Ухвала суду № 79211967, 16.01.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.01.2019 Справа №607/328/15-ц

16 січня 2019 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

- головуючої судді Черніцької І.М.

- секретаря судового засідання Бойко І.І.

- державний виконавець в судове засідання не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні подання головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И В :

Головний державний виконавець Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_1 звернувся до суду з поданням, в якому просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 без вилучення паспортного документа до погашення заборгованості згідно рішень Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області про стягнення заборгованості в користь юридичних осіб на загальну суму 571471,46 грн.

В обґрунтування подання державний виконавець вказує, що на виконанні у Тернопільському міського відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області знаходиться зведене виконавче провадження ЗВП №57363431 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на загальну суму 571471,46 грн., що об’єднує в собі наступні виконавчі документи:

- виконавчий лист №607/2652/15-ц Тернопільського міськрайонного суду від 13.08.2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості по договору кредиту в сумі 24713,59 дол.США, що еквівалентно 389239,04 грн. та 3654 грн. судового збору.

- виконавчий лист №607/328/15-ц Тернопільського міськрайонного суду від 05.06.2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості по договору кредиту в сумі 13316,88 грн. та 243,60 грн. судового збору.

- виконавчий лист №22/8769/11 Тернопільського міськрайонного суду від 03.04.2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості по договору кредиту в сумі 20450,87 дол.США, що еквівалентно 163197,94 грн. та 1820 грн. судового збору.

05.10.2015, 09.07.2015 та 12.05.2015 рр. Державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень і надіслано сторонам до відома та виконання.

05.10.2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.

Посилаючись на те, що боржник не виконує рішення суду та по даний час будь-якої заборгованості не погасив, чим ухиляється від виконання зобов’язань, просить подання задовольнити.

В судове засідання державний виконавець не з’явився. Попередньо подав заяву про розгляд справи у відсутності представника Тернопільського міського відділу ДВС ГТУЮ у Тернопільській області.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Судом встановлено, що на виконанні у Тернопільського міського відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області перебуває зведене виконавче провадження ЗВП №57363431 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на загальну суму 571471,46 грн., що об’єднує в собі наступні виконавчі документи:

- виконавчий лист №607/2652/15-ц Тернопільського міськрайонного суду від 13.08.2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості по договору кредиту в сумі 24713,59 дол.США, що еквівалентно 389239,04 грн. та 3654 грн. судового збору.

- виконавчий лист №607/328/15-ц Тернопільського міськрайонного суду від 05.06.2015 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості по договору кредиту в сумі 13316,88 грн. та 243,60 грн. судового збору.

- виконавчий лист №22/8769/11 Тернопільського міськрайонного суду від 03.04.2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості по договору кредиту в сумі 20450,87 дол.США, що еквівалентно 163197,94 грн. та 1820 грн. судового збору.

05.10.2015, 09.07.2015 та 12.05.2015 рр. Державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень.

05.10.2015 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження.

Згідно відповіді ТзОВ «МБТІ» від 04.06.2018 року за №731/07-2 боржник немає зареєстрованого нерухомого майна в м.Тернополі.

Як вбачається з відповідей Державної фіскальної служби України за № НОМЕР_1 від 27.09.2018 року, джерела отримання доходів боржником відсутні, номери рахунків відкриті боржником у банках та інших фінансових установах відсутні.

Згідно відповіді УПФ України від 13.11.2018 року за № НОМЕР_2, ОСОБА_2 отримує дохід у ТзОВ «ТЕР ПРОФ БУД».

Відповідно до відповіді Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області від 2018 року встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за наявними обліками УДМС України в Тернопільській області документований паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії ЕХ №616625, виданим 07.10.2013 року.

Згідно відповіді Регіонального сервісного центру від 20.11.2018 року за №4059/6/01-18, ОСОБА_2 належить автомобіль MERCEDES-BENZ 310 DK, рік випуску - 1999, колір - білий, ДНЗ – ВО3052АЕ.

Як вбачається з відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації від 23.11.2018 року, ОСОБА_2 перетинав державний кордон України протягом 2014-2017 років, останній раз 12.10.2017 року.

05 вересня 2016 року державним виконавцем Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесено постанову про оголошення розшуку майна боржника – ОСОБА_2

Згідно акту державного виконавця від 10.05.2018 року встановлено, що 10.05.2018 року державним виконавцем здійснено вихід за адресою вул. Петлюри, 10/177 м.Тернопіль. Однак, перевірити майновий стан боржника не вдалось, оскільки двері квартири були зачинені.

10.05.2018 року державний виконавець надіслав ОСОБА_2 вимогу, в якій зобов’язує останнього з’явитись 23.05.2018 року до державного виконавця в м.Тернополі по вул.Кн.Острозького, 14, 4 поверх, щодо сплати боргу за вищевказаними виконавчими документами або надання підтверджуючих документів про сплату.

04.10.2018 року державний виконавець повторно надіслав ОСОБА_2 вимогу, в якій зобов’язує останнього з’явитись 18.10.2018 року до державного виконавця в м.Тернополі по вул.Кн.Острозького, 14, 4 поверх, щодо сплати боргу за вищевказаними виконавчими документами або надання підтверджуючих документів про сплату.

29.11.2018 року державним виконавцем винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_2

Станом на 15.01.2019 року заборгованість боржником не погашена та рішення суду не виконано.

Суд, розглянувши подання, вивчивши матеріали справи, вважає, що подання не підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.

Відповідно до положень статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судового рішення, на строк до повного виконання такого судового рішення.

В силу вимог п.5 ч.1, ч.2 ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.

Положеннями п. 19 ч. 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

З аналізу зазначених норм матеріального та процесуального права вбачається, що подання про обмеження у праві виїзду за межі України вноситься виконавцем у разі ухилення боржника від виконання судового рішення, розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, а тому саме на останнього покладається тягар доказування.

Державний виконавець повинен довести факт свідомого ухилення боржника від виконання судового рішення, яке полягає: в утриманні від виконавчих дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не наданні у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про доходи та майно, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; в несвоєчасній явці за викликом державного виконавця; в ненаданні письмового повідомлення про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Згідно з вимогами ст.2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Положеннями ст.12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

У справі "Гочев проти Болгарії" ("Gochev v. Bulgaria" від 26.11.2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі; по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. З ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції; і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування).

При цьому, при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.

Застосування обмеження у праві виїзду громадянина за межі України, може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватись лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом заходів примусового виконання рішення.

Державний виконавець обґрунтовує подання тим, що боржник рішень суду не виконує, при цьому неодноразово перетинає кордон України протягом 2014-2017 років.

Сам по собі факт невиконання рішень суду не є підставою для обмеження особи у праві виїзду за межи території України, а перетин кордону боржником у період 2014-2017 року, не підтверджує факт свідомого та злісного ухилення від виконання рішень суду.

Державним виконавцем не подано доказів того, що ОСОБА_2 виїжджаючи за кордон, має намір ухилитись від виконання судових рішень та виконання взятих на себе зобов’язань.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що державним виконавцем було направлено виклики боржнику з метою надання пояснень стосовно мети його перебування та виїзду за межі території України.

Державним виконавцем не обґрунтовано, як саме таке обмеження боржника у праві виїзду за межі України буде дійсно сприяти виконанню рішень суду та погашенню заборгованості.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт надсилання боржникові копій постанов про відкриття виконавчих проваджень, вимог, повідомлень про необхідність з’явитись до ДВС, а також той факт що боржнику відомо про наявність відкритих щодо нього виконавчих проваджень.

Відтак, факт ухилення боржника від виконання покладених на нього рішеннями суду зобов'язань відсутній та представником ДВС не доведений належними, достовірними та достатніми доказами за європейським стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Доводи державного виконавця, зазначені у поданні, що боржник належним чином не виконує рішень суду та жодних заходів щодо їх виконання не вживає, не є достатньою підставою вважати, що боржник ухиляється від виконання покладених на нього рішеннями суду зобов'язань.

Таким чином, суд вважає, що державним виконавцем не вжито всіх належних та ефективних заходів щодо з’ясування причин невиконання рішень суду, перетину боржником кордону України, не відібрано пояснень, не встановлено мети такого перетину, факту наявності коштів у боржника для його здійснення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні подання головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 259, 260, 261, 268, 441 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні подання головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_2 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на подання апеляційної скарги з клопотанням про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом 15 днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повна ухвала суду складена 16 січня 2019 року.

Головуючий суддяОСОБА_3