Рішення № 79221527, 10.01.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2019 Справа №914/2246/18

За позовом: Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго”, м. Львів

до відповідача: Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, м. Львів

про стягнення 11 169, 12 грн

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 – представник;

від відповідача: ОСОБА_2 – представник.

Розглядається справа за позовом Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго” до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про стягнення 11 169, 12 грн.

Ухвалою суду від 10.12.2018 було відкрито провадження у справі № 914/2246/18 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 10.01.2019.

Представник позивача в судове засідання 10.01.2019 з’явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 10.01.2019 з’явився, через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, згідно якого просить суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 90 %.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з’ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 10.01.2019 проголошено вступну та резолютивну частину рішення у справі.

Позиція позивача.

Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго» звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова про стягнення 11 169, 12 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, що 16.10.2006 між ВАТ «Львівобленерго», яке відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» було перейменоване у ПАТ «Львівобленерго» та в подальшому перейменоване у ПрАТ «Львівобленерго» (постачальник) та Військовою частиною А 2847 (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 90519 (надалі - договір).

За умовами договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку № 9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 2.3.3. договору, споживач зобов’язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 2 «Порядок розрахунків» та № 9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».

У п. 4 додатку № 2 до договору «Порядок розрахунків» сторони погодили, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку (п. 6 додатку № 2 до договору).

24.12.2015 між ПАТ «Львівобленерго» (постачальником), Військовою частиною А 2847 (первісним споживачем) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова (новим споживачем) було укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії від 16.10.2006 № 90519 про заміну сторони в зобов’язанні та переведення боргу.

Згідно п. 1 вказаної додаткової угоди сторони погодили замінити сторону у договорі про постачання електричної енергії від 16.10.2006 № 90519 – Військову частину А 2847 на Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова та передати новому споживачу усі права та обов’язки первісного споживача за договором про постачання електричної енергії № 90519 від 16.10.2006р.

Як зазначає позивач, відповідач в порушення умов договору оплату за поставлену йому електричну енергію здійснював невчасно, що стало підставою для нарахування позивачем 7 810, 05 грн пені, 890, 38 грн 3% річних та 2 468, 60 грн інфляційних втрат за прострочення сплати відповідачем заборгованості за активну та реактивну електричну енергію та звернення з даним позовом до суду.

Позиція відповідача.

Відповідач не заперечує факту неналежного виконання умов договору в частині вчасної оплати за поставлену електричну енергію. Однак вважає, що нарахована позивачем пеня в розмірі 7 810, 05 грн може бути зменшена судом на підставі ст. 233 ГК України. Як на підставу для зменшення пені відповідач посилається на складне матеріальне становище Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, наявність значної кредиторської та дебіторської заборгованості. Також зазначає, що несвоєчасна оплата рахунків відповідачем пов’язана з невчасним надходженням коштів з державного бюджету, тому вважає, що прямої вини у неналежному виконанні договірних зобов’язань у відповідача немає. На підставі зазначеного, відповідач просить суд зменшити розмір нарахованої позивачем пені на 90 %.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи із таких мотивів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 6 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору, який може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів (ч. 7 ст. 276 ГК України).

Порядок постачання електричної енергії та взаємовідносини зі споживачами усіх форм власності регулюється спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28 (із змінами та доповненнями).

Згідно із п. 1.3. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 № 28, постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Як встановлено судом, 16.10.2006 між ВАТ «Львівобленерго», яке відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» було перейменоване у ПАТ «Львівобленерго» та в подальшому перейменоване у ПрАТ «Львівобленерго» (постачальник) та Військовою частиною А 2847 (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 90519, за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю зазначеною в додатку № 9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії», а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 2.3.3. договору передбачено, що споживач зобов’язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 2 «Порядок розрахунків» та № 9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії». Також, згідно п. 2.3.4. договору споживач зобов’язується здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 7а (7б) “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії”.

24.12.2015 між ПАТ «Львівобленерго» (постачальником), Військовою частиною А 2847 (первісним споживачем) та Квартирно-експлуатаційним відділом м. Львова (новим споживачем) було укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії від 16.10.2006 № 90519 про заміну сторони в зобов’язанні та переведення боргу. За умовами п. 1 вказаної додаткової угоди сторони погодили замінити сторону у договорі про постачання електричної енергії від 16.10.2006 № 90519 – Військову частину А 2847 на Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова та передати новому споживачу усі права та обов’язки первісного споживача за договором про постачання електричної енергії № 90519 від 16.10.2006р.

У п. 2 додаткової угоди від 24.12.2015 сторони визначили, що після підписання сторонами цієї додаткової угоди новий споживач стає стороною за договором про постачання електричної енергії від 16.10.2006 № 90519 і є повним правонаступником первісного споживача щодо усіх його прав та обов’язків за цим договором.

В подальшому між позивачем та відповідачем у справі було укладено додаткові угоди від 23.05.2018 та від 27.06.2018 до договору про постачання електричної енергії від 16.10.2006 № 90519.

У п. 1 додаткової угоди від 27.06.2018 сторони виклали у новій редакції п. 2 додатку № 2 до договору «Порядок розрахунків» зазначивши, що розрахунковим періодом вважається календарний місяць (з першого по останнє число місяця).

Відповідно до п. 5.2. додаткової угоди від 27.06.2018 сторони погодили, що споживач самостійно отримує рахунок на оплату електричної енергії у персональному кабінеті, який вважається таким, що наданий споживачу постачальником. У разі необхідності, рахунок в паперовому вигляді споживач може отримати у постачальника, звернувшись у розрахункову групу.

За умовами п. 4 додатку № 2 до договору «Порядок розрахунків», остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначених за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ.

Як передбачено п. 6 додатку № 2 до договору «Порядок розрахунків», тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

На виконання умов договору позивач постачав відповідачу електричну енергію, зокрема у період з лютого 2018 року по вересень 2018 року та виставляв рахунки на оплату спожитої активної та реактивної електричної енергії (копії рахунків містяться в матеріалах справи). Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов договору оплату за поставлену йому електричну енергію здійснював невчасно. У зв’язку із цим, позивач нарахував відповідачу 7 810, 05 грн пені, 890, 38 грн 3% річних та 2 468, 60 грн інфляційних втрат та з метою захисту своїх прав звернувся з даним позовом до суду про стягнення нарахованих сум.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно пункту 7 додатку № 2 до договору «Порядок розрахунків», у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, проведений позивачем за період з 02.03.2018 по 16.10.2018, прийшов до висновку про його обгрунтованість, а відтак про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 890, 38 грн та інфляційних втрат на суму 2 468, 60 грн.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У п. 4.2.1. договору сторонами передбачено, що за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Позивачем, на підставі договору, нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 7 810, 05 грн. Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені суд вважає, що вказане нарахування проведено відповідно до чинного законодавства.

Не погоджуючись з проведеним позивачем нарахуванням пені, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просить суд зменшити розмір пені на 90 %.

Згідно із ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Статтею 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Обгрунтовуючи свою заяву про зменшення пені, відповідач посилається на складне матеріальне становище Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова, наявність кредиторської заборгованості в розмірі 1 283 557, 06 грн та дебіторської заборгованості в розмірі 5 992, 09 тис. грн, на підтвердження чого долучив довідку від 06.12.2018 № 5596. Відповідач зазначає, що Квартирно-експлуатаційний відділ м. Львова є неприбутковою організацією, яка фінансується за рахунок державного бюджету України, тому несвоєчасна оплата відповідачем рахунків за спожиту електроенергію пов’язана з невчасним надходженням коштів з державного бюджету, в чому немає прямої вини відповідача.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.04.2018 у справі № 925/1471/16, суд зазначив, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи відповідача, враховуючи його фінансовий стан, а також термін прострочення відповідачем свого зобов’язання щодо оплати, суд, враховуючи інтереси сторін, дійшов висновку про часткове задоволення заявленого відповідачем клопотання, та зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню, на 50 %. Таким чином, суд вважає що з відповідача слід стягнути пеню в розмірі 3 905, 03 грн.

Відшкодування витрат, пов’язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова (79007, м. Львів, вул. Батуринська, буд. 2; код ЄДРПОУ 07638027) на користь Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго” (79026, м. Львів, вул. Козельницька, буд. 3; код ЄДРПОУ 00131587) суму в розмірі 9 026, 01 грн, з яких:

- 3 905, 03 грн пені;

- 890, 38 грн - 3% річних;

- 2 468, 60 грн - інфляційних втрат;

- 1 762, 00 грн - судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 16.01.2019.

Суддя Манюк П.Т.