Рішення № 79223811, 09.01.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 січня 2019 р. Справа № 0240/3315/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Фурмана В.В.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представників відповідача: Ветушинського Г.І., Савелової М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до: управління Держпраці у Вінницькій області

про: визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1, позивач) до управління Держпраці у Вінницькій області (далі - управління Держпраці у Вінницькій області, відповідач ) із адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову від 11.09.2018 р. №ВН 1292/292/НП АВ/П-ТД-ФС про накладення штрафу в сумі 223 380 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач необґрунтовано та безпідставно зробив висновок про порушення позивачем вимог трудового законодавства, що полягло в допущенні до роботи працівника без укладення трудового договору, а тому, протиправно наклав штраф в сумі 223 380 грн.

Позивач вважає, що викладенні у акті про неможливість проведення інспекційного відвідування №ВН 1294/193/НП від 06.08.2018 року та в акті інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю від 22.08.2018 №ВН 1292/193/НП/АВ, відомості про порушення суб'єктом господарювання законодавства про працю, не відповідають дійсним обставинам справи; встановлені перевіркою порушення законодавства не мали місця; відповідачем не доведено належними доказами фактів порушень суб'єктом господарювання вимог Кодексу законів про працю України.

Позивач вказує, що державний інспектор помилково дійшов висновку про те, що використовувалась наймана праця ОСОБА_5 та ОСОБА_6, адже жодних трудових відносин в частині консультування та продажу товару не існувало. Окремо зазначено, що з ОСОБА_5 було укладено договір цивільно-правового характеру від 3.08.18р. щодо надання послуг з доставки ТМЦ до відділу парфумів, проте цей правочин не був взятий суб'єктом перевірки до уваги. Надання послуг доставки товару, на думку позивача, не можна ототожнювати з трудовими відносинами пов'язаними з реалізацією товару у відділі.

Відтак, позивач стверджує, що доводи відповідача про те, що нею здійснено фактичний допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору є безпідставними.

Ухвалою суду від 25.09.2018 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду на 29.10.2018 р. за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

26.09.2018 р. ухвалою суду виправлено описку в даті підготовчого засідання з 29.10.2018 р. на 23.10.2018 р.

23.10.2018 р. ухвалами суду викликано свідків, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 21.11.2018 р.

21.11.2018 р. рішенням суду повторно викликано свідків та застосовано заходи процесуального впливу до ОСОБА_7 Розгляд справи відкладено на 19.12.2018 р.

19.12.2018 р. протокольною ухвалою суду відкладено розгляд справи на 09.01.2019 р.

Представником відповідача подано відзив (вх. №49930 від 05.11.2018 р.), в якому просив відмовити в задоволенні позову вказуючи, що постанова є правомірною, оскільки працівники ОСОБА_5, ОСОБА_6 допущені ФОП ОСОБА_1 до роботи в якості продавців-консультантів у відділі парфумів без укладення трудових договорів.

Позивачем подано відповідь на відзив (вх. №50784 від 08.11.2018 р.), в якій просить відхилити відзив та задовольнити позов з підстав вказаних у ньому.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступне.

На підстав направлення на проведення інспекційного відвідування від 31.07.2018 р. № 3131/04-03, 6 серпня 2018 року інспекторами праці здійснено спробу проведення інспекційного відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце провадження господарської діяльності: м. Ямпіль, вул. Свободи, 85, магазин «Копійка», відділ парфумів (PERFUMS BAR) (далі - відділ парфумів) щодо додержання законодавства про працю у тому числі щодо фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору, виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків, а саме, КЗпПУ, ЗУ "Про оплату праці», Порядку повідомлення Державної фіскальної служби та її територіального органу про прийняття працівника на роботу, за наслідком чого складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування № ВН 1292/193/НП від 6.08.18 р.

У акті зафіксовано, що ФОП ОСОБА_1 на час проведення інспектування 6.08.18 р. відсутня за місцем провадження господарської діяльності. Виявлена особа ОСОБА_5, яка виконувала консультування та продаж парфумів в інтересах ФОП ОСОБА_1, не надала жодних документів на підставі яких нею виконується така робота.

Виявлена особа ОСОБА_5 в усній формі пояснила, що проводить консультування та продаж парфумів так як на такі дії уповноважила ФОП ОСОБА_1 Надати письмові пояснення відмовилась.

За місцем здійснення діяльності відсутні документи стосовно осіб, праця яких використовується (використовувалась) при роздрібній торгівлі парфумів.

Для ФОП ОСОБА_1 складено вимогу про надання/поновлення документів № ВН 129/193/ПД від 6.08.18 р., якою зобов'язано ФОП ОСОБА_1 до 11 год. 30 хв. 22.08.18 р. надати/поновити документи, необхідні для проведення інспекційного відвідування. У зв'язку з відсутністю документів строк проведення інспектування зупинено на 15 днів.

22.08.2018 р. інспектором праці управління Держпраці у Вінницькій області проведено інспекційне відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на предмет додержання законодавства про працю, за наслідком якого складено акт ВН 1292/193/НП/АВ, в якому зафіксовано порушення ч. 1 ст. 21 та ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України, а саме: допуск до роботи працівників ОСОБА_6 та ОСОБА_5 без укладання трудового договору і ст. 253 КЗпП України - не забезпечено право на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

В подальшому, на підставі даного акту управлінням прийнято постанову №ВН 1292/292/НП АВ/П-ТД-ФС від 11.09.2018 р. про накладення штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 223 380 грн.

Не погоджуючись із даною постановою позивач звернувся до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

За визначенням, наведеним у частині 1 статті 21 КЗпП України, трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно частини 1 статті 23 КЗпП України, трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню (ст. 253 КЗпП України).

Частиною першою статті 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3 ст. 24 КЗпП України).

В свою чергу, загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтею 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

З аналізу наведених норм видно, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Відповідні висновки викладено в постанові ВС від 04.07.2018 р.

В свою чергу, процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування) визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою КМУ від 26 квітня 2017 р. № 295 (далі - Порядок №295).

Пунктом 2 Порядку №295 визначено, що Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Держпраці та її територіальних органів виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад)

Відповідно до пункту 11 Порядку №295, інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право:

1) під час проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин за наявності підстав, визначених пунктом 5 цього Порядку, самостійно і в будь-яку годину доби з урахуванням вимог законодавства про охорону праці проходити до будь-яких виробничих, службових, адміністративних приміщень об'єкта відвідування, в яких використовується наймана праця;

2) ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги;

3) наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення;

4) за наявності ознак кримінального правопорушення та/або створення загрози безпеці інспектора праці залучати працівників правоохоронних органів;

5) на надання робочого місця з можливістю ведення конфіденційної розмови з працівниками щодо предмета інспекційного відвідування;

6) фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки;

7) отримувати від державних органів інформацію, необхідну для проведення інспекційного відвідування, невиїзного інспектування.

Згідно пунктів 19-21 Порядку №295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Матеріали, зафіксовані засобами аудіо-, фото- та відеотехніки в ході інспекційних відвідувань, долучаються до акта у паперовому або електронному вигляді на дисках для лазерних систем зчитування, на яких проставляється номер акта. Про долучення таких матеріалів робиться відмітка в акті (п.22. Порядку №295).

Із аналізу процитованих норм видно, що під час інспекційного відвідування інспектори праці мають право фіксувати проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин засобами аудіо-, фото- та відеотехніки та зафіксовані матеріали долучаються до акту перевірки, а також ставити керівнику або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.

Відповідно до пункту 27 Порядку №295, у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України).

Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення" від 17 липня 2013 року № 509 (далі по тексту - Порядок № 509).

Так, відповідно до пункту 2 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 509, за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Із процитованих норм випливає, що за порушення трудового законодавства, передбачено застосування штрафів. При цьому суд акцентує увагу, що таке порушення має бути виявлено саме під час перевірки/інспекційного відвідування.

Оцінюючи доводи сторін щодо наявності порушень трудового законодавства, суд вказує на наступне.

У акті інспекційного відвідування від 22.08.18 р. описано що встановлено у ході інспекційного відвідування, а саме: ОСОБА_1 перебуває у статусі фізичної особи-підприємця, що підтверджується витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

ФОП ОСОБА_1 на підставі договору оренди від 10.06.2018 р. орендує частину приміщення магазину «Копійка» у власника будівлі.

Інспекторами праці 6.08.2018 р. в 10.30 год. при візуальному огляді приміщення магазину «Копійка», якай знаходиться за адресою : м. Ямпіль, вул. Свободи, 85, у відділі парфумів (PERFUMS BAR) виявлено особу жіночої статті, яка назвалась ОСОБА_5. При інспекційному відвідувані інспектором праці Короленком В.О. під виглядом покупця з'ясовано, що ОСОБА_5 знала асортимент продукції та ціни, а також була готова реалізувати продукцію та отримати за нею готівку.

ОСОБА_5 усно повідомила, що вийшла на роботу перший день за домовленістю з ОСОБА_1, жодних документів з приводу підстав, на яких нею виконується робота не надала. Від пропозиції надати письмові пояснення ОСОБА_5 відмовилась.

Візуально з'ясовано (акт огляду від 6.08.18 р. додається), що ОСОБА_5 фактично виконувала трудову функцію, завдання та обов'язки за професією продавця, продавця- консультанта, зокрема, показувала та пропонувала асортимент товару відділу парфумів (PERFUMS BAR), інформувала про можливість придбання парфумів на розлив, підраховувала вартість покупки.

ОСОБА_5 закривши відділ парфумів пішла у невідомому напрямку.

ФОП ОСОБА_1 відсутня по місцю здійснення підприємницької діяльності станом на 6.08.18 р.

Для з'ясування обставин щодо можливого використання праці на робочому місці продавця-консультанта у відділ парфумів магазину «Копійка» відібрані письмові пояснення:

- у ОСОБА_9, яка письмово пояснила, що вона була свідком-очевидцем як 19.07.2018 р. та 23.07.18 р. консультування та продаж парфумів у відділ парфумів здійснювала ОСОБА_6;

- у ОСОБА_10, яка письмово засвідчила, що неодноразово була свідком-очевидцем як протягом липня 2018 р. консультування та продаж парфумів у відділі парфумів магазину «Копійка» здійснювала ОСОБА_6;

- у ОСОБА_7, яка письмово засвідчила, що вона була свідком -очевидцем , як 19.07.2018 р. консультування та продаж парфумів у відділі парфумів магазину «Копійка» здійснювала ОСОБА_6

Беручи до уваги отримані письмові свідчення, з'ясовано, що у липні 2018 року до робочого місця продавця-консультанта в у відділі парфумів магазину «Копійка» була допущена ОСОБА_6

ФОП ОСОБА_1 відсутня по місцю здійснення підприємницької діяльності станом на 6.08.18 р., відповідно, не є можливим відібрати у неї пояснення та отримати завірені копії документів щодо використання нею праці ОСОБА_6 та ОСОБА_5 у відділі парфумів магазину «Копійка».

Складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 6.08.18 р. та вимогу про надання документів.

22.08.18 р. у відділі парфумів магазину «Копійка» на робочому місці продавця-консультанта виявлено особу жіночої статті, яку ідентифіковано як ОСОБА_11, яка у письмових поясненнях вказала, що здійснює роздрібну торгівлю на підставі трудового договору укладеного між нею та ФОП ОСОБА_1

ФОП ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_11 надала належним чином завірені копії документів, а саме: трудовий договір від 7.08.18 р., повідомлення до ДФС від 6.08.18 р., табель обліку робочого часу за даними якого ОСОБА_11 допущено до роботи 7.08.18 р., розрахунково-платіжну відомість, видатковий касовий ордер про виплату заробітної плати, квитанцію про сплату ЄСВ.

ФОП ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_6 у відділі парфумів магазину «Копійка» не працювала.

ФОП ОСОБА_1 пояснила, що 6.08.2018 р. у відділі парфумів магазину «Копійка» знаходилась ОСОБА_5, так як вона надавала послугу згідно договору цивільно-правового характеру від 3.08.18 р. (надано). Також надано копію акта прийому наданих послуг. За змістом договору цивільно-правового характеру з'ясовано, що виконавець ОСОБА_5 зобов'язана надати послугу замовнику ФОП ОСОБА_1 доставки товарно-матеріальних цінностей до відділу парфумів магазину «Копійка». За змістом акту прийому наданих послуг до договору з'ясовано, що виконавець отримав матеріально-товарні цінності та доставив їх до відділу парфумів.

Інспекційним відвідуванням з'ясовано, що ОСОБА_5 6.08.18 р. виконувала трудову функцію продавця-консультанта - інші зобов'язання, крім тих, що передбачені договором цивільно-правового характеру.

ФОП ОСОБА_1 на час закінчення інспекційного відвідування не надано жодних документів, які б підтверджували оформлення трудових відносин між нею та ОСОБА_6, яка була допущена до роботи у липні 2018 р. та ОСОБА_5, яка була допущена до роботи 6.08.18 р. (робоче місце продавця-консультанта відділу парфумів магазину «Копійка»).

Між ФОП ОСОБА_1 та продавцем-консльтантом ОСОБА_11 трудові відносини оформлені у відповідності до вимог трудового законодавства.

За наслідком проведеного інспекційного відвідування управління Держпраці у Вінницькій області направило повідомлення з матеріалами до ГУ Нацполіції у Вінницькій області для розгляду питання про порушення кримінального провадження за ознаками злочину, передбаченого статтею 172 КК України.

Як видно із матеріалів перевірки №2654, яка проведена Ямпільським відділенням Могилів-Подільського відділу поліції ГУ НПУ у Вінницькій області, ОСОБА_10 надано пояснення, що у липні місяці 2018 р. вона зайшла у магазин «Копійка» , у якому з лівої сторони розміщений відділ парфумів. В магазині купила продукти харчування. Духи на розлив не купувала. ОСОБА_6 не знає і щоб вона здійснювала послуги продавця не знає.

За наслідком попереднього розгляду повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, відділом поліції складено лист за № 6516/227/04-2018 від 10.10.18 р., у якому повідомлено, що ознаки кримінального правопорушення відсутні.

З метою з'ясування обставин у справі в судове засіданні було викликано свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_9, ОСОБА_12

ОСОБА_9 та ОСОБА_12 в судове засідання не з'явились. Від першої надійшли письмові пояснення про причину неявки, яку визнано поважною. Від ОСОБА_12 повернувся до суду конверт.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 повідомила, що у липні місяці 2018 року у складі робочої групи зайшли до магазину «Копійка». У відділі парфумів була ОСОБА_6, якій роз'яснено необхідність оформлення трудових відносин. 6.08.18 р. також свідок заходила у цей відділ та бачила як інспектор запитував у ОСОБА_5 про товар та отримував консультацію.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що працює у лікарні, а у свій вихідний день 6.08.18 р. надавала ФОП ОСОБА_1 послуги доставки товару на підставі цивільно-трудової угоди, а тому й була у цей день у відділі парфумів. Заперечила, що перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 як продавець-консультант.

ОСОБА_6 заперечила будь-які трудові відносини з ФОП ОСОБА_1

Оцінюючи наведені обставини та покази свідків у їх сукупності та враховуючи положення процитованих вище норм чинного законодавства, суд вказує на наступне.

Підставою для перебування 6 серпня 2018 р. ОСОБА_5 у відділі парфумів став цивільно-правовий правочин про надання послуг з доставки товарів, що не може свідчити про виконання нею обов'язків продавця-консультанта.

Щодо аргументів сторони відповідача та показів свідка ОСОБА_7 про фактичне перебування в трудових відносинах в якості продавця -консультанта ОСОБА_6 з ФОП ОСОБА_1, то такі до уваги судом не беруться виходячи з наступних міркувань.

Як зазначалось вище, Порядок № 509 встановлює, що порушення має бути виявлено та зафіксовано у акті саме під час перевірки/інспекційного відвідування, і лише у такому випадку наявні будуть підстави для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності.

Проте, свідок ОСОБА_13 не підтвердила, що під час перевірки 6.08.2018 р. ОСОБА_6 виконувала обов'язки продавця-консультанта у відділі парфумів, що належить ФОП ОСОБА_1

Не підтверджено ці обставини і ОСОБА_9 та ОСОБА_14 у їх письмових поясненнях, які взято до уваги відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення.

Більш того, суд звертає увагу, що у акті від 6.08.18 р. відсутні будь-які посилання на наявність письмових пояснень/свідчень ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_7, хоча вони датовані 6.08.18 р. Про ці письмові пояснення йдеться лише у акті від 22.08.18р., у зв'язку з чим виникає питання щодо дати фактичного їх складання. Окрім того, пояснення цих осіб щодо ОСОБА_6 не стосуються періоду перевірки, а тому не можуть братись судом до уваги.

Окремо суд акцентує увагу, що жодних матеріалів фіксації засобами аудіо-, фото- та відеотехніки (як то передбачено Порядком № 295) інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1, які б підтверджували факт роботи ОСОБА_5 та/або ОСОБА_6 під час проведення перевірки/ревізійного інспектування, - суду не надано.

Отже оцінюючи оскаржуване рішення, суд керується частиною другою статті 2 КАС України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Так, критерій "прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України" - за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України: "Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України".

"На підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень:

- має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України;

- зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Критерій "прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії" - відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, висновки експертів тощо. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Встановлення невідповідності діяльності суб'єкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За сукупністю наведених обставин, суд доходить висновку, що прийняте рішення не відповідає всім переліченим вище критеріям, а у межах спірних правовідносин позивачем не допущено порушення статей 21, 24, 253 КЗпП України, адже відповідачем цього не доведено, відтак, оскаржувана постанова є не правомірною та підлягає скасуванню. Відповідно, позов підлягає до задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, враховуючи, що позов підлягає задоволенню судові витрати понесені позивачем у даній справі підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Вінницькій області.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу управління Держпраці у Вінницькій області № ВН 1292/292/НП АВ/П-ТД-ФС від 11.09.18 р.

Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) сплачений судовий збір в сумі 2 233, 80 (дві тисячі двісті тридцять три гривні 80 копійок ) за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Вінницькій області (вул. Магістратська, 37, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39845483).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1).

Відповідач: управління Держпраці у Вінницькій області (вул. Магістратська, 37, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39845483).

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати 21.01.19

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна