Ухвала суду № 79221277, 15.01.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

15.01.2019справа № 5011-15/10488-2012

За позовом ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза"

арбітражного керуючого Солдаткіна С.В.

до товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦІНВЕС 2"

про витребування майна у добросовісного набувача та визнання права власності на

майно в межах справи № 5011-15/10488-2012

За заявою публічного акціонерного товариства "Неос Банк"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза"

(ідентифікаційний код 19124621)

про банкрутство

Суддя Пасько М.В.

Представники:

від позивача Данилів М.М. - адвокат ТОВ "Укрбізнесвіза",

від відповідача не з'явились.

В судовому засіданні приймав участь: Литвиненко С.С. - предст. за дов. ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про витребування майна у добросовісного набувача та визнання права власності на майно в межах справи № 5011-15/10488-2012.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.11.18 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 20.11.18.

19.11.18 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

20.11.18 від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.

Суд 20.11.18 на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 04.12.18.

03.12.18 від товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦІНВЕС 2" надійшла заява про застосування позовної давності.

04.12.18 від товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" надійшли заперечення на клопотання про витребування доказів.

04.12.18 від товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" надійшла відповідь на відзив товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦІНВЕС 2".

04.12.18 судове засідання не відбулось.

Враховуючи викладене вище, розгляд справи призначено на 13.12.18.

12.12.18 від товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦІНВЕС 2" надійшло клопотання про витребування доказів.

12.12.18 від товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦІНВЕС 2" надійшло клопотання про огляд доказів за їх місцезнаходженням.

12.12.18 від товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦІНВЕС 2" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.12.18 відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "ДЦІНВЕС 2" у задоволенні клопотання від 10.12.18 про витребування доказів, клопотання від 10.12.18 про огляд доказів за їх місцезнаходженням, клопотання від 10.11.18 про зупинення провадження у справі та закрито провадження у справі на 27.12.18.

21.12.18 надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦІНВЕС 2" про скасування заходів забезпечення позову застосованих ухвалою господарського суду міста Києва від 08.11.18.

Враховуючи наведене, розгляд заяви призначено на 27.12.18.

26.12.18 від відповідача надійшла заява про відвід судді Паська М.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.12.18 зупинено провадження у справі № 5011-15/10488-2012 до вирішення суддею, визначеного у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України, заяви товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦІНВЕС 2" про відвід судді Паська М.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.12.18 відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю "ДЦІНВЕС 2" у задоволенні заяви про відвід судді Паська М.В. у справі № 5011-15/10488-2012.

Враховуючи викладене, поновлено провадження у справі № 5011-15/10488-2012 та призначено розгляд справи на 15.01.19.

09.01.19 від відповідача надійшла заява про відвід судді Паська М.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.01.19 залишено без розгляду заяву товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦІНВЕС 2" від 09.01.19 про відвід судді Паська М.В. у справі № 5011-15/10488-2012.

У судовому засіданні, розглянувши заяву ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. про витребування майна у добросовісного набувача та визнання права власності на майно в межах справи № 5011-15/10488-2012 та заслухавши пояснення його представника, суд встановив наступне.

В поданій заяві позивач просить суд витребувати у відповідача групу приміщень №1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв. м. та групу приміщень №2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 53 (далі - спірне майно ) та визнати за ним право власності на нього.

На думку позивача спірне майно незаконно вибуло з його володіння, а тому підлягає поверненню шляхом витребування з відповідача та визнання за ним права власності.

В обґрунтування позовних вимог позивачем надано суду копію ухвали Господарського суду міста Києва від 20.10.2014 у справі №5011-15/10488-2012, свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 200 від 08.02.13, Договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 22.06.07, рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16.10.08 у справі № 2-2116/2008р, рішення Апеляційного суду Київської області від 20.09.11 у справі №22Ц-4615/2011, рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.10 у справі № 53/49, постанови Вищого господарського суду України від 18.05.11 у справі № 53/49, Договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 18.01.11, витягу з Державного реєстру правочинів від 18.01.11 № 9514172, відомостей з реєстру прав власності на нерухоме майно (дата формування: 21.03.18), інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №133679743, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 132868802, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 1,32869981, висновку експертів за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 23.06.16 № 13190/13191/15-43, розпорядження Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 26.12.08 № 1956, розпорядження Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 29.01.09 №043, акту Державної приймальної комісії від 26.12.08 "Про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкта".

Представник відповідача надав суду відзив на заяву в межах справи, в якому зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню та просив суд відмовити в їх задоволенні.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин заяви в межах справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 9 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-УІ)" № 01-06/606/2013 від 28.03.13 визначено, що спори про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння відносяться до категорії спорів, пов'язаних з майновими вимогами до боржника, а отже відносяться до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (ч. 9 статті 16 ГПК України). Такі майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК України, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство, у межах провадження у справі про банкрутство без порушення нових справ. За наслідком розгляду зазначених майнових спорів по суті господарський суд виносить ухвалу (задоволення заяви, відмова у задоволенні заяви (повністю або частково).

При цьому приписи ч. 4 статті 10 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" охоплюють усі без виключення майнові спори за участю боржника, що прямо випливає зі змісту згаданої норми, у зв'язку з чим відповідні спори розглядаються у межах справи про банкрутство незалежно від того, який процесуальний статус у такому спорі (позивача чи відповідача) має боржник (банкрут).

Відповідна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 20.04.16 у справі № 910/1872/15-г.

Відповідно до п. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Частиною 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон) ліквідатор приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження.

Статтею 41 Конституції України установлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи мирно володіти своїм майном; недопустимість позбавлення власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права; визнано право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (статті 328 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 386 Цивільного кодексу України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності.

Згідно зі статтею 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Постановою Господарського суду міста Києва від 28.01.13 у справі № 5011-15/10488-2012 визнано боржника банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.14 ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Солдаткіна С.В.

Відповідно до ч. 3 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

Згідно з ч. 2, ч. 3 ст. 98 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний здійснювати заходи щодо захисту майна боржника. Під час реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) зобов'язаний діяти добросовісно, розсудливо, з метою, з якою ці права та обов'язки надано (докладено), обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на підставі, у межах та спосіб, що передбачені Конституцією та законодавством України про банкрутство.

Відповідно до законодавства ліквідатор є керівником ліквідаційного процесу боржника, визнаного судом банкрутом. Основним завданням ліквідатора є виявлення, оцінка та реалізація майна банкрута з наступним проведенням розрахунків з кредиторами. Для досягнення цілей, передбачених Законом, ліквідатор наділений конкретними повноваженнями.

22.06.07 між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради (Продавець) та ТОВ "Укрбізнесвіза" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець зобов'язується прийняти нежилі приміщення загальною площею 714,90 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 53 (літера А).

На підставі даного Договору ТОВ "Укрбізнесвіза" набуло у власність нежилі приміщення (в літ. А) з № 1 по № 18 (групи приміщень № 127) загальною площею 714,90, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 53 (літера А). Право власності зареєстроване Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації" 04.07.07 за реєстровим № 1496-п, запис у реєстровій книзі № 11п-25.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16.10.08 у справі № 2-2116/2008р визнано за ТОВ "Укрбізнесвіза" право власності на групу приміщень № 127 - загальною площею 429,5 кв.м, як на окремий об'єкт нерухомого майна, групу приміщень №131 - загальною площею 463,9 кв.м, як на окремий об'єкт нерухомого майна, групу приміщень №132 - загальною площею 361,6 кв.м, як на окремий об'єкт нерухомого майна, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 53 (літера А), на групу приміщень № 127 зареєстроване Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації" 20.11.08 за реєстровим № 1496-П, записаний у реєстрову книгу № 11П-25, на групу приміщень №131 та групу приміщень №132 зареєстроване Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації" 20.11.08 за реєстровим № 1496-П, записаний у реєстрову книгу № ДЗ1П-80.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 20.09.11 у справі №22Ц-4615/2011 вказане рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області було скасоване.

02.04.07 між Приватним підприємством "Легіон-2004" та ТОВ "Укрбізнесвіза" було укладено договір про співробітництво та організацію взаємовідносин, відповідно до якого сторони Договору домовились надавати одна одній консультативну, фінансову та іншу необхідну допомогу, здійснювати обмін інформацією та здійснювати інші види співробітництва, що не суперечать чинному законодавству.

Відповідно до п. 1.2. Договору, для реалізації завдань, визначених п.1.1. Договору, ТОВ "Укрбізнесвіза" зобов'язувалося за рахунок коштів, отриманих від ПП "Легіон-2004", укласти з Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві Ради Договір купівлі-продажу нежилих приміщень з №1 по №18 (груп приміщень №127), за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 53 (літ А), загальною площею 714,90 кв. м., які належали на праві власності територіальній громаді Шевченківського району м. Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.02.10 у справі № 53/49 визнано за ПП "Легіон - 2004" право власності на 6/10 частин груп нежилих приміщень №127,128,129, що становить 428,0 кв. м., які знаходяться по вул. Щербакова, 53, (літера А) в м. Києві та виділено в натурі ПП "Легіон - 2004" як окремий об'єкт нерухомого майна 6/10 частин з груп нежилих приміщень №127,128,129, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, буд. 53 (літ. А), а саме: з групи приміщень №127 - групу приміщень №133 загальною площею - 428,0 кв. м. Право власності зареєстроване Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації" 05.07.10.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.05.11 у справі № 53/49 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.10 у справі № 53/49, а справу направлено на новий розгляд.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.11 у справі № 53/49-6/185 відмовлено у задоволенні позовних вимог ПП "Легіон-2004" до ТОВ "Укрбізнесвіза" про визнання права власності та виділення в натурі частини нежилих приміщень.

23.07.10 між ПП "Легіон-2004" та ТОВ "Акрополіс Реаліті Груп" було укладено Договір купівлі-продажу нежилих приміщень №133 (в літ. А) загальною площею 428,0 кв. м, на підставі якого до ТОВ "Акрополіс Реаліті Груп" перейшло право власності на вказані приміщення.

04.08.10 між ТОВ "Акрополіс Реаліті Груп" та ТОВ "Комерційна фірма "Олеван Плюс" укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого до ТОВ "Комерційна фірма "Олеван Плюс" перейшло право власності на нежилі приміщення №133 (в літ. А) загальною площею 428,0 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, буд. 53 (літ. А).

18.01.11 між та ТОВ "Комерційна фірма "Олеван Плюс" та ТОВ "ДЦІНВЕС 2" було укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого до ТОВ "ДЦІНВЕС 2" перейшло право власності на спірне майно та було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

12.06.17 на підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Петріцької Альони Павлівни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно був внесений запис № 20863610 про державну реєстрацію за ТОВ "ДЦІНВЕС 2" права власності на групу нежилих приміщень №133 (в літ. А) загальною площею 412,5 кв.м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила (вулиця Щербакова), буд. 53.

12.06.17 на підставі Висновку щодо технічної можливості поділу об'єкту нерухомого майна, серія та номер: 12/06-2017, виданий 12.06.17 ТОВ "БЮРО ТЕХНІЧНОЇ ІНВЕНТАРИЗАЦІЇ МІЖРЕГІОНАЛЬНЕ" за ТОВ "ДЦІНВЕС 2" було зареєстроване право власності на групу приміщень №1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв. м та на групу приміщень №2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 53.

Таким чином, було здійснено поділ групи нежилих приміщень №133 (в літ. А) загальною площею 412,5 кв.м на два вищевказаних об'єкта нерухомого майна.

Отже, судом встановлено, що право власності на групу приміщень №1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв. м та групу приміщень №2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 53 зареєстроване за ТОВ "ДЦІНВЕС 2".

Як вже було зазначено, спірне майно було поділено на декілька груп приміщень та у подальшому неодноразово відчужено, однак внаслідок формального поділу спірного майна та його перепланування, не було створено нових об'єктів нерухомого майна.

Відтак єдиним законним власником спірного майна є ТОВ "Укрбізнесвіза", у зв'язку з наступним.

Розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 26.12.08 № 1956 призначено Державну комісію по прийманню в експлуатацію перепланування нежилого приміщення № № 127, 133 під офіс в будинку на вул. Щербакова, 53.

Розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 29.01.09 № 043 затверджено Акт Державної приймальної комісії від 26.12.08 "Про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкта", яким прийнято в експлуатацію перепланування нежилого приміщення №№ 127, 133 під офіс в будинку на вул. Щербакова, 53. Виходячи зі змісту вказаного Акту, підрядні роботи виконані за замовленням ТОВ "Укрбізнесвіза" підрядною організацією - ТОВ "Компанія Імперіал Будсервіс". Роботи виконувалися у період з 2007 по 2008 рік. Тобто станом на 26.12.08 групу приміщень № 127 було переплановано в групи приміщень № 127 та № 133.

Суд вважає за необхідне зазначити, що в межах справи № 910/12375/13 за позовом ПАТ "Фінансова компанія "Поліс" до ТОВ "ДЦІНВЕС 2", ТОВ "АТБ-інвест" про звернення стягнення на предмет іпотеки було проведено судову будівельно-технічну експертизу, за результатами якої складено висновок від 23.06.16 №13190/13191/15-43 (надалі - Експертний висновок). Об'єктом даної експертизи були спірні приміщення. Експертами в ході проведення експертизи досліджено технічну та іншу документацію, на підставі якої здійснювалась перебудова Приміщень.

Як зазначено в Експертному висновку, незважаючи на те, що Розпорядженням Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації від 29.01.09 № 043 було затверджено Акт Державної приймальної комісії від 26.12.08 "Про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкта", яким прийнято в експлуатацію перепланування групи нежитлових приміщень № 127 та № 133, Київським міським бюро технічної інвентаризації 23.09.09 було складено інвентаризаційну документацію лише на групу нежитлових приміщень № 127 загальною площею 429,5 кв.м без зазначення наявності групи нежитлових приміщень № 133.

Наявність в об'ємі частини першого поверху та підвалу будинку № 53 по вул. Щербакова в м. Києві групи нежитлових приміщень №133 відображено в складеній 30.03.10 Київським міським бюро технічної інвентаризації технічній документації, а саме: в плані за поверхами на будівлю літера "А" вул. Щербакова, буд. 53 району Шевченківський м. Київ, Підвал літ. "А"; в плані за поверхами на будівлю літер "А" вул. Щербакова, буд. 58 району Шевченківський м. Київ, Поверх І літ. "А"; в експлікації підрахунку площі будинку з нежитловими (вбудованими спірне майно ми №53 літ. "А" по вул. Щербакова".

В зазначеній інвентаризаційній документації було відображено поділ групи нежитлових приміщень за № 127 (загальною площею 429,5 кв.м) на дві групи нежитлових приміщень - №127 та № 133, загальна площа яких становила 429,5 кв.м (арк. 19-20 Експертного висновку).

Таким чином, група приміщень № 133 була створена ще в 2008 році в результаті перепланування групи приміщень № 127 в групу приміщень № 127 та групу приміщень № 133, що підтверджується Актом Державної приймальної комісії від 26.12.08 "Про прийняття в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкта". Проте в інвентаризаційній документації Київського міського бюро технічної інвентаризації інформацію про групу приміщень № 133 було відображено лише 30.03.10.

Відповідно до пункту 1.2. Правил забудови міста Києва, що затверджені рішенням Київської міської ради від 27.01.05 № 11/2587, які діяли на момент проведення перепланування нежилих Приміщень, дано визначення наступних термінів:

Будівництво - нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт, технічне переоснащення підприємств.

Нове будівництво - будівництво комплексу об'єктів основного, підсобного та обслуговуючого призначення новостворених підприємств, будинків, споруд, а також філій і окремих виробництв, що здійснюється на вільних або звільнених від забудови майданчиках (територіях) із метою створення нових виробничих потужностей або надання послуг, які після введення в експлуатацію будуть знаходитись на самостійному балансі.

Реконструкція - перебудова існуючих об'єктів і споруд (будов) цивільного або виробничого призначення з метою поліпшення умов проживання, експлуатації, надання послуг, збільшення виробництва продукції та підвищення її якості та ін., пов'язана зі зміною геометричних розмірів, функціонального призначення, заміною окремих конструкцій та їх елементів, зміною основних техніко-економічних показників.

Перепланування квартир, нежилих приміщень - ремонтно-будівельні роботи, що провадяться за відповідними проектами із зміною фізичних параметрів цих приміщень, знесенням або перенесенням внутрішніх легких некапітальних перегородок, улаштування нових елементів і деталей, прорізів без втручання у зовнішні стіни, міжповерхові перекриття та інші несучі конструкції житлового будинку з метою поліпшення благоустрою квартири її експлуатаційних теплотехнічних та інших показників без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку.

Об'єкт будівництва - окремий будинок або споруда з підсобними та обслуговуючими прибудинковими будівлями та спорудами (комплекс будівель і споруд), на будівництво, реконструкцію яких розробляється окремий проект будівництва зі зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва.

Таким чином, реконструкція та перепланування - це різні види робіт зі змін технічних характеристик об'єкта нерухомості, які відповідно мають різний режим правового регулювання.

Визначення поняття перепланування також міститься у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджені наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.05 № 76. Відповідно до вказаних Правил до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

З системного тлумачення вказаних визначень дозволяє суду дійти висновку, що перепланування приміщень за своїми ознаками не є ані новим будівництвом, ані будівництвом в цілому.

Поряд з цим, виконання робіт з перепланування об'єкта нерухомості не має наслідком створення нового об'єкта будівництва, оскільки такий об'єкт, виходячи з вищенаведеного визначення, може бути створений лише шляхом проведення робіт з будівництва або реконструкції об'єкта нерухомості.

Виходячи з вищенаведеного, випливає, що спірні приміщення утворилися не внаслідок їх побудови як нового об'єкта нерухомого майна, а в результаті перепланування існуючого об'єкта нерухомості.

Таким чином, перепланування вбудованих приміщень не створює нового об'єкта нерухомого майна.

Висновок про те, що реконструйовані, переплановані, поділені об'єкти нерухомого майна не можуть вважатися новоствореними об'єктами нерухомості можна зробити, виходячи з постанови Верховного Суду від 10.05.18 у справі № 29/5005/6381/2011, відповідно до якої: "Створені внаслідок формального поділу об'єкти не можуть вважатись новоствореними в розумінні норм ЦК України".

Правова позиція про те, що не є новоствореним об'єкт нерухомого майна, створений з прив'язкою до вже існуючої нерухомості, з використанням її функціональних елементів, викладена Верховним Судом України у постанові від 06.07.16 у справі № 6-1213цс16.

Враховуючи вище викладене, слід зазначити, що група приміщень № 1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв. м та група приміщень № 2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв. м, які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 53, не є новоствореними об'єктами нерухомого майна, а є частиною нежилих приміщень загальною площею 714,90 кв. м, право власності на які було раніше зареєстроване за ТОВ "Укрбізнесвіза".

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власник розсуд (стаття 319 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Як вже зазначалося вище, ТОВ "Укрбізнесвіза" є законним власником спірного майна з моменту його придбання на підставі Договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 22.06.07, укладеного між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та ТОВ "Укрбізнесвіза", відповідно до якого ТОВ "Укрбізнесвіза" придбало приміщення загальною площею 714,90 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Щербакова, 53 (літера А).

22.06.07 вказаний договір був зареєстрований у Державному реєстрі правочинів на підставі ст. 210 Цивільного кодексу України, відтак, з 22.06.07 ТОВ "Укрбізнесвіза" є власником приміщень.

Відповідно до статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Таким чином, у відповідності до вимог ст.ст. 330, 388 ЦК України право власності на майно, яке було відчужено поза волею власника не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребуване. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 11.02.15 у справі №6-1цс15.

Зі змісту ст. 388 Цивільного кодексу України вбачається, що однією з підстав витребування майна у добросовісного набувача є вибуття такого майна поза волею власника.

Як вже було зазначено, рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.10 у справі № 53/49, на підставі якого визнано за ПП "Легіон - 2004" право власності на 6/10 частин груп нежилих приміщень № 127, 128, 129, що становить 428,0 кв. м., які знаходяться по вул. Щербакова, 53, (літера А) в м. Києві, було скасоване.

Скасування рішення суду про визнання права власності на майно свідчить про відсутність правових підстав для вибуття такого майна за волею його власника.

Таким чином, майно, яке вибуло із володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але у подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло із володіння власника поза його волею.

Саме такої правової позиції дотримується Верховний Суд України (постанова ВСУ від 21.12.16 у справі № 1522/25684/12) та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду (постанова КГС ВС від 24.04.18 у справі № 916/1860/17).

Відповідно до ст. 388 Цивільного кодексу України, однією з необхідних підстав для витребування майна у добросовісного набувача є придбання такого майна добросовісним набувачем за відплатним договором.

18.01.11 між та ТОВ "Комерційна фірма "Олеван Плюс" та ТОВ "ДЦІНВЕС 2" було укладено договір купівлі-продажу, на підставі якого до ТОВ "ДЦІНВЕС 2" перейшло право власності на спірне майно. Відповідно до п. 2.1. даного Договору продаж нежилих приміщень за домовленістю вчиняється за ціною 6.760.000,00 грн., що еквівалентно 845.000,00 доларів США, в тому числі ПДВ 1.126.666,60 грн.

Таким чином, ТОВ "ДЦІНВЕС 2" як добросовісний набувач придбав спірне майно за відплатним договором.

Необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин положень ст. 388 Цивільного кодексу України є придбання майна у особи, яка не мала право його відчужувати.

Слід зазначити, що законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором права на відчуження майна. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у первісного власника майна - відчужувача (ТОВ "Укрбізнесвіза") за рішенням суду, на підставі якого майно перейшло від ТОВ "Укрбізнесвіза" до ПП "Легіон-2004".

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд (постанова КГС ВС від 11.09.18 у справі № 910/9555/16).

Суд вважає за необхідне зазначити, що скасоване судове рішення не породжує жодних правових наслідків.

Зокрема, така позиція висловлена у постанові ВСУ від 13.05.15 у справі № 6-53цс15, постанові ВСУ від 10.06.15 у справі № 6-449цс15, постанові ВСУ від 24.06.15 у справі № 826/19838/14.

У зв'язку з тим, що спірне майно було придбано ПП "Легіон-2004" на підставі судового рішення, яке було у подальшому скасоване то відповідно таке майно вибуло поза волею ТОВ "Укрбізнесвіза", є обґрунтовані підстави вважати, що ПП "Легіон-2004" не мала право відчужувати спірне майно іншим особам.

Зі змісту ст. 388 Цивільного кодексу України випливає, що особа набуває статус добросовісного набувача, якщо вона не знала та не могла знати про те, що первісний відчужувач майна не мав права його відчужувати.

Судом встановлено, що рішення Господарського суду міста Києва від 15.02.10 у справі № 53/49, на підставі якого ПП "Легіон-2004" набуло право власності на спірне майно, було скасоване лише 18.05.11, тобто через 5 місяців після укладання Договору купівлі-продажу між ТОВ "Комерційна фірма "Олеван Плюс" та ТОВ "ДЦІНВЕС 2".

Отже, суд дійшов висновку, що ТОВ "ДЦІНВЕС 2" як кінцевий набувач не знало та не могло знати про те, що спірне майно не могло бути відчужене ПП "Легіон-2004" іншим особам.

Як вбачається з п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.09 № 9, у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК України.

Про можливість витребування майна у кінцевого володільця після його поділу на окремі об'єкти та реєстрації на них права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, свідчить і практика Верховного Суду (постанові КГС у складі ВС від 10.05.18 у справі № 29/5005/6381/2011).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Позивач зазначає, що право власності ТОВ "Укрбізнесвіза" на спірне майно не визнається відповідачем, що проявляється в перешкоджанні володінню, користуванню та розпоряджанню ТОВ "Укрбізнесвіза" спірним майном.

Можливість одночасного заявлення вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння та вимоги про визнання права власності підтверджується практикою Верховного Суду України (постанова ВСУ від 22.04.15 у справі № 6-209цс14.

Відповідно до статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна може також пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно з положеннями статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути, у тому числі, визнання права та відновлення становища, що існувало до порушення цього права.

Оскільки передача активу - спірного нерухомого майна у власність відповідача є незаконною, суд визнає обґрунтованими вимоги позивача щодо витребування спірного майна та визнання права власності на нього.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Частиною 3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою від 08.11.18, підлягають скасуванню в порядку ст. 145 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

1.Задовольнити заяву ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" арбітражного керуючого Солдаткіна С.В. про витребування майна у добросовісного набувача та визнання права власності на майно в межах справи № 5011-15/10488-2012.

2.Скасувати заходи забезпечення позову застосовані ухвалою господарського суду міста Києва від 08.11.18.

3.Витребувати у товариства з обмеженою відповідальністю "ДЦІНВЕС 2" (04211, м. Київ, вул. Л. Гавро, 5-А; ідентифікаційний код 37444983) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" (03126, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, буд. 50; 40024, м. Суми, вул. Петропавлівська, буд. 74, офіс 49А; ідентифікаційний код 191124621) групу приміщень №1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв. м. та групу приміщень №2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 53.

4.Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю "Укрбізнесвіза" (03126, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, буд. 50; 40024, м. Суми, вул. Петропавлівська, буд. 74, офіс 49А; ідентифікаційний код 191124621) право власності на групу приміщень №1 (в літ. А) загальною площею 280,3 кв. м. та групу приміщень №2 (в літ. А) загальною площею 132,2 кв. м, що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 53.

5.Видати наказ відповідно до ст. 327 ГПК України.

6.Ухвала набрала чинності негайно після її оголошення та підлягає оскарженню в установленому законом порядку.

Суддя М.В. Пасько

Інформацію у справі можна отримати за веб-адресою: http://court.gov.ua/fair/

Повний текст ухвали складено 17.01.19.