Ухвала суду № 79221344, 15.01.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

15.01.2019Справа № 910/381/19

Суддя Сівакова В.В. розглянувши заяву Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю про забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

11.01.2019 до Господарського суду міста Києва звернулась Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю із заявою про забезпечення позову (до подачі позову) шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення № 144, загальною площею 1206 кв. м., нежитлове приміщення № 145, загальною площею 1137,80 кв. м., нежитлове приміщення № 151, загальною площею 688,90 кв. м., нежитлове приміщення № 153, загальною площею 960,70 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 49А; шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та будь-яким іншим особам вчиняти буд-які реєстраційні дії щодо вказаного нерухомого майна; шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Парадай-3» володіти, користуватися та розпоряджатися нерухомим майном, а саме: нежитловим приміщенням № 145, загальною площею 1137,80 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 49А.

Заява мотивована наступним.

Заявнику стало відомо, що 30.11.2018 Державним підприємством «СЕТАМ» було проведено електронні торги та в незаконний спосіб відчужене вказане вище нерухоме майно, що є його власністю.

Позивач має намір звернутись до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Парадай-3», ДП «СЕТАМ», Відділу примусового виконання рішень департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Потапова Михайла Юрійовича про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, актів про реалізацію предмета іпотеки та скасування державної реєстрації права власності вказаного нерухомого майна.

Так, на вказане нерухоме майно було накладено арешт у кримінальному провадженні № 12015100050001307 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/46475/18 від 05.12.2018.

Але, не дивлячись на арешт нерухомого майна, після проведення електронних торгів ДП «СЕТАМ» були оформлені та підписані протоколи з переможцем торгів, які є підставою для видачі актів про реалізацію предмета іпотеки та подальшої реєстрації права власності.

Крім того, згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 149554465 від 14.12.2018, приміщення № 145 вже зареєстровано за іншою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Парадай-3».

Невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Водночас, вжиття заходів забезпечення позову сприятиме запобіганню порушення прав позивача на час вирішення спору в суді, а в разі задоволення позову - забезпечить ефективний захист порушених прав позивача, оскільки у даній справі Фірма «Т.М.М.» - ТОВ буде звертатися до суду з немайновою позовною вимогою.

Розглянувши заяву Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю про забезпечення позову суд відзначає наступне

У відповідності до ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

30.11.2018 відбулись електронні торги з продажу належних Фірмі «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю нежитлових приміщень, а саме: нежитлового приміщення № 144, загальною площею 1206,00 кв. м.; нежитлового приміщення № 145, загальною площею 1137,80 кв. м.; нежитлового приміщення № 151, загальною площею 688,90 кв. м.; нежитлового приміщення № 153, загальною площею 960,70 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 49А, які оформлені протоколами електронних торгів за №№ 373131, 373137, 373136, 373132.

Із матеріалів заяви вбачається, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05.12.2018 (справа № 761/46475/18) накладено арешт на нежитлові приміщення № 144, загальною площею 1206 кв. м., приміщення № 145, загальною площею 1137,80 кв. м., приміщення № 151, загальною площею 688,90 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 49А.

З ухвали вбачається, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України знаходиться виконавче провадження № 55614244 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського нотаріального округу Осипенка Д.О. № 7860 виданого 20.12.2017.

Виконавчим документом передбачено звернення стягнення на майно, що належить Фірмі «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю, зокрема: нежитлове приміщення № 144, загальною площею 1206,00 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Володимирська, 49А; нежитлове приміщення № 145, загальною площею 1137,80 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Володимирська, 49А; нежитлове приміщення № 151, загальною площею 688,90 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Володимирська, 49А; нежитлове приміщення № 153, загальною площею 960,70 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 49А. Згідно з даним виконавчим документом стягувачем являється ПАТ «Укрсоцбанк».

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 149554465 від 14.12.2018 вбачається, що право власності на приміщення № 145, загальною площею 1137,80 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 49А, зареєстровано за іншою особою - Товариством з обмеженою відповідальністю «Парадай-3».

Відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Судом встановлено, що Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю належними доказами обґрунтувало причини звернення із заявою про забезпечення позову до його пред'явлення.

Обрані заявником способи забезпечення позову щодо накладення арешту на майно, заборони вчиняти буд-які реєстраційні дії щодо майна та заборони розпоряджатись майном співвідноситься з предметом майбутнього позову. Суд вважає, що існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжиття судом заходу до забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.

Таким чином, оскільки метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову, суд, з урахуванням пов'язаності заходів забезпечення позову з його предметом, вважає за необхідне задовольнити заяву про забезпечення позову.

При цьому, суд, з врахуванням приписів статті 141 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про відсутність обставин, з якими законодавець пов'язує необхідність застосування зустрічного забезпечення.

Відповідно частині 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, -

У Х В А Л И В:

1. Заяву Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю про забезпечення позову задовольнити.

2. Накласти арешт на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення № 144, загальною площею 1206 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 49А; нежитлове приміщення № 145, загальною площею 1137,80 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 49А; нежитлове приміщення № 151, загальною площею 688,90 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 49А; нежитлове приміщення № 153, загальною площею 960,70 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 49А.

3. Заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та будь-яким іншим особам вчиняти буд-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення № 144, загальною площею 1206 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 49А; нежитлового приміщення № 145, загальною площею 1137,80 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 49А; нежитлового приміщення № 151, загальною площею 688,90 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 49А; нежитлового приміщення № 153, загальною площею 960,70 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 49А.

4. Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Парадай-3» користуватися та розпоряджатися нерухомим майном, а саме нежитловим приміщенням № 145, загальною площею 1137,80 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Володимирська, 49А.

5. Стягувачем у виконавчому провадженні за даною ухвалою є: Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (04116, м. Київ, вул. Провіантська, буд.3, код ЄДРПОУ 14073675).

6. Боржником у виконавчому провадженні за даною ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Парадай-3» (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 1, код ЄДРПОУ 42593788).

7. Зазначена ухвала з урахуванням п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» має статус виконавчого документа.

8. Дана ухвала набирає законної сили з 15.01.2019 та підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

9. Строк пред'явлення даної ухвали до виконання до 15.01.2022.

10. Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

СуддяВікторія Вікторівна Сівакова