Рішення № 79224120, 15.01.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

15 січня 2019 рокум. Ужгород№ 0740/1037/18

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шешеня О.М.

при секретарі Стенавська А.М.

за участю:

позивача: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, представник – ОСОБА_2;

відповідача: Управління Держпраці у Закарпатській області, представник – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Закарпатській області, якою просить:

визнати протиправними дії першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_4, допущені ним при розгляді справи про накладення штрафу у розмірі 223380,00 грн. на позивача з винесенням постанови від 20 вересня 2018 року за № ЗК 429/217/АВ/ТД-ФС-193 про накладення штрафу на позивача;

визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 20 вересня 2018 року за № ЗК 429/217/АВ/ТД-ФС-193, винесену першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_4 відносно позивача;

визнати протиправними дії уповноважених посадових осіб Управління Держпраці у Закарпатській області щодо складання ними відносно позивача ОСОБА_5 інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 20.08.2018 року № ЗК 429/217/АВ про порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України;

визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Закарпатській області № ЗК 429/217/АВ/П від 30 серпня 2018 року про усунення виявлених порушень, передбачених ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України;

визнати протиправними дії уповноважених посадових осіб Управління Держпраці у Закарпатській області стосовно складання ними відносно позивача протоколу про адміністративне правопорушення № ЗК 429/217/АВ/П/ПТ від 30 серпня 2018 року за порушення вимог ч. 3 ст. 41 КУпАП і ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Управлінням Держпраці у Закарпатській області 30 серпня 2018 року проведено інспекційне відвідування інспекторською групою в складі начальника відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці в Закарпатській області ОСОБА_6, головних державних інспекторів Лопіт Івана Івановича та Юртина В.Ф., за місцем здійснення підприємницької діяльності позивача за адресою: м. Тячів, вул. Кошута, 93, в магазині «Версаль».

За результатами проведеної позапланової перевірки було складено Акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 20.08.2018 року за № ЗК 429/217/АВ. Вказаним актом перевірки зафіксовано, на думку відповідача, порушення ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України), яке допущено позивачем.

На підставі акту перевірки, відповідачем безпідставно, без повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду та без врахування клопотання про відкладення розгляду справи (яке напередодні особисто позивачем доведено до відома керівництва управління) винесено постанову, датовану 20 вересня 2018 року № ЗК 429/217/АВ/ТД-ФС-193 про накладення штрафу на позивача у розмірі 223380,00 грн. Постанова винесена за підписом першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_4.

Крім того, відповідач стосовно позивача протиправно склав протокол про адміністративне правопорушення № ЗК 429/217/АВ/П/ПТ від 30 серпня 2018 року за порушення, на думку відповідача, вимог ч. 3 ст. 41 КУпАП і ч. 3 ст. 24 КЗпП України. До того ж, відповідачем оформлено та винесено припис№ ЗК 429/217/АВ/П від 30 серпня 2018 року про усунення виявлених порушень, передбачених ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України.

Позивач вважає дії першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_4, допущені ним при розгляді справи про накладення на неї штрафу у розмірі 223380,00 грн. протиправними, просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 20 вересня 2018 року за № ЗК 429/217/АВ/ТД-ФС-193, просить визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Закарпатській області № ЗК 429/217/АВ/П від 30 серпня 2018 року, а також просить визнати протиправними дії уповноважених посадових осіб Управління Держпраці у Закарпатській області щодо складання ними відносно позивача ОСОБА_5 інспекційного відвідування і протоколу про адміністративне правопорушення, оскільки оскаржуваними рішеннями та діями суб’єкта владних повноважень порушені права, свободи та інтереси позивача.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, однак оскільки такий наданий з пропущенням строку без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Правом на подання відповіді на відзив позивач чи його представник не скористався та відповіді на відзив до суду не надали.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві, а позовні вимоги просили задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, у задоволенні позову просив відмовити повністю з мотивів, викладених у вступному слові.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію та копією Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, дата державної реєстрації 18.06.2004р., номер запису про державну реєстрацію – 2 319 017 0000 002596 (а.с.70-71).

Відповідачем, на підставі наказу про проведення інспекційних відвідувань від 29.08.2018р. № 164 (а.с.57-58), направлення на проведення інспекційного відвідування від 28.08.2018р. № 1014 (а.с.62), здійснено перевірку додержання законодавства про працю щодо дотримання трудового законодавства при оформленні трудових відносин, результати якої зафіксовано в Акті інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю № ЗК 429/217/АВ (а.с.13-18).

Під час проведення інспекційного відвідування, за місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1, м. Тячів, вулиця Кошута, 93 в магазині «Версаль» встановлено, що на робочому місці знаходилася і виконувала роботу продавця з продажу промислових товарів ОСОБА_7, яка проживає в Чехії та на робочому місці працівника з викладки товару знаходився ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2 без укладених письмових трудових договорів (а.с.15).

В Акті інспекційного відвідування також зазначено про те, що в усному порядку, ОСОБА_7 повідомила, що приїхала до батьків та допомагає матері по продажу товару у магазині, ОСОБА_8 повідомив, що допомагає в магазині за потреби у викладці товару протягом літніх канікул. А тому, письмові трудові договори та договори цивільно-правового характеру з ними не укладалися, так як вони допомагають матері ФОП ОСОБА_1 (а.с.15).

Інспекційним відвідуванням встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 допустила до виконання роботи продавця з продажу промислових товарів ОСОБА_7 та до виконання роботи з викладки товару ОСОБА_8, без укладання письмових трудових договорів, чим порушено вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України (а.с.16).

На підставі Акту інспекційного відвідування, відповідачем було прийнято Припис про усунення виявлених порушень № ЗК 429/217/АВ/П, яким зобов’язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 усунути порушення ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, а саме укласти трудові договори з найманими працівниками ОСОБА_8 та ОСОБА_7 в письмовій формі та видати наказ (розпорядження) до 20.09.2018 року (а.с.19-20).

В подальшому, на підставі Акту інспекційного відвідування та припису про усунення порушень, відповідачем було винесено Постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК 429/217/АВ/ТД-ФС-193 від 20 вересня 2018 року, якою першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_4 накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 штраф у розмірі 223380 (двісті двадцять три тисячі вісімдесят) гривень (а.с.21-24).

Крім того, відповідачем було складено протокол про адміністративне правопорушення № ЗК 429/217/АВ/П/ПТ від 30 серпня 2018 року, у якому зазначається про те, що ФОП ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, станом на 30 серпня 2018 року о 15 год. 20 хв., за місцем здійснення підприємницької діяльності: м. Тячів, вулиця Кошута, 93, в магазині «Версаль», передбачене ч. 3. ст. 41 КУпАП. У цьому ж протоколі зазначено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 допустила до виконання роботи продавця з продажу промислових товарів ОСОБА_7 та до виконання роботи з викладки товару ОСОБА_8, без укладання письмових трудових договорів, чим порушила вимоги ч. 3 ст. 24 КЗпП України, а порушення є триваючим (а.с.25-26).

Протиправність, на думку позивача, дій першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_4, незаконність прийнятої ним постанови, безпідставність винесення відповідачем припису про усунення виявлених порушень, а також протиправність дій уповноважених посадових осіб Управління Держпраці у Закарпатській області щодо складання Акту інспекційного відвідування і протоколу про адміністративне правопорушення, і стала підставою для звернення до суду з позовом про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у даній справі та вирішуючи спір по суті, суд виходить із наступного.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_9 України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі – Положення № 96) передбачено, що Державна служба України з питань праці (Держпраця) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом ОСОБА_9 України через ОСОБА_9 соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраця відповідно до покладених на неї завдань, здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп. 6 п. 4 Положення № 96).

Держпраця для виконання покладених на неї завдань має право безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Держпраці (пп. 5 п.6 Положення № 96).

Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (Пункт 7 Положення № 96).

Стаття 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V (далі – Закон № 877-V) надано визначення поняттю державного нагляду (контролю), відповідно якої це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі – органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) – планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

З огляду на викладене, Управління Держпраці у Закарпатській області – це територіальний орган Державної служби України з питань праці, вповноважений, серед іншого на здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - обєкт відвідування) визначено Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_9 України від 26 квітня 2017 р. № 295 (далі Порядок № 295).

Пунктом 2 Порядку № 295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Статтею 2 Закону № 877-V встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Дія Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення.

Заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації.

Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог ст. 1, ст. 3, ч. 1, 4, 6 – 8, абз. 2 ч. 10, ч. 13 та 14 ст. 4, ч. 1-4 ст. 5, ч. 3 ст. 6, ч. 1 – 4 та 6 ст. 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, ч. 3 ст.22 цього Закону.

Наведеними нормами встановлено, що дія Закону №877-V поширюється, зокрема, на органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, які, здійснюють заходи контролю у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Таким чином Управління Держпраці у Закарпатській області при реалізації повноважень щодо державного нагляду (контролю) має діяти з обов'язковим врахуванням положень Закону № 877-V.

Стаття 3 Закону № 877-V передбачає, що державний нагляд (контроль) здійснюється, серед іншого, за принципами: гарантування прав та законних інтересів кожного суб'єкта господарювання; об'єктивності та неупередженості здійснення державного нагляду (контролю), неприпустимості проведення перевірок суб'єктів господарювання за анонімними та іншими безпідставними заявами, а також невідворотності відповідальності осіб за подання таких заяв; здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом; презумпції правомірності діяльності суб'єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків суб'єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю).

Виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю) (ч. 4 ст. 4 Закону № 877-V).

Частина 8 статті 4 Закону № 877-V визначає, що органам державного нагляду (контролю) та суб'єктам господарювання надано право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу.

Для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки (ч.1 ст.7 Закону №877-V).

П. 5 Порядку № 295 встановлено, що інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

Згідно з наказом на проведення інспекційного відвідування від 29.08.2018 року № 164 вбачається, що проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування з питань порушення трудового законодавства має здійснюватися щодо магазину «Версаль» (п. 2 Наказу, а.с.57).

З наказу на проведення інспекційного відвідування від 29.08.2018 року № 164 вбачається, що підставою для проведення заходу державного контролю у формі інспекційного відвідування магазину «Версаль», м. Тячів, вул. Кошута, б/н, стала службова записка головного державного інспектора з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів ОСОБА_10Ф (а.с.59).

На підставі наказу видано направлення на проведення інспекційного відвідування від 28.08.2018 № 1014, відповідно до якого з метою перевірки додержання законодавства про працю щодо дотримання трудового законодавства при оформленні трудових відносин було направлено на інспекційне відвідування посадових осіб Управління Держпраці в Закарпатській області до магазину «Версаль», м. Тячів, вул. Кошута, б/н (а.с.62).

Тобто, направлення видано на один день скоріше, чим був прийнятий відповідачем наказ № 164 від 29.08.2018р.

Таким чином, судом встановлено, що вказані наказ та направлення були видані на проведення інспекційного відвідування об’єкту – магазину «Версаль», однак інформація щодо суб’єкта господарювання в таких відсутня, оскільки магазин «Версаль», що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Тячів, вул. Кошута, буд. 93, не є ані юридичною особою, ані фізичною особою-підприємцем, а підпадає під ознаки підприємства як цілісного майнового комплексу (стаття 191 Цивільного кодексу України), тобто є об’єктом цивільних прав, та аж ніяк не суб’єктом відповідальності.

Це, підтверджується тією обставиною, що на другому поверсі даного магазину здійснює свою діяльність чоловік позивачки – ФОП ОСОБА_11.

У згаданих наказі та направленні відсутня інформація щодо перевірки саме ФОП ОСОБА_12

Відповідно до статті 43 Конституції України: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Відповідно до статті 21 КЗпП України визначено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до частини 1 статті 2 КЗпП України: основними трудовими правами працівника є право громадян України на працю, тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Відповідно до частини 1 статті 24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі; додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з частини 3 статтею 24 КЗпП України, працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом ОСОБА_9 України.

Згідно з частиною 1 статтею 4 Закону України «Про зайнятість населення», до зайнятого населення належать особи, які працюють за наймом на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, особи, які забезпечують себе роботою самостійно (у тому числі члени особистих селянських господарств), проходять військову чи альтернативну (невійськову) службу, на законних підставах працюють за кордоном та які мають доходи від такої зайнятості, а також особи, що навчаються за денною формою у загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах та поєднують навчання з роботою.

Тобто, з урахуванням зазначеного суд прийшов до висновку, що обов'язковою умовою допуску працівника до роботи є укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Як встановлено судом відповідач вважає, що ФОП ОСОБА_12 порушено вимоги частини 3 статті 24 КЗпП України, тобто працівник допущений до роботи без укладання трудового договору оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом ОСОБА_9 України.

Зокрема, як вбачається з копії оскаржуваної постанови, що міститься в матеріалах справи, під час інспекційного відвідування у приміщенні магазину «Версаль» виявлено двох людей, а саме: ОСОБА_7, яка проживає в Чехії та є донькою фізичної особи – підприємця ОСОБА_12 та ОСОБА_8, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4 та є сином фізичної особи – підприємця ОСОБА_12

В усному порядку, ОСОБА_7 повідомила, що приїхала до батьків та допомагає матері по продажу товару у магазині, а ОСОБА_8 повідомив, що допомагає в магазині за потреби у викладці товару протягом літніх канікул (а.с.22).

Вказані обставини ОСОБА_7 (за чоловіком ОСОБА_13В.) та ОСОБА_8 підтвердили під присягою в судовому засіданні, оскільки були допитані в якості свідків (а.с.113-114).

У судовому засіданні ОСОБА_7 додатково пояснила, що проживає і працює в Чехії, на даний момент перебуває в Україні у відпустці по догляду за дитиною і тимчасово проживає у батьків, в магазині не продає, а собі особисто складала букет з квітів. В той же час, ОСОБА_8 також додатково пояснив, що допомагав зняти люстру Марині, продавщиці, яка працює у його батька на другому поверсі магазину – ФОП ОСОБА_11, не навчається, а в с. Грушово по місцю проживання разом з батьками займається домашнім господарством.

Отже, вказані в постанові відповідача посилання на продаж товарів дочкою позивачки та розкладки товарів сином позивачки не відповідають дійсності. Ця обставина додатково підтверджена переглядом відеозйомки, наданої суду відповідачем (а.с.91).

Отримання заробітної плати, як винагороди, обчисленої в грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, її розмір, який залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, визначається Законом України "Про оплату праці", як законом, який визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.

Відповідно до положень частини 1 статті 29 КЗпП України, при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.

Таким чином, в будь-якому випадку, в тому числі, конкретному, правові норми необхідно застосовувати до правових обставин, коли між роботодавцем та працівником існують трудові відносини, що підпадають під дії цих правових норм, коли працівник перебуває в штаті згідно штатно-посадового розпису із визначенням його прав та обов’язків чи без такого, коли укладається колективний трудовий договір чи без укладення такого.

Відповідно до частини 1 статті 55 Сімейного кодексу України, дружина та чоловік зобов’язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Відповідно до частини 1 статті 172 Сімейного кодексу України, дитина, повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.

Таким чином, судом резюмується, що між позивачем та ОСОБА_7 та ОСОБА_8В існують інші ніж трудові відносини, а саме відносини, що врегульовані нормами Сімейного кодексу України, в силу яких існує обов’язок щодо надання допомоги батькам.

Крім того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що саме допомога, не свідчить про наявність трудових відносин у випадку відсутності винагороди за виконану роботу та наявності певних взаємних прав та обов’язків, які покладаються як на працівника, так і на роботодавця.

А відтак, суд вважає, що, оскільки ОСОБА_7 є донькою ОСОБА_1, а ОСОБА_8 є сином позивачки, то допомога матері, у тому числі і як суб’єкту господарювання, не слід розглядати, як трудові відносини, передбачені КЗпП України, а слід віднести до відносин, передбачених СК України.

Отже, визначальною ознакою для вирішення даного спору є характер відносин між сторонами, тому оцінюючи спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що в діях позивача відсутня будь-яка складова порушення норми абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, а тому останній не може нести відповідальність у вигляді фінансових санкцій, які накладені спірним рішенням, оскільки між матір’ю і її сином та донькою фактично існували відносини сімейного характеру, які не притаманні відносинам працівника і роботодавця.

З огляду на сукупність встановлених під час судового розгляду справи по суті обставин, суд прийшов до висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови від 20 вересня 2018 року за № ЗК 429/217/АВ/ТД-ФС-193, винесеної першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_4 стосовно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, відповідач не діяв на підставах, у спосіб та в межах повноважень, встановлених чинним законодавством, а тому позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково, а саме: щодо визнання протиправним дій першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_4, допущені ним при розгляді справи про накладення на позивача штрафу у розмірі 223380,00 грн.; щодо визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу від 20 вересня 2018 року за № ЗК 429/217/АВ/ТД-ФС-193; щодо визнання протиправним та скасування припису Управління Держпраці у Закарпатській області № ЗК 429/217/АВ/П від 30 серпня 2018 року.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій уповноважених посадових осіб Управління Держпраці у Закарпатській області стосовно складання акту інспекційного відвідування і протоколу про адміністративне правопорушення, то такі задоволенню не підлягають з таких підстав.

Так, ст. 5 КАС України прописано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Із наведеної норми закону випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб’єкта. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Із змісту положення ст. 25 КАС України вбачається, що адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які прийняті стосовно конкретної фізичної або юридичної особи, вирішуються за вибором позивача.

Отже, законодавцем чітко визначено можливість оскарження особою в судовому порядку не будь-яких, а тільки тих рішень чи дій суб'єкта владних повноважень, які стосуються конкретної особи.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України: у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Перший критерій – прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, «у межах повноважень» та «у спосіб», що передбачені Конституцією та законами України випливає з принципу законності, що закріплений у ч. 2 ст. 19 Конституції України, а саме про те, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведене означає, що суб'єкт владних повноважень має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України, зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним. «У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. «У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Другий критерій – прийняття рішення, вчинення дії з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, може бути сформульовано як принцип використання повноваження з належною метою. Належною є та мета, що визначена в законі або випливає з його цілей.

Третій критерій законності дій та рішень – це прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.

У відповідності з Рекомендаціями № R (80) 2 Комітету ОСОБА_9 Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980р., під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженнями є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не може безпідставно втручатися у дискрецію суб'єкта владних повноважень в межах такої перевірки.

При цьому, з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесенні до компетенції цього органу державної влади.

Аналогічна правова позиція міститься також у постановах Верховного Суду України від 18.03.2014 року у справа № 21-11а14 та від 21.05.2013 року у справі № 21-87а13.

Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни «може», «має право», «за власної ініціативи», «дбає», «забезпечує», «веде діяльність», «встановлює», «визначає», «на свій розсуд».

Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може2 (висновок Верховного Суду від 27.02.2018р., викладений у Постанові по справі № 816/591/15-а, № К/9901/4844/18).

Згідно з п. 2 Порядку № 295: Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об’єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

Пунктом 3 Порядку визначено, що інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад, посадовими обов’язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до п. 11 Порядку № 295: Інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об’єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об’єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об’єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Згідно з п. 19 Порядку № 295: за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю – припис про їх усунення.

Пунктом 27 Порядку № 295 визначено, що у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об’єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Нормами законодавства України передбачено відповідальність, зокрема Кодексом України про адміністративні правопорушення за порушення вимог законодавства про працю та про охорону праці, у тому числі за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) – ч. 3 ст. 41 КУпАП.

Наказом Міністерства соціальної політики України від 18 серпня 2017 року № 1338 затверджено в тому числі і форму протоколу про адміністративне правопорушення, який складається за наслідками проведення інспекційних відвідувань (перевірок).

Таким чином, аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що право проводити перевірки, видавати накази на їх проведення, складати за їх результатами акти інспекційного відвідування та протоколи про адміністративні правопорушення є дискреційними (виключними) повноваженнями державного органу, зокрема правом відповідача.

При цьому, сам факт складення протоколу про адміністративне правопорушення ще не є доказом та достатньою підставою того, що особа його вчинила.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України: завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 КАС України: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_9 України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України: в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, з огляду на вищевикладені обставини, враховуючи приписи ч. 2 ст. 77 КАС України, в силу яких в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, відповідач належними та допустимими доказами лише частково довів суду правомірність своїх дій, а тому позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України: при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи дану норму, стягненню з відповідача підлягає лише сума в розмірі 7890,40 грн. (9300,00-1409,60=7890,40), оскільки у задоволенні двох позовних вимог немайнового характеру позивачу відмовлено.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити частково.

2.Визнати протиправними дії першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_4, допущені ним при розгляді справи про накладення штрафу у розмірі 223380,00 грн. на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 з винесенням постанови від 20 вересня 2018 року за № ЗК 429/217/АВ/ТД-ФС-193 про накладення штрафу на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1.

3.Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 20 вересня 2018 року за № ЗК 429/217/АВ/ТД-ФС-193, винесену першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_4 стосовно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

4.Визнати протиправним та скасувати припис Управління Держпраці у Закарпатській області № ЗК 429/217/АВ/П від 30 серпня 2018 року про усунення виявлених порушень, передбачених ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України.

5.Стягнути з Управління Держпраці у Закарпатській області (88018, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 16, КОД ЄДРПОУ 39795035) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (90570, Закарпатська обл., Тячівський район, с. Грушово, вул. Молодіжна, буд. 20, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 7890,40 грн. (сім тисяч вісімсот дев’яносто гривень сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області.

6.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності до вимог п. 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017р.).

СуддяОСОБА_14

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 15 січня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення було виготовлено 17 січня 2019 року.