Рішення № 79220924, 08.01.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.01.2019 Справа № 905/1754/18

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “ПСМК ОРІС” (вул. Паркова, 14/36, м. Краматорськ, Донецька область, 84323)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” (вул. Красноармійська 1А, м. Білицьке, м. Добропілля, Донецька область, 85043).

про стягнення 35 287,54 грн.

Суддя Матюхін В.І.

Секретар судового засідання Гайдар М.А.

Представники:

позивача: не з’явився;

відповідача: не з’явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю “ПСМК ОРІС” звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” про стягнення 35 287,54 грн., у тому числі:

· 8 333,56грн. – 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 25.05.2016р. по 02.09.2018р. (включно);

· 26 953,98грн. – інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання за період червень 2016р. – серпень 2018р.

Ухвалою від 25.09.2018р. позовну заяву у зв’язку із не зазначенням інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, залишено без руху.

Для усунення виявлених недоліків встановлено строк у десять календарних днів, починаючи з наступного дня після отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

01.10.2018 на адресу господарського суду надійшла заява позивача, в якій виявлені недоліки були виправлені.

Ухвалою суду від 08.10.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 05.11.18р.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що:

- постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2016 року у справі №905/1517/15 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПСМК ОРІС” заборгованість у сумі 215 378,72 гривень;

- на примусове виконання рішення суду 01.06.2016 року господарським судом Донецької області видано наказ, на підставі якого приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 29 серпня 1918 року відкрито виконавче провадження за № 57098501;

- за результатами примусового виконання рішення останнє виконано в повному обсязі, станом на день звернення до суду заборгованість повністю погашена, наступними платежами:

31.08.2018р. - 84 143,91 грн.

04.09.2018р. - 18 017,78 грн.

Відповідач відзивом позов не визнав з посиланням на те, що:

- під поняттям «грошового зобов’язання» позивачем зазначено загальну суму, призначену до стягненням за судовим рішенням, включаючи суму заборгованості (за грошовим зобов’язанням), пеню, відсотки річних, інфляційні втрати та суму сплаченого позивачем судового збору, на яку нараховано 3% річні та інфляційні втрати, у той час яв відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань може бути застосована лише до договірних грошових зобов’язань;

- позивач здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат на загальну суму стягнення за судовим рішенням, яка включає в тому числі і суму пені (неустойки), у той час як відповідно до ч.2 ст. 550 ЦК проценти на неустойку не нараховуються.

На відзив відповідача позивачем надана відповідь, у якій зокрема зазначив:

- за змістом ст.625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов’язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов’язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тобто положення зазначеної норми права передбачають, що зобов’язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду;

- стосовно правової позиції Верховного суду України, яка викладена у постанові від 20.01.2016 року у справі №6-2759цс15, то ОСОБА_2 Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України які у ній викладені, а навпаки у своїй постанові від 16.05.2018 року у справі №№ 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18 робить наступний висновок: «...Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань»;

- відповідно до ч. 2 ст. 315 Господарського процесуального кодексу України у постанові палати, об’єднаної палати, ОСОБА_2 Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об’єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об’єднаної палати, ОСОБА_2;

- частиною першою ст. 316 ГПК України визначено, що вказівки які містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов’язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

На відповідь позивача відповідачем надані заперечення, у яких зазначено наступне:

- обов’язок TOB «ДТЕК Добропіллявугілля»» перед ТОВ «ПСМК ОРІС» щодо оплати виконаних робіт виник з договору підряду №2086-ДС/Р-2014 та є грошовим зобов’язанням, а відтак, вартість послуг за договором є сумою грошового зобов’язання;

- в даному спорі рішення суду не є грошовим зобов’язанням або підставою його виникнення (або простроченою сумою), а лише підтверджує факт порушення грошового зобов’язання ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» перед ТОВ «ПСМК ОРІС», яке виникло до винесення рішення суду, на підставі укладення договору підряду №2086-ДС/Р- 2014;

- висновки Верховного Суду у постанові ОСОБА_2 від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц стосуються саме деліктних правовідносин, зокрема, щодо можливості виникнення грошового зобов'язання через завдання матеріальної і моральної шкоди між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою і вони не спростовують доводів відзиву на позовну заяву та не змінюють регулювання грошового зобов’язання, що виникло на підставі договору;

- предметом даної справи на відміну від предмету у справі №686/21962/15-ц є стягнення 3% річних та інфляційних втрат на заборгованість за грошовим зобов’язанням, пеню, 3% річних, інфляційних втрат та судові витрати, наявність чого підтверджено рішенням суду;

- оскільки предмет позову та характер правовідносин у зазначених справах значно відрізняються (як підставами виникнення так і складом зобов’язання, на яке нараховуються відсотки річних та інфляційні), висновки постанови (щодо нарахування відсотків річних та інфляційних втрат на деліктні правовідносини) не можуть застосовуватися до зобов’язань, які виникли на підставі договору;

- відповідно до ч.2 ст. 550 ЦК проценти на неустойку не нараховуються, а відтак, позивачем порушено приписи ч.2 ст.550 ЦК, а отже і його вимоги не можуть бути підставою для задоволення позову.

На думку відповідача рішення суду не є підставою виникнення грошових зобов’язань, а є лише способом захисту та підтвердження їх наявності, самі ж грошові зобов’язання виникли на підставі договору підряду. У позовній заяві «про стягнення за порушення грошового зобов’язання» позивачем помилково визначено зобов’язання, невірно застосовані положення ст. 625 та порушено приписи ст. 550 ЦК, а відтак позовні вимоги не можуть бути підставою для задоволення позову.

Також відповідач просить при прийнятті рішення врахувати і висновки, викладені у Віснику Верховного Суду України №7 (167) ’ 2014.

Причиною виникнення спору є різне тлумачення сторонами ст.625 Цивільного кодексу України, зокрема позивач наполягає на тому, що інфляційні втрати і три проценти річних мають бути нараховані на усю суму, стягнуту за рішенням суду, тобто з урахуванням пені, 3% річних, інфляційних втрат та судових витрат, у той час як відповідач вважає, що нарахування мають бути здійснені тільки на суму основної заборгованості, яка виникла з договірних стосунків. Також між сторонами виникли розбіжності щодо черговості погашення вимог за грошовим зобов'язанням, встановленої ст.534 Цивільного кодексу України. Відповідач вважає, що сплачені ним кошти у першу чергу мають бути направлені на погашення основної суми боргу, а потім на здійснені нарахування, у той час як позивач вважає навпаки – отримані ним кошти у першу чергу мають бути зараховані на відшкодовуються витрат, пов'язаних з одержанням виконання та сплату процентів і неустойки і в останню чергу направлені на погашення основної суми боргу.

Ухвалою від 20.12.2018:

- підготовче провадження було закрите і справу призначено до судового розгляду по суті. на 08.01.2019 року о 10:40год.;

- явку представників позивача і відповідача в судове засідання визнано не обов’язковою.

Дослідивши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, господарський суд встановив:

05.12.15 ТОВ "ПСМК "ОРІС" звернулось до господарського суду Донецької області у справі № 905/1517/15 з позовом до ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" про стягнення 318 213,54 грн.

15.09.15 відповідач - ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" звернулось до господарського суду Донецької області з зустрічною позовною заявою до ТОВ "ПСМК "ОРІС" про стягнення 307 242,00 грн.

Враховуючи те, що розгляд справи по суті не розпочався, ухвалою господарського суду Донецької області від 15.09.2015р. зустрічну позовну заяву було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

20 жовтня 2015 року ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" подано заяву про зменшення розміру зустрічних позовних вимог, за змістом якої останній просив стягнути з позивача 185 133,00 грн. неустойки (пені) за порушення строків виконання робіт.

Рішенням господарського суду Донецької області від 29.10.2015р. позовні вимоги ТОВ "ПСМК "ОРІС" до ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" на користь ТОВ "ПСМК "ОРІС" 215 378,72 грн. заборгованості, 25 971,50 грн. пені, 3 212,90 грн. річних, 68 958,04 грн. інфляційних витрат, 6 270,42 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Зустрічний позов ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" до ТОВ "ПСМК "ОРІС" задоволено частково, стягнуто з ТОВ "ПСМК "ОРІС" на користь ТОВ "ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ" 118 170,00 грн. пені, 1 772,55 грн. судового збору. В іншій частині зустрічних вимог - відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.05.2016 року у справі №905/1517/15 рішення господарського суду Донецької області від 29.10.2015р. частково змінено:

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПСМК ОРІС” « 215 378,72 гривень заборгованості, 25 971,50 гривень пені, 3 212,90 гривень річних, 51 105,29 гривень інфляційних втрат, 5 913,37 гривень судового збору;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальності ПСМК ОРІС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ 169377,00 гривень пені, 2540,66 гривень судового збору».

Також зазначеним судовим рішенням було встановлено:

« 01.07.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ (далі замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПСМК ОРІС (далі підрядник) був укладений договір підряду №2086-ДС/Р-2014 (далі договір).

За умовами п.1.1 договору підрядник на свій ризик за завданням замовника зобов’язується на підставі узгодженого сторонами дефектного акту (додаток №1), який є невід’ємною частиною договору, містить перелік і обсяг робіт, виконати на об’єкті замовника роботи з ремонту приміщень бойлерної котельні №3 і м’якої кровлі котельні №18 м.Білозерське філії Товариства з обмеженою відповідальністю ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ (далі роботи).

Замовник приймає на себе зобов’язання прийняти та оплатити виконані підрядником роботи в строк та в порядку, визначених договором (п.1.2).

Відповідно до п.1.3 підрядник зобов’язується приступити до виконання робіт впродовж 1 (одного) робочого дня від моменту підписання договору.

Пунктом 1.5 договору сторони узгодили, що роботи, обумовлені договором, повинні бути виконані відповідно графіку виконання робіт по ремонту бойлерної котельні №3 та мякої кровлі котельні №18 в м.Білозерське (додаток №4).

Загальна вартість робіт, узгоджених в п.1.1 договору складає 393900,00грн., у тому числі 20% ПДВ у сумі 65650,00грн. (п.2.1).

Підставою для оплати виконаних підрядником робіт, є наданий підрядником оформлений належним чином наступний пакет документів: рахунок-фактура, підписаний сторонами акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3). Замовник перераховує на поточний рахунок підрядника відповідні суми грошових коштів протягом 5 робочих днів з 90 календарного дня після підписання наданих підрядником актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) (п.3.1).

Пунктом 5.1 договору сторони передбачили, що приймання виконаних робіт здійснюється сторонами 20 числа кожного місяця по актам приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідкам про вартість виконаних будівельних робіт (форма КБ-3), розглядається замовником протягом 10 робочих днів, підписуються уповноваженими представниками обох сторін. Підрядник приймає на себе зобовязання оформити та передати зі свого боку документацію, обумовлену цим пунктом договору, в кінці звітного місяця, однак не пізніше 2-го числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Згідно з п.8.3 договору у випадку порушення підрядником визначених у додатку №4 цього договору строків виконання робіт, він сплачує замовнику неустойку в розмірі 1% від вартості робіт за договором за кожен день прострочення.

Відповідно до п.8.7 договору за несвоєчасне виконання зобов’язань, передбачених у п.3.1, замовник сплачує підряднику неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.01.2015р. (включно), але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов’язань за договором (п.10.1).

Невід’ємними частинами договору є наступні додатки: додаток №1 «Дефектний акт на ремонт приміщень бойлерної котельні №3 та м’якої кровлі котельні №18 м.Білозерське»; додаток №2 «Договірна ціна на ремонт приміщень бойлерної котельні №3 м.Білозерське філіалу «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ» «УКК» за адресою м.Білозерське вул.Пушкіна, 13а, здійснюване в 2014р. з кошторисною документацією»; додаток №3 «Договірна ціна на ремонт м’якої кровлі котельні №18 м.Білозерське філіалу ТОВ «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ» «УКК» за адресою м.Білозерське вул.Пушкіна, 13а, здійснюване в 2014р. з кошторисною документацією»; додаток №4 «Графік виконання робіт по ремонту бойлерної котельні №3 та м’якої кровлі котельні №18 м.Білозерське».

Передбачені дефектним актом роботи підрядник виконав, про що свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт на загальну суму 215378,72грн. (акт №1/09 від 22.09.2014р. на суму 72635,12грн. та акт №2/11 від 24.11.2014р. на суму 142743,60грн.) та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та затрати (за вересень 2014р. та за листопад 2014р.).

Однак, прийняті роботи відповідачем оплачені не були, що стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю ПСМК ОРІС з позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ» 215378,72грн. боргу, 27807,33грн. пені, 3212,90грн. 3% річних, 71814,59грн. інфляційних за неналежне виконання умов договору в частині оплати виконаних робіт.

Договір №2086-ДС/Р-2014 від 01.07.2014р. підписаний з обох сторін та скріплений печатками підприємств.

… передбачені договором роботи підрядник виконав, що підтверджується наступними актами приймання-передачі виконаних робіт: акт №1/09 від 22.09.2014р. на суму 72635,12грн.; №2/11 від 24.11.2014р. на суму 142743,60грн.

Зазначені акти підписані сторонами без жодних зауважень та скріплені печатками підприємств.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що замовник перераховує на поточний рахунок підрядника відповідні суми грошових коштів протягом 5 робочих днів з 90 календарного дня після підписання наданих підрядником актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та затрати (форма КБ-3).

Враховуючи приписи п.3.1 договору, строк оплати виконаних робіт, за актом №1/09 від 22.09.2014р. - до 30.12.2014р. та за актом №2/11 від 24.11.2014р. - до 05.03.2015р.

Відповідачем доказів перерахування на рахунок позивача 215378,72грн. за прийняті роботи суду не надано.

Умовами пункту 8.7 договору передбачено, що за несвоєчасне виконання зобов’язань передбачених у п.3.1, замовник сплачує підряднику неустойку у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ від сумі заборгованості за кожен день прострочення платежу».

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України «обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом».

На виконання судового рішення, яке набуло законної сили 24.05.2016 року, господарським судом 01.06.2016р. видані відповідні накази.

Ухвалою суду від 28.07.2016 року господарський суд Донецької області з посиланням на те, що:

« 01 червня 2016 року на виконання постанови Донецького апеляційного господарського суду № 905/1517/15 від 24 травня 2016 року, якою частково змінено рішення господарського суду Донецької області від 29 жовтня 2015 року, видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ» на користь Товариства з обмеженою відповідальності «ПСМК «ОРІС» 215 378,72 гривень заборгованості, 25 971,50 гривень пені, 3 212,90 гривень річних, 51 105,29 гривень інфляційних втрат, 5 913,37 гривень судового збору, а всього 301 581,78 гривень.

Того ж дня, на виконання вищевказаної постанови Донецького апеляційного господарського суду було видано наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальності «ПСМК «ОРІС» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ» пеню у сумі 169 377,00 гривень, судові витрати за зустрічним позовом у сумі 2 540,66 гривень та за апеляційною скаргою у сумі 3 290,72 гривень, а всього 175 208,38 гривень.

14 червня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ПСМК «ОРІС» звернулось з листом-заявою про зарахування зустрічних вимог № 10/06 від 10.06.2016, залишеною боржником без відповіді.

Відповідно до вимог ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «ПСМК «ОРІС» припинило своє зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ» зарахуванням зустрічних однорідних вимог в розмірі 175 208,38 гривень.

Так, залишок сум, належних до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ» на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ПСМК «ОРІС» за вищевказаним наказом суду становить 126 373,40 гривень»,

визнав «наказ господарського суду Донецької області № 905/1517/15 від 01 червня 2016 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК ДОБРОПІЛЛЯВУГІЛЛЯ» на користь Товариства з обмеженою відповідальності «ПСМК «ОРІС» 215 378,72 гривень заборгованості, 25 971,50 гривень пені, 3 212,90 гривень річних, 51 105,29 гривень інфляційних втрат, 5 913,37 гривень судового збору, а всього 301 581,78 гривень таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 175 208,38 гривень».

Ухвала господарського суду Донецької області від 28.07.2016 року сторонами не оскаржувалась і чинною.

Рішення суду відповідачем у добровільному порядку виконане не було.

Для примусового виконання рішення господарського суду Товариство з обмеженою відповідальністю «ПСМК ОРІС» звернулось до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва ОСОБА_1 з заявою про відкриття виконавчого провадження, яким 29 серпня 1918 року було відкрите виконавче провадження за № 57098501.

За результатами примусового виконання судового рішення останнє виконано в повному обсязі, станом на день звернення до суду заборгованість повністю погашена, наступними платежами:

· 31.08.2018р. - 84 143,91 грн.

· 04.09.2018р. - 18 017,78 грн.

З урахуванням приписів ст.534 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що «у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу».

господарський суд вважає, що здійснений судом ухвалою суду від 28.07.2016 року взаємозалік (зарахування) зустрічних однорідних вимог на суму 175 208,38 гривень стосувався у першу чергу витрат, пов'язаних з одержанням виконання – були відшкодовані витрати на сплату судового збору 5 913,37 гривень, у другу чергу - сплачені проценти і неустойка та здійснені нарахування щодо інфляційних втрат, тобто були погашені суми - 25 971,50 гривень пені, 3 212,90 гривень 3% річних і 51 105,29 гривень інфляційних втрат і у третю чергу частково погашена основна сума боргу – 89 005,32грн. Таким чином, станом 28.07.2016 року (винесення ухвали про зарахування зустрічних однорідних вимог) непогашеною залишилась основна сума боргу 126 373,40грн.

За таких обставин і зважаючи на те, що:- -

· відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу;

· згідно п.1 ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору;

· ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін);

· відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом;

· ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачене, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом;

· сума 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 25.05.2016р. по 28.07.2016р. (включно) (кількість днів прострочки – 65) від суми боргу 215 378,72грн. становить 1 147.51грн.;

· сума 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 29.07.2016р. по 12.01.2017р. (включно) (кількість днів прострочки – 168) від суми боргу 126 373,40грн. становить 1 740.56грн.;

· сума 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 13.01.2017р. по 31.08.2018р. (включно) (кількість днів прострочки – 596) від суми боргу 102 161,69грн. становить 5 004.49грн..;

· сума 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 01.09.2018р. по 02.09.2018р. (включно) (кількість днів прострочки – 2) від суми боргу 18 017,78 грн. становить 2.96грн.;

· загальна сума 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання за період з 25.05.2016р. по 02.09.2018р. (включно) становить 7 895,52грн. із розрахунку: 1 147.51грн. + 1 740.56грн. + 5 004.49грн.. + 2.96грн. = 7 895,52грн., позивачем заявлена більша сума, а саме – 8 333,56грн.;

· сума інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання за період червень 2016р. – липень 2016р. (сукупний індекс інфляції 99.70%) від суми боргу 215 378,72грн. становить 0,00грн. (дефляція);

· сума інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання за період серпень 2016р. – грудень 2016р. (сукупний індекс інфляції 107.17%) від суми боргу 126 373,40грн. становить 9 060.94грн.;

· сума інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання за період січень 2017р. – серпень 2018р. (сукупний індекс інфляції 118.63%) від суми боргу 102 161,69грн. становить 19 032.59грн.;

· загальна сума інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання за період червень 2016р. – серпень 2018р. становить 28 093,53грн. із розрахунку: 9 060.94грн. + 19 032.59грн. = 28 093,53грн., позивачем заявлена менша сума – 26 953,98грн.,

господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, але з огляду на помилку, допущену позивачем у розрахунках, зокрема у суму заборгованості безпідставно включені суми, стягнуті судом як пеня, 3% річних, інфляційні втрати та на відшкодування сплаченого судового збору., підлягають задоволенню у повному обсязі щодо інфляційних втрат і частково щодо 3% річних, а саме щодо стягнення:

ь 3% річних - у сумі 7 895,52грн.;

ь інфляційних втрат - у сумі 26 953,98грн.

Суд констатує, що позивачем в суму боргу для розрахунку інфляційних втрат і 3% річних безпідставно включені стягнуті судом пеня, 3% річних, інфляційні втрати та судові витрати, оскільки на думку суду:

- грошовим, за змістом статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку;

- грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору;

- пеня і передбачені частиною другою статті 625 ЦК України нарахування у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань (3% річних, інфляційні втрати) хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, й відтак не є грошовими зобов'язаннями.

Заперечення відповідача судом до уваги не взяті з огляду на наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Щодо висновків, викладених у Віснику Верховного Суду України №7 (167) ’ 2014, господарський суд зазначає, що:

· відповідно до ст.19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України»;

· згідно ст.129 Конституції України «судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону».

При прийнятті рішення судом врахована і та обставина, що ст.534 Цивільного кодексу України не визначено у яку чергу задовольняються витрати кредитора щодо сплати інфляційних втрат, але з огляду на те, шо згідно змісту зазначеної правової норми в останню чергу сплачується основна сума боргу, у другу чергу сплачуються здійснені нарахування (проценти і неустойка), інфляційні нарахування на суму боргу мають сплачуватись у другу чергу.

Судові витрати в межах, встановлених законодавством, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст.526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.193 Господарського кодексу України і керуючись ст.ст.210, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017), господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково у сумі 34 849,50 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДТЕК Добропіллявугілля” (юридична адреса: 85043, Донецька область, м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська 1А, код ЄДРЮОФОПГФ 37014600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ПСМК ОРІС” (84323, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Паркова, 14/36, код ЄДРЮОФОПГФ 37747487) 26 953,98грн. інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання, 7 895,52грн. – 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, 1 740,13грн. на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

В іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у порядку, передбаченому п.17.5 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення (складення повного судового рішення).

Повний текст судового рішення складено 17.01.2019р.

Суддя В.І. Матюхін