Рішення № 79221208, 14.01.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.01.2019Справа № 910/14191/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БОЛТ.ЮА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат»

про стягнення 48471,11 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БОЛТ.ЮА» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат» про стягнення 48471,11 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умовам договору поставки № 1110/17 від 09.10.2017 не в повному обсязі здійснив оплату поставленого товару, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 33646,00 грн., пеню у розмірі 11211,75 грн., 3% річних у розмірі 1016,51 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2596,85 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 суд ухвалив: позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БОЛТ.ЮА» залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви; надання доказів які підтверджують відправлення відповідачу копії позовної заяви №б/н від 17.10.2018; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.

12.11.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки у справі №910/14191/18 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.11.2018 суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; подати суду докази надіслання (надання) її іншим учасникам справи, встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

29.11.2018 до відділу діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно з яким відповідач проти позову заперечує з підстав того, що позивачем надано невірний розрахунок заборгованості; 24.10.2018 відповідачем частково сплачено за товар 666,00 грн., а тому станом на 23.11.2018 заборгованість відповідача за договором становить 32980,00 грн.; відсутні підстави для стягнення пені, оскільки позивачем пропущено шестимісячний строк в порядку ст. 232 Господарського кодексу України.

12.12.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач зокрема вказує, що до вимог про стягнення пені застосовується позовна давність в один рік, а тому позовна давність щодо стягнення господарських санкцій не сплинула; в підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу адвоката ним надані відповідні докази.

21.12.2018 до відділу діловодства суду від відповідача надійшли заперечення, згідно з якими відповідач вказує, що надані позивачем докази понесення витрат на правову допомогу адвоката є неналежними.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповіді на відзив та відповідачем у відзиві на позов та запереченнях, суд

ВСТАНОВИВ:

09.10.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Болт.ЮА» (позивач, постачальник») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат» (відповідач, покупець) укладено договір поставки №1110/17 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та сплатити його згідно з умовами даного договору.

Згідно з п. 2.1.1. Договору передача товару здійснюється на підставі видаткової накладної за підписом сторін.

Поставка товару здійснюється на умовах: поставка на склад покупця, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Куренівська, 21А (п. 2.1.3. Договору).

Передача та приймання товару здійснюється на підставі видаткової накладної, яка підписується сторонами і є невід'ємною частиною даного договору (п. 3.2. Договору).

Згідно з п. 6.2. Договору оплата товару здійснюється покупцем на умовах відтермінування платежу на 30 календарних днів з моменту отримання згідно з видатковою накладною. Граничною сумою заборгованості покупця перед постачальником, після досягнення якої постачальник має право припинити відвантаження товару покупцю без попереднього повідомлення покупця, є сума 300000,00 грн.

Пунктом 8.5. Договору передбачено, що за прострочення строків оплати за даним договором покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Дослідивши зміст укладеного Договору, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач, на виконання умов Договору здійснив ряд поставок товару відповідачу на загальну суму 54686,40 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 128 від 10.10.2017 на суму 16171,20 грн.; № 127 від 10.10.2017 на суму 16171,20 грн.; № 138 від 11.10.2017 на суму 4864,20 грн.; № 589 від 26.12.2017 на суму 11653,20 грн.; № 623 від 28.12.2017 на суму 5826,60 грн.

Судом встановлено, що відповідач сплатив всього 21706,40 грн., а саме: 20.12.2017 сплачено 16171,20 грн., 23.08.2018 сплачено 5,00 грн., 14.09.2018 сплачено 5,00 грн., 11.10.2018 сплачено 4859,20 грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача, а також відповідно до платіжного доручення №9192 від 24.10.2018 (проведено банком 25.10.2018) відповідачем сплачено 666,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору поставки № 1110/17 від 09.10.2017 не в повному обсязі здійснив оплату поставленого товару, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 33646,00 грн., пеню у розмірі 11211,75 грн., 3% річних у розмірі 1016,51 грн. та інфляційні втрати у розмірі 2596,85 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 666,00 грн. підлягає закриттю, інші вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, позивач, на виконання умов Договору здійснив ряд поставок товару відповідачу на загальну суму 54686,40 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 128 від 10.10.2017 на суму 16171,20 грн.; № 127 від 10.10.2017 на суму 16171,20 грн.; № 138 від 11.10.2017 на суму 4864,20 грн.; № 589 від 26.12.2017 на суму 11653,20 грн.; № 623 від 28.12.2017 на суму 5826,60 грн.

Як встановлено судом, позивач звернувся з даним позовом до суду 23.10.2018, що підтверджується відміткою про отримання Господарським судом міста Києва у правому нижньому куті першого аркушу позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «Болт.ЮА».

За змістом ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом, згідно з п. 6.2. Договору оплата товару здійснюється покупцем на умовах відтермінування платежу на 30 календарних днів з моменту отримання згідно з видатковою накладною. Граничною сумою заборгованості покупця перед постачальником, після досягнення якої постачальник має право припинити відвантаження товару покупцю без попереднього повідомлення покупця, є сума 300000,00 грн.

З огляду на наведене, строк оплати за спірними видатковими накладними є таким, що настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідачем було частково виконано зобов'язання зі сплати заборгованості за поставлений позивачем товар за спірними видатковими накладними шляхом сплати позивачеві грошових коштів до звернення останнім до суду з даним позовом (23.10.2018), а саме у розмірі 21040,40 грн.

Також судом встановлено, що відповідачем було частково виконано зобов'язання зі сплати заборгованості за поставлений позивачем товар за спірними видатковими накладними шляхом сплати позивачеві грошових коштів після звернення останнім до суду з даним позовом (23.10.2018), саме у розмірі 666,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до подання позову, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

За наведених обставин, з урахуванням поданих відповідачем доказів сплати грошових коштів у розмірі 666,00 грн. після звернення позивачем з даним позовом до суду, враховуючи, що позивачем не надано будь-яких заперечень з приводу вказаних обставин, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у вказаній частині, у зв'язку із чим провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 666,00 грн. підлягає закриттю відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак, станом на дату ухвалення рішення суду наявний обов'язок відповідача щодо сплати заборгованості за спірними видатковими накладними у розмірі 32980,00 грн., наявність вказаного обов'язку та обсяг заборгованості у розмірі 32980,00 грн. не були спростовані відповідачем, зокрема, останнім не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв'язку з чим позов в частині вимог про стягнення основного боргу підлягає частковому задоволенню, у розмірі 32980,00 грн. (за вирахуванням суми, провадження з розгляду позовних вимог про стягнення якої підлягає закриттю).

Окрім наведеного розміру заборгованості позивачем заявлено до стягнення 2596,85 грн. інфляційних втрат та 1016,51 грн. 3% річних за прострочення сплати вартості поставленого товару.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що вказаний розрахунок здійснено щодо кожної видаткової накладної, з урахуванням встановленого Договором строку оплати та здійснених відповідачем оплат, визначений позивачем період нарахування є обґрунтованим, розрахунок є арифметично правильним, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 1016,51 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2596,85 грн. підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 11211,75 грн. пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.5. Договору передбачено, що за прострочення строків оплати за даним договором покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок пені за прострочення оплати, судом встановлено, що позивачем при розрахунку пені не застосовано встановлених законом обмежень щодо припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відтак, здійснивши перерахунок пені з урахуванням встановленого у Договорі строку оплати, здійснених відповідачем оплат, встановлених законом обмежень щодо розміру пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, а також з урахуванням норм частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, суд зазначає, що сума пені, яка підлягає стягненню, складає 6648,72 грн.

При цьому, відповідач, заперечуючи проти позову, просив суд відмовити у задоволенні позову в частині вимог про стягнення пені у зв'язку з пропуском позивачем шестимісячного строку.

Щодо вказаних доводів відповідача суд зазначає наступне.

За змістом ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Як встановлено судом, згідно з п. 6.2. Договору оплата товару здійснюється покупцем на умовах відтермінування платежу на 30 календарних днів з моменту отримання згідно з видатковою накладною. Граничною сумою заборгованості покупця перед постачальником, після досягнення якої постачальник має право припинити відвантаження товару покупцю без попереднього повідомлення покупця, є сума 300000,00 грн.

Таким чином, відповідач повинен був сплатити за товар у наступні строки: за товар, поставлений 10.10.2017, до 09.11.2017, за товар, поставлений 11.10.2017, до 10.11.2017, за товар, поставлений 26.12.2017, до 25.01.2018, за товар, поставлений 28.12.2017, до 27.01.2018.

До вимог про стягнення неустойки ( штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (стаття 258 ЦК України).

Відповідно до частини п'ятої статті 261 ЦК за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Отже, сплив строку позовної давності: за товар, відвантажений 10.10.2017, настав 10.11.2018, за товар, відвантажений 11.10.2017, настав 11.11.2018, за товар, відвантажений 26.12.2017, спливає 26.01.2019, за товар, відвантажений 28.12.2017, спливає 28.01.2019.

Таким чином, враховуючи те, що позивач звернувся з даним позовом до суду 23.10.2018, позовна давність щодо стягнення господарських санкцій за спірними видатковими накладними не сплинула.

Щодо норм частини 6 ст. 232 ГК України, суд зазначає, що вказаними нормами визначено строк, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а не строк позовної давності у розумінні норм ст. 256 Цивільного кодексу України як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 6648,72 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1-4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Статтею 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Заявляючи вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, що складають 14900,00 грн., позивач надає копії договору про надання правничої допомоги № 4-09/18 від 20.09.2018, укладеного між позивачем та Адвокатським бюро «Дорошенко Наталії Анатоліївни», відповідно до якого адвокат приймає на себе зобов'язання надати професійну правничу допомогу позивачу, а саме представництво інтересів у Господарському суді міста Києва в якості позивача за позовом до ТОВ «Завод Євроформат».

Пунктом 4.1. вказаного договору передбачено, що гонорар, який виплачується клієнтом адвокату, визначається за встановленими тарифами адвоката. До початку надання послуг клієнт повинен сплатити авансовий платіж у розмірі 100% розміру гонорару або за фактично надані послуги на підставі рахунку адвоката.

Крім того, до матеріалів справи представником позивача долучено копію свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, виданого 29.11.2011 ОСОБА_1, а також копію ордеру серія КВ №006129 на надання правової допомоги ТОВ «Болт.ЮА» у Господарському суді міста Києва адвокатом ОСОБА_1

Судом встановлено, що відповідно до акту №ОУ-0000003 здачі-прийняття робіт (надання послуг) представник позивача та представник Адвокатського бюро «Дорошенко Наталії Анатоліївни» вказали, що виконавцем були проведені такі роботи (надані послуги) за рахунком №СФ-0000007 від 03.08.2018: послуги адвоката згідно договору; складання позовної заяви.

Судом встановлено, що 03.08.2018 позивачем було сплачено на користь Адвокатського бюро «Дорошенко Наталії Анатоліївни» грошові кошти у розмірі 5500,00 грн. з призначенням платежу: послуги адвоката згідно з договором за рахунком СФ-0000007 від 03.08.2018, що підтверджується платіжним дорученням №288 від 03.08.2018.

Судом встановлено, що відповідно до акту №ОУ-0000007 здачі-прийняття робіт (надання послуг) представник позивача та представник Адвокатського бюро «Дорошенко Наталії Анатоліївни» вказали, що виконавцем були проведені такі роботи (надані послуги) за рахунком №СФ-0000012 від 17.10.2018: перерахунок суми заборгованості до позовної заяви.

Судом встановлено, що 18.10.2018 позивачем було сплачено на користь Адвокатського бюро «Дорошенко Наталії Анатоліївни» грошові кошти у розмірі 1100,00 грн. з призначенням платежу: послуги адвоката згідно з договором за рахунком СФ-0000012 від 17.10.2018, що підтверджується платіжним дорученням №525 від 18.10.2018.

Наведені докази, зокрема, акти виконаних робіт/платіжні доручення не містять жодних вказівок на договір про надання правничої допомоги № 4-09/18 від 20.09.2018, укладений між позивачем та Адвокатським бюро «Дорошенко Наталії Анатоліївни», на підставі якого, як зазначає позивач, здійснюється адвокатська діяльність щодо представництва інтересів позивача у даному судовому процесі.

Так, як встановлено судом, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та платіжні доручення, які, за твердженням позивача, підтверджують понесення ним витрат на професійну правову допомогу у даній справі, містять посилання лише на рахунки-фактури, однак, не на договір про надання правничої допомоги № 4-09/18 від 20.09.2018

При цьому, в силу ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Крім того, не міститься у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) будь-яких ідентифікуючих відомостей щодо приналежності послуг, що зазначені в актах, до даної справи, зокрема, вказівок на сторону відповідача/предмет спору/тощо.

Більше того, суд наголошує на тому, що в акті №ОУ-0000003 здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до якого представник позивача та представник Адвокатського бюро «Дорошенко Наталії Анатоліївни» вказали, що виконавцем були надані послуги адвоката згідно договору, складання позовної заяви, містить посилання на рахунок №СФ-0000007, що датований 03.08.2018, тобто до укладання договору про надання правничої допомоги від 20.09.2018 № 4-09/18, що, відповідно, не дає підстав вважати, що надані послуги за рахунком №СФ-0000007 від 03.08.2018 є такими, що надані на виконання умов договору про надання правничої допомоги від 20.09.2018.

При цьому, як встановлено судом, оплата позивачем рахунку №СФ-0000007, що датований 03.08.2018, відбулась 03.08.2018 за платіжним дорученням №288 від 03.08.2018, тобто до дати укладання договору про надання правничої допомоги від 20.09.2018 № 4-09/18.

Крім того, позивачем не було долучено до матеріалів справи копій рахунків №СФ-0000007 від 03.08.2018 та №СФ-0000012 від 17.10.2018.

За наведених обставин, позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставини щодо понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у межах розгляду саме даної справи, з огляду на що клопотання позивача про стягнення таких витрат не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору за розгляд вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 32980,00 грн. (за вирахуванням суми, провадження з розгляду позовних вимог про стягнення якої підлягає закриттю), пені у розмірі 11211,75 грн., 3% річних у розмірі 1016,51 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2596,85 грн. покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; судовий збір за розгляд вимог, провадження з розгляду яких підлягає закриттю, в силу ст. 7 Закону України «Про судовий збір» буде повернутий позивачеві у разі подання ним відповідного клопотання.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, ст.ст. 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Болт.ЮА» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат» основного боргу у розмірі 666,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Євроформат» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 21, літ. «Г»; ідентифікаційний код: 31724919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Болт.ЮА» (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, 63; ідентифікаційний код: 40326318) основний борг у розмірі 32980 (тридцять дві тисячі дев'ятсот вісімдесят) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1016 (одна тисяча шістнадцять) грн. 51 коп., інфляційні втрати у розмірі 2596 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто шість) грн. 85 коп., пеню у розмірі 6648 (шість тисяч шістсот сорок вісім) грн. 72 коп. та судовий збір у розмірі 1571 (одна тисяча п'ятсот сімдесят одна) грн. 92 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева