Рішення № 79209570, 14.01.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/3566/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 січня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання - Грищук В.О.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участі третіх осіб – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 28.02.2018 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив суд стягнути з нього на користь позивача 3% річних та суму втрат від інфляції на загальну суму 26586,10 грн. та судові витрати.

Позовна заява мотивована тим, що 27.06.2008 року Приморським районним судом м. Одеси ухвалене рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_6. ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_7 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, яким позов було частково задоволено, стягнуто з відповідачів на користь позивачів у солідарному порядку матеріальну шкоду у сумі 14959 грн. та судові витрати у сумі 149,59 грн. ОСОБА_2 рішення суду не виконує, тож несплата суми борги є простроченням виконання зобов’язання, а до простроченого зобов’язання застосовується наслідки ст. 625 ЦК України, згідно яких з відповідача підлягає стягненню інфляційні витрати та 3% річних.

Ухвалою суду від 15.03.2018 року провадження у справі відкрите, справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 19.04.2018 року.

У підготовче засідання призначене на 19.04.2018 року сторони не з’явилися, тож розгляд справи було відкладено на 22.05.2018 року.

У підготовчому засіданні представник позивача ОСОБА_8 вважав за неможливе розглядати справи без участі відповідача, розгляд справи було відкладено на 06.07.2018 року.

У підготовчому засіданні, що відбулося 06.07.2018 року протокольною ухвалою залучено до участі у справі третіх осіб: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5. Також суд ухвалив закрити підготовче провадження, справу призначити до розгляду по суті на 02.10.2018 року.

Розгляд справи у судовому засіданні було відкладено на 06.12.2018 року, з метою належного повідомлення третіх осіб про судове засідання.

До суду 25.10.2018 року надійшов відзив на позовну заяву та заява про поновлення пропущеного строку для подання відзиву.

У відзиві поданому адвокатом ОСОБА_2 – ОСОБА_9 вказано, що позивач не подавав виконавчий документ до виконання, до суду з заявою про поновлення строку для пред’явлення виконавчого листа до виконання не звертався. Строк позовної давності сплив 07 липня 2014 року, адже рішення суду набрало законної сили 07 липня 2008 року.

У судовому засіданні 06.12.2018 року протокольною ухвалою поновлено строк для подання відзиву. Суд ухвалив закінчити з’ясування обставин справи та перевірку їх доказами та з метою підготовки сторін до судових дебатів оголошено перерву до 14.01.2019 року.

У судовому засіданні представник позивача – ОСОБА_8 наполягав на задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що рішення суду до сих пір не виконано.

Представник відповідача – ОСОБА_9 заперечувала проти задоволення позовних вимог, посилаючись на сплив позовної давності.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси у справі №2-2697/08 за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2. ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, яким стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у солідарному порядку на користь ОСОБА_6, ОСОБА_1 Євгеноивча матеріальну шкоду у сумі 14959 гривень та судові витрати у сумі 149,59 гривень.

Шкода, що стягнута з відповідачів на користь позивачів була спричинена залиттям квартири позивачів.

Положеннями статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Отже, завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди породжує зобов'язання між особою, яка таку шкоду завдала, та потерпілою особою. Залежно від змісту такого зобов'язання воно може бути грошовим або негрошовим.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Чинним законодавством не передбачено припинення зобов'язання на підставі рішення суду.

Тому, у разі відсутності інших підстав для припинення зобов'язань, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась ОСОБА_10 Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.

Зобов'язання відповідача виконати рішення суду, якими стягнуто з нього на користь позивача грошові кошти, є грошовим зобов'язанням, а тому вимоги про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат є законними та обґрунтованими.

Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 542 ЦК України, що передбачає: у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний із кредиторів має право пред'явити боржникові вимогу у повному обсязі, позивач має право самостійно вимогами від одного з боржників повного виконання зобов’язання.

Проте, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову, застосувавши строки позовної давності, та за цим доводом суд відзначає наступне.

Відповідно до вимог статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (пені) згідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України. Інфляційні втрати та 3 % річних не є штрафними санкціями, а є відшкодуванням матеріальних витрат позивача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та компенсацією за неправомірне користування утримуваними грошовими коштами.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, враховуючи строки позовної давності встановлені у три роки, проте розрахунок надає з 24.02.2015 року по 24.02.2018 року, в той час як позов подано до суду 28.02.2018 року.

Тобто, за період з 24.02.2015 року по 28.02.2015 року слід застосувати строки позовної давності та відмовити у задоволенні вимог в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних за цей період.

Таким чином, перераховуючи розмір інфляційних витрат позивача, з врахуванням застосованого строку позовної давності, становить 25 168,23 грн. (з 28.02.2015 року по 31.12.2015 року отримується 309 днів; з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року – 4772,58 грн.; 01.01.2017 року по 24.02.2018 року (згідно вимог позивача) – 10550,13 грн.).

Розмір 3% річних в свою чергу, замість заявлених 1354.14 грн., з врахуванням строку позовної давності становить 1350,44 грн.

Положеннями ст.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, на підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, проте слід застосувати строки позовної давності за період з 24.02.2015 року по 28.02.2015 року, враховуючи, що позов було подано до суду саме 28.02.2018 року, тож позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню з відповідача підлягають інфляційні витрати та розмір 3% річних за період з 28.02.2015 року по 24.02.2018 року (в межах позовних вимог).

Крім того, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подачу позову до суду у розмірі 704,80 грн.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: 65012, АДРЕСА_1) до ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, місце реєстрації: 65012, АДРЕСА_2), за участі третіх осіб – ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення трьох процентів річних та інфляційних витрат – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, місце реєстрації: 65012, АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: 65012, АДРЕСА_1) 3% річних та суму витрат від інфляції у розмірі 26 518 (двадцять шість тисяч п’ятсот вісімнадцять) гривень 67 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2, місце реєстрації: 65012, АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: 65012, АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суд м. Одеси до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 15.01.2019 року.

Суддя: В.Я. Бондар