Рішення № 79219485, 10.01.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/23920/18

Провадження № 2/127/4101/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2019 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Іщук Т.П.,

за участі секретаря судового засідання Коваленко Д.І.,

представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2, розглянувши в порядку загального позовного провадження в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», ОСОБА_4 нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним та скасування рішення приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу та визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовною заявою до ПАК КБ «Приватбанк», приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним та скасування рішення приватного нотаріуса від 12.12.2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а також про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1. Свої вимоги мотивувала тим, що 14.08.2018 року, із позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_6 про виселення, їй стало відомо, що 08.12.2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки отримав у власність квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору іпотеки від 29.05.2007 року, який в свою чергу є забезпеченням по споживчому кредитному договору від 29.05.2007 року. Позивачка зазначає, що заборгованість по кредитному договору за № VIY0GA05951395 від 29.05.2007 року була погашена 06.01.2017 року в розмірі 160034,27 грн. на виконання рішення Апеляційного суду Вінницької області від 29.07.2016 року по цивільній справі № 128/3866/15-ц. Крім того, банк в заяві від 03.04.2017 року зазначив, що позичальник ОСОБА_7 виконав умови кредитного договору від 29.05.2007 року, а договір іпотеки від 29.05.2007 року вважати таким, що припинив дію. Позивач також вказує, що вимогу іпотекодержателя про усунення порушень не отримувала. З посиланням на положення Законів України «Про іпотеку», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, позивач вважає, що її право власності є порушеним. Зазначає, що нотаріус не мала права вчиняти реєстраційні дії по державній реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі договору іпотеки. Одночасно, звертає увагу на те, що порушено і положення Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». За наведених обставин, просить визнати недійсним та скасувати рішення приватного нотаріуса від 12.12.2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32870735, визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_3 та стягнути з відповідачів в рівних частках сплачений судовий збір (а. с. 33-36).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2018 року вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку загального позовного провадження (а. с. 38).

Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» скористався своїм правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України, та 06.11.2018 року подав відзив на позовну заяву в якому зазначив, що ПАТ КБ «Приватбанк» на виконання вимог ст. 38 Закону України «Про іпотеку» направляв позивачці повідомлення про намір укласти договір купівлі-продажу квартири, яке було отримане останньою та залишене без реагування. За таких обставин, банк вважає, що позивачка надала мовчазну згоду на укладання договору. З посиланням на положення Закону України «Про іпотеку» та умови договору іпотеки від 29.05.2007 року відповідач зазначає, що сторони дійшли згоди про те, що звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки. Щодо рішення Апеляційного суду Вінницької області від 29.07.2016 року по цивільній справі № 128/3866/15-ц вказано, що ОСОБА_8 виконав його не в повному обсязі, адже стягненню підлягала сума 176663,71 грн. Отже, на момент вчинення нотаріусом реєстраційних дій рішення суду виконане не було, заборгованість не погашена, а тому підстави для відмови у проведенні реєстраційних дій відсутні. Відносно положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» відповідач зазначив, що банк правомірно задовольнив свої вимоги на підставі «іпотечного застереження». За наведеного просив відмовити в задоволенні позову (а. с. 66-69).

Відповідач ОСОБА_4 нотаріус Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 своїм правом на подання відзиву не скористалася.

Ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області від 25.10.2018 року та від 06.11.2018 року витребувано у ОСОБА_4 нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 та Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради копії матеріалів, які стали підставою для прийняття рішення від 12.12.2016 року про державну реєстрацію прав власності на квартиру АДРЕСА_4 (а. с. 50, 91).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04.12.2018 року ( без винесення окремого процесуального документа) суд прийняв поданий позивачем доказ про її перебування в період, зазначений у відмітці про отримання нею листа від ПАТ КБ «Приватбанк» 28.07.2016 року, за межами України ( копія закордонного паспорту) (а.с.132-133).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві, наголошуючи на тому, що позивач не могла залишити свій підпис на листі – повідомлені банку, оскільки перебувала за межами України, докази чого надано суду.

Представник відповідача ПАТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_2 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, просив відмовити у його задоволенні.

Відповідач приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання не з’явилась, про причини своєї неявки суд не повідомила, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлялась належним чином відповідно до вимог ЦПК України.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Судом встановлені наступні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані Законами України «Про іпотеку, «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в частині переходу права власності на майно до іпотекодержателя та порядку реєстрацію за ним права власності.

Судом встановлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 19.04.2007 року сер. САВ № 002811 ОСОБА_9 на праві власності належить двокімнатна квартира АДРЕСА_5. Право власності за ОСОБА_9 зареєстроване КП «ВООБТІ» 07.05.2007 року в реєстровій книзі №740, за реєстровим №1764 (а. с. 8).

29.05.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_7 укладено кредитний договір № VIY0GA05951395 за умовами якого, останній отримав кредит у вигляді непоновлювальної лінії у розмірі 22000,00 доларів США з терміном повернення 27.05.2017 року. Зазначена обставина встановлена рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 29.07.2016 року в цивільній справі № 128/3866/15-ц та відповідно до положень ст. 82 ЦПК України не підлягає доказуванню (а. с. 17-23).

29.05.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_9 укладено договір іпотеки квартири, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований в реєстрі за № 2640, відповідно до умов якого ОСОБА_9 передала ПАТ КБ «Приватбанк» в іпотеку квартиру АДРЕСА_6 в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № VIY0GA05951395 від 29.05.2007 року.

Відповідно до пунктів 22, 27 зазначеного договору, у випадку порушення кредитного договору позичальником, або умов договору іпотеки, іпотекодержатель направляє іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушень. Якщо протягом тридцятиденного строку вимога залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов договору. Звернення стягнення на предмет іпотеки може бути здійснено в позасудовому порядку шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов’язаний письмово повідомити іпотекодавця (а. с. 13-16).

Крім того, 29.05.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_9 підписана заставна № 000235 (а. с. 111).

24.09.2007 року ОСОБА_9 змінила прізвище на «Довгопола», що підтверджується Свідоцтвом про зміну імені від 24.09.2007 року сер. 1-АМ № 001731 (а. с. 7).

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 29.07.2016 року в цивільній справі №128/3866/15-ц за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості, стягнуто з ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № VIH0GA05951395 від 29.05.2007 року станом на 06 серпня 2015 року за курсом 21,56 грн. відповідно до службового розпорядженя НБУ, а саме: 7 422,74 доларів США, що еквівалентно 160 034,27 грн. - заборгованість за кредитом; 673,29 доларів США, що еквівалентно 14 516,13 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 1385, 88 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; а також штраф 8 727,52 грн. (процентна складова). Вирішено питання про розподіл судових витрат (а. с. 17-23).

08.12.2016 року представник за довіреністю ПАТ КБ «Приватбанк» (уповноважена особа) ОСОБА_11 звернувся до приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_12 із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_7 за ПАК КБ «Приватбанк» (а. с. 101). До заяви, крім документів, що підтверджують його повноваження, надав копію договору іпотеки квартири від 29.05.2007 року, копію заставної № 000235, копії повідомлень від 25.07.2016 року № 950 на ім’я ОСОБА_9 та ОСОБА_7, копії повідомлень від 25.07.2016 року № 950/1 на ім’я ОСОБА_9 та ОСОБА_7 та письмові докази про направлення зазначених повідомлень на адресу ОСОБА_7 (а. с. 102-116).

Як слідує з матеріалів справи (копій документів реєстраційної справи, наданої Департаментом адміністративних послуг Вінницької міської ради), 25.07.2016 року, перед зверненням до приватного нотаріуса, ПАТ КБ «Приватбанк» на адресу ОСОБА_7 направлені письмові повідомлення про наміри задовольнити вимоги по кредитному договору шляхом набуття права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Крім того повідомлено, що в термін до 25.08.2016 року необхідно внести грошові кошти на виконання порушених зобов’язань за кредитним договором в сумі 258488,00 грн. (а. с. 113, 115). Зазначена вимога направлена ОСОБА_7 на адресу м. Вінниця, вул. Пирогова, 146/107, натомість повернута відправникові «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується копією конверта та рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 2103000532437 (а. с. 116). Матеріали реєстраційної справи містять також письмові повідомлення від 25.07.2016 року за №950 та № 950/1 на адресу ОСОБА_9 про наміри задовольнити вимоги по кредитному договору шляхом набуття права власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки та зазначення, що в термін до 25.08.2016 року необхідно внести грошові кошти на виконання порушених зобов’язань за кредитним договором в сумі 258488,00 грн. Копії зазначених повідомлень містять відмітки «отримала (підпис) ОСОБА_9 28.07.2016» (а. с. 112, 114).

12.12.2016 року приватним нотаріусом ОСОБА_5 прийняте рішення № 32870735 про проведення державної реєстрації права власності (приватної) на квартиру АДРЕСА_7 за ПАК КБ «Приватбанк» (а. с. 119).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.12. 2016 року № 75560052, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 зареєстроване право приватної власності на квартиру АДРЕСА_7 за ПАК КБ «Приватбанк». Підставою для виникнення права власності зазначено: договір іпотеки від 29 травня 2007 року, заставна № 000235 від 29 травня 2007 року, повідомлення № 950 від 25 липня 2016 року та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 2103000532437 (а. с. 120-121).

06.01.2017 року позичальник здійснив оплату по погашенню заборгованості за кредитним договором № VIY0GA05951395 від 29.05.2007 року згідно рішення Апеляційного суду Вінницької області від 29.07.2016 року в розмірі 160034,27 грн. (а. с. 24).

Відповідно до заяви ПАТ КБ «Приватбанк» від 03.04.2017 року № 20.1.0.0.0/7-20170329/254 останній повідомив, що ОСОБА_7 виконав умови кредитного договору №VIY0GA05951395 від 29.05.2007 року, а договір іпотеки квартири від 29.05.2007 року вважати таким, що припинив дію. Одночасно просив зняти заборону в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме на квартиру АДРЕСА_7, зареєстровану в реєстрі за № 1640 (а. с. 25).

Позивач, звертаючись до суду просить визнати недійсним та скасувати рішення приватного нотаріуса ОСОБА_5 від 12.12.2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державним реєстратором є нотаріус.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку», позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема і передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов’язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету міністрів від 25.12.2015 року № 1127 (в редакції чинній на момент здійснення реєстраційних дій) (надалі Порядок), для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Як слідує з матеріалів справи, ПАТ КБ «Приватбанк» для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки надав нотаріусу копії письмових вимог (повідомлень) про усунення порушень боржникові ОСОБА_7 та іпотекодавцеві ОСОБА_9 від 25.07.2016 року за №950/1 та №950. Однак, суд зазначає, що в матеріалах справи наявні письмові докази про направлення вищезазначених документів боржникові ОСОБА_7 (а. с. 116). Натомість, матеріали реєстраційної справи не містять доказів про отримання позивачкою (іпотекодавцем) письмової вимоги іпотекодержатедя про усунення порушень. Відмітку на повідомленнях від 25.07.2016 року за №950/1 та №950 на адресу ОСОБА_9 «отримала (підпис) ОСОБА_9 28.07.2016» (а. с. 114) суд не вважає доказом про отримання останньою вимоги іпотекодержателя, адже позивач ОСОБА_3 в період з 15.02.2016 року по 24.02.2017 року перебувала в країні Італія, що підтверджується печатками у розділі «візи» копії паспорта позивачки сер. ЕА № 337447 (а. с. 132-133). Крім того, суд бере до уваги, що 24.09.2007 року (тобто за 9 років) позивачка змінила прізвище з «Пошукай» на «Довгопола», натомість вищезазначені повідомлення від 25.07.2016 року містять підпис за прізвищем «Пошукай».

За наведеного суд прийшов до висновку, що позивач не отримувала вимоги іпотекодержателя про усунення порушень, адже ОСОБА_3 28.07.2016 року перебувала за межами України та фізично не могла вчинити відповідний підпис.

Банк не надав доказів, які б спростовували дані твердження позивача та підтверджували, що позивач отримала повідомлення, та банком дотримані вимоги Порядку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення про державну реєстрацію права власності за ПАТ КБ «Приватбанк» на підставі договору іпотеки від 29.05.2007 року шляхом набуття останнім права власності на предмет іпотеки прийняте без наявності всіх необхідних документів передбачених нормами діючого законодавства, а тому підлягає скасуванню.

При цьому, суд не вважає за можливе визнати вказане рішення недійсним відповідно до ст.ст.203, 215, 228 ЦК України (положеннями яких позивач обґрунтовує свої вимоги), оскільки рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності не є правочином, а є дією посадової особи, яка наділена відповідними повноваженнями.

Суд також не погоджується із твердженням позивача про те, що підставою для скасування оскаржуваного рішення нотаріуса є обставина проведення боржником погашення заборгованості, яка визначена рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 29.07.2016 року, адже дії, що оскаржують ся, вчиненні 12.12.2016 року, а заборгованість погашена 06.01.2017 року, тобто на момент проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно заборгованість погашена не була.

Не є підставою для скасування оскаржуваного рішення нотаріуса і чинність Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» у зв’язку із тим, що відповідно до ст. 1 зазначеного Закону, протягом дії цього Закону , зокрема не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті.

Наразі, оскаржувані дії щодо реєстрації права власності на нерухоме майно вчинені не в порядку примусового стягнення, а в позасудовому порядку, що передбачений положеннями ст. 36 Закону України «Про іпотеку» та відповідно до умов договору іпотеки від 29.05.2007 року, де іпотекодавець надала згоду на перехід права власності на предмет іпотеки за рішенням іпотекодержателя ( п.27).

Відповідну правову позицію про незастосування вказаного закону до спірних правовідносин висловив і Верховний Суд в справі №645/5280/16-ц.

Щодо вимоги про визнання за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_8, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 26 Закону України України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до п. 51 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10 2011 року № 1141, внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється за заявою особи, заінтересованої у внесенні відповідних записів, а також у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”. У Державному реєстрі прав під час внесення записів про скасування державної реєстрації прав за допомогою програмних засобів його ведення автоматично поновлюються записи про речові права, їх обтяження, що існували до проведення державної реєстрації прав, що скасована, у разі їх наявності в Державному реєстрі прав.

З наведеного слідує, що у разі скасування рішення про проведення державної реєстрації прав на нерухоме майно, поновлюється право, що існувало до проведення державної реєстрації прав, що скасоване, або ж особа має право на реєстрацію права власності на нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі правовстановлювальних документів ( в разі, якщо право власності було зареєстроване на паперових носіях).

При цьому, суд звертає увагу, що позивач, звертаючись до суду з вимогою про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_9, не обґрунтувала підстав для задоволення такої вимоги.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачкою при зверненні до суду із позовною заявою сплачено судовий збір за позовною вимогою немайнового характеру (скасування рішення про проведення державної реєстрації права власності) в розмірі 704,8 грн. (а. с. 1) та за позовною вимогою майнового характеру (визнання права власності) в розмірі 1262,5 грн. (а. с. 32). Враховуючи, що позов задоволено частково лише за вимогою немайнового характеру, розподіл судових витрат у розмірі сплаченого судового збору слід здійснити в сумі 704,8 грн. Зважаючи, що при проведенні державної реєстрації права власності на нерухоме майно саме банком були надані недостовірні відомості, суд приходить до висновку, що судовий збір в розмірі 704,8 грн. слід стягнути з відповідача ПАТ КБ «Приватбанк».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 18, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку», п. 61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, п. 51 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141, ст.ст. 13, 77-79, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», ОСОБА_4 нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсним та скасування рішення приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу та визнання права власності - задовольнити частково.

Скасувати рішення приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32870735, про реєстрацію права власності на квартиру, що розташована у АДРЕСА_10, за Публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк».

В решті вимог – відмовити.

Стягнути з ПАТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_3 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570).

ОСОБА_4 нотаріус Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5, (м.Вінниця, вул. Київська, 4/207).

Повний текст рішення складений 16.01.2019 року.

Суддя: