Рішення № 79210752, 15.01.2019, Теребовлянський районний суд Тернопільської області

Справа № 606/2767/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року м. Теребовля

Теребовлянський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Марціцкої І.Б.

з участю секретаря Пасько І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Теребовлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Струсівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовом звернулась ОСОБА_1 до Струсівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області, у якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1. В обґрунтування своїх вимог позивачка вказала, що в 1982 році померла її матір ОСОБА_3. Позивач є спадоємницею усього майна після смерті матері ОСОБА_3 по закону. Прийняла спадщину в порядку передбаченому ст. 549 ЦК УРСР, так як фактично вступила в оперативне управління спадковим майном. Однак, державний нотаріус відмовив у видачі свідоцтва, у звязку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно. Враховуючи наведене, для реалізації своїх спадкових прав, позивач змушена звертатися до суду щоб визнати право власності на спадщину.

Представник позивача в судове засідання до суду не з'явилась, просила розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала, про що надала до канцелярії суду письмову заяву.

Представник відповідача Струсівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги визнав та не заперечує проти його задоволення позову, про що надав до канцелярії суду письмову заяву.

За вказаних обставин, з підстав передбачених ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося .

Дослідивши матеріали справи суд вважає, що позовні вимоги є обгрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають до задоволення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 видане повторно Теребовлянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Тернопільській області 15.06.2018 року, актовий запис № 51); Померла ОСОБА_3 була маті"рю позивачки ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження виданим повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану Теребовлянського районного управління юстиції Тернопільської області від 24.02.2016 року серії НОМЕР_2 та свідоцтвом про шлюб виданим повторно Теребовлянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 07.02.2017 року серії НОМЕР_3.

Згідно довідки №192 від 19.06.2018 року, виданої Тербовлянським бюро технічної інвентризації, право вланості на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, не зареєстроване.

Згідно довідки №1887 від 15.11.2018 року, виданої Струсівською сільською радою, на день смерті померла ОСОБА_3 була зареєстрована одна за адресою АДРЕСА_1, житловим будинком за вищевказаною адресою користувалась ОСОБА_1, котра фактично вступила в управління спадковим майном.

14.09.2018 року позивач звернулась до Теребовлянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 за законом. В Теребовлянській державній нотаріальній конторі було заведено спадкову справу №333 від 14.09.2018 року за заявою ОСОБА_1 Інші спадкоємці до нотаріуса не звертались. Згідно постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.10.2018 року №1709/02-14 позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, у АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа на вищевказане майно.

Пунктом 1 Постанови №7 Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» визначено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі ЦК УРСР).

При спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частині, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю (ст. 529 ЦК УРСР в редакції 1963 року).

Змістом ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР в редакції 1963 року передбачено дії, що свідчать про прийняття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи наведене, позивачка є спадкоємцем першої черги.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими і такими, що не порушують прав інших осіб та підлягають до задоволення у повному обсязі,встановивши, що позивач є спадкоємцем майна померлої матері ОСОБА_3 за законом, а тому слід визнати за позивачкою в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_3 за законом право власності на житловий будинк з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, оскільки позов ґрунтується на законі, доведений належними доказами.

Керуючись ст. ст. 328, 392, ЦК України, Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 81, 247, 259, 263, 265, 268, 354, 355 ЦПК України , суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Струсівської сільської ради Теребовлянського району Тернопільської області - задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Теребовлянський районний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий суддя І.Б. Марціцка