Ухвала суду № 79223532, 17.01.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/10134/18

(1-кп/199/161/19)

УХВАЛА

2019 року січня місяця 17 дня м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська у складі

головуючого судді: Дяченко І.В.

секретар судового засідання: Войнової В.К.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження №12018040630002003 від 06.11.2018 відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України,

за участю: прокурора Копилова Е.В., потерпілого ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_3А,

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 на 60 днів, оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Потерпілий ОСОБА_2 підтримав клопотання прокурора.

Захисник ОСОБА_3 та обвинувачений ОСОБА_1 заперечували щодо продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1, вважаючи клопотання прокурора необґрунтованим та просили суд змінити обвинуваченому запобіжний захід на домашній арешт.

Суд вирішуючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на 60 днів, а також клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на домашній арешт, вважає клопотання прокурора обґрунтованим, а клопотання обвинуваченого та його захисника таким, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного корисливого злочину, якій відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів.

Зокрема, ОСОБА_1 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане із проникненням у інше приміщення та сховище, останній вчинив злочин в період іспитового строку та йому у разі доведення його вини може бути призначено покарання до 6 років позбавлення волі, обвинувачений не має місця реєстрації та постійного місця проживання.

У зв’язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ), який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування», а тому ймовірна тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_1 у разі визнання останнього винуватим у кримінальних правопорушеннях, є суттєвим елементом, який підтверджує існування ризику переховування останнього від суду. Ця обставина, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Суд вважає, що продовження тримання обвинуваченого під вартою в даному провадженні є виправданим, оскільки з боку сторонніх спостерігачів наявний суспільний інтерес до розгляду цього провадження, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом «поваги до свободи особистості», що знайшло своє відображення в п. 79 Рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011.

Клопотання та матеріали, надані прокурором, свідчать про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом невиконання покладених на нього процесуальних обов’язків, впливати на свідків та потерпілого, які ще не були допитані в судовому засіданні, а тому продовження обвинуваченому строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та узгоджується з вимогами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і практикою ЄСПЛ, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Розглядаючи можливість зміни ОСОБА_1 запобіжного заходу на інший, менш суворий, суд, враховуючи вищезазначене, відповідно до вимог ст. 183 КПК України, вважає, що альтернативні запобіжні заходи є такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Керуючись ст.ст. 48, 49, 110, 315-317, 369, 371, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, під вартою – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк тримання під вартою до 17 березня 2019 року включно.

ОСОБА_1 підлягає звільненню з під варти у разі внесення застави у розмірі 105 720 (сто п’ять тисяч сімсот двадцять) гривень з покладенням на нього обов’язків протягом двох місяців:

- не відлучатися із м. Дніпра, Дніпропетровської області без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- зобов’язавши ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до суду.

Попередити ОСОБА_1, що в разі внесення застави та невиконання таких обов’язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

В задоволені клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт – відмовити.

Ухвала набирає чинності негайно і оскарженню не підлягає.

Суддя:

17.01.2019