Рішення № 79223383, 17.01.2019, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа №167/1384/18

Провадження №2/167/43/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2019 року Рожищенський районний суд Волинської області в складі :

головуючого – судді Сіліча І.І.

секретаря судових засідань – ОСОБА_1

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рожище справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 міської ради про визначення часток у праві спільної сумісної власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 міської ради про визначення часток у праві спільної сумісної власності.

Свої вимоги мотивує тим, що на підставі свідоцтва про право власності на житло Серії ЯЯЯ №621926 від 26.10.2006 року вона та відповідачі є співвласниками квартири №35 в м.Рожище по вул.Незалежності, 88 Волинської області. Бажаючи здійснити відчуження належної їй частки квартири вона звернулася до нотаріальної контори, однак їй було відмовлено у вчиненні відповідної нотаріальної дії, так як не має чітко визначених часток у кожного із співвласників квартири, а тому вона змушена звернутися до суду з даним позовом.

Просить суд, постановити рішення, яким визначити, що їй у спільній сумісній власності - квартирі №35, що знаходиться в м.Рожище по вул.Незалежності, 88 належить частка в розмірі 1/5.

Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явилася, суду надала заяву про підтримання позову та розгляд справи у її відсутності.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в судове засідання не з’явилися, суду надані заяви про визнання позову та розгляд справи у їх відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_7 міської ради в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 та відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 є співвласниками квартири №35 в м.Рожище по вул.Незалежності, 88 Волинської області, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло Серії ЯЯЯ №621926 від 26.10.2006 року.

Як зазначила позивач у своїй позовній заяві, вона, бажаючи здійснити відчуження належної їй частки у квартирі, звернулася до нотаріуса, однак їй було відмовлено, так як відсутній договір між співвласниками про визначення часток у належній їм квартирі. Зазначає, що відповідачі не заперечують щодо укладення такого договору, проте через відсутність одного з власників, який перебуває за кордоном, не має можливості це зробити.

Згідно із частиною 1 статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (частина 4 статті 41 Конституції України).

Відповідно до частини 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (частина 1 статті 319 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 3, 4 ст.355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.

Зі змісту ст.357 ЦК вбачається, що під терміном «визначення часток» законодавець розуміє визначення (встановлення) розміру частки співвласника у спільному сумісному майні.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

Згідно ч.1 ст.368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

У частинах 1, 2 ст.369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

Частинами 1, 2 ст.370 ЦК України визначено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.

Судом встановлено, що частки в квартирі №35, що знаходиться в м.Рожище по вул.Незалежності, 88 Волинської області, набутої в наслідок приватизації, учасниками спільної сумісної власності не визначено.

Звертаючись з даним позовом повивач просить визначити її частку майна у спільній сумісній власності.

Оскільки спірна квартира передана у спільну сумісну власність п’ятьом співвласникам без визначення їх часток, виходячи з рівності часток співвласників, слід дійти висновку, що частка кожного співвласника в даній квартирі становить 1/5.

Таким чином, проаналізувавши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Судові витрати залишити за позивачем згідно її клопотання.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 18, 19, 42, 81, 82, 141, 263-265, ЦПК України, на підставі ст.ст.317, 319, 355, 357, 358, 368, 369, 370 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 міської ради про визначення часток у праві спільної сумісної власності задовольнити.

Визначити, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, належить 1/5 частка у квартирі №35, що знаходиться в м.Рожище по вул.Незалежності, 88 Волинської області.

Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційна скарга подається до Волинського апеляційного суду через Рожищенський районний суд Волинської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: І.І.Сіліч