Рішення № 79223775, 04.01.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 січня 2019 р. Справа № 0240/3480/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комара Павла Анатолійовича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Козятинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області

про: визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Козятинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 звернулася до відповідача 13.08.2018 із заявою про призначення пенсії за вислугою років згідно п. "е" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Відповідачем листом №1120/09-35/02 від 21.08.2018 відмовив позивачу у призначенні пенсії, оскільки у документах долучених до заяви містяться розбіжності в написанні її імені, а саме: "ОСОБА_1" та "ОСОБА_1".

З таким рішенням про відмову у призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_1 не погодилася та звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 08.10.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

07.11.2018 на адресу суду від відповідача надійшов відзив згідно якого Управління заперечує проти позову та просить у його задоволенні відмовити.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлено, що 13.08.2018 ОСОБА_1 звернулася до Козятинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. "е" ст. 55 Закону України "Про Пенсійне забезпечення", оскільки набула права на пенсію з досягнення 55 річного віку та наявністю більше ніж 30 років спеціального стажу.

Позивачем подано до Пенсійного фонду Експертний висновок №056/220-n-2 від 20.07.2018 Українського бюро лінгвістичних експертиз, яким встановлено, що "записи особового імені "ОСОБА_1" (диплом Вінницького державного педагогічного інституту, запис ОСОБА_1; наказ по відділу народної освіти Козятинського райвиконкому, запис ОСОБА_1) і "ОСОБА_1" (паспорт, запис ОСОБА_1; свідоцтво про народження запис ОСОБА_1) та російський запис ОСОБА_1 (свідоцтво про укладення шлюбу, запис ОСОБА_1, диплом Вінницького державного педагогічного інституту, запис російською мовою ОСОБА_1) у документах, наданих для експертизи, є ідентичними.

28.08.2018 листом за №1120/09-35/02 Пенсійний фонд відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії. Таку відмову мотивовано тим, що в поданих документах містяться розбіжності у написанні імені, а саме "ОСОБА_1" та "ОСОБА_1".

На переконання позивача таке рішення є протиправним, а тому звернулася до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною першою статті першої Закону України "Про пенсійне забезпечення" закріплено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 104 КАС України передбачено, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Так, позивачем подано до суду Експертний висновок №056/220-n-2 від 20.07.2018 Українського бюро лінгвістичних експертиз, яким встановлено, що "записи особового імені "ОСОБА_1" (диплом Вінницького державного педагогічного інституту, запис ОСОБА_1; наказ по відділу народної освіти Козятинського райвиконкому, запис ОСОБА_1) і "ОСОБА_1" (паспорт, запис ОСОБА_1; свідоцтво про народження запис ОСОБА_1) та російський запис ОСОБА_1 (свідоцтво про укладення шлюбу, запис ОСОБА_1, диплом Вінницького державного педагогічного інституту, запис російською мовою ОСОБА_1) у документах, наданих для експертизи, є ідентичними.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про протиправність дій Козятинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови в призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_1 з підстав невідповідності імені у поданих документах.

Разом з тим, визначаючись щодо вимоги про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 81 Закону України "Про пенсійне забезпечення" призначення пенсій і оформлення документів для їх виплати здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Згідно приписів частини першоїстатті 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до пункту частини 2 цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобовязання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Втручання суду в повноваження суб'єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.

З огляду на вищевикладене, позовні вимог про зобов'язання відповідача призначити пенсію пенсію позивачу задоволенню не підлягають, оскільки вони входять до дискреції відповідача, а не суду.

За таких обставин та з метою належного та ефективного захисту прав позивача, суд приходить до висновку про зобов'язання відповідача продовжити розгляд заяви ОСОБА_1 з урахуванням встановлених судом обставин.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Таким чином, повно, всебічно і об'єктивно дослідивши усі обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного здобутого доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до переконання про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 704,80 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 352,40 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Козятинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови в призначенні пенсії за вислугою років ОСОБА_1.

Зобов'язати Козятинське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області продовжити розгляд заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії на підставі п. "е" ст. 55 Закону України "Про Пенсійне забезпечення", з урахуванням правових висновків зазначених у цьому рішенні суду.

В решті вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Козятинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судовий збір у розмірі 352,40 грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1);

Козятинське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (22100, Вінницька обл., м. Козятин, вул. Винниченка, 56, код ЄДРПОУ 37926607).

Суддя Комар Павло Анатолійович