Рішення № 79225066, 15.01.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року Справа № 280/4459/18 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Бердянської міської ради про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Бердянської міської ради, третя особа, виконуючий обов’язки начальника відділу реєстрації місця проживання виконавчого комітету Бердянської міської ради ОСОБА_2, в якому позивач просить суд визнати протиправною відмову відповідача у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 та зобов’язати відповідача зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_1

Ухвалою суду від 29.10.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. 15.11.2018 позивачем до суду надано документи на виконання вимог ухвали суду, зокрема уточнену позовну заяву із зазначенням в якості відповідача - виконавчий комітет Бердянської міської ради (далі – відповідач, ВК Бердянської МР), а також виключено третю особу із учасників справи.

Ухвалою суду від 19.11.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання на 11.12.2018.

Ухвалою суду від 11.12.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.01.2018. Крім того, за ухвалою суду від 11.12.2018 судом вживалися заходи щодо витребування доказів.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 06.09.2018 позивач, через свого представника, звернувся до Відділу реєстрації місця проживання ВК Бердянської МР із заявою про зняття з реєстрації місця проживання. Разом з тим, в той же день відповідачем було прийнято рішення про відмову у знятті з реєстрації місця проживання, у зв’язку із наявністю в паспорті громадянина України виданого на ім’я позивача запису (штампу), внесеного у 2016 році міграційною службою Російської Федерації про дозвіл на тимчасове проживання на території Російської Федерації. В свою чергу, позивач вважає відмову відповідача у знятті його з реєстрації протиправною з огляду на те, що хоча чинним законодавством України і заборонено вносити до паспорта записи не передбачені Положенням про паспорт громадянина України або законодавчими актами України, проте, на думку позивача, внесення таких записів не тягне за собою недійсність паспорта. Вважає, що у відповідача були відсутні підстави для відмови у знятті позивача з реєстрації. Просив задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання позивач/представник позивача не з’явилися, просили розглядати адміністративну справу без участі позивача та задовольнити позовні вимоги.

Від відповідача до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив та вказав, що пунктом 6 Положення про паспорт громадянина України заборонено вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України. В свою чергу, відповідно до пункту 11 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними. Вважає, що відповідачем правомірно відмовлено у знятті з позивача з реєстрації, у зв’язку з чим просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання представник відповідача не прибув, просив розглядати адміністративну справу в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказах.

Відповідно до ч.3 ст.194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що 06 вересня 2018 року ОСОБА_1, через свого представника за довіреністю ОСОБА_3, звернувся до Відділу реєстрації місця проживання ВК Бердянської МР з заявою про зняття позивача з зареєстрованого місця проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1/25, кв.14 (а.с.7).

До заяви про зняття з реєстрації місця проживання було додано паспорт громадянина України серії СА 696973, виданого 02.06.1998 Бердянським МВ УМВС України в Запорізькій області на ім’я ОСОБА_1.

Того ж дня, в.о. начальника відділу реєстрації місця проживання ВК Бердянської МР відмовлено ОСОБА_1 у знятті з реєстрації місця проживання.

Позивач, не погодившись з правомірністю дій відповідача щодо відмови у знятті з реєстрації місця проживання, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Судом встановлено, що підставою для відмови у знятті з реєстрації місця проживання стало посилання відповідача на наступне: «Згідно п.11 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою КМУ від 02.03.2016 №207: у поданих документах міститься недостовірні відомості, або подані документи є недійсними, а саме: згідно п.6 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 02.09.1993, вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється.».

Тобто, підставою для відмови у знятті з реєстрації місця проживання стало те, що на думку відповідача паспорт громадянина України виданий на ім’я позивача є недійсним/містить недостовірні відомості, у зв’язку з тим, що на сторінці №7 паспорта серії СА 696973, виданого 02.06.1998 Бердянським МВ УМВС України в Запорізькій області, міститься штам управління Федеральної міграційної служби Росії по Липецькій області, яким ОСОБА_1 дозволено тимчасове проживання.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207 затверджено Правила реєстрації місця проживання, які визначають механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів (далі – Правила №207).

Відповідно до пункту 3 Правил №207, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється виконавчим органом сільської, селищної або міської ради, сільським головою (у разі коли відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено) (далі - орган реєстрації) на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Згідно пункту 4 Правил №207, реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання.

Відповідно до пункту 9 Правил №207, відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за формою згідно з додатком 1.

Пунктом 11 Правил №207 передбачено, що орган реєстрації відмовляє в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання, якщо:

особа не подала необхідних документів або інформації;

у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними;

звернулася особа, яка не досягла 14 років.

Рішення про відмову в реєстрації/знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.

Суд зазначає, що перелік підстав для відмови у знятті з реєстрації місця проживання зазначений у пункті 11 Правил №207 є вичерпним.

Так, відповідач посилався під час відмови у знятті з реєстрації місця проживання на те, що у поданих документах, а саме паспорті громадянина України, містяться недостовірні відомості/подані документи є недійсними.

Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-XII затверджено Положення про паспорт громадянина України (далі – Положення №2503).

Відповідно до пункту 1 Положення №2503, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України.

Згідно пункту 6 Положення №2503, вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється.

В свою чергу, пунктом 8 Положення №2503 передбачено, що термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.

Інших підстав для визнання недійсним паспорту громадянина України виготовленого у вигляді паспортної книжечки, крім не вклеювання фотокарток при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку, Положення №2503 не містить.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що посилання відповідача на приписи Положення №2503, як на підставу недійсності паспорта ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки Положення №2503 не містить підстав для визнання паспорта громадянина України недійсним у разі внесення в нього записів не передбачених Положенням №2503 або законодавчими актами України.

Суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №302 затверджено Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України (далі – Порядок №302).

Пунктом 108 Порядку №302 передбачено, що паспорт визнається недійсним, вилучається, анулюється та знищується в разі:

коли він підлягає обміну у зв’язку із зміною інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації);

виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта;

непридатності паспорта для подальшого використання;

припинення громадянства України або скасування рішення про громадянство України;

коли він заявлений як втрачений або викрадений та прийнято рішення про оформлення нового паспорта;

смерті особи, якій було видано такий паспорт;

закінчення строку його дії або прийняття рішення про обмін такого паспорта до закінчення строку його дії;

оформлення паспорта/паспорта зразка 1994 року з порушенням вимог законодавства;

неотримання його заявником протягом року.

Відповідно до пункту 107 Порядку №302, паспорт може бути вилучено (у тому числі тимчасово) працівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС, уповноваженого суб’єкта, а за кордоном - закордонної дипломатичної установи в разі його використання з метою вчинення злочину на території України чи за кордоном, підроблення, проведення службової перевірки щодо оформлення з порушеннями вимог законодавства або в інших випадках, передбачених законодавством.

Вилучений (у тому числі тимчасово) паспорт зберігається у територіальному органі/територіальному підрозділі ДМС, закордонній дипломатичній установі до прийняття рішення про визнання його недійсним і подальшого анулювання і знищення згідно з пунктами 110-113 цього Порядку або повернення заявнику.

Відповідно до пункту 110 Порядку №302, недійсні паспорти анулюються шляхом пробивання не менш як двох отворів у машинозчитуваній зоні, після чого знищуються.

Згідно пункту 111 Порядку №302, паспорти знищує територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС, який прийняв рішення про визнання їх недійсними або здійснив їх вилучення, а за кордоном - закордонна дипломатична установа.

Тобто, відповідно до зазначених приписів Порядку №302, повноваження щодо визнання недійсним, вилучення, анулювання та знищення паспорту громадянина України покладається на територіальні органи/територіальні підрозділи ДМС.

Судом було здійснено запит до Управління ДМС України в Запорізькій області з питання того чи визнавався у встановленому порядку недійсним паспорт серії СА 696973, виданий 02.06.1998 Бердянським МВ УМВС України в Запорізькій області, з відповіді на який встановлено, що органами ДМС відповідних рішень про недійсність піспорта не приймалось (а.с.34-35).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено тієї обставини, що станом на момент звернення позивача з заявою про зняття з реєстрації місця проживання паспорт серії СА 696973, виданий 02.06.1998 Бердянським МВ УМВС України в Запорізькій області, був недійсний в силу Закону, або щодо такого документа уповноваженим органом було прийнято рішення про його недійсність.

Також, суд звертає увагу і на ту обставину, що обіг паспортів (видача/вилучення/визнання недійсним) здійснюється органами ДМС України. Відділи реєстрації місця проживання не уповноважені встановлювати недійсність паспорта громадянина України, крім випадків коли підстава для визнання паспорту недійним прямо передбачена в Законі.

Так, статтею 13 Загальної декларації прав людини проголошує, що кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання у межах кожної держави. Відповідно до ч.1 ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Частина 1 ст.2 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права гарантує кожному, хто законно перебуває на території будь-якої держави, належить, у межах цієї території, право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Згідно зі ст.33 Основного Закону України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування.

Дана свобода є одним з компонентів свободи пересування, яка передбачена в статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 16 вересня 1963 (ETS № 46) і включає в себе також право залишати будь-яку країну, включаючи власну, і право громадянина безперешкодно повертатися у власну країну.

Отже, питання зняття з реєстрації є тісно пов’язаним з реалізацією особою права на вільний вибір місця проживання, а тому відмова у знятті з реєстрації повинна бути обґрунтованою, чітко вмотивованою та ґрунтуватися на Законі.

Відповідно до ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час прийняття рішення про відмову у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_1, відповідач діяв необґрунтовано та без урахування всіх обставин, які мають значення для прийняття рішення, що зумовлює висновок суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (71118, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) до Виконавчого комітету Бердянської міської ради (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, площа Єдності, 2, код ЄДРПОУ 02140805) про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправною відмову Виконавчого комітету Бердянської міської ради у знятті з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 від 06.09.2018, надану Відділом реєстрації місця проживання.

Зобов’язати Виконавчий комітет Бердянської міської ради зняти з реєстрації місця проживання ОСОБА_1.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Виконавчого комітету Бердянської міської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова