Рішення № 79222069, 15.01.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2019Справа № 910/6244/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Міністерства оборони України

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна"

про стягнення 223 635, 30 грн.

та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна"

до Міністерства оборони України

про стягнення 5 689 786, 70 грн.

за участю представників учасників справи:

позивача (відповідача за зустрічним позовом): не з'явились

відповідача (позивача за зустрічним позовом): не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" про стягнення 223 635, 30 грн. пені за порушення умов договору № 286/1/17/15 від 16.05.2017.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов'язання за договором про постачання для державних потреб нафти і дистиляторів (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/17/15 від 16.05.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 позовну заяву Міністерства оборони України залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 позовну заяву Міністерства оборони України з доданими до неї документами повернуто позивачу на підставі частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 про повернення позовної заяви скасовано, справу № 910/6244/18 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6244/18. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 13.11.2018.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 24.10.2018 представник відповідача подав письмовий відзив на позов, в якому проти позову заперечував, зазначивши про те, що ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" в межах строку дії договору у повному обсязі виконало свої зобов'язання за договором № 286/1/17/15 від 16.05.2017, поставивши паливо у кількості 1 400, 00 тонн на суму 29 400 000, 00 грн. Обставини об'єктивної неможливості поставити товар у строки, визначені пунктом 1.1 договору виникли через зупинення процедури закупівлі.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 19.10.2018 товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" подало зустрічну позовну заяву до Міністерства оборони України про стягнення 5 689 786, 70 грн., у тому числі 1 220 986, 70 грн. - інфляційні втрати, 2 410 800, 00 грн. - пеня, 2 058 000, 00 грн. - штраф за прострочення строків оплати продукції, поставленої за договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2018 прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/6244/18. Вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом. Підготовче засідання у справі призначено на 13.11.2018.

У судовому засіданні 13.11.2018 представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися з зустрічним позовом.

Заявлене клопотання судом задоволено, з урахуванням наведеного, у судовому засіданні з 13.11.2018 до 11.12.2018 оголошувалась перерва.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 22.11.2018 представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) подав письмовий відзив на зустрічний позов, в якому проти позову заперечував, зазначивши про те, що умовами договору встановлено, що розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом тридцяти банківських днів за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків. Останнє, як центральний орган виконавчої влади обслуговується через органи Державної казначейської служби України, які в свою чергу здійснюють процедуру стосовно оплати (перерахунку) коштів. Оскільки зазначені бюджетні кошти на момент надання ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" документів на оплату по договору № 286/1/17/15 від 16.05.2017 на рахунок Міністерства оборони України не поступали, підстави для оплати були відсутні. Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, штрафу та пені, позивач (відповідач за зустрічним позовом) зазначив про їх необґрунтованість, оскільки відповідно до пункту 7.3.5 договору сторони домовились, що погоджений розмір збитків, а також неустойки, який підлягає відшкодуванню Міністерством оборони України за несвоєчасність грошових розрахунків не може бути більшим за суму заборгованості скоригованої на офіційний індекс інфляції за відповідний період (час прострочення). Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та частини шостої статті 231 Господарського кодексу України сторони встановили інший розмір процентів - нуль.

У судовому засіданні 11.12.2018 судом постановлено ухвалу не виходячи до нарадчої кімнати, якою закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/6244/18 до судового розгляду по суті на 15.01.2019.

Представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) у судове засідання, призначене для розгляду справи по суті не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) також у судове засідання, призначене для розгляду справи по суті не з'явився, однак 14.01.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) подав клопотання про відкладення розгляду справи мотивуючи тим, що повноважний представник перебуває в іншому суді.

Розглянувши у судовому засіданні 15.01.2019 подане клопотання, суд відмовив у його задоволенні з огляду на те, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує кількості представників. Так, юридичну особу за посадою може представляти її керівник. Інші особи можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи.

Відповідно до статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Таким чином, зазначений у клопотанні представник є не єдиною особою, що має право представляти інтереси товариства в суді.

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

У судовому засіданні 15.01.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Міністерством оборони України позивач (відповідач за зустрічним позовом) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" відповідач (позивач за зустрічним позовом) 16.05.2017 укладено договір № 286/1/17/15 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), відповідно до якого останній зобов'язався поставити у 2017 році нафту і дистиляти (авіаційний гас) (лот 3 - паливо для реактивних двигунів ТС-1 або еквівалент - паливо для реактивних двигунів ТС-1 або паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1) для потреб Міністерства оборони України згідно специфікації, а позивач (відповідач за зустрічним позовом) забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки, за цінами згідно з специфікацією.

Відповідно до специфікації у відповідача (позивача за зустрічним позовом) виникло зобов'язання поставити у строк до 31.05.2017 включно паливо для реактивних двигунів ТС-1 або паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1 (61-000-6972, 61-003-4718) у кількості 1 400,00 тонн, вартістю 17 500,00 грн. за тонну, на загальну суму 29 400 000, 00 грн.

Строк дії договору № 286/1/17/15 від 16.05.2017 відповідно до пункту 10.1 сторони погодили з дати підписання до 31.12.2017, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Враховуючи строки поставки, передбачені пунктом 1.1 договору № 286/1/17/15 від 16.05.2017 відповідач (позивач за зустрічним позовом) зобов'язаний у строк до 31.05.2017 включно поставити позивачу (відповідачу за зустрічним позовом) паливо у кількості 1 400,00, загальною вартістю 29 400 000, 00 грн.

Згідно додатку № 12.1 до договору № 286/1/17/15 від 16.05.2017 прийняття продукції за кількістю та якістю здійснюється одержувачем позивача (відповідача за зустрічним позовом) в присутності представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) та оформлюється актом, який складає одержувач у термін до трьох діб після прибуття продукції до місця поставки.

Пунктом 5.5 договору № 286/1/17/15 від 16.05.2017 сторони узгодили, що договір вважається виконаним при умові постачання 100 % продукції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) у період з 23.05.2017 по 22.06.2017 поставив, а позивач (відповідач за зустрічним позовом) прийняв паливо авіаційне для газотурбінних двигунів, загальною вартістю 29 400 000, 00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями актів приймання та видаткових накладних № ТД00000812 від 01.06.2017 на суму 8 944 971, 00 грн., № ТД00000813 від 01.06.2017 на суму 4 079 166, 00 грн., № ТД-00000832 від 12.06.2017 на суму 7 847 217, 00 грн., № ОБ-ТД034117 від 24.05.2017 на суму 517 419, 00 грн., № ОБ-ТД034179 від 26.05.2017 на суму 518 196, 00 грн., № ОБ-ТД034333 від 02.06.2017 на суму 516 558, 00 грн., № ОБ-ТД034417 від 07.06.2017 на суму 517 860, 00 грн., № ОБ-ТД034532 від 08.06.2017 на суму 517 209, 00 грн., № ОБ-ТД034514 від 13.06.2017 на суму 516 096, 00 грн., № ОБ-ТД034546 від 15.06.2017 на суму 516 747, 00 грн., № ОБ-ТД034617 від 16.06.2017 на суму 517 419, 00 грн., № ОБ-ТД034616 від 16.06.2017 на суму 632 415, 00 грн., № ОБ-ТД034670 від 19.06.2017 на суму 516 432, 00 грн., № ОБ-ТД034672 від 19.06.2017 на суму 531 888, 00 грн., № ОБ-ТД034671 від 19.06.2017 на суму 531 888, 00 грн.; № ОБ-ТД034715 від 20.06.2017 на суму 516 432, 00 грн., № ОБ-ТД034719 від 20.06.2017 на суму 531 888, 00 грн., № ОБ-ТД034717 від 20.06.2017 на суму 531 888, 00 грн., № ОБ-ТД034763 від 22.06.2017 на суму 598 311, 00 грн.

Крім того, факт поставки відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) товару на виконання умов договору № 286/1/17/15 від 16.05.2017 у вказаний період загальною вартістю 29 400 000, 00 грн. встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 у справі № 910/13457/17.

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Однак, судом встановлено, що відповідач (позивач за зустрічним позовом) порушив строки поставки палива, визначені пунктом 1.1 договору № 286/1/17/15 від 16.05.2017.

У письмовому відзиві відповідач (позивач за зустрічним позовом) зазначив про те, що товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Сокар Україна" прийняло участь у процедурі закупівлі для потреб Міністерства оборони України «Нафти і дистилятів». Розкриття тендерних пропозицій замовником відбулося 23.03.2017. Згодом стало відомо (відповідачу, позивачу за зустрічним позовом), що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 804/2015/17 від 22.03.2017 з метою забезпечення позову заборонено ДП "Прозорро" здійснювати будь-які дії з проведення електронного аукціону в електронній системі закупівель номер UA-2017-02-27-001567-a до моменту набрання законної сили рішенням у справі № 804/2015/17, заборонено Міністерству оборони України здійснювати будь-які дії щодо проведення електронного аукціону в електронній системі закупівель номер UA-2017-02-27-001567-а, проводити переговори з учасниками процедури закупівлі, визначати переможця процедури закупівлі, укладати договір з переможцем процедури закупівлі до моменту набрання законної сили рішенням у цій справі. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017 скасовано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 804/2015/17 від 22.03.2017. Період судового оскарження з боку ТОВ "Газтрейд" дій замовника закупівлі та ДП "Прозорро" (з 22.03.2017 по 26.04.2017), який тривав 36 календарних днів фактично унеможливив виконати (відповідачем, позивачем за зустрічним позовом) свої зобов'язання щодо поставки палива у строки, передбачені договором № 286/1/17/15 від 16.05.2017.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зважаючи на укладення договору в спосіб, визначений чинним законодавством, з фактичним наміром встановлення та виконання взятих за ним зобов'язань, відповідач (позивач за зустрічним позовом) погодився з передбаченими умовами щодо строків поставки нафтів і дистилятів.

Обставина щодо оскарження дій замовника закупівлі та ДП "Прозорро" існувала до моменту укладення сторонами договору № 286/1/17/15 від 16.05.2017, тому не може бути визнана судом поважною підставою невиконання відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) своїх зобов'язань у строк, встановлений договором.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що сторона, яка не може виконувати зобов'язання за договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п'яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Матеріали справи не містять жодних доказів того, що постачання нафти і дистилятів за договором № 286/1/17/15 від 16.05.2017 сталося не з вини відповідача (позивача за зустрічним позовом), також відсутні докази про те, що останній повідомляв позивача (відповідача за зустрічним позовом) у відповідності до пункту 8.2 про обставини непереборної сили, у зв'язку з чим, зазначений (відповідачем, позивачем за зустрічним позовом) у письмовому відзиві аргумент не приймається судом до уваги.

Крім того, згідно інформації, зазначеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" зверталося до суду з позовом про внесення змін до договору № 286/1/17/15 від 16.05.2017 в частині строку поставки палива. За результатами розгляду спору, Господарським судом міста Києва прийнято рішення від 19.02.2018 у справі № 910/21803/17, яким у позові товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" до Міністерства оборони України (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічне акціонерне товариство "Банк Восток") про внесення змін до договору № 286/1/17/15 від 16.05.2017 відмовлено повністю. Означене рішення набрало законної сили.

Таким чином, зупинення процедури закупівлі не є підставою для порушення відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) строків поставки палива, визначених пунктом 1.1 договору № 286/1/17/15 від 16.05.2017.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою та другою статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення зобов'язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов'язання можуть виникати з договорів, у тому числі з кредитних правовідносин.

Основні зобов'язання, що виникли внаслідок укладення сторонами договору № 286/1/17/15 від 16.05.2017 у відповідача (позивача за зустрічним позовом) - це поставка і передача товару, у позивача (відповідача за зустрічним позовом) - прийняття товару та оплата його вартості.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Умовами договору сторони передбачили відповідальність за порушення зобов'язань щодо поставки товару. Позивач, (відповідач за зустрічним позовом), реалізуючи своє право, звернувся до суду з вимогою про стягнення пені за порушення (відповідачем, позивачем за зустрічним позовом) строків поставки палива згідно умов договору № 286/1/17/15.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.3.2 договору № 286/1/17/15 від 16.05.2017 передбачено, що за порушення строків постачання продукції відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0, 1 відсотка вартості продукції з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Оскільки відповідач (позивач за зустрічним позовом) частково порушив строки поставки палива, визначені пунктом 1.1 договору № 286/1/17/15 від 16.05.2017, позовна вимога про стягнення 223 635, 30 грн. - пені визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, позов Міністерства оборони України підлягає задоволенню в повному обсязі.

Що стосується зустрічного позову:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2017 по справі № 910/13457/17 стягнуто з Міністерства оборони України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" 60 900 000, 00 грн. - основного боргу.

Постановою Київського апеляційного Господарського суду від 15.01.2018 рішення Господарського суду міста Києва по справі № 910/13457/17 від 28.09.2017 залишено без змін.

Під час розгляду справи № 910/13457/17 Господарським судом міста Києва встановлено, що Міністерство оборони України не виконало свої зобов'язання щодо своєчасного розрахунку за отриманий товар, у зв'язку з чим заборгованість за договором № 286/1/17/15 від 16.05.2017 перед ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" склала 29 400 000, 00 грн. та за договором № 286/1/17/16 від 16.05.2017 в розмірі 31 500 000 грн.

У письмовому відзиві на зустрічну позовну заяву позивач, (відповідач за зустрічним позовом) зазначив про те, що Міністерство оборони України, як центральний орган виконавчої влади обслуговується через органи Державної казначейської служби України, які в свою чергу здійснюють процедуру стосовно оплати (перерахунку) коштів. Оскільки зазначені бюджетні кошти на момент надання ТОВ "Торговий дім "Сокар Україна" документів на оплату по договору № 286/1/17/15 від 16.05.2017 на рахунок позивача, (відповідача за зустрічним позовом) не поступали, підстави для оплати були відсутні.

Згідно зі статтею 511 Цивільного кодексу України, зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Частиною другою статті 194 Господарського кодексу України передбачено, що неналежне виконання зобов'язання третьою особою не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Відповідно до частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно з частиною другою статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Норми чинного законодавства не містять винятків про зміну чи невілювання відповідальності при фінансуванні зобов'язання за рахунок бюджетних коштів.

Так, згідно з приписами частини другої статті 218 Господарського кодексу України, частини другої статті 617 Цивільного кодексу України та з огляду на практику Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

З урахуванням наведеного, твердження позивача (відповідача за зустрічним позовом), викладені у письмовому відзиві на зустрічну позовну заяву до уваги судом не приймаються, оскільки у разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати, а не приймати їх результати.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" позивач (відповідач за зустрічним позовом) заявлено зустрічні позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат, пені, штрафу за прострочення строків оплати продукції, поставленої за договором № 286/1/17/15 від 16.05.2017.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Законодавство не обмежує можливість відповідача (позивача за зустрічним позовом) захистити своє право на грошову компенсацію в окремому судовому провадженні після винесення судового рішення про стягнення основної суми боргу.

За таких обставин, позовна вимога товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" про стягнення 1 220 986, 70 грн. - інфляційних втрат (період з 31.08.2017 по 20.11.2017) є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З приводу позовних вимог про стягнення з Міністерства оборони України на підставі частини другої статті 231 Господарського кодексу України пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Мотивуючи зустрічні позовні вимоги, відповідач (позивач за зустрічним позовом) зазначив, що договір № 286/1/17/15 від 16.05.2017 укладено у відповідності до Закону України "Про публічні закупівлі", виконання якого фінансується з Державного бюджету України, тому на підставі частини другої статті 231 Господарського кодексу України за прострочення строків оплати продукції нараховується пеня у розмірі 0,1 % вартості поставленої продукції за кожен день прострочення та штраф у розмірі 7 % від вартості поставленої продукції за прострочення понад тридцять днів.

Відповідно до частини другої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг), за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу та пені, передбачених даною нормою, можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, надання послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу, пені.

Враховуючи, що позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, а умовами договору № 286/1/17/15 від 16.05.2017 визначено відповідальність Міністерства оборони України за несвоєчасність грошових розрахунків у розмірі нуль процентів, відсутні правові підстави для задоволення зустрічного позову в частині стягнення 2 410 800, 00 грн. - пені та 2 058 000, 00 грн. - штрафу.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним), за зустрічним позовом покладається на позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним) пропорційно розміру задоволених зустрічних позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Міністерства оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" про стягнення 223 635, 30 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" (04080, місто Київ, вулиця Юрківська, будинок 28, офіс 3, ідентифікаційний код 37037544) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) 223 635 (двісті двадцять три тисячі шістсот тридцять п'ять) грн. 30 грн. - пені та 3 354 (три тисячі триста п'ятдесят чотири) грн. 52 коп. - судового збору.

3. Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" до Міністерства оборони України про стягнення 5 689 786, 70 грн. задовольнити частково.

4. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" (04080, місто Київ, вулиця Юрківська, будинок 28, офіс 3, ідентифікаційний код 37037544) 1 220 986 (один мільйон двісті двадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят шість) грн. 70 коп. - інфляційні втрати та 18 314 (вісімнадцять тисяч триста чотирнадцять) грн. 80 коп. - судового збору.

5. В іншій частині у задоволенні зустрічного позову відмовити.

6. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено:17.01.2019.

Суддя Т.Ю. Кирилюк