
Справа № 581/712/18
Провадження № 2/581/19/19
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
14 січня 2019 року сел. ОСОБА_1
Липоводолинський районний суд Сумської області в складі: головуючого - судді Бутенка Д.В., за участю секретаря судового засідання – Бочкун Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. ОСОБА_1 цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, неповнолітньої ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням,
ВСТАНОВИВ:
Сутність заявленої до суду вимоги
У жовтні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом, який мотивувала тим, що вона є власником житлового будинку № 69 по вул. Бойківська у сел. Липова Долина Сумської області. У вказаному будинку, крім неї, зареєстровані дві особи: відповідачка – дочка ОСОБА_3, онука – ОСОБА_4, які три з половиною роки тому виїхали до м. Суми, де дочка влаштувалася на роботу та в третє вийшла заміж, а її дочка (онука позивачки) ОСОБА_4 відвідує в м.Суми школу № 10, та по даний час у зазначеному будинку не проживають, не відвідують це житло, не оплачують комунальні послуги, її особисті речі в будинку відсутні. Через вказані обставини позивачка та її родина несуть зайві витрати по утриманню власності. У позасудовому порядку відповідачів з реєстрації зняти не вдається, оскільки будь-яке спілкування з ними припинено, тому позивачка просила суд визнати ОСОБА_3 та неповнолітню ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим будинком, розташованим за вищевказаною адресою.
Позиція позивача, відповідача та його представника по даній справі
Позивачка у судове засідання не з’явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, про підтримання позову в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_5, в режимі відеоконференції позов визнав та суду пояснив, що його довіритель разом із дочкою вже тривалий час проживає у м. Суми, створила нову сім’ю, має постійне місце проживання в м. Суми разом з чоловіком.
Відповідач ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 подала до суду заяву про визнання позову в повному обсязі.
Процесуальні дії суду у даній справі
Ухвалою судді Липоводолинського районного суду Сумської області від 26 жовтня 2018 року у даній справі відкрито провадження, призначено судовий розгляд на 14 листопада 2018 року о 14 год. 40 хв. У судове засідання 14 листопада 2018 року сторони не з’явилися, судове засідання відкладено до 28 листопада 2018 року. У судовому засіданні 28 листопада 2018 року оголошено перерву до 19 грудня 2018 року у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі. 19 грудня 2018 року оголошено перерву до 14 січня 2019 року у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого по справі.
Установлені судом обставини справи
Позивачка є власником житлового будинку № 69 по вул. Бойківська у сел. Липова Долина Сумської області, загальною площею 91,1 кв.м (а.с.9).
Згідно з довідкою Липоводолинської селищної ради Липоводолинського району Сумської області № 3041 від 19 вересня 2018 року та Витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_3, крім позивачки, в житловому будинку зареєстровані: дочка – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, онука – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 4, 10).
Відповідач ОСОБА_3 є матір’ю неповнолітньої ОСОБА_4, перша з 06 лютого 2018 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_7. Неповнолітня ОСОБА_4 станом на 05 грудня 2018 року навчається у 7-му класі КУ «Сумська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №10» (а.с.25-27, 63).
Відповідач ОСОБА_3 також є матір’ю малолітнього ОСОБА_8 і станом на 14 листопада 2018 року проживає разом зі своїм чоловіком ОСОБА_7 та двома дітьми в м.Суми (а.с.28,36).
Висновком виконавчого комітету Липоводолинської селищної ради Сумської області від 18 грудня 2018 року та рішенням цього органу від 18 грудня 2018 року вирішено доцільним визнати в судовому порядку неповнолітню ОСОБА_4 такою, що втратила право користування житлом в сел. Липова Долина, вул. Бойківська,69, Сумської області (а.с.66-67).
Норми права, які підлягають застосуванню у даній справі:
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім’ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім’ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім’ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство. За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім’ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім’ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її законного представника; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.
Висновки суду по суті заявленої вимоги:
У даній справі установлено, що позивач є власником житлового будинку, в якому без поважних причин не проживають відповідачі, як члени сім’ї власника житла, більше одного року, не маючи статусу співвласників цього нерухомого майна. ОСОБА_3 та неповнолітня ОСОБА_4 були зареєстровані у належному позивачці житловому будинку за її згодою, як власника будинку, з наданням можливості користування ним.
Станом на день ухвалення судом даного рішення відповідачі більше 3 років не проживали і не проживають з позивачкою в належному їй на праві приватної власності будинку, спільним побутом протягом вказаного вище часу не були пов’язані, втратили будь-який інтерес до цього житла (не відвідують його, не залишали власних речей, не повідомляли власника будинку про інше фактичне місце їх проживання чи перебування, зненацька залишили вищевказане житло).
За таких обставин, суд вважає, що у зв’язку із непроживанням у вищевказаному житловому будинку понад один рік без поважних причин відповідачі втратили право користування ним, а тому відповідно до частини другої статті 405 ЦК України вони підлягають визнанню в судовому порядку такими, що втратили право користування зазначеним житлом.
Також суд вважає, що визнання позову відповідачем ОСОБА_3 через її представника ОСОБА_5 та окремо ОСОБА_3, як законним представником неповнолітньої ОСОБА_4, не суперечить вимогам закону та не порушує прав відповідачів у даній справі, а тому підлягає прийняттю судом.
На думку суду, визнання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування вищевказаним будинком, є втручанням держави на повагу до їх житла, передбаченого ч. 1 ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, проте таке втручання відбувається на підставі чітко сформульованого, доступного, передбачуваного та однозначного для розуміння пересічним громадянином (в тому числі, відповідачами) вищенаведених норм національних законів, переслідує легітимну мету захисту права позивача на безперешкодне користування та розпорядження житлом, права на призначення субсидії зі сплати житлово-комунальних послуг, і є «необхідним у демократичному суспільстві» (у даному спорі суд вважає, що інтерес ОСОБА_2 по визнанню відповідачів такими, що втратили право користування житлом, належного першому, співвідноситься з метою захисту їх прав та переважає інтерес відповідачів бути лише формально зареєстрованими у вищевказаному житлі, практично ним не користуючись тривалий час без поважних причин, проживаючи в іншому населеному пункті в іншому житлі, втративши із вказаним місцем проживання будь-які властиві для цих відносин зв’язки) (аналогічних за своєю суттю та змістом висновків дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 02 грудня 2010 року у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України» (п. 40-50) та аналогічні висновки випливають з ч.2 ст.8 Конвенції про захист прав людини та основних свобод).
Розподіл судових витрат по справі:
Позивач при зверненні до суду сплатив 704 грн. 80 коп. судового збору, який з огляду на задоволення заявленого позову в повному обсязі, з урахуванням визнання відповідачами позову в повному обсязі, відповідно до ч. 2 ст. 141, ч.1 ст. 142 ЦПК України з відповідача ОСОБА_3 підлягає стягненню на користь позивача 50 % повернення судового збору, а з Державного бюджету України - 50 % судового збору, сплаченого позивачем при поданні даного позову.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України суд, -
УХВАЛИВ:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, неповнолітньої ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_3 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та неповнолітню ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користування житловим будинком № 69, розташованого в селищі Липова Долина Липоводолинського району Сумської області, по вулиці Бойківській (колишня вулиця Радянська).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 352 грн. 40 коп. повернення судового збору.
Повернути ОСОБА_2 з Державного бюджету України 352 грн. 40 коп. судового збору, сплаченого нею при подачі до суду позову у даній справі, згідно з квитанцією №0.01151504196.1 від 05 жовтня 2018 року (розрахунковий рахунок отримувача 31213206018238; код отримувача 37654293; МФО отримувача 899998).
Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Липоводолинський районний суд Сумської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: вул. Бойківська (колишня вулиця - Радянська), будинок № 69, сел. Липова Долина Сумська область, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_1).
Відповідач: ОСОБА_3 (зареєстрована за адресою: вул. Бойківська (колишня вулиця - Радянська), будинок № 69, сел. Липова Долина Сумська область, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків НОМЕР_2).
Відповідач: неповнолітня ОСОБА_4 (зареєстрована за адресою: вул. Бойківська (колишня вулиця - Радянська), будинок № 69, сел. Липова Долина Сумська область, ідентифікаційний номер фізичної особи-платника податків суду не відомий).
Повне рішення суду складено 14 січня 2019 року.
Суддя Д. В. Бутенко
Судове рішення № 79209991, Липоводолинський районний суд Сумської області було прийнято 14.01.2019. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 581/712/18. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: