Рішення № 79221777, 09.01.2019, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

09 січня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/56/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Сиротюк К.В.

розглянув справу

за позовом Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", вул. Шептицького, 20, м. Тернопіль, 46006

до відповідача ОСОБА_1 підприємства теплових мереж Тернопільської міської ради "Тернопільміськтеплокомуненерго", вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль, 46000

про стягнення 10 556 049,93 грн

За участі представників:

позивача: не прибув

відповідача: ОСОБА_2 - уповноваженої, довіреність № 311/18 від 09.02.2018

В порядку ст. ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (надалі – ГПК України), здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу “Акорд”.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. ст. 35-37 ГПК України не надходило. Клопотань про роз'яснення прав та обов'язків, відповідно до ст. 205 ГПК України, не надходило.

Суть справи:

Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", надалі – позивач, звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_1 підприємства теплових мереж Тернопільської міської ради "Тернопільміськтеплокомуненерго", надалі – відповідач, про стягнення заборгованості в загальній сумі 10 556 049,93 грн, з яких: 9 779 060,24 грн - основний борг, 42 823,49 грн – 3% річних, 310 053,32 грн - інфляційнs нарахування та 424 112,88 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за Договором розподілу природного газу №250 від 31.12.2015, зокрема в частині своєчасної оплати вартості наданих ПрАТ "Тернопільміськгаз" протягом жовтня-грудня місяця 2017 року (включно) послуг з розподілу природного газу, внаслідок чого у позивача виникло право на звернення до суду з даним позовом.

В підтвердження наведеного до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: Договору розподілу природного газу №250 від 31.12.2015, ОСОБА_2 передачі-приймання наданих послуг з розподілу природного газу за період з жовтня по грудень місяць 2017 року, розрахунки заявлених до стягнення сум, а також інших документів.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області (суддя Чопко Ю.О.) від 23.02.2018 було відкрито провадження у справі № 921/56/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10:00 год. 21.03.2018. Ухвалами суду від 21.03.2018 та від 23.04.2018 розгляд справи у підготовчому судовому засіданні було відкладено на 14:30 год. 23.04.2018 та, відповідно, на 12:00 год. 07.05.2018. Строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, про що судом винесено відповідну ухвалу від 23.04.2018.Ухвалою суду від 07.05.2018 закрито підготовче провадження та справу № 921/56/18 призначено до судового розгляду по суті на 10:00 год. 06.06.2018.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 06.06.2018 провадження у даній справі закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 у справі № 921/56/18 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Тернопільміськгаз” задоволено частково, ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 06.06.2018 скасовано, справу №921/56/18 направлено до Господарського суду Тернопільської області для продовження розгляду.

16.10.2018 розпорядженням керівника апарату, відповідно до пункту 2.3.43. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 921/56/18, за результатами якого для розгляду справи визначено суддю Гирилу І.М.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 18.10.2018 справу № 921/56/18 за позовом Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Тернопільміськгаз” до ОСОБА_1 підприємства теплових мереж Тернопільської міської ради “Тернопільміськтеплокомуненерго”, про стягнення заборгованості за договором розподілу природного газу №250 від 31.12.2015 в загальній сумі 10 556 049,93 грн, з яких: 9 779 060,24 грн - основний борг, 42 823,49 грн - 3% річних, 310 053,32 грн - інфляційні нарахування та 424 112,88 грн - пеня, прийнято до провадження суддею Гирилою І.М., постановлено розгляд справи № 921/56/18 здійснювати зі стадії підготовчого провадження, призначено підготовче засідання на 12.11.2018 о 14:00 год., запропоновано учасникам судового процесу подати/надіслати суду заяви з процесуальних питань (при наявності).

Згідно протокольної ухвали від 12.11.2018 в підготовчому засіданні оголошено перерву до 15:15 год. 26.11.2018, про що сторін повідомлено під розписку (в матеріалах справи).

В підготовчому засіданні 26.11.2018, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, судом завершено виконання завдань підготовчого провадження, визначених ст. 177 ГПК України, закрито підготовче провадження та призначено справу № 921/56/18 до судового розгляду по суті на 10:30 год 12.12.2018.

В судовому засіданні 12.12.2018, яке відбулось за участі повноважних представників сторін, суд розпочав розгляд справи по суті, заслухав вступне слово позивача та відповідача по суті позовних вимог та згідно протокольної ухвали від 12.12.2018 оголосив перерву до 11:00 год. 09.01.2019, про що повноважних представників сторін повідомив під розписку (в матеріалах справи).

В судовому засіданні 09.01.2019, яке відбулось за участі повноважного представника відповідача, суд з'ясував обставин справи та дослідив надані сторонами докази.

Повноважний представник позивача в судове засідання 09.01.2019 не прибув, причин неприбуття не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином (розписка - в матеріалах справи). Поряд із цим, в судовому засіданні 12.12.2018 стверджував, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14.12.2017 у справі №921/589/17-г/5, яке набрало законної сили, з відповідача було стягнуто 8 652 989 грн 08 коп. основного боргу за газ, поставлений у період з березня по вересень місяць 2017 року включно, 371 426 грн 41 коп. - 3% річних, 1 279 522 грн 66 коп. - інфляційних втрат, 1 315 686 грн 16 коп. - пені та 202 189 грн 20 коп. - в повернення витрат по сплаті судового збору. Оскільки вказана сума заборгованості відповідачем не була погашена ПАТ "Тернопільміськгаз" на підставі п. 6.5. Договору та ст. 534 ЦК України усі кошти, які перераховувались відповідачем до 20.03.2018 спрямовувало на погашення заборгованості та нарахованих штрафних санкцій за попередній період. Поряд із цим, зазначив, що станом на день розгляду даної справи в суді предмет спору відсутній. Відповідачем повністю погашено як заявлену до стягнення суму основного боргу, так і нараховані та заявлені до стягнення суми пені, інфляційних втрат та 3% річних. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені заперечував, посилаючись на те, що аналогічні проблеми, а саме низькі тарифи на послуги з транспортування природного газу та несвоєчасність відшкодування з бюджету субсидій згідно постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 №20, стосуються і позивача. Просив врахувати, що з 01.07.2015 товариство не здійснює діяльність з постачання природного газу і єдиною статтею доходу станом на сьогоднішній день є розподіл (транспортування) природного газу. Також, зауважував, що згідно наявного в матеріалах справи Звіту про фінансовий стан ПАТ "Тернопільміськгаз" є збитковим підприємством.

Повноважний представник відповідача в судове засідання 09.01.2019 прибув. Позовні вимоги визнав частково. Зокрема, підтвердив факт повної сплати підприємством заявленої в межах даної справи суми основного боргу. Вимоги позивача щодо стягнення 3% річних в загальній сумі 42 823 грн 49 коп. визнав в повному обсязі. Обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення визнав суму інфляційних нарахувань в розмірі 213 294 грн 10 коп. Вважає, що позивачем інфляційні нарахування проведені без врахування передбаченого п. 6.4 Договору терміну остаточного розрахунку та, відповідно, їх розрахунок здійснено на суми, термін оплати яких ще не настав, тобто вартість послуг за жовтень 2017 року проіндексована з 01.10.2017; за листопад 2017 року - з 01.11.2017; за грудень 2017 року - з 01.12.2017. Щодо заявленої до стягнення суми пені просить врахувати, що причини несвоєчасного розрахунку за послуги розподілу природного газу є об’єктивними та незалежними від комунального підприємства. Тарифи на теплову енергію та послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води для КП "ТМТКЕ" затверджує Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Однак, затверджені тарифи не відповідають економічно обґрунтованим витратам на виробництво цих послуг та встановлюються несвоєчасно. За таких обставин витрати підприємства на виробництво послуг централізованого опалення та постачання гарячої води значно перевищують доходи, які підприємство отримує від своїх споживачів як оплату за ці послуги, тобто має місце різниця в тарифах. В зв'язку з цим у підприємства не вистачає коштів для своєчасного розрахунку за послуги з транспортування природного газу. Факт виникнення різниці в тарифах та її обсяги підтверджується Протоколом № 7 засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, що вироблялись, транспортувались та постачались населенню, комунального підприємства теплових мереж "Тернопільміськтеплокомуненерго" Тернопільської міської ради від 19.10.2017. Крім того, вказує, що у підприємства існує велика дебіторська заборгованість споживачів, яка складає 134 441,0 тис. грн. Також, просить суд врахувати, що згідно чинного законодавства КП "ТМТКЕ" не має можливості самостійно розпоряджатися усіма своїми коштами, а тому, на думку відповідача, існують виняткові обставини, які є підставою для зменшення штрафних санкцій, а саме: невідповідність тарифів на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води фактичним витратам на їх виробництво, несвоєчасне відшкодування підприємству різниці в тарифах; несвоєчасне відшкодування з бюджету пільг та субсидій; майновий стан боржника – збитковість діяльності підприємства; ступінь виконання зобов’язання – основний борг погашено повністю; загроза припинення надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. У зв’язку з наведеним просив суд зменшити заявлену до стягнення суму пені до 10%. Наведені повноважним представником позивача в судовому засіданні 12.12.2018 доводи про відсутність предмету спору у даній справі і в частині заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат вважає такими, що не відповідають дійним обставинам справи. Просить врахувати, що станом на день проведення даного судового засідання рішення про стягнення заявлених до стягнення в межах даної справи сум пені, 3% річних та інфляційних втрат відсутнє. Відтак, самовільне зарахування ПАТ "Тернопільміськгаз" коштів, які надходять від КП "Тернопільміськтеплокомуненерго", як оплата за послуги з розподілу природного газу, вважає безпідставним.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив наступне:

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.3015 року затверджено Кодекс газорозподільних систем (надалі – Кодекс ГРС), який набрав чинності 27.11.2015.

П. 2 гл. 1 р. VІ кодексу ГРС передбачено, що доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання (постачання) природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об’єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі – Типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору (п. 4 гл. 3 р. VІ Кодексу ГРС).

31.12.2015 між Публічним акціонерним товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" (зміна найменування - Приватне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз"), далі – оператор ГРМ, та ОСОБА_1 підприємством теплових мереж Тернопільської міської ради "Тернопільміськтеплокомуненерго" укладено Договір розподілу природного газу №250 (надалі - Договір), що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498.

П. 1.1 Договору передбачено, що цей договір розподілу природного газу є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Умови Типового договору розподілу природного газу однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок природного газу" і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 N 2494 (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 1.3 Договору останній є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України (надалі - ЦК України) на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

П. 2.3 Договору передбачено, що при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов’язуються керуватися Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газорозподільних систем.

Згідно з п. 3.2 Договору за наявності підтвердженого обсягу природного газу Споживача та відсутності простроченої заборгованості за цим Договором Оператор ГРМ забезпечує розподіл природного газу, що належить Споживачу, до межі балансової належності його об'єкта з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини тиску природного газу.

П. п. 5.2, 5.4 Договору сторони погодили, що визначення об'єму розподілу та споживання природного газу по Споживачу здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ та Споживачем на підставі даних комерційного вузла обліку (лічильника газу), визначеного в заяві-приєднанні, та з урахуванням регламентних процедур, передбачених Кодексом газорозподільних систем та цим Договором. Порядок визначення об'єму розподіленого Споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об'ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу ГРС та з урахуванням вимог цього Договору.

Оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.1. Договору).

Розрахунковим періодом за Договором є календарний місяць (п. 6.3. Договору).

Згідно з п. 6.4. Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом ви користування Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується лата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок Оператора ГРМ.

У разі виникнення у Споживача заборгованості за цим Договором Сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Оператор ГРМ має право грошові кошти, отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення. Укладення Сторонами та дотримання Споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від виконання поточних зобов’язань за цим Договором (п. 6.5 Договору).

Надання Оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.6. Договору).

Відповідно до пп. 1 п. 7.2 Договору Оператор ГРМ має право отримувати від Споживача оплату за цим Договором.

Споживач зобов’язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором (пп. 1 п. 7.4 Договору).

Пунктом п. 12.1 Договору сторони погодили, що останній укладений на невизначений строк.

В силу приписів ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (надалі – ГК України) в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору розподілу природного газу №250 від 31.12.2015.

Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога ПрАТ "Тернопільміськгаз" до КПТМ ТМР "Тернопільміськтеплокомуненерго" про стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних нарахувань за неналежне виконання вказаного вище правочину.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов’язання з договору про надання послуг, згідно якого, в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору за період з жовтня місяця по грудень місяць 2017 року (включно) позивач надав відповідачеві послуги з розподілу природного газу на загальну суму 9 779 060 грн 24 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями підписаних повноважними представниками сторін актів приймання-передачі природного газу. Зокрема:

- газ, переданий у жовтні місяці 2017 року в обсязі 3 380,749 тис. куб.м, оформлений актом приймання-передачі від 31.10.2017 на суму 1 443 444,59 грн;

- газ, переданий у листопаді місяці 2017 року в обсязі 9 177,149 тис. куб.м, оформлений актом приймання-передачі від 30.11.2017 на суму 3 918 275,54 грн;

- газ, переданий у грудні місяці 2017 року в обсязі 10 346,028 тис. куб.м, оформлений актом приймання-передачі від 31.12.2017 на суму 4 417 340,11 грн.

Обставини щодо отримання протягом жовтня – грудня 2017 (включно) послуг з розподілу природного газу в наведених вище обсягах сторонами не заперечуються.

Однак відповідач, в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства, свої зобов'язання по оплаті вартості наданих позивачем протягом вказаного періоду послуг з розподілу природного газу не виконав, вартість наданих послуг у встановлений Договором строк не оплатив, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідач факт наявності заборгованості в сумі 9 779 060,24 грн за надані позивачем протягом жовтня-грудня 2017 року (включно) послуги з розподілу природного газу станом на день звернення позивачем за даним позовом до суду не заперечив.

Поряд із цим, в судовому засіданні 12.12.2018 повноважний представник позивача повідомив, що станом на день розгляду даного спору в суді відповідачем заборгованість за надані ПрАТ "Тернопільміськгаз" протягом жовтня-грудня місяця 2017 року (включно) послуги з розподілу природного газу за Договором №250 від 31.12.2015 в сумі 9 779 060,24 грн погашено в повному обсязі. Наведене підтверджується і наявними в матеріалах справи банківськими виписками з рахунку відповідача.

В судовому засіданні 09.01.2019 повноважний представник відповідача факт повної оплати наданих позивачем протягом жовтня-грудня місяця 2017 року (включно) послуг з розподілу природного газу в сумі 9 779 060,24 грн підтвердив в повному обсязі.

Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

За даних обставин, провадження у справі в частині стягнення 9 779 060 грн 24 коп. основного боргу підлягає закриттю на підставі п. 2 ст. 231 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

В силу приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманих протягом жовтня-грудня місяця 2017 року послуг з розподілу природного газу, позивачем помісячно, з врахуванням вартості наданих послуг та передбачених умовами Договору термінів здійснення розрахунків, за період з 10.11.2017 по 10.02.2018 нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в загальній сумі 42 823 грн 49 коп.

Суд розглянув наданий позивачем розрахунок 3% річних та за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням вартості наданих позивачем та отриманих відповідачем згідно наведених вище актів приймання-передачі природного газу послуг, передбаченого умовами Договору терміну здійснення розрахунків, провів перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних.

Згідно проведеного судом перерахунку правомірним, в межах визначеного позивачем періоду, є нарахування 3% річних в загальній сумі 42 940 грн 81 коп. Поряд із цим, враховуючи диспозитивність судового процесу, а також те, що суд позбавлений права вийти за межі заявлених позовних вимог правомірними та такими, що підлягають до задоволення є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних в заявленій позивачем сумі - 42 823 грн 49 коп. (проведений судом перерахунок – в матеріалах справи).

Окрім того, зважаючи на допущене відповідачем порушення зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманих протягом жовтня-грудня місяця 2017 року послуг з розподілу природного газу, позивачем за період з жовтня місяця 2017 по січень місяць 2018 нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в загальній сумі 310 053 грн 32 коп.

В п. 1.12 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань", з наступними змінами і доповненнями (надалі – Постанова №14), зазначено, що господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. При цьому, в п. 1.9 Постанови №14 роз'яснено судам, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну. Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по" або "включно", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде саме цей день.

Відповідно до п. 3.1 Постанови №14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 3.2 вищевказаної Постанови індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до п. 2 Інформаційного листа ВГСУ за № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Судом розглянуто наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та встановлено, що останній проведено всупереч приписів чинного законодавства, без врахування встановленого умовами Договору терміну розрахунків та, відповідно, безпідставно проіндексовано суми наданих протягом вказаного періоду послуг, починаючи з місяця, в якому останні надавались.

Враховуючи наведене, суд за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням вартості наданих позивачем протягом жовтня-грудня місяця 2017 року послуг з розподілу природного газу, встановленого умовами Договору терміну здійснення розрахунків, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р Рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, провів перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат.

Згідно проведеного судом перерахунку правомірним за надані протягом жовтня-грудня місяця 2017 року послуги з реалізації природного газу є нарахування інфляційних втрат за період з листопада місяця 2017 року по січень місяць 2018 року в загальній сумі 213 294 грн 10 коп. Інфляція в сумі 96 759 грн 22 коп. нарахована позивачем та заявлена до стягнення безпідставно (проведений судом перерахунок – в матеріалах справи).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ч. 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з вимогами ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється в письмовій формі.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ст. ст. 546-551 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею, є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Окрім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

П. 8.2 Договору сторони передбачили, що у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі наведених норм чинного законодавства, зважаючи на допущені відповідачем порушення щодо строків оплати отриманих протягом жовтня-грудня місяця 2017 року (включно) послуг з розподілу природного газу, позивачем помісячно, за період з 10.11.2017 по 10.02.2018, з врахуванням вартості наданих послуг, передбаченого умовами Договору терміну здійснення платежів, нараховано та заявлено до стягнення пеню в загальній сумі 424 112 грн 88 коп.

Суд розглянув наданий позивачем розрахунок пені та за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", з врахуванням вартості наданих позивачем та отриманих відповідачем згідно наведених вище актів приймання-передачі природного газу послуг, передбаченого умовами Договору терміну здійснення розрахунків, провів перерахунок заявленої до стягнення суми пені.

Згідно проведеного судом перерахунку за період з 10.11.2017 по 10.02.2018 нарахування пені в загальній сумі 424 112 грн 88 коп. є правомірним.

Поряд з цим, як вже зазначалось вище, відповідач у відзиві на позовну заяву б/н від 19.03.2018, підтриманому його повноважним представником у судовому засіданні 09.01.2019, просив суд на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій до 10%.

Ч. 1 ст. 550 ЦК України встановлює загальне правило про те, що кредитор має право на стягнення неустойки у всіх випадках порушення боржником зобов'язання, незалежно від того, виникли чи ні у зв'язку з цим порушенням збитки на стороні кредитора.

Поряд з цим, ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачає можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, що стягується з боржника за порушення зобов'язання, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положеннями п. 1 ст. 233 ГК України також встановлено право суду на зменшення розміру санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Аналізуючи вказане вище, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Пунктом 7 оглядового листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)" від 29.04.2013 №01-06/767/2013 зазначено, що положеннями ч. 1 ст. 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора (правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013).

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що:

- станом на день розгляду спору в суді відповідачем заборгованість за надані позивачем протягом жовтня-грудня 2017 року послуги з розподілу природного газу погашено в повному обсязі, що свідчить про добросовісне відношення до виконання своїх договірних зобов'язань;

- джерелом розрахунків за спожитий газ є кошти, отримані від споживачів, відповідач не вправі змінювати встановлені законодавством пропорції розподілу коштів;

- відповідач є виробником теплової енергії, а газ, який постачався за Договором, використовувався для виробництва теплової енергії, яка споживалася населенням, комунальними установами, релігійними організаціями, які мають низьку дисципліну розрахунків;

- основною причиною несвоєчасних розрахунків є наявність різниці у тарифах на теплову енергію та її несвоєчасне відшкодування з боку держави;

- позивач застосував до відповідача також таку міру відповідальності як стягнення 3% річних, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, та інфляційних нарахувань, які за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, що не передбачено умовами Договору, однак передбачено нормами чинного законодавства;

- згідно долучених КП "ТМТКЕ" до матеріалів справи звітів про фінансовий стан за 2017-2018 роки останнє є збитковим підприємством.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Беручи до уваги наведене, оцінивши надані сторонами докази, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, зважаючи на те, що позивач у своїй підприємницькій діяльності зустрічається з тими ж проблемами – низькі тарифи на послуги з транспортування природного газу та несвоєчасність відшкодування з бюджету субсидій, збитковість діяльності, зважаючи на те, що пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов'язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, суд прийшов до висновку про винятковість даного випадку та вважає за доцільне скористатися повноваженнями, наданими йому чинним законодавством, а саме: ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, та зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій (пені) до 50 % від правомірно нарахованої – 424 112 грн 88 коп. та стягнути з ОСОБА_1 підприємства теплових мереж Тернопільської міської ради “Тернопільміськтеплокомуненерго” на користь Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз" 212 056 грн 44 коп. пені за неналежне виконання умов Договору.

Судом враховано, що аналогічну правову позицію викладено, зокрема, і у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року по справі №921/110/18.

Окрім того, слід зазначити, що п. 6.5 Договору позивачу надано право отримані від Споживача в поточному розрахунковому періоді грошові кошти зараховувати в погашення існуючої заборгованості. Оскільки заявлені до стягнення в межах даної справи суми пені, 3% річних та інфляційних втрат є предметом судового розгляду, рішення суду про стягнення яких відсутнє, суд погоджується з твердженнями повноважного представника відповідача про те, що самовільне зарахування ПрАТ "Тернопільміськгаз" коштів, які надходили від КП "Тернопільміськтеплокомуненерго" як оплата за послуги з розподілу природного газу в рахунок погашення заявлених до стягнення в межах даної справи сум пені, 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ст. 83 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Пунктом 4.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" визначено, що у разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

У відповідності до вимог ст. ст. 123, 129 ч. 1 п. 2 ГПК України витрати по сплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог (без врахування зменшеної судом в порядку ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України суми пені), в сумі 156 889 грн 37 коп. покладаються судом на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 73-79, 86, 123, 129, 232, 231 п. 2 ч. 1, 233, 236-238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства теплових мереж Тернопільської міської ради “Тернопільміськтеплокомуненерго”, вул. І. Франка, 16, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 14034534) на користь Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", вул. Шептицького, 20, м. Тернопіль (код ЄДРПОУ 21155959):

- 212 056 грн 44 коп. - пені;

- 42 823 грн 49 коп. – 3% річних;

- 213 294 грн 10 коп. – інфляційних втрат;

- 156 889 грн 37 коп. - в повернення сплаченого позивачем судового збору.

3. Провадження у справі в частині стягнення 9 779 060 грн 24 коп. основного боргу закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

4. В задоволенні решти частини позову - відмовити.

5. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов’язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17.01.2019

Суддя І.М. Гирила