Рішення № 79219983, 11.01.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7372/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 січня 2019 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Радченка В.Є.

при секретарі Сидорак М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (адреса: Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Наварія, вул. ТС «Вікторія», Садова, 50) до ОСОБА_2 управління Національної поліції у Львівській області (адреса: м.Львів, пл. Ген. Григоренка, 4) про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

01 жовтня 2018 р. позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В обгрунтування поданого позову покликається на те, що 21 вересня 2018 року ОСОБА_2 управління Національної поліції у Львівській області було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК № 620726. Згідно якої, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.5 ст. 121 та ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення і з врахуванням положень ч.2 ст.36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Позивач не погоджується із постановою відповідача частково, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню в частині визнання позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.122 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, оскільки подав заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримує повністю та просить такі задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 управління Національної поліції у Львівській області в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Тому у відповідності до ст.205 КАС України суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ухвалою суду від 02.10.2018 р. у справі відкрито провадження та призначено до розгляду. /а.с.7-8/.

У даній справі заходи забезпечення доказів та забезпечення позову судом не застосовувалися.

Провадження у справі ухвалою суду не зупинялося, а тому не було підстав для його поновлення.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України – завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Суд встановив, що 21 вересня 2018 року ОСОБА_2 управління Національної поліції у Львівській області було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК № 620726. Згідно якої, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.5 ст. 121 та ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення і з врахуванням положень ч.2 ст.36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.

Як вбачається із змісту оскаржуваної постанови, 21.09.2018 р. в м.Львові по вул. Коперніка, 24, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом MITSUBISHI LANCER номерний знак НОМЕР_1, користувався засобами мобільного зв’язку під час руху тримаючи їх у руці, чим порушив чим порушив п.п. Д п. 2.9. ПДР.

Згідно з ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідальність настає за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху, передбачено, автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, зокрема в населеному пункті, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів та обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу. Цей термін включає також спеціально побудовані тимчасові дороги, крім довільно накатаних доріг (колій).

Відповідно до Правил дорожнього руху, а саме під пункту 2.9.д) водієві забороняється під час руху транспортного засобу користуватися засобами зв'язку, тримаючи їх у руці (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання).

Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до вимог ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях КУпАП визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності. Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Статтею 283 КУпАП встановлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній зокрема, потрібно навести докази. На яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідач у судове засідання не з’явився, відзив на позов не подав, а також не було надано до суду жодних матеріалів фото- чи відео зйомки вчиненого правопорушення або інших доказів, якими суб'єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 283 КУпАП України, постанова повинна містити: найменування органу ( посадової особи ), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Позивачем, заперечується факт порушення ним Правил дорожнього руху України, відповідальність за які передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП. Оскільки, як вбачається зі змісту позовної заяви перед зупинкою відповідачем транспортного засобу позивача, останній не користувався ні засобами зв’язку, ні засобами мобільного зв’язку як обладнанням для отримання телекомунікаційних послуг (не розмовляв по мобільному телефону).

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення чинного законодавства при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності посадовою особою відповідача не були дотримані, оскільки жодні докази на підтвердження вини позивача в матеріалах справи відсутні.

Також слід звернути увагу на те, що відповідач жодного разу в засідання не з'явився, доказів, які могли б спростувати доводи позивача не надав.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи вищевикладені приписи процесуального законодавства, висновки, яких суд дійшов за результатами розгляду справи, в задоволенні вимог позивача про визнання постанови ОСОБА_2 управління Національної поліції у Львівській області протиправною слід відмовити у зв'язку з тим, що місцевий загальний суд, як адміністративний, за результатами розгляду справи не має права виносити рішення про визнання постанови протиправної.

В іншій частині позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вони підлягають задоволенню.

Згідно ст. 139 КАС судові витрати віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 2, 72, 77, 90, 139, 286, 243 КАС України, ст.ст.122, 222, 245, 251, 280 КУпАП, Правилами дорожнього руху, суд,

ухвалив:

адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Наварія, вул. ТС «Вікторія», Садова, 50) до ОСОБА_2 управління Національної поліції у Львівській області (адреса: м.Львів, пл. Ген. Григоренка, 4) про скасування постанови про адміністративне правопорушення, - задоволити частково.

Скасувати постанову ОСОБА_2 управління Національної поліції у Львівській області про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії НК № 620726 від 21.09.2018р. у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.5 ст.121, ч.2 ст.122 КУпАП, і закрити справу про адміністративне правопорушення.

В задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 16.01.2019 р.

Суддя: Радченко В.Є.