону № 1058-IV виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Як передбачено ч.1 ст.47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 49 Закону № 1058-IV врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії, згідно ч.1 якої виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до ч.2 ст.49 Закону № 1058-IV Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року №509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб", яка набрала чинності з 08.10.2014 року, затверджено Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, пунктами 1 та 2 якого передбачено:

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка) є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Для отримання довідки повнолітня або неповнолітня внутрішньо переміщена особа звертається особисто, а малолітня дитина, недієздатна особа або особа, дієздатність якої обмежена, - через законного представника із заявою про взяття на облік, форму якої затверджує Мінсоцполітики, до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", яка набрала чинності з 26.11.2014 року, зокрема установлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509.

Разом з цим, 08.06.2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", яка набрала чинності 14.06.2016 року, п.1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.

Пунктом 4 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам установлено, що соціальні виплати внутрішньо переміщеним особам призначаються і виплачуються […] територіальними органами Пенсійного фонду України […] за місцем їх фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Згідно з п.2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування:

Контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж одного разу на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики. Якщо в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб є інформація щодо проходження особою фізичної ідентифікації в публічному акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України", чергова перевірка у відповідному періоді не проводиться. […]

Згідно з п.12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування:

Соціальні виплати припиняються у разі:

1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати;

2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї;

3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;

4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»;

5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

З вищеописаних норм чинного законодавства слідує, що ч.1 ст.49 Закону № 1058-IV визначено вичерпний перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України або за рішенням суду. Цим переліком передбачена можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

У свою чергу постановами Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року №637 та від 08.06.2016 року №365 визначено умови призначення та продовження виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам: знаходження внутрішньо переміщеної особи на обліку місця перебування, що підтверджується довідкою; наявність рахунку в установі публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк".

З наявних в матеріалах справи доказів судом з'ясовано, що виплату пенсії ОСОБА_3 призупинено з підстав необхідності перевірки фактичного місця проживання позивача.

При цьому, ні Управлінням Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області, за попереднім місцем обліку, починаючи з 01.03.2016 року, ні Кременецьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області починаючи з 01.05.2018 року, рішення про припинення виплати пенсії позивачу, не приймалося.

Однак, як свідчить аналіз положень Закону № 1058-IV, припинення виплати пенсії можливе лише за умови прийняття пенсійним органом відповідного рішення з підстав, визначених ст.49 цього Закону.

Водночас, Закон №1058-IV не передбачає такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як перевірка місця фактичного проживання пенсіонера.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07.10.2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 07.02.2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому, Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).

Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов'язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв'язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов'язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду сформулювала, зокрема, у рішенні від 04.09.2018 року у зразковій справі №805/402/18.

Водночас, як слідує зі змісту листа Кременецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 24.07.2018 року №29К-11 після надходження відповіді з управління соціального захисту населення Кременецької районної державної адміністрації стосовно фактичного місця перебування позивача, буде прийнято рішення щодо включення у відомості на виплату пенсій у серпні 2018 року виплат за травень-червень 2018 року в розмірі 9170,70 грн., а виплати за минулий період з 01.03.2016 року по 30.04.2018 року в розмірі 69788,02 грн. буде здійснено на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 року № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", а саме, пункти 15 і 18 доповнені реченням такого змісту: "Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України".

Суд вважає таку позицію неприйнятною, виходячи з наступного.

Так, за змістом конституційних норм (ст.113, 116, 117 Конституції України) Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях № 20-рп/2011 від 26.12.2011 року та № 2-рп-99 від 02.03.1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Згідно з п.6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до ст.7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу, що свідчить про відсутність правових підстав для невиплати позивачу заборгованості з пенсії за спірний період.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням положень ч.2 ст.2 КАС України, суд констатує, що припинивши виплату пенсії позивачу без законних на те підстав відповідачі діяли не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, вчинені дії не відповідають вимогам обґрунтованості, добросовісності, запобігання дискримінації, пропорційності.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд бере до уваги те, що не виплата пенсії відбувалась зокрема з 01.03.2016 року по 30.04.2018 року, а не з 29.02.2016 року по 30.04.2018 року, як вважає позивач. Також позивач обґрунтовує протиправність невиплати пенсії протягом травня-червня 2018 року, а не за липень 2018 року.

Відтак, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги шляхом визнання протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_3 з 01.03.2016 року по 30.04.2018 року та визнання протиправними дії Кременецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_3 у травні-червні 2018 року.

Відповідно до ч.1, 2, 4 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Всупереч наведеним вимогам відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч.1 ст.139 КАС України).

Отже, відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує на користь позивача здійснені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в загальному розмірі 1409,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Керуючись ст.139, 241-246, 250, 263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1) до Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області (місцезнаходження: 93400, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код ЄДРПОУ 21792459), Кременецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (місцезнаходження: 47003, Тернопільська область, Кременецький район, місто Кременець, вулиця Чорновола, будинок 2, код ЄДРПОУ 40377027) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_3 з 01.03.2016 року по 30.04.2018 року.

Визнати протиправними дії Кременецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо припинення пенсійних виплат ОСОБА_3 у травні-червні 2018 року.

Зобов'язати Кременецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити розрахунок і виплату заборгованості за час затримки виплати, з 01.03.2016 року по 30.04.2018 року та за травень-червень 2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в місті Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок згідно квитанції №67 від 05.10.2018 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок згідно квитанції №97 від 27.08.2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 січня 2019 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.