Рішення № 79223991, 02.11.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2018 року м.Київ № 810/4510/18

Київський окружний адміністративнивний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадженя адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Красилівський ливарний завод» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування рішень та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Красилівський ливарний завод" з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0013251411 від 04.05.2018.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Трансетхолд» за період з 01.12.2017 по 31.12.2017. За результатами проведеної перевірки було складено акт, на підставі якого було винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення.

На думку позивача спірне податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням норм законодавства, відповідачем надано неправильну оцінку фактичним обставинам, внаслідок чого зроблено помилкові висновки при визначенні податкового зобов'язання. Позивач вказує, що податковому органу було надано усі первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій.

Позивач до суду не з'явився, однак направив до суду засобами факсимільного зв'язку клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив та подав суду відзив на позовну заяву, згідно яким зазначає, що в ході перевірки дотримання позивачем вимог податкового законодавства щодо повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджетів, встановлено порушення позивачем вимоги Податкового кодексу України (надалі - ПК України), що призвело заниження податку на додану вартість за грудень 2017 року у сумі 83 032,00 грн.

На думку відповідача оскаржуване податкове повідомлення - рішення є правомірними та таким, що винесені відповідно до норм чинного податкового законодавства України.

Також вказав, що однією з підстав прийняття оскаржуваного рішення стало твердження перевіряючих про відсутність факту отримання товару від ТОВ «Трансетхолд».

Крім того, представник відповідача проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Частиною 3 ст. 194 КАС України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2018 провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення учасників справи, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Красилівський ливарний завод" має статус юридичної особи, що підтверджується відповідним Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вид діяльності: код КВЕД 28.30 виробництво машин і устатковання для сільського та лісового господарства; код КВЕД 30.20 виробництво залізничних локомотивів і рухомого складу; код КВЕД 20.14 виробництво інших основних органічних хімічних речовин; код КВЕД 24.51 лиття чавуну (основний); код КВЕД 46.19 діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; код КВЕД 49.41 вантажний автомобільний транспорт; код КВЕД 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; код КВЕД 77.11 надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; код КВЕД 77.12 надання в оренду вантажних автомобілів; код КВЕД 38.32 відновлення відсортованих відходів.

Як вбачається з матеріалів справи на підставі п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Трансетхолд» за період з 01.12.2017 по 31.12.2017.

За результатими проведеної перевірки був складений акт від 19.04.2018 № 313/10-36-14-11/36500140 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Красилівський ливарний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Трансетхолд» за період з 01.12.2017 по 31.12.2017.

Відповідно до вищевказаного акту перевірки було встановлено порушення позивачем податкового законодавства, а саме:

п. 198.1 та п. 198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 83 032,00 грн., в тому числі за грудень 2017 року.

На підставі акту перевірки відповідачем були прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення № 0013251411 від 04.05.2018.

Судом встановлено, що позивачем було укладено договір № 14 від 14.11.2017 з ТОВ ТОВ «Трансетхолд» щодо поставки товару, а саме чавуну ливарного (ПЛ-2) в кількості 42,8 тонн, на загальну суму 415 160,00 грн., в тому числі податок на додану вартість 83 032,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи отриманий товар був використаний для виготовлення колодки гальмівної та списаний на витрати виробництва, а також відображено собівартість готової продукції, яка згодом була реалізована з нарахуванням податку на додану вартість.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач дійшов висновку щодо нереальності вчинення фінансово - господарської операції, що знайшла своє відображення у вищенаведеному договорі.

Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно п. 201.11 ст. 201 ПК України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту без отримання податкової накладної, також є:

а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами;

б) касові чеки, які містять суму отриманих товарів/послуг, загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів/послуг не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку).

У разі використання платниками для розрахунків із споживачами реєстраторів розрахункових операцій касовий чек повинен містити дані про загальну суму коштів, що підлягає сплаті покупцем з урахуванням податку, та суму цього податку, що сплачується у складі загальної суми.

Також, відповідно до ст. 2 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.15 п. 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, визначено, що первинні документи підлягають обов'язковій перевірці працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству, логічна ув'язка окремих показників.

Позивачем під час проведення підготовчого засідання на підтвердження чинності укладеного договору було надано ряд письмових доказів, зокрема, договір від 14.11.2017 № 14, видаткова накладна від 08.12.2017 № 64, відомості про вантаж, податку накладну від 08.12.2017 № 64, від 05.12.2017 № 63, видаткову накладну від 05.12.2017 № 54, товаро - транспортну накладну від 05.12.2017 № 51201.

Також представником позивача було надано суду товаро - транспортну накладну на перевезення придбаного товару, які підтверджують перевезення товару та відповідно до якої ТОВ «Красилівський ливарний завод» виступав у якості перевізника.

На думку суду та враховуючи вищенаведене, можна зробити обґрунтований висновок, що укладений між сторонами правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини).

Судом оглянуто та надано оцінку усім наданим первинним документам позивача та зроблено висновок, що вони містять всі обов'язкові реквізити, як того вимагає законодавство.

Також судом враховано і правосуб'єктність сторін на час укладення спірних правочинів, зокрема, контрагент позивача на момент укладення договору та оформлення первинних документів, як і позивач, були належними учасниками цивільних та господарських правовідносин та були платниками податку на додану вартість.

Аналогічна позиція містить у рішеннях Верховного Суду від 27.02.2018 № К/9901/1391/17 та від 07.02.2018 № К/9901/3360/17.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагента позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а надані пояснення відповідачем не можуть свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені твердження спростовуються наданими первинними документами.

Розглядаючи справу "Інтерсплав" проти України про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

Розглядаючи справу "Інтерсплав" проти України про порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини висловив свою думку, яка полягає в наступному: "коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною компанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань".

У рішенні від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини, зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд вважає, що відповідач як суб'єкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятого оскаржуваного податкового повідомлення - рішення № 0013251411 від 04.05.2018.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 1 868,23 грн. (платіжне доручення № 1047 від 15.08.2018), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області № 0013251411 від 04.05.2018.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Красилівський ливарний завод» (код ЄДРПОУ 36500140) судові витрати у сумі 1 868 (одна тисяча вісімсот шістдесят вісім) грн. 23 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Головенко О.Д.