Рішення № 79224050, 17.01.2019, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2663/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Каленюк Ж.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання неправомірними дій щодо зменшення розміру пенсії з 79% до 70% грошового забезпечення; зобов’язання провести з 01 січня 2016 року перерахунок та виплату пенсії у розмірі 79% відповідних сум грошового забезпечення, зазначеного у довідці Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області; зобов’язання виплатити заборговану суму одним платежем.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що є пенсіонером органів внутрішніх справ; перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 1997 року отримує пенсію на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Пенсія йому призначена у розмірі 79% від грошового забезпечення. Однак відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103, зменшивши основний розмір пенсії з 79% до 70% від сум грошового забезпечення.

Позивач не погоджується з такими діями відповідача. Зазначає, що набув право на пенсію у розмірі 79% грошового забезпечення. При цьому відповідачем допущено підміну понять «призначення пенсії» та «перерахунок пенсії». Позивач зауважує, що зменшення розміру грошового забезпечення раніше призначеної пенсії з 79% до 70% при перерахунку пенсії є звуженням соціальних гарантій пенсійного забезпечення, що відповідно до Конституції України не допустимо.

Позивач вважає, що для перерахунку пенсії мають застосовуватись норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що визначають її розмір у відсотках відповідних сум грошового забезпечення, які діяли на момент призначення пенсії.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою від 22 грудня 2018 року відкрито провадження у справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України). Згідно з частиною третьою статті 263 КАС України заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідач у відзиві на позов його вимоги заперечує, вважає їх безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню (а.с.20-23). В обґрунтування своєї позиції вказав, що пенсія ОСОБА_1 була призначена у розмірі 79% грошового забезпечення. У зв'язку із зміною грошового забезпечення позивачу було проведено перерахунок пенсії, основний розмір якої склав 70% відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням чинної редакції статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (в редакції Закону України від 27 березня 2014 року №1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні»). Зауважує, що вказаною нормою статті 13 Закону законодавець встановив, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. В установленому порядку ця норма неконституційною не визнавалась та повинна враховуватись не тільки при призначенні пенсії, але і при її перерахунку. З наведених підстав вважає, що дії відповідача щодо проведення перерахунку пенсії позивачу з урахуванням 70% грошового забезпечення не можна вважати неправомірними, а тому у задоволенні позову просив відмовити.

Частиною другою статті 263 КАС України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини другої статті 262 КАС України у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, розгляд справи по суті розпочинається через п’ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши письмові докази, а також пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» з 15 грудня 1997 року (а.с.25).

Як слідує з висновку про призначення пенсії за вислугу років від 18 грудня 1997 року, ОСОБА_1 призначена пенсія за вислугу років, основний розмір якої при вислузі 28 років становив 79% грошового забезпечення (а.с.25).

Як слідує з матеріалів пенсійної справи, копії якої наявні у справі, пенсія позивачу з часу призначення неодноразово перераховувалась. Так відповідні перерахунки пенсії були проведені у 1999 році, 2008 році, 2012 році. При цьому розмір пенсії позивача залишався незмінним – 79% грошового забезпечення (а.с.26-28).

22 березня 2018 року Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області (далі - Ліквідаційна комісія УМВС України у Волинській області) видала довідку №1578 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), згідно з якою відповідно до частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постанов Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 та від 21 лютого 2018 року №103 розмір грошового забезпечення за нормами, чинними на січень 2016 року, за прирівняною посадою поліцейського – заступник начальника закладу, прирівняною до посади на день звільнення із служби – заступник начальника УПППМ УМВС, становить 8415,00 грн. (з урахуванням посадового окладу, окладу за спеціальним званням «підполковник поліції», надбавки за стаж служби (50%), надбавки за службу в умовах режимних обмежень (15%) – а.с.30.

На підставі вказаної довідки Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області від 22 березня 2018 року №1578 та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (з грошового забезпечення, визначеного відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988) ГУ ПФУ у Волинській області у квітні 2018 року провело перерахунок пенсії позивача з 01 січня 2016 року у розмірі 70% грошового забезпечення, що становить 5890,50 грн. (а.с.29).

29 листопада 2018 року позивач звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про здійснення перерахунку пенсії у розмірі 79% від грошового забезпечення (а.с.8). Однак листом від 12 грудня 2018 року №1375/Ф-01 відповідач повідомив, що зазначений перерахунок його пенсії здійснювався за чинною редакцією Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з урахуванням нового грошового забезпечення та в розмірі 70% (а.с.9).

Не погоджуючись із таким перерахунком пенсії та застосуванням її обмеження максимальним розміром 70% грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, регулює Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі – Закон №2262-ХІІ).

Зазначеним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Досліджуючи доводи позивача про протиправність дій відповідача за наслідками проведення перерахунку пенсії, суд виходить із таких правових норм.

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону №2262-ХІІ 21 лютого 2018 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі – Постанова №103). Так пунктом 3 Постанови №103 встановлено: «Перерахувати з 1 січня 2016 року пенсії, призначені згідно із Законом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, враховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, відсоткову надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, за січень 2016 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (Офіційний вісник України, 2015 р., № 96, ст. 3281). Розмір премії визначається у середніх розмірах, що фактично виплачені за відповідною посадою (посадами) поліцейського за січень 2016 року».

Як визначено пунктом 5 Постанови №103, перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) відповідно до пункту 3 цієї постанови проводиться на підставі довідок про розміри грошового забезпечення, поданих Міністерством внутрішніх справ органам Пенсійного фонду України до набрання чинності цією постановою, або довідок, додатково оформлених та поданих відповідно до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року №45 (Офіційний вісник України, 2008 р., № 12, ст. 301).

Перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2016 року відповідач провів, застосувавши при цьому частину другу статті 13 Закону №2262-XII в редакції Закону України від 27 березня 2014 року №1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», якою максимальний розмір пенсії при її призначенні обмежено 70% від сум грошового забезпечення.

Суд зазначає, що відповідно до частини другої статті 13 Закону №2262-XII (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу) загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів.

При цьому у частину другу статті 13 Закону №2262-XII неодноразово вносились зміни.

Законом України від 04 липня 2002 року № 51-IV частину другу статті 13 Закону №2262-XII викладено у такій редакції: «Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів».

В редакції Закону України від 04 квітня 2006 року №3591-IV «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» вказана частина викладена так: «Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів».

Законом України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» були внесені зміни до статті 13 Закону №2262-XII, якими обмежено максимальний розмір пенсії на рівні 80% від відповідних сум грошового забезпечення. В подальшому Законом України від 27 березня 2014 року №1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» також внесені зміни до статті 13 Закону №2262-XII щодо встановлення максимального розміру пенсії в розмірі 70% від сум грошового забезпечення.

Саме за вказаною редакцією Закону №2262-XII ОСОБА_1 був проведений перерахунок пенсії у квітні 2018 року з 01 січня 2016 року, тобто із застосуванням максимального розміру пенсії від сум грошового забезпечення – 70%.

На думку суду, внесені Законом України від 27 березня 2014 року №1166-VІІ «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-XII щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% від сум грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедура призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення.

Відтак, проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд вважає, що при перерахунку пенсії особам, які проходили службу в органах внутрішніх справ має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 19 червня 2018 року у справі №583/2264/17, від 24 квітня 2018 року у справі №686/12623/17, від 03 квітня 2018 року у справі №175/1665/17, від 27 лютого 2018 року у справі №642/3284/17,і від 31 січня 2018 року у справі №523/4930/15-а.

Відповідно до частини п’ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Суд звертає увагу, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутими ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що при перерахунку розміру пенсії на підставі Закону №2262-ХІІ максимальний її розмір має обраховуватися із вказаного у довідці грошового забезпечення за нормами чинними на 01 січня 2016 року, але виходячи із розміру пенсії у відсотках, право на які особа набула на момент виходу на пенсію і розмір яких не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.

За таких обставин суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо зміни позивачу основного розміру пенсії з 79% до 70% відповідних сум грошового забезпечення під час її перерахунку з 01 січня 2016 року, що проведений у квітні 2018 року.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів, що зменшуючи у процентному відношенні розмір пенсії ОСОБА_1 під час її перерахунку, діяв відповідно до закону, обґрунтовано, добросовісно та розсудливо, пропорційно (зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Тому такі його дії є протиправними.

При вирішенні питання про визначення конкретного способу відновлення порушеного права у спірних правовідносинах враховано, що відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Виходячи із наданих пунктом 10 частини другої статті 245 КАС України повноважень, суд дійшов висновку, що достатнім і ефективним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії з 79% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку; зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 01 січня 2016 року у розмірі 79% відповідних сум грошового забезпечення, що визначене у довідці Ліквідаційної комісії УМВС України у Волинській області від 22 березня 2018 року №1578.

Разом з тим, вимога позивача про зобов'язання ГУ ПФУ у Волинській області здійснити виплату перерахованої пенсії одним платежем є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Право на перерахунок пенсії позивача виникло на підставі Закону України від 23 грудня 2015 року №900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей».

Як визначено абзацом другим пункту 3 Постанови № 103, виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 року та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року; з 1 січня 2020 року - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

При цьому Постанова №103 не змінює регулювання правовідносин з приводу перерахунку пенсій колишнім працівникам міліції на підставі Закону №2262-XII та Постанови №988, а лише визначає порядок виплати перерахованих пенсій. Таким чином, суд зазначає, що обов'язок відповідача виплатити пенсію у новому розмірі виник лише щодо перерахованої пенсії з 01 січня 2018 року, оскільки обов'язок виплатити перераховану пенсію за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року виникає у відповідача лише 01 січня 2019 року.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом із позовними вимогами, які є пов’язаними між собою, позивач сплатив судовий збір у сумі 704,80 грн. (а.с.2). Зважаючи на часткове задоволення позову, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути витрати на сплату судового збору пропорційно до задоволеної частини вимог - у сумі 469,87 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 72-77, 244-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (43023, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Заньковецької, 49, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22-В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії з 79% до 70% відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням виплачених сум) з 01 січня 2016 року у розмірі 79% відповідних сум грошового забезпечення, що визначене у довідці Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Волинській області від 22 березня 2018 року №1578.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати у сумі 469,87 грн. (чотириста шістдесят дев’ять грн. 87 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд.

Суддя Ж.В. Каленюк