Ухвала суду № 79225100, 09.01.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

09 січня 2019 р. Справа № 120/4137/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Руслани Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Корнійчук Ю.І.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Довбенко М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у справі

за позовом: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до: Головного Управління Національної поліції у Вінницькій області (21000, м. Вінниця, вул. Театральна, 10)

про: визнання протиправним і скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся з позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправним і скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вмушеного прогулу.

Ухвалою суду від 16 листопада 2018 року даний позов залишено без руху з тих підстав, що позивач звернувся 15.11.2018р. (вх. №52170/18), тобто з пропуском строку, визначеного частиною 5 статті 122 КАС України, не надавши при цьому заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

На виконання вимог ухвали від 16.11.2018 позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду. Мотивуючи вказане клопотання останній посилався на те, що підставою звільнення з поліції стало складення адміністративного протоколу про вчинення правопорушення. В подальшому, в Калинівському районному суді Вінницької області розглядалась справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відтак, враховуючи те, що ОСОБА_1 звільнено із займаної посади 31.07.2018 року, а постанова Калинівського районного суду Вінницької області, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито винесено 24.10.2018 року, тому позивач просить суд визнати причини пропущення строку звернення до суду поважними, а строк поновити.

Суд, розглянувши подане клопотання, оцінивши докази, дійшов висновку про поважність причин пропущення строку, поновив пропущений позивачем строк звернення до суду та ухвалою від 03.12.2018 відкрив провадження у справі.

При поновлені строку суд керувався положеннями ч. 1 ст. 121 КАС, в силу якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

26.12.2018 на адресу суду від сторони відповідача надійшло клопотання про залишення адміністративного позову без розгляду з тих підстав, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

Дане клопотання поставлено судом на розгляд в ході судового засідання 09.01.2019 року.

Представник відповідача підтримала подане клопотання та пояснила наступне.

02.08.2018 позивач ознайомлений із наказами від 19.07.2018 та від 31.07.2018, відтак саме з цієї дати розпочався місячний строк на звернення до суду. Проте, позивач звернувся до суду лише 15.11.2018 року, тобто з пропуском строку, установленим законом.

Представник відповідача зазначає, що твердження позивача щодо несвоєчасного звернення до суду з огляду на розгляд справи №132/2549/18 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП не можуть бути поважними. На думку відповідача, наведені вище обставини не перешкоджали позивачу звернутись до адміністративного суду у місячний строк. При цьому, заявник звертає увагу, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності до прийняття постанови в Калинівському районному суді Вінницької області, тому на її думку, вона не може доводити протиправність оскаржуваних наказів.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем не доведено поважності причин звернення до суду, покликаючись на положення ч. 4 ст. 123 КАС України, представник відповідача вважає, що суд має залишити позовну заяву без розгляду.

Представник позивача та позивач, заперечуючи проти задоволення заяви додатково суду пояснили, що позивача звільнено з посади в зв'язку із складеним 08.07.2018 адміністративним протоколом про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

24.10.2018 у справі прийнята постанова, якою закрито провадження на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, а не в зв'язку із закінченням строку. Відтак, просили відмовити у задоволенні заяви про залишення позову без розгляду.

Визначаючись щодо підстав для задоволення заяви представника відповідача від 26.12.2018 за вх. №59912, суд керується наступним.

Положення щодо строку звернення до адміністративного суду, у тому числі у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, передбачені частиною п'ятою статті 122 КАС України.

Суд зауважує, що в даному спорі питання щодо строків було вирішено при відкритті провадження у справі. Так, відповідно до поданого клопотання позивача від 27.11.2018 судом оцінено наведені обставини, та у яких зроблено висновок, про наявність об'єктивних підстав для поновлення пропущеного строку.

Зокрема, відповідно до поданого клопотання позивач вказував, що 08.07.2018 щодо нього був складений адміністративний протокол про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до поданих позивачем документів судом установлено, що у справі №132/2549/18 Калинівським районним судом Вінницької області 20.08.2018, тобто у межах місячного строку, матеріали ВАП УПП у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції повернуто для доопрацювання в зв'язку із тим, що при оформлені адміністративного матеріалу допущена його неповнота та містяться істотні неточності. Після усунення недоліків, матеріали адміністративного правопорушення були знову направлені до Калинівського районного суду Вінницької області, і лише 24.10.2018 у справі прийнята постанова, якою закрито провадження.

Наряду із цим, 11.07.2018 наказом начальника ГУНП у Вінницькій області №951 позивача відсторонено від займаної посади та за даним фактом призначено службове розслідування. Відповідно до наказу від 19.07.2018 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності поліцейського" зазначено, що відносно ОСОБА_1 в присутності двох понятих було складено протокол про адміністративне правопорушення, тому за результатами службового розслідування факти порушення службової дисципліни знайшли своє беззаперечне підтвердження.

Відтак, матеріали службового розслідування, факти порушення службової дисципліни та адміністративний матеріал є взаємопов'язаними, оскільки фактичною підставою для прийняття оскаржуваних наказів слугувало відображене в матеріалах службового розслідування відомості про адміністративне правопорушення.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про наявність об'єктивних підстав для поновлення пропущеного строку. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У низці рішень Європейського суду з прав людини, юрисдикцію якого в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що право на справедливий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.

Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та у рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини» правило встановлення обмежень доступу до суду в зв'язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Відповідач в своєму клопотанні про залишення заяви без розгляду посилається на приписи ч. 4 ст. 123 КАС України в силу якої, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

При розгляді клопотання відповідача, суд не установив нових обставин, які б вказували на передчасність висновків про визнання поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду.

З приводу посилань відповідача у своєму клопотанні на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Дія-97" проти України" від 21 жовтня 2010 року, яке набрало статусу остаточного 21.01.2011, то судом вони відхиляються з огляду на таке.

В контексті цього рішення Суд установив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що розгляд касаційної скарги В. Верховним Судом України проводився всупереч принципу юридичної визначеності та праву підприємства-заявника на справедливий суд.

Європейський Суд вказав, що це процесуальне порушення обтяжується тим фактом, що у результаті касаційного розгляду Верховний Суд України взагалі закрив провадження у справі та звів нанівець судові рішення, що на час розгляду мали силу res judicata, тобто остаточні. Відповідно з цього випливає, що при розгляді касаційної скарги, поданої В., якого не було попередньо допущено до провадження у будь-якій якості, Верховний Суд України знехтував чіткими та точними процесуальним правилами, що регулюють відправлення правосуддя, на дотримання яких законно розраховувало підприємство-заявник.

У даному випадку, що розглядається, строки на звернення до суду, відповідно до положень КАС України, судом можуть бути поновлені, якщо суд визнає поважними причини несвоєчасного звернення.

На ряду із Конвенцією, національним законодавством відповідно до положень статті 55 Конституції України, держава кожному гарантує право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної власності, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, яка гарантує право на судовий захист, зазначено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Таким чином, захисту підлягає фактично порушене право позивача у публічно-правових відносинах з відповідачем, а рішення відповідача підлягають судовому дослідженню у справі на відповідність законодавству.

Керуючись ст.ст. 5, 9, 121-123, 240, 256 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

в задоволені клопотання про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна