Рішення № 79221342, 15.01.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2019

Справа № 910/6241/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., при секретарі судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Міністерства оборони України

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна"

про стягнення 402 552,03 грн.

за участю представників:

позивача:. не з’явились

відповідача: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міністерство оборони України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Сокар Україна” про стягнення 402 552, 03 грн. пені за порушення умов договору № 286/1/17/16 від 16.05.2017.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідач неналежним чином виконав зобов’язання за договором про постачання для державних потреб нафти і дистиляторів (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) № 286/1/17/16 від 16.05.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 позовну заяву Міністерства оборони України залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 позовну заяву Міністерства оборони України з доданими до неї документами повернуто позивачу на підставі частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 ухвалу Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 про повернення позовної заяви скасовано, справу № 910/6241/18 передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6241/18. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 21.08.2018.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 14.08.2018 представник відповідача подав письмовий відзив на позов, в якому проти позову заперечував, зазначивши про те, що ТОВ “Торговий Дім “Сокар Україна” в межах строку дії договору № 286/1/17/16 від 16.05.2017 виконало свої зобов’язання у повному обсязі щодо поставки палива у кількості 1 500,00 тонн, загальною вартістю 31 500 000, 00 грн. Обставини об’єктивної неможливості поставити товар у строки, визначені пунктом 1.1 договору № 286/1/17/16 від 16.05.2017 виникли через зупинення процедури закупівлі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2018 зупинено провадження у справі № 910/6241/18 до перегляду постанови Київського апеляційного господарського суду 23.07.2018 по справі № 910/6241/18 Верховним Судом.

Постановою Верховного Суду від 27.09.2018 касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Сокар Україна” залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 у справі № 910/6241/18 - без змін.

До Господарського суду міста Києва 25.10.2018 справа № 910/6241/18 надійшла з касаційної інстанції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2018 поновлено провадження у справі № 910/6241/18 та призначено підготовче засідання на 20.11.2018.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 20.11.2018 представник відповідача подав письмове клопотання про долучення документів до справи.

Для надання можливості позивачу ознайомитися з поданими відповідачем документами, у судовому засіданні з 20.11.2018 до 11.12.2018 оголошувалась перерва.

У судовому засіданні 11.12.2018 судом постановлено ухвалу не виходячи до нарадчої кімнати, якою закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/6241/18 до судового розгляду по суті на 15.01.2019.

Представник позивача у судове засідання, призначене для розгляду справи по суті не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Представник відповідача також у судове засідання, призначене для розгляду справи по суті не з’явився, однак 14.01.2019 через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) подав клопотання про відкладення розгляду справи мотивуючи тим, що повноважний представник перебуває в іншому суді.

Розглянувши у судовому засіданні 15.01.2019 подане клопотання, суд відмовив у його задоволенні з огляду на те, що Господарський процесуальний кодекс України не обмежує кількості представників. Так, юридичну особу за посадою може представляти її керівник. Інші особи можуть бути її представниками, якщо вони діють у межах, визначених законодавством чи установчими документами юридичної особи.

Відповідно до статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника. Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Таким чином, зазначений у клопотанні представник є не єдиною особою, що має право представляти інтереси товариства в суді.

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов’язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті шостої даної Конвенції (§ 66, § 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі “Смірнова проти України”).

У судовому засіданні 15.01.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Міністерством оборони України (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" (відповідач) 16.05.2017 укладено договір № 286/1/17/16 про постачання для державних потреб нафти і дистилятів (авіаційний гас), для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), відповідно до якого відповідач зобов'язався поставити у 2017 році нафту і дистиляти (авіаційний гас) (лот 4 - паливо для реактивних двигунів ТС-1 або еквівалент - паливо для реактивних двигунів ТС-1 або паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1) для потреб Міністерства оборони України, а останнє в свою чергу забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки, за цінами згідно з специфікацією.

Відповідно до специфікації у відповідача виникло зобов’язання поставити у строк до 31.05.2017 включно паливо для реактивних двигунів ТС-1 або паливо авіаційне для газотурбінних двигунів Джет А-1 (61-000-6972, 61-003-4718) у кількості 1 500,00 тонн, вартістю 17 500,00 грн. за тонну, загальною вартістю 31 500 000, 00 грн.

Строк дії договору № 286/1/17/16 від 16.05.2017 відповідно до пункту 10.1 сторони погодили з дати підписання до 31.12.2017, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Враховуючи строки поставки, передбачені пунктом 1.1 договору № 286/1/17/16 від 16.05.2017 відповідач зобов’язаний у строк до 31.05.2017 включно поставити позивачу паливо у кількості 1 500,00, загальною вартістю 31 500 000, 00 грн.

Згідно додатку № 12.1 до договору № 286/1/17/16 від 16.05.2017 прийняття продукції за кількістю та якістю здійснюється одержувачем позивача в присутності представника відповідача та оформлюється актом, який складає одержувач позивача у термін до трьох діб після прибуття продукції до місця поставки.

Пунктом 5.5 договору № 286/1/17/16 від 16.05.2017 сторони узгодили, договір вважається виконаним при умові постачання 100 % продукції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у період з 11.06.2017 по 26.06.2017 поставив, а позивач прийняв паливо авіаційне для газотурбінних двигунів, загальною вартістю 31 500 000, 00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями актів прийому.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що відповідач порушив строки поставки дизельного палива, визначені пунктом 1.1 договору № 286/1/17/16 від 16.05.2017.

У письмовому відзиві відповідач зазначив про те, що товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Сокар Україна” прийняло участь у процедурі закупівлі для потреб Міністерства оборони України «Нафти і дистилятів». Розкриття тендерних пропозицій замовником відбулося 23.03.2017. Згодом стало відомо відповідачу, що ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 804/2015/17 від 22.03.2017 з метою забезпечення позову заборонено ДП “Прозорро” здійснювати будь-які дії з проведення електронного аукціону в електронній системі закупівель номер UA-2017-02-27-001567-a до моменту набрання законної сили рішенням у справі № 804/2015/17, заборонено Міністерству оборони України здійснювати будь-які дії щодо проведення електронного аукціону в електронній системі закупівель номер UA-2017-02-27-001567-а, проводити переговори з учасниками процедури закупівлі, визначати переможця процедури закупівлі, укладати договір з переможцем процедури закупівлі до моменту набрання законної сили рішенням у цій справі. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017 скасовано ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду № 804/2015/17 від 22.03.2017. Період судового оскарження з боку ТОВ “Газтрейд” дій замовника закупівлі та ДП “Прозорро” (з 22.03.2017 по 26.04.2017), який тривав 36 календарних днів, фактично унеможливив виконння відповідачем свого зобов’язання щодо поставки дизельного палива у строки, передбачені договором № 286/1/17/16 від 16.05.2017.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Зважаючи на укладення договору в спосіб, визначений чинним законодавством, з фактичним наміром встановлення та виконання взятих за ним зобов'язань, відповідач погодився з передбаченими умовами щодо строків поставки нафтів і дистилятів.

Обставина щодо оскарження дій замовника закупівлі та ДП "Прозорро" існувала до моменту укладення сторонами договору № 286/1/17/16 від 16.05.2017, тому не може бути визнана судом поважною підставою невиконання відповідачем своїх зобов’язань у строк, встановлений договором.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що сторона, яка не може виконувати зобов’язання за договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п’яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Матеріали справи не містять жодних доказів того, що постачання нафти і дистилятів за договором № 286/1/17/16 від 16.05.2017 сталося не з вини відповідача, також відсутні докази про те, що останній повідомляв позивача у відповідності до пункту 8.2 про обставини непереборної сили, у зв’язку з чим, зазначений відповідачем у письмовому відзиві аргумент не приймається судом до уваги.

Крім того, згідно інформації, зазначеної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Сокар Україна” зверталося до суду з позовом про внесення змін до договору № 286/1/17/16 від 16.05.2017 в частині строку поставки палива. За результатами розгляду спору, Господарським судом міста Києва прийнято рішення від 30.01.2018 у справі № 910/21804/17, яким у позові товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Сокар Україна” до Міністерства оборони України (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - публічне акціонерне товариство “Банк Восток”) про внесення змін до договору № 286/1/17/16 від 16.05.2017 відмовлено повністю. Означене рішення набрало законної сили.

Таким чином, зупинення процедури закупівлі не є підставою для порушення відповідачем строків поставки палива, визначених пунктом 1.1 договору № 286/1/17/16 від 16.05.2017.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частини першої та другої статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов’язана вчинити на користь другої певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають із підстав, установлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України, підставами для виникнення зобов’язань можуть бути різні юридичні факти. Зобов’язання можуть виникати з договорів, у тому числі з кредитних правовідносин.

Основні зобов’язання, що виникли внаслідок укладення сторонами договору № 286/1/17/16 від 16.05.2017 у відповідача - це поставка і передача товару, у позивача – прийняття товару та оплата його вартості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Умовами договору сторони передбачили відповідальність за порушення зобов’язань щодо поставки товару. Позивач, реалізуючи своє право, звернувся до суду з вимогою про стягнення пені за порушення відповідачем строків поставки палива згідно умов договору № 286/1/17/16.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статті 216-218 Господарського кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема, є господарські санкції.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

За змістом положень частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.3.2 договору № 286/1/17/16 від 16.05.2017 передбачено, що за порушення строків постачання продукції відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0, 1 відсотка вартості продукції з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.

Оскільки відповідач порушив строки поставки палива авіаційного для газотурбінних двигунів, визначені пунктом 1.1 договору № 286/1/17/16 від 16.05.2017, позовна вимога про стягнення 402 552, 03 грн. пені, визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 233, 238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов Міністерства оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" про стягнення 402 552,03 грн. задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Сокар Україна" (04080, місто Київ, вулиця Юрківська, будинок 28, офіс 3, ідентифікаційний код 37037544) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) 402 552 (чотириста дві тисячі п’ятсот п’ятдесят дві) грн. 03 коп. – пені та 6 038 (шість тисяч тридцять вісім) грн. 29 коп. – судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено:17.01.2019.

Суддя Т.Ю. Кирилюк