Рішення № 79216095, 10.01.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/6312/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" січня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.

при секретарі Гноілек (Мовлянова) М.В.,

за участі:

позивача ОСОБА_1,

представників відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу № 755/6312/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа: Міністерство охорони здоров'я України про стягнення моральної шкоди за неналежне надання медичних послуг, припинення господарської діяльності та медичної практики,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом, вимоги якого неодноразово збільшувались, в якому просить стягнути з ОСОБА_4 кошти в сумі 25000,00 грн. за заподіяну йому моральну шкоду у зв'язку з неналежним наданням медичних послуг та зобов'язати МОЗ України припинити господарську діяльність і медичну практику лікаря-стоматолога ОСОБА_4 (т. 2, а.с. 23-25).

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 25.02.2014 р. ОСОБА_1 звернувся за лікарською допомогою до лікаря стоматолога Стоматологічного центру «Русанівка» ОСОБА_5 В медичному центрі його було зареєстровано, видано запрошення та візитну картку, оформлено медичну картку та здійснено певні заходи для заміни металокерамічних коронок на 4-х нижніх передніх зубах, які хитались, а також виписано товарний чек на суму 1850 грн., які були сплачені позивачем.

Під час звернення до відповідача єдиною претензією позивача було хитання протезу на чотирьох передніх нижніх зубах.

Під час першого огляду лікар ОСОБА_4 запропонував встановити інші коронки на зуби, посилаючись на те, що він фахівець в протезуванні.

На наступний день в позивача почали сильно боліти зуби, канали яких були просвердлені відповідачем, піднялась температура, зуби, які були оброблені лікарем сильно роздряпали його язик та губу.

На його скаргу щодо сильного болю відповідач 28.02.2014 р. особисто зробив рентген зазначених зубів, обробив обрізані зуби, порадив придбати ліки та приймати їх на протязі 3-4 днів.

У зв'язку з погіршенням стану здоров'я (підвищився тиск, піднялась ще більше температура, сильний зубний біль та головний біль, безсоння, опухла нижня щелепа), позивач звернувся за допомогою до Центральної стоматологічної поліклініки Міністерства оборони України, де після огляду та обстежень негайно був направлений до Клініки щелепно-лицевої хірургії та стоматології Центрального військового клінічного шпиталю Міністерства оборони України.

З 06.03.2014 р. по 19.03.2014 р. ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в зазначеній клініці військового шпиталю Міністерства оборони України.

За час лікування у стаціонарних умовах на першому етапі було здійснено лікування зазначених зубів (чистка каналів, видалення гною, лікування, пломбування каналів, призначення антибіотиків, призначення знеболюючих ліків, тощо).

В подальшому після більш детального обстеження, було виявлено радикулярну кісту нижньої щелепи та зроблено операцію під місцевим наркозом, цистектомія з РВК 42, 41 зубів та видалення 43 зуба.

Після загоєння щелепи та зняття швів, позивач проходив лікування та підготовку для протезування зазначених зубів.

З 02.06.2014 р. йому поставлений тимчасовий протез на нижні передні зуби, в подальшому було зроблено металокерамічні коронки на видалений зуб та ті зуби, які саме лікував відповідач.

Позивач, посилаючись на надання йому не фахової медичної допомоги як споживачу медичних послуг, внаслідок яких він зазнав моральних та фізичних страждань та ст.ст. 23, 1167, 1210 ЦК України, оцінює завдану моральну шкоду в заяві зі збільшеним розміром позовних вимог в сумі 25000,00 грн.

Крім того, посилаючись на протизаконну діяльність відповідача, який не має належної ліцензії від МОЗ на здійснення лікарської діяльності як лікар: трасплонтолог, інплантолог та рентгенолог та поставлення лікарем хибного діагнозу, просить суд зобов'язати МОЗ України припинити господарську діяльність та медичну практику лікаря-стоматолога ОСОБА_4

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.04.2016 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні (т. 1, а.с. 7).

13.06.2016 р. від представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_2 надійшли письмові заперечення проти позову (т.1, а.с. 55-57), в яких просив відмовити в задоволені позову, зазначивши, що 25.02.2014 р. позивач звернувся до відповідача за отриманням медичної стоматологічної допомоги у зв'язку із наявністю зруйнованих коронкових частин 31, 32, 41 і 42 зубів, на яких була зафіксована металокерамічна конструкція, що викликало хитання. Із анамнезу також було встановлено, що зазначені зуби лікувались в іншому закладі охорони здоров'я, назву якого позивач називати відмовитися. Відповідачем було проведено препарування (підготовка зуба під коронку), зняття відбитка, встановлені тимчасові пломби на 31, 32. 41 та 42 зуб, жодних маніпуляцій на кореневих каналах, які в майбутньому могли б спричинити втрату зубів, пацієнту проведено не було. Після повторного звернення позивача до відповідача 28.02.2014 р. зі скаргами на вищевказаний біль відповідачем було зроблено рентгенівський знімок, який позивач забрав, проведено різноманітні маніпуляції для зменшення та позбавлення відчуття болю в зубах пацієнта та запропоновано консервативний (медикаментозний) метод лікування до моменту повного зникнення болю в зубах позивача. Виникнення радикулярної кісти відбувається внаслідок травми щелепи, неякісно вилікуваного зуба, проведення неправильного пломбування кореневих каналів. На початкових етапах розвитку цього захворювання пацієнт не відчуває ніякого болю і дискомфорту, тобто у зв'язку із відсутністю скарг через болі позивач ніяким чином не міг запідозрити кісту в 41-43 зубах. Проте, подальше збільшення запального вогнища у пацієнтів призводить до руйнування кісткової тканини навколо зуба, втрати опори зубів в області кісти і викликає масу неприємних і больових відчуттів, що і сталося у пацієнта ОСОБА_1 05.03.2014 р. З вищезазначеного можна зробити висновок, що втрата зуба позивачем не є наслідком надання некваліфікованої медичної (стоматологічної) допомоги відповідачем, а є результатом розвитку багаторічної хвороби (радикулярної кісти), для лікування якої потрібні стаціонарні умови.

В подальшому неодноразово на адресу суду надходили від позивача та представників відповідача письмові пояснення по справі, які зводились до аналогічних доводів та міркувань викладених ними у попередньо поданих заявах.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.12.2016 р. клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено частково (т.1, а.с. 112-113, 114-115).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.12.2016 р. частково задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_7 про витребування доказів (т.1, а.с. 118-119, 120-121).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.02.2017 р. у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі відмовлено (т. 1, а.с. 185-186, 187-188).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.02.2017р. відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_9 про призначення судово-медичної експертизи, яке заявлене у межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа: Міністерство охорони здоров'я України про стягнення моральної шкоди за неналежне надання медичних послуг, припинення господарської діяльності та медичної практики (т. 1, а.с. 190-191, 192-193)

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.04.2017р. клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено (т. 1, а.с. 216-217, 218-219).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24.04.2017р. клопотання представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_2 про витребування доказів задоволено (т. 1, а.с. 220-221).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.06.2017р. у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі відмовлено (т. 2, а.с. 9-10, 11-12).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.07.2017р. клопотання представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_7 про призначення судово-медичної експертизи задоволено, призначено по справі судово-медичну стоматологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи (т. 2, а.с. 39-43, 44-48).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 02.04.2018р. поновлено провадження по справі (т. 2, а.с. 62).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15.05.2018р. у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про призначення експерта Швед О.І. для отримання обґрунтованого та об'єктивного висновку відмовлено (т. 2, а.с. 83-84, 85-86).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 27.06.2018р. клопотання представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_7 про призначення судово-медичної експертизи задоволено, призначено по справі судово-медичну експертизу, проведення якої доручено експертам Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи (т.2, а.с. 107-110).

07.11.2018 року до Дніпровського районного суду м. Києва від Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи надійшла вищевказана справа без виконання експертизи, оскільки оплата за проведення експертизи не надійшла (т.2, а.с. 124).

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.11.2018 р. поновлено провадження по справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 10.01.2019 року (т.2, а.с. 125).

В судовому засіданні позивач підтримав позов зі збільшеним розміром позовних вимог, додатково пояснив, що відповідач 25.02.2014 року без належного обстеження і погодження з ним, без його дозволу повністю обрізав йому зуби, просвердлив канали зубів, поставив пломби, хоча при цьому лише хитались коронки зубів, чим спровокував захворювання, погіршення його стану здоров'я, внаслідок чого він тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні, йому видалили 42-й зуб з коренем, чистили ясна через наявність гною та запалення. 43-й зуб йому не видаляли, у позові допущена помилка щодо цього.

Відповідач в судовому засіданні, яке проводилось до призначення судом експертизи, заперечував проти задоволення позову, пояснив, що 25.02.2014 року до нього звернувся позивач, щоб зафіксувати місточок нижніх зубів, який рухався та знімався. Він побачив, що коронкові частини зубів 41, 42, 31, 32 уражені карієсом, тому запропонував відновлення культів зуба на яку фіксується коронка. Скарг у позивача не було, тому він вирішив не робити рентгенологічне обстеження, при цьому відполірував під вкладку, зробив відбиток, закрив тимчасовими пломбами культі зубів, які фіксуються в корінь зуба на рівні 10-20 % до верхівки. Канали він не свердлив і не пломбував. Через день позивач звернувся до нього зі скаргою, що губа та язик натерті залишками зубів, тоді він відполірував, відновив тимчасові пломби і призначив полоскання. 28.02.2014 року ОСОБА_1 звернувся зі скаргою, що біль посилилась в нижній щелепі, є температура, після цього ним був зроблений рентген, який підтвердив, що канали зубів були пломбовані раніше в іншій клініці, на знімку відображався запальний процес. Остаточний діагноз він не ставив, оскільки потрібна була комп'ютерна томографія. Ним було запропоновано консервативне лікування без втручання, а саме ліками німесил, ванночки, полоскання травами. В призначений день 01.03.2014 року позивач до нього не з'явився, у подальшому прийшов десь у травні 2014 року, повідомив, що йому зробили резекцію кореня 41 зуба та видалили 43-й зуб, проте цього зуба він не торкався, також не лікував і не пломбував каналів коренів зубів. У медичній картці позивача, яку він заповнював особисто, він помилково вказав дату 30 лютого замість 01 березня. План лікування він не складав та з позивачем не погодив, так як останній його попросив терміново зробити зуби.

У подальшому у ході розгляду справи відповідач в судове засідання не з'явився, представники відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 направили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Представник третьої особи Міністерства охорони здоров'я України в судове засідання не з'явився, до суду направив письмові пояснення, в яких просив розглянути цивільну справу за відсутності представника (т.1, а.с. 95-96, 98-99).

Суд, вислухавши пояснення позивача, відповідача, представників відповідача, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази, приходить до наступного висновку.

Згідно ч. 2 ст. 38 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» кожний пацієнт має право, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров'я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування.

Судом встановлено, що 25.02.2014 р. ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_4 за отриманням медичної стоматологічної допомоги (т.1, а.с. 50-53).

Відповідачем було проведено лікування: знято відбиток, встановлено литу культову вкладку та тимчасові пломби, вартість якого становить 1850,00 грн. (т.1, а.с. 4).

28.02.2014 р. ОСОБА_1 з'явився без запису до стоматолога зі скаргами на натертість нижньої губи затисками зубів, у зв'язку з чим було проведено стоматологічні дії та призначено лікування.

Відповідно до епікрізу №5968 виданого Клінікою щелепно-лицевої хірургії та стоматології Головного військового клінічного госпіталю МО України, ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у клініці щелепно-лицевої хірургії з 06.03.2014р. по 19.03.2014р. з діагнозом радикулярна кіста ніжної щелепи. Проведено лікування: ендодотичне лікування 41,42,43 зубів, операція: цистектомія з РВК 42, 41 зубів, видалення 42 зуба в умовах місцевого знеболювання (06.03.2014р), анибіотикотерапія, симптоматичне лікування (т. 1, а.с. 27).

Відповідно до висновку за результатами клініко-експертної оцінки якості та обсягів наданої медичної допомоги ОСОБА_1 в умовах ФОП «ОСОБА_4» комісією встановлено, що під час надання стоматологічної допомоги ОСОБА_11 лікарем-стоматологом ОСОБА_4 несвоєчасно проведено рентгенологічне дослідження зруйнованих 31, 32, 41, 42 зубів, що не відповідає вимогам наказу Міністерства охорони здоров'я України від 23.11.2004 р. №566 «Про затвердження Протоколів надання медичної допомоги за спеціальностями «ортопедична стоматологія», «терапевтична стоматологія», «хірургічна стоматологія», «ортодонтія», «дитяча терапевтична стоматологія» в частині діагностики. Медична картка стоматологічного хворого форми 043/о велась з порушенням наказу Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 №110 (зі змінами), а саме: відсутня форма №003-6/о «Інформативна добровільна згода пацієнта на проведення лікування та на проведення операції та знеболення», в медичній карті відсутній план обстеження і план лікування з особистим підписом пацієнтки про згоду. Діагноз «Дефект зубного ряду нижньої щелепи за Бетельманом, 1 клас, ІІ підклас» не відповідає МКХ 10 (т. 1, а.с. 163-165).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» медичне обслуговування - це діяльність закладів охорони здоров'я та фізичних осіб - підприємців, які зареєстровані та одержали відповідну ліцензію в установленому законом порядку, у сфері охорони здоров'я, що не обов'язково обмежується медичною допомогою, але безпосередньо пов'язана з її наданням.

Згідно ч. 4 ст. 37 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» за несвоєчасне і неякісне забезпечення необхідною медичною допомогою, що призвело до тяжких наслідків, винні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача на його користь 25000,00 грн. в якості відшкодування моральної шкоди.

Допитаний судом свідок з боку позивача ОСОБА_12 засвідчив, що він дружить з позивачем з 1999 р., працюють в одній громадській організації. 28.02.2014 року він по телефону запросив ОСОБА_1 на свій день народження, при цьому позивач повідомив, що хворий. 01.03.2014 року він приїхав до ОСОБА_1 додому, тоді побачив, що у останнього опухла передня нижня шелепа. Позивач сказав, що у нього запалення і він лікується. Він рекомендував звернутися до військового госпіталю, де у подальшому ОСОБА_1 зробили операцію. У позивача був старий батько, який ледве рухався, тому на ним потрібно було доглядати. Він (свідок) декілька разів перевідував позивача у госпіталі з 06 березня по 19 березня 2014 р., бачив зашиту нитками щелепу у ОСОБА_1, яка гноїлась та кровила. Ще він двічі приїздив до позивача після виписки з лікарні. Позивач скаржився на біль, від болі приймав ліки за призначенням лікаря.

Свідок ОСОБА_13 засвідчив, що з позивачем товаришують з 2010 року. Після відвідання лікаря ОСОБА_4 ОСОБА_1 показував йому нижні спиляні зуби та опухлу нижню щелепу, скаржився на головну біль, підвищену температуру. Тоді він порадив позивачу звернутися до іншого лікаря. Він перевідував позивача у госпіталі де робили ОСОБА_1 операцію. Тоді позивач мучився від болю, його щелепа була зашита нитками, опухла. Опухлість спала коли щелепу почистили.

Свідок ОСОБА_14 засвідчила, що працює перукарем, з 2014 року позивач є її клієнтом. Десь у березні 2014 року по телефону ОСОБА_1 їй повідомляв, що після лікування зубів у ОСОБА_4 у нього піднялась температура та була нестерпна біль, запитував у неї чи знає вона якогось знайомого спеціаліста-лікаря. Тоді позивач жив з батьком 85-річного віку. Через проблеми із зубами позивачу у військовому шпиталі зробили операцію. ОСОБА_1 їй говорив, що у нього виникла інфекція відразу після того, як лікар ОСОБА_4 поставив йому пломби.

Свідок ОСОБА_15 засвідчила, що знайома з позивачем з 2012 року. Після того як позивачу зробили резекцію нижньої щелепи та через біль він фізично страждав, вона порадила звернутися в медичну клініку. Позивач сказав, що він доглядає за батьком, тому далеко від дому їхати не може. У шпиталі ОСОБА_1 робили оперативне втручання в березні 2014 р. Він скаржився на болі до червня 2014 року, погано розмовляв, приймав знеболюючі препарати, страждав безсонням.

Свідок ОСОБА_16 засвідчив, що знайомий з позивачем з 2009 року. Після лікування у відповідача в лютому 2014 року ОСОБА_1 мав поганий стан здоров'я. Він декілька разів перевідував позивача у шпиталі у березні 2014 року; у ОСОБА_1 були опухлі ясна, губи, передні чотири зуби були спиляні, позивач не міг розмовляти, спілкуватися. Також він відвідував позивача вдома. На той час позивач доглядав за своїм 85-річним батьком. Стан здоров'я у ОСОБА_1 був важкий, він тяжко переносив біль, постійно приймав знеболюючі ліки, ночами не спав.

За приписами ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Моральна шкода, відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. № 4 зі змінами і доповненнями, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру і обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) і з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час і зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості і справедливості.

Суд вважає беззаперечним, що після звернення за лікарською допомогою до ОСОБА_4 позивач зазнав тяжких наслідків лікування, в результаті неналежного виконання відповідачем свого обов'язку та несвоєчасним проведенням рентгенологічного дослідження позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає в заподіянні фізичного болю, тривалому стаціонарному лікуванні, видаленні зуба (т.1, а.с. 27, 79), що призвело до негативних змін та порушення нормальних життєвих зв'язків позивача, витрачання часу на звернення до лікарів, проведення відновлення стану здоров'я, звернення до суду, у зв'язку з чим, суд вважає розумною і справедливою суму відшкодування завданої позивачу моральної (немайнової) шкоди в розмірі 20000,00 грн.

У спростування наведеного будь яких доказів з боку відповідача суду не надано.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання МОЗ України припинити господарську діяльність та медичну практику лікаря-стоматолога ОСОБА_4 суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в базі даних Ліцензійного реєстру МОЗ України наявна інформація щодо видачі ОСОБА_4 ліцензії серії НОМЕР_2 від 19.09.2013року на проведення господарської діяльності з медичної практики за спеціальностями: стоматологія та хірургічна стоматологія (т.1, а.с. 136, 137, 138).

Частиною 2 ст. 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» передбачено вичерпний перелік підстав для прийняття рішення про анулювання ліцензії.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. 16 Цивільного кодексу України, захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється шляхом: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусового виконання обов'язку в натурі; зміні правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. При цьому, зазначеною нормою визначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Отже, під способами захисту прав слід розуміти заходи, прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.

Слід зазначити, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії.

Орган ліцензування - це орган виконавчої влади, визначений Кабінетом Міністрів України, або уповноважений законом державний колегіальний орган (п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»).

Оскільки законодавством встановлена відповідна процедура анулювання ліцензії і такого способу захисту прав та законних інтересів чинним законодавством не передбачено і вирішення цього питання не належить до компетенції судів, вимога позивача щодо зобов'язання Міністерства охорони здоров'я України припинити господарську діяльність та медичну практику лікаря-стоматолога ОСОБА_4 не підлягає задоволенню.

Крім того, вимога щодо зобов'язання припинити господарську діяльність та медичну практику лікаря-стоматолога ОСОБА_4 заявлена до Міністерство охорони здоров'я України, яке є третьою особою по справі, а не відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі вище викладеного, позов підлягає частковому задоволенню.

Від сплати судового збору позивач звільнений відповідно положень Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 16, 23, 1167 ЦК України, Законом України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. № 4, ст. ст. 4, 12, 76, 81, 89, 133, 141, 259, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа: Міністерство охорони здоров'я України про стягнення моральної шкоди за неналежне надання медичних послуг, припинення господарської діяльності та медичної практики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1, місце проживання: 02154, АДРЕСА_1.

Відповідач - ОСОБА_4, місце знаходження: АДРЕСА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Третя особа - Міністерство охорони здоров'я України, адреса місця знаходження: 01601, м. Київ, вул. М. Грушевського, 7, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00012925.

Повне судове рішення складено 15 січня 2019 року.

Суддя Виниченко Л.М.