Рішення № 79221378, 17.01.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.01.2019Справа № 910/11812/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гравіс-Кіно» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 23)

до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 10)

про спонукання до виконання зобов'язань за договором

за участю представників: згідно протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гравіс-Кіно» звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення про спонукання до виконання зобов'язань за договором.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 19.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гравіс-Кіно» та Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення укладено договір № 4-529, за яким відповідач зобов'язався надати позивачу телекомунікаційні послуги у відповідності до ліцензії відповідача на технічне обслуговування і експлуатацію мереж ефірного телемовлення. Проте, за доводами позивача, 01.09.2018 відповідач вимкнув аналогове телевізійне мовлення, чим порушив зобов'язання за договором, а тому позивач звернувся до суду з вимогою зобов'язати відповідача до виконання зобов'язань за Договором № 4-529 від 19.12.2014 року шляхом надання телекомунікаційних послуг згідно Додатку 1 до Договору, а саме увімкнути аналогове ефірне мовлення ТОВ «Гравіс-Кіно».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/11812/18. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.10.2018.

09.10.2018 через відділ діловодства суду від відповідачем подано відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечує повністю, зазначивши, що Концерн РРТ є державним господарським об'єднанням підприємств, створеним наказом Державного комітету України по зв'язку від 04.10.1991 року № 102 «Про створення Концерну РРТ», заснований на державній власності і належить до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України. Концерн РРТ включений до реєстру операторів та провайдерів телекомунікації, згідно рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (далі - НКРЗІ) від 07.12.2007 № 1019 та надає послуги ефірного телерадіомовлення.

Також відповідача, зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» ліцензування мовлення здійснюється виключно Національною радою відповідно до порядку та вимог, встановлених цим Законом та Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення». Так, відповідно до діючої ліцензії на мовлення, 19.12.2014 року між ТОВ «Гравіс - Кіно» (Замовник) та Концерном РРТ (Виконавець) укладено договір №4-529 про надання телекомунікаційних послуг. Відповідно до пп. «в» п. 2.1 Договору виконавець має право припинити надання телекомунікаційних послуг, у випадку анулювання ліцензії Замовника.

Крім того, як вказує відповідач, у п. 1 Додаткової угоди №5 від 01.12.2017 до Договору сторони домовились продовжити термін дії Договору №4-529 від 19.12.2014 року до 31.12.2018 року включно або до дати, яка буде визначена Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення, як дата кінцевого вимкнення аналогового телевізійного мовлення в Україні, в залежності від того, яка з дат настане раніше.

Також відповідач стверджує, що Постановою КМУ №509 від 13.06.2018 року Про внесення зміни до Плану використання радіочастотного ресурсу України, внесено зміни до Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 2006 р.№ 815 (Офіційний вісник України, 2006 р., N 24, ст. 1771; 2016 р., N 30, ст. 1204; 2018 р., № 29, ст. 1033), замінивши у позиції 38 розділу І у графі «Строк припинення використання радіотехнології «цифри і слова « 30 червня 2018 р.» цифрами і словами « 31 серпня 2018 р.; для м. Києва та Кіровоградської області 31 липня 2018 р.».

Рішенням Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення №1310 від 29.08.2018 року вирішено:

«Ліцензія на мовлення HP №00181-м від 22.11.2015 року ТОВ «Гравіс - Кіно» втрачає чинність з 1 вересня 2018 року в частині докладних характеристик каналу (мережі) мовлення;

Враховуючи пункт 1 цього рішення, ТОВ «Гравіс - Кіно», привести ліцензію на мовлення HP №00081-м від 22.11.2015 року у відповідність до Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 2006 р. N 815 (зі змінами), шляхом переоформлення, вилучивши канали мовлення, які підлягають вимкненню (згідно з додатком до рішення)».

Частинами 1, 3 ст. 52 ЗУ «Про телебачення та радіомовлення» встановлено, що підставами для припинення мовлення є закінчення терміну дії ліцензії, якщо строк її дії не був продовжений, або анулювання ліцензії відповідно до вимог цього Закону. Продовження мовлення після отримання офіційного повідомлення про анулювання ліцензії тягне за собою відповідальність керівника телерадіоорганізації та керівника відповідного оператора телекомунікацій, який надає послуги з експлуатації технічних засобів мовлення, відповідно до закону.

А відтак, за доводами відповідача, оскільки ліцензія на радіомовлення ТОВ «Гравіс-Кіно» втратила чинність з 1 вересня 2018 року, та враховуючи вимоги законодавства та домовленість сторін, Концерн РРТ починаючи з 00 год.00 хв. 01 вересня 2018 року правомірно перестав надавати позивачу телекомунікаційні послуги. З огляду на зазначене відповідач просить суд відмовити у позові повністю.

09.10.2018 через відділ діловодства суду відповідачем також було подано клопотання про зупинення провадження у справі № 910/11812/18 до набранням законної сили судовим рішенням у справі № 572/2528/18.

У зв'язку з неявкою у судове засідання 24.10.2018 відповідача, підготовче засідання відкладалося до 07.11.2018 .

У судовому засіданні 07.11.2018 задоволено клопотання сторін та проголошено протокольну увалу про продовження підготовчого засідання на 30 днів та відкладення підготовчого засідання на 05.12.2018.

У судовому засіданні 05.12.2018 судом розглянуто клопотання відповідача про зупинення та відмовлено у його задоволені з підстав недоведеності та необґрунтованості. Також за клопотанням представників сторін судом було проголошено протокольну ухвалу про закінчення підготовчого засідання та призначення справи до розгляду по суті на 19.12.2018

У судовому засіданні 19.12.2018 судом задоволено клопотання представника позивача та відкладено розгляд справи по суті на 17.01.2019.

У судове засідання, призначена на 17.01.2019, позивач не забезпечив явку уповноваженого представника, про причини відсутності суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, клопотань про відкладення підготовчого засідання до суду не подано.

Згідно із ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Відповідно до статуту Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (http://www.rrt.ua/concern/index/about/lang/uk), затвердженого адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку ти захисту інформації України, від 17.05ж2016 № 333 в редакції наказу від 15.08.2017 № 461 Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення є державним господарським об'єднанням підприємств, створеним наказом Державного комітету України по зв'язку від 04.10.1991 №102 «Про створення Концерну РРТ», заснованим на державній власності і належить до сфери управління Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, ідентифікаційний код 01190043.

Діяльність Концерну РРТ, як оператора телекомунікаційних послуг здійснюється в порядку і спосіб, що визначені в Закону України «Про телекомунікації».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про телекомунікації» оператор телекомунікацій - суб'єкт господарювання, який має право на здійснення діяльності у сфері телекомунікацій із правом на технічне обслуговування та експлуатацію телекомунікаційних мереж.

Статтею 28 Закону України «Про телекомунікації» використання ресурсів телекомунікаційних мереж загального користування для потреб телебачення та радіомовлення здійснюється на договірних засадах відповідно до законодавства. Надання телекомунікаційних послуг для потреб телебачення і радіомовлення регулюється Законом України "Про телебачення і радіомовлення".

Пунктом 150 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 передбачено, що послуги ефірного телерадіомовлення надаються операторами мереж ефірного телерадіомовлення за наявності ліцензії на надання послуг з технічного обслуговування і експлуатації таких мереж, виданої НКРЗІ.

Концерн РРТ включений до Реєстру операторів та провайдерів телекомунікацій згідно рішення НКРЗ від 07.12.2007 № 1019 «Про введення реєстру операторів, провайдерів телекомунікацій», реєстраційний № 898.

Як вбачається із матеріалів справи, 19 грудня 2014 року між Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (наділ - виконавець/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Гравіс-Кіно» (надалі - замовник/позивач) було укладено договір № 4-529 (далі - договір).

Відповідно о п. 1.1. договору предметом даного договору є надання виконавцем телекомунікаційних послуг у відповідності до ліцензій виконавця на технічне обслуговування і експлуатацію мереж ефірного мовлення.

Згідно з п. 2.2. договору виконавець приймає на себе зобов'язання, зокрема:

надавати замовнику телекомунікаційні послуги технічними засобами (надалі - ТЗ) виконавця згідно з Додатку № 1 до даного договору;

надавати замовнику телекомунікаційні послуги з технічного обслуговування та експлуатації ТЗ замовника згідно Додатку № 1 до даного договору;

забезпечити безперебійну роботу ТЗ: засобів мовного телебачення (передавачів та трансляторів телевізійного зображення), супутникових приймальних станцій (СПС).

У п. 4.1. договору визначено, що виконавець надає телекомунікаційні послуги тільки після отримання від замовника завірених належним чином копій ліцензій Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення на право користування каналами мовлення з усіма додатками.

Згідно з умовами п. 8.1. договору нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України. Верховної ради України , національної ради з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії з питань регулювання зв'язку України, прийняті після підписання даного договору, є обов'язковими для виконання сторонами і в разі необхідності є підставою для внесення змін до даного договору.

Відповідно до п. 10.1. даний договір набуває чинності з дати підписання. А його умови що виникли з 01.01.2015 до 30.06.2017 року включно, в частині виникнення фінансових зобов'язань по договору - до їх повного виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, Додатковою угодою № 5 від 01.12.2017 року вирішено, зокрема: (п.1) «сторони домовились продовжити термін дії Договору №4-529 від 19.12.2014 року до 31.12.2018 року включно або до дати, яка буде визначена Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення, як дата кінцевого вимкнення аналогового телевізійного мовлення в Україні, в залежності від того, яка з дат настане раніше. При частковому вимкнені каналового телевізійного мовлення, даний договір буде коригуватися додатковими угодами, підписаними сторонами».

За твердженнями позивача, даний договір є чинним до 31.12.2018, проте відповідачем починаючи з 01.09.2018 року вимкнув аналогове телевізійне мовлення, чим порушив взяті на себе зобов'язання за діючим договором.

Також позивач зазнає, що відповідач не виконує свій обов'язок керуючись Рішенням національної ради України з питань телебачення та радіомовлення від 29.08.2018 № 1310 «Про вимкнення каналового телевізійного мовлення «ТОВ «Гравіс-Кіно», яким Національна Рада вирішила: «Ліцензія на мовлення HP №00181-м від 22.11.2015 року ТОВ «Гравіс - Кіно» втрачає чинність з 1 вересня 2018 року в частині докладних характеристик каналу (мережі) мовлення. Враховуючи пункт 1 цього рішення, ТОВ «Гравіс - Кіно», привести ліцензію на мовлення HP №00081-м від 22.11.2015 року у відповідність до Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 2006 р. N 815 (зі змінами), шляхом переоформлення, вилучивши канали мовлення, які підлягають вимкненню (згідно з додатком до рішення)». За переконанням позивача, таке рішення Національної ради не могло слугувати обґрунтованою підставою для порушення відповідачем зобов'язань за договором, як така що порушує приписи ст. 14 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», ст.ст. 21, 22, 37 Закону України «Про телебачення та радіомовлення».

Крім цього, позивач зазначає, відповідач вимкнув аналогове телевізійне мовлення порушуючи ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 30.08.2018 у справі № 572/2528/18, якою заборонено Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення вчиняти усі та будь-які дії , пов'язані з припиненням використання радіо технології каналового телевізійного мовлення, що передбачено в позиції 3 розділу І Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2006 року № 815 до вирішення спору. А тому позивач просить суд зобов'язати Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення до виконання зобов'язань за договором № 4-529 від 19.12.2014 шляхом надання телекомунікаційних послуг ТОВ «Гравіс - Кіно» згідно Додатку № 1 до договору а саме, увімкнувши аналогове ефірне мовлення ТОВ «Гравіс - Кіно».

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 4 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд погоджується з твердженнями відповідача, що умовами договору сторони визначили, що виконавець має право припинити надання телекомунікаційних послуг, у випадку анулювання ліцензії замовника (п. 2.1).

Крім того, у п. 1 додаткової угоди №5 від 01.12.2017 до договору сторони домовились продовжити термін дії Договору №4-529 від 19.12.2014 року до 31.12.2018 року включно або до дати, яка буде визначена Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення, як дата кінцевого вимкнення аналогового телевізійного мовлення в Україні, в залежності від того, яка з дат настане раніше.

Постановою Кабінету Міністрів України №509 від 13.06.2018 року «Про внесення зміни до Плану використання радіочастотного ресурсу України», внесено зміни до Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 2006 р. № 815, замінивши у позиції 38 розділу І у графі «Строк припинення використання радіотехнології «цифри і слова «30 червня 2018 р.» цифрами і словами « 31 серпня 2018 р.; для м. Києва та Кіровоградської області 31 липня 2018 р.».

В подальшому рішенням Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення №1310 від 29.08.2018 року «Про вимкнення каналового телевізійного мовлення ТОВ «Гравіс-Кіно», м. Києв (логотип « 2+2) вирішено:

« 1. Ліцензія на мовлення HP №00181-м від 22.11.2015 року ТОВ «Гравіс - Кіно» втрачає чинність з 1 вересня 2018 року в частині докладних характеристик каналу (мережі) мовлення.

2. Враховуючи пункт 1 цього рішення, ТОВ «Гравіс - Кіно», привести ліцензію на мовлення HP №00081-м від 22.11.2015 року у відповідність до Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 2006 р. № 815 (зі змінами), шляхом переоформлення, вилучивши канали мовлення, які підлягають вимкненню (згідно з додатком до рішення).

3. Заяву на переоформлення відповідної ліцензії на мовлення подати впродовж 1 місяця з дати прийняття цього рішення».

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про телебачення та радіомовлення» встановлено, що підставами для припинення мовлення є закінчення терміну дії ліцензії, якщо строк її дії не був продовжений, або анулювання ліцензії відповідно до вимог цього Закону. Протягом доби з дня закінчення строку дії або анулювання ліцензії ліцензіат зобов'язаний припинити мовлення. Продовження мовлення після отримання офіційного повідомлення про анулювання ліцензії тягне за собою відповідальність керівника телерадіоорганізації та керівника відповідного оператора телекомунікацій, який надає послуги з експлуатації технічних засобів мовлення, відповідно до закону.

Враховуючи наведені вище приписи чинного законодавства, наявність рішення Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення №1310 від 29.08.2018 року, яким встановлено про втрату чинності ліцензія на радіомовлення ТОВ «Гравіс-Кіно» з 1 вересня 2018 року, та беручи до уваги умови договору №4-529 від 19.12.2014 та додаткової угоди №5 від 01.12.2017, суд приходить до висновку про припинення дії договору №4-529 від 19.12.2014 з 01.09.2018 року. А відтак, суд погоджується з доводами відповідача про відсутність у Концерн РРТ починаючи з 00 год.00 хв. 01 вересня 2018 року правових підстав надавати позивачу телекомунікаційні послуги.

Судом не беруться до уваги доводи позивача, про порушення відповідачем ухвалу Сарненського районного суду Рівненської області від 30.08.2018 у справі № 572/2528/18, якою зупинено дію позиції 38 3 розділу І Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2006 року № 815в частині «Строки припинення використання радіо технології», заборонено Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення вчиняти усі та будь-які дії, пов'язані з припиненням використання радіо технології каналового телевізійного мовлення, що передбачено в позиції 38 розділу І Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2006 року № 815, та заборонено Національній раді України з питань телебачення і радіомовлення приймати усі та будь-які рішення пов'язані з припиненням використанням радіо технології каналового телевізійного мовлення, що передбачена в позиції 38 розділу І Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2006 року № 815, з огляду на таке.

Суд зазначає, що вказана вище ухвала суду постановлена 30.08.2018 року, в той же час, на момент прийняття рішення Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення №1310 від 29.08.2018 року «Про вимкнення каналового телевізійного мовлення ТОВ «Гравіс-Кіно», м. Києв (логотип « 2+2), яким визначено, що Ліцензія на мовлення HP №00181-м від 22.11.2015 року ТОВ «Гравіс - Кіно» втрачає чинність з 1 вересня 2018 року в частині докладних характеристик каналу (мережі) мовлення, не існувало будь-яких заборон щодо прийняття Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення рішень з питань застосування Плану використання радіочастотного ресурсу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2006 року № 815. Крім іншого, суд зазначає, що на момент вирішення даного справи по суті позивачем не надано суду будь-яких доказів скасування та/або оскарження рішення Національною радою України з питань телебачення та радіомовлення №1310 від 29.08.2018 року «Про вимкнення каналового телевізійного мовлення ТОВ «Гравіс-Кіно», м. Києв (логотип « 2+2).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України). Статтею 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність, виходячи з вказаних засад, суд приходить до висновку, що позивачем не було доведено обставини на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставини на які він посилався, як на підставу своїх вимог, та на спростування заперечень відповідача проти позову, у зв'язку з чим на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги не обґрунтованими та недоведеними.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені обставини, судом не підтверджено факту порушення прав за захистом яких позивач звернувся до суду, позов задоволенню не підлягає, судові витрати у справі покладаються на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17.01.2019

Суддя Пукшин Л.Г.