Ухвала суду № 79219404, 15.01.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/1367/19

Провадження № 2/761/3527/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Волошин В.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про визнання дій незаконними; визнання недійсним наказу; поновлення на роботі,

в с т а н о в и в:

03 січня 2019р. на адресу Шевченківського районного суду м. Києва, надійшов зазначений позов.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 січня 2019р., визначено головуючого суддю Волошина В.О., справа якому передана 15 січня 2019р.

Під час вивчення матеріалів позовної заяви було встановлено, що у відкритті провадження за даним позовом слід відмовити, з наступних підстав.

Відповідно до п. 1) ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач просив суд:

- визнати дії відповідача з видання наказу № 121-к/к від 18 грудня 2018р. - незаконними;

- визнати недійсним наказ відповідача № 121-к/к від 18 грудня 2018р.;

- поновити позивача на посаді виконуючого обов'язки генерального директора Державного підприємства «Селидіввугілля», яке відноситься до об'єктів державної власності.

Правові основи управління об'єктами державної власності визначені Законом України «Про управління об'єктами державної власності» від 21 вересня 2006р. №185-V, (далі по тексту - Закон №185-V).

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 4, п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону №185-V, управління об'єктами державної власності - здійснюється Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Об'єктами управління державної власності є: майно, яке передане казенним підприємствам в оперативне управління; майно, яке передане державним комерційним підприємствам (далі - державні підприємства), установам та організаціям; майно, яке передане державним господарським об'єднанням; корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (далі - корпоративні права держави); державне майно, що забезпечує діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; державне майно, передане в оренду, лізинг, концесію; державне майно, що перебуває на балансі господарських організацій і не увійшло до їх статутних капіталів або залишилося після ліквідації підприємств та організацій; державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук; безхазяйне та конфісковане майно, що переходить у державну власність за рішенням суду.

Суб'єктами управління об'єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері управління об'єктами державної власності; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (далі - уповноважені органи управління); Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, зокрема, призначають на посаду та звільняють з посади керівників державних унітарних підприємств, у яких не утворено наглядову раду, установ, організацій та господарських структур, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, та в яких не утворено наглядову раду, укладають і розривають з ними контракти, здійснюють контроль за дотриманням їх вимог.

Крім того, згідно з п.п. 1, 2 та 4 декрету Кабінету Міністрів України «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності» від 15 грудня 1992р. №8-92 постановлено:

- покласти на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності, крім майнових комплексів підприємств, установ, організацій, управління якими здійснюють відповідні служби Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України згідно з законодавчими актами України;

- міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади відповідно до покладених на них повноважень, зокрема: приймають рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності (надалі - підприємства); укладають і розривають контракти з керівниками підприємств.

- установити, що наймання керівника підприємства, що є у загальнодержавній власності, здійснюється шляхом укладання з ним контракту.

Відповідно до п.п. 1-3, пп. 2 п. 5 Положення про Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2017р. №208, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України (Міненерговугілля) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міненерговугілля є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному, нафтогазовому та нафтогазопереробному комплексах (далі - паливно-енергетичний комплекс), а також забезпечує формування державної політики у сфері нагляду (контролю) у галузях електроенергетики та теплопостачання.

Основними завданнями Міненерговугілля є: 1) забезпечення формування та реалізація державної політики у паливно-енергетичному комплексі; 2) забезпечення формування державної політики у сфері нагляду (контролю) у галузях електроенергетики та теплопостачання; 3) здійснення державного управління у сфері використання ядерної енергії та радіаційної безпеки.

Міненерговугілля з метою організації своєї діяльності здійснює добір кадрів в апарат Міненерговугілля та на посади керівників підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників апарату Міненерговугілля.

Враховуючи вищезазначене, а також зважаючи на відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом встановлено, що Державне підприємство «Селидіввугілля» належить до сфери управління Міненерговугілля.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2008р. №777 затверджено Порядок проведення конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки, згідно з п. 1 якого, цей Порядок визначає процедуру конкурсного відбору керівників суб'єктів господарювання державного сектору економіки (далі - підприємства) у разі прийняття міністерством, Фондом державного майна, іншим органом, що здійснює управління об'єктами державної власності, рішення про необхідність проведення такого відбору, а також процедуру конкурсного відбору керівника підприємства, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави і вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності або річний розмір чистого доходу якого перевищує 200 млн. гривень, та керівника особливо важливого для економіки підприємства (підприємства, вартість активів якого за даними останньої фінансової звітності перевищує 2 млрд. гривень або річний розмір чистого доходу якого перевищує 1,5 млрд. гривень).

З урахуванням викладеного, а також беручи до уваги положення ст. ст. 2, 4, 19, 20 КАС України, суд вважає, що спір, який існує між сторонами є публічно - правовим, і повинен розглядатись в порядку КАС України.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що слід відмовити у відкритті провадження по справі.

Керуючись ст. ст. 2, 175, 186, 258-261, 268, 315, 353-355 ЦПК України; ст. ст. 2, 4, 19, 20 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у цивільній справі за його позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про визнання дій незаконними; визнання недійсним наказу; поновлення на роботі.

Роз'яснити ОСОБА_1, що з вказаними вимогами слід звертатись в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги, протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: