Рішення № 79215855, 16.01.2019, Хотинський районний суд Чернівецької області

Справа № 724/1717/18 Провадження № 2/724/42/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2019 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Гураль Л.Л.

секретаря судового засідання: Рижак П.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в містіХотині Чернівецької області справу за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 17 жовтня 2018 року звернулося до Хотинського районного суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Посилається на те, що 24.02.2016 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр Фінансових рішень» та відповідачем був укладений кредитний договір № НОМЕР_1.

14.07.2017 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги №20170714, за яким право вимоги по вищезазначеному кредитному договору було відступлене на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів».

Після відступлення права вимоги відповідачем не повернуто наданий йому кредит, в результаті чого вона допустила заборгованість в розмірі 64 060,58 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.

Тому підтримуючи вищевикладене просить задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Ухвалою суду від 21 листопада 2018 року по даній справі відкрито спрощене позовне провадження та відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України роз’яснено учасникам справи про її розгляд без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, також було надано строк для подання відповідачем відзиву на позов. Вказану ухвалу відповідач отримала 07.12.2018 року, однак станом на 16.01.2019р. відзив на позов до суду не подала.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.02.2016 року відповідач ОСОБА_2 підписала заяву про приєднання до Умов отримання кредитів та інших послуг від ТОВ «ФК «ЦФР», вступивши таким чином із позивачем ТОВ «ФК «ЦФР» в кредитні договірні правовідносини (а.с. 4). Відповідно до заяви ОСОБА_2 від 24.02.2016 року на отамання кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» (а.с. 5-6) та платіжного доручення № 176252404 (а.с. 8) відповідач отримала кредит в розмірі 25400 гривень. Станом на 14.07.2017 року відповідач допустила заборгованість по вказаному кредиту в розмірі 64 060,58 гривень, що вбачається із довідки (а.с. 13).

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.1054 ЦК України, банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 1077, 1078 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

14.07.2017 року між ТОВ «ФК «ЦФР» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір відступлення права вимоги №20170714 (а.с. 18-20). Згідно умов вказаного договору кредитор передає (відступає) новому кредиторові права вимоги до боржників, які виникли у кредитора внаслідок укладення з боржником договорів та надання кредитором боржникам кредитних коштів та які входять до портфелю заборгованості. Права вимоги переходять до нового кредитора з моменту підписання сторонами договору після чого новий кредитор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості.

Судом встановлено, що відповідачу були надіслані повідомлення про відступлення права вимоги (а.с. 15, 16).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ФК «ЦФР» виконав умови договору кредиту повністю, а саме видав відповідачу кредитні кошти, в свою чергу, відповідач не дотримався умов передбачених кредитним договором в результаті чого допустив заборгованість, розмір якої станом на 14.07.2017 року становив 64 060,58 грн., що складається із: заборгованості за основною сумою боргу 29590,87 грн.; відсотків 4176,93 грн., заборгованості за платою за управління кредитом 15401,27 грн., пені 14891,51 грн., що вбачається із витягу з реєстру боржників та розрахунку заборгованості (а.с. 14, 17).

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені також і Законом України «Про захист прав споживачів».

За положеннями частини п'ятої статті 11, частин першої, другої, п'ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів »до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Згідно з абзацами 2, 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки, комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.

Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Відповідно до частини восьмої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

З Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв'язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що кредитним договором передбачені вимоги про оплату за управління кредитом, а тому не підлягають до застосування при вирішенні даного спору.

Враховуючи вищенаведене, в задоволенні позову про стягнення 15401,27 грн. заборгованості за платою за управління кредитом слід відмовити.

Аналогічна позиція, викладена постанову Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі № 753/6484/16-ц.

На підставі викладеного суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № НОМЕР_1 від 24.02.2016 року в сумі 64 060,58 грн. підлягає задоволенню частково, а саме в розмірі 48659,31 грн., з яких: 29590,87 грн. сума основного боргу, 4176,93 грн. – відсотки за користування кредитом, 14891,51 грн. – пеня. В решті частині позову слід відмовити.

У відповідності до ч.1, п. 1 ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (75,96%).

Тому, з відповідача належить також стягнути судові витрати, понесені позивачем за сплату судового збору в розмірі 1338,42 грн.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 12, 76-81, 141, 259, 263- 265, 268, 274-279 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН – НОМЕР_2), зареєстрованої ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місце знаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, р/р №26500000127001 в ПАТ «ТАСкомбанк», МФО 339500, ЄДРПОУ 35625014) заборгованість по кредитному договору № НОМЕР_1 від 24.02.2016 року в розмірі 48659,31 грн., з яких: 29590,87 грн. сума основного боргу, 4176,93 грн. – відсотки за користування кредитом, 14891,51 грн. – пеня.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (ІПН – НОМЕР_2), зареєстрованої ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місце знаходження: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, р/р №26500000127001 в ПАТ «ТАСкомбанк», МФО 339500, ЄДРПОУ 35625014) судовий збір в сумі 1338,42 гривень.

В решті частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернівецького апеляційного суду, а у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.01.2019р.

Суддя: ОСОБА_3