Ухвала суду № 79221530, 17.01.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

17.01.2019 р. Справа № 914/4101/15

м. Львів

Суддя Мороз Н. В., розглянувши без виклику представників сторін заяву Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни про відвід судді Матвіїва Р.І. у справі №914/4101/15

за позовом Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Мачеус Оксани Василівни, м. Львів

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Львівська міська рада, м. Львів

про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати, розірвання договору оренди та зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень

ВСТАНОВИВ:

На новому розгляді Господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради до Фізичної особи-підприємця Мачеус Оксани Василівни про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати в розмірі 681 127, 51 грн., розірвання договору оренди та зобов'язання повернути об'єкт оренди шляхом виселення з нежитлових приміщень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.09.2018р., головуючим суддею визначено суддю Матвіїва Р. І.

09.01.2019р. через службу діловодства господарського суду відповідачем подано заяву про відвід суді Матвіїва Р. І. від 09.01.2019р. (вх№912/19).

Здійснивши розгляд зазначеної заяви, суд (у складі головуючого судді Матвіїва Р. І.) зробив висновок про її необґрунтованість. Внаслідок чого, ухвалою від 10.01.2019р. зупинено провадження у справі №914/4101/15, а справу передано для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу.

За допомогою автоматизованої системи документообігу суду, вирішення питання про відвід судді Матвіїва Р. І. розподілено судді Березяк Н.Є., що підтверджується Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.01.2019р.

Ухвалою від 15.01.2019р. у справі №914/4101/15 суддя Березяк Н.Є. задовольнила заяву про самовідвід.

Внаслідок задоволення самовідводу судді відповідно до ст.35, 38, 39 ГПК України, 16.01.2019р. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями для розгляду питання про відвід судді Матвіїва Р. І. у справі №914/4101/15, за результатами якого вирішення заяви про відвід розподілено судді Мороз Н. В.

За загальним правилом, встановленим п. 8 ст. 39 ГПК України, суд вирішує питання про відвід без повідомлення учасників справи. Проте за ініціативою суду питання про відвід може вирішуватися в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. При цьому суд відзначає, що заяву відповідача про відвід викладено письмово. З огляду на це, суд не вбачає підстав для проведення судового засідання з метою вирішення відводу.

Заява про відвід обґрунтована тим, що при розгляді справи суддею відмовлено в попередньому підготовчому провадженні у витребуванні доказів, які мають суттєве значення для справи.

Щодо поданої заяви про відвід, суд зазначає наступне.

У Бангалорських принципах поведінки суддів від 19 травня 2016 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року № 2006/23, визначено, що об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді (п. 2.5).

За змістом рішення у справі "Білуха проти України" Європейський суд з прав людини з посиланням на свою усталену практику зазначив, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. За суб'єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

У п. 52 вищевказаного рішення щодо об'єктивного критерію зазначено, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення від 24.05.1989 р. у справі №11/1987/134/188 "Hauschildt v. Denmark", пункт 48).

Слід зазначити, що відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участь у конкретній справі. Підстави відводу судді - це обставини, за наявності яких суддя не може брати участі в розгляді конкретної справи. Ці обставини можуть бути суб'єктивного характеру і стосуватися особистих зв'язків судді з особами, які беруть участь у справі, або його особистої поведінки щодо розгляду справи, чи об'єктивного характеру і стосуватися процесуального статусу судді у справі, яка розглядалася раніше.

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які можуть викликати сумнів у необ'єктивності судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Згідно ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійснені правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення, крім випадків, установлених законом (ст.ст. 126, 129 Конституції України).

Як зазначено Конституційним судом України в рішенні від 23.05.2001р. №6-рп\2001, судоустрій і судочинство визначаються винятково законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень, належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" зазначено наступне. Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

Подана відповідачем заява про відвід за своєю суттю зводиться до його незгоди з процесуальною діяльністю суду при розгляді даної справи (відмова в задоволенні клопотання про витребування доказів).

Покладені в основу обґрунтування заяви про відвід обставини не є підставами для відводу судді у розумінні ст. ст. 35, 36 ГПК України, оскільки згідно вимог чинного законодавства, відвід повинен бути вмотивованим.

Суд звертає увагу відповідача, що підставами для відводу судді можуть бути лише конкретні обставини, які викликають обґрунтований сумнів в неупередженості такого судді. При цьому незгода з процесуальною діяльністю суду до таких обставин не може належати, адже в такому випадку будь-яка сторона в будь-якій справі зможе в такий спосіб змінювати суддю у своїй справі.

Частиною 4 ст. 35 ГПК України імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. З урахуванням наведених обставин суд відмовляє в задоволенні заяви про відвід судді Матвіїва Р. І.

Суддя відправляючи правосуддя, самостійно, на власний розсуд визначає, які саме процесуальні дії слід учинити виходячи з конкретних обставин справи, ступеня підготовленості матеріалів самими сторонами, в тому числі вирішує заявлені сторонами клопотання та заяви.

Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку про те, що прийняття суддею певних процесуальних рішень, зокрема, щодо відмови у задоволенні клопотання про витребування доказів - є формою реалізації суддею своїх повноважень в господарському судочинстві.

В доповнення до наведеного суд звертає увагу на необхідність дотримання ч. 3 ст. 38 ГПК України. Так, відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Самовідвід може бути заявлений не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Натомість, відповідачем заявлено відвід із пропуском наведених у цій статті строків.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається; залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Керуючись статтями 35, 38, 39, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Мачеус Оксани Василівни від 09.01.2019р. (вх.№912/19) про відвід судді Матвіїва Р. І. у справі 914/4101/15 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Мороз Н.В.