Рішення № 79222744, 17.01.2019, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/1259/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2019 року смт Муровані Курилівці

Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Коломійцевої В.І.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши в підготовчому засіданні в смт Муровані Курилівці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Територіальної громади сіл Вербовець та Виноградне в особі Вербовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Територіальної громади сіл Вербовець та Виноградне в особі Вербовецької сільської ради Мурованокуриловецького району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.

Позов мотивувала тим, що 24 травня 1996 року померла ОСОБА_3, яка постійно проживала та була зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті залишилось спадкове майно – земельна частка (пай) розміром 3,5902 в умовних кадастрових гектарах на землях, що перебували у колективній власності КСП «Хлібороб» с. Вербовець Мурованокуриловецького району Вінницької області. Вона являється спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3, спадщину прийняла фактично вступивши в управління спадковим майном. Спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_4, який спадщини не прийняв та на неї не претендує. Однак отримати свідоцтво про право на спадщину за законом в нотаріальній конторі позивач не в змозі, оскільки правовстановлюючий документ на земельну частку (пай) спадкодавцю за життя не видавався, тому вона змушена звернутися до суду для оформлення своїх спадкових прав. Просила суд визнати за нею право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3.

Ухвалою Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 21.12.2018 було прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_2 та відкрито провадження у справі. Розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження. Вказаною ухвалою витребувано з канцелярії Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області матеріали цивільної справи № 139/886/18.

Позивач в підготовче засідання не з’явилася, в позовній заяві просила справу розглянути у її відсутності (а.с. 2).

Відповідач копію ухвали від 21.12.2018 та доданих до неї матеріалів отримав, однак відзиву до суду не направив. Його представник в судове засідання не з’явився, надіслав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов визнав у повному обсязі(а.с. 22).

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.ч. 3-4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи зазначені вище положення, а також те, що сторони скористались своїм правом, врегульованим ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному підготовчому засіданні на підставі доказів наявних у справі.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, давши оцінку зібраним доказам, суд приходить до висновку про задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що 24 травня 1996 року в смт Муровані Курилівці Вінницької області померла ОСОБА_3 (а.с. 5).

ОСОБА_3 належало право на земельну частку (пай), яка перебувала у колективній власності КСП “Хлібороб” Вербовецької сільської ради, розміром 3,5902 в умовних кадастрових гектарах, що доводиться розпорядженням Мурованокуриловецької РДА № 217 від 27.07.2004 (а.с. 9-10). Її вартість становить 97216 грн 44 коп. (а.с. 11). Відомості про те, що Державний акт на земельну ділянку видавався – відсутні.

При цьому, суд виходить з того, що відповідно до п. 24 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16.04.2004, член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК ( 435-15 ), у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Таким чином, неотримання спадкодавцем за життя сертифікату на земельну частку (пай) не може бути підставою для відмови його спадкоємцеві в оформлені спадщини на неї.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 524 ЦК УРСР (1963 р.), спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Відповідно до ст. 531 ЦК УРСР (1963 р.), до числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті. При наявності інших спадкоємців вони успадковують нарівні з спадкоємцями тієї черги, яка закликається до спадкоємства.

Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР, прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Копією рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області №139/886/18 від 02.11.2018, яке набрало законної сили 04.12.2018 (а.с. 6-7) доводиться, що позивач є спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3, як особа, яка перебувала на утриманні останньої на час її смерті.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 549 ЦК УРСР (1963 р.) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Згідно довідки Мурованокуриловецької селищної ради № 1342 від 11.04.2018, на день смерті спадкодавця разом з нею за однією адресою проживала позивач ОСОБА_2 (а.с. 8).

Відповідно до п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року №18/5, яка була чинною на час відкриття спадщини, доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним.

З оглянутих в судовому засіданні матеріалів цивільної справи № 139/886/18 слідує, що за життя ОСОБА_3 09.06.1988 склала заповіт, яким заповіла все своє майно своєму сину ОСОБА_4. ОСОБА_4 помер 07 листопада 1996 року в с. Посухів Мурованокуриловецького району Вінницької області.

З Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 54464942 від 12.12.2018 слідує, що спадкова справа щодо майна померлої 24.05.1996 ОСОБА_3 не заводилася, спадкові права ніким не оформлялися (а.с. 13).

Отже, суд вважає доведеним, що позивач єдиний спадкоємець першої черги за законом після смерті ОСОБА_3, яка прийняла спадщину в порядку передбаченому п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР.

Разом з тим, 12.12.2018 державним нотаріусом позивачеві відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) у зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів на неї (а.с. 12).

Враховуючи, вищевикладені докази, а також обставину, що відповідач позов визнав повністю і його задоволення, не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси третіх осіб, суд прийшов до висновку, що за позивачем слід визнати в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай), після смерті ОСОБА_3

Щодо вирішення питання про судові витрати, суд виходить з наступного.

Позивач на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» була звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

В даному випадку, вбачається, що даний спір виник у зв’язку з неотриманням за життя спадкодавцем документів, які посвідчують право на спадкове майно, а не у зв’язку з неправомірними діями відповідача - Вербовецької сільської ради. У зв’язку з цим, суд вважає правильним судові витрати у виді судового збору віднести на рахунок держави.

Доказів понесення будь-яких витрат відповідачем при розгляді даної справи суду надано не було.

Керуючись ст.ст. 531, 548-549 ЦК УРСР, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 81, 89, 142, 200, 206, 263 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) розміром 3,5902 в умовних кадастрових гектарах, що перебувала в колективній власності КСП «Хлібороб» Вербовецької сільської ради, знаходиться на території Територіальної громади сіл Вербовець та Виноградне Мурованокуриловецького району Вінницької області, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла 24 травня 1996 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, зареєстрована адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Відповідач: Територіальна громада сіл Вербовець та Виноградне в особі Вербовецької сільської ради, код ЄДРПОУ 04326903, місцезнаходження: Вінницька область, Мурованокуриловецький район, с. Вербовець, вул. Гагаріна, 9.

Рішення складено 17.01.2019.

Суддя: